23 грудня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/3251/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
I. РУХ СПРАВИ
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-1), Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення його з військової служби у запас на підставі підпункту б пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я (за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу));
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити його з військової служби у запас на підставі підпункту б пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я (за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)).
1.2. Ухвалою суду від 25.07.2024 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
2.1. Згідно поданої до суду позовної заяви позиція позивача обґрунтовується наступним.
2.2. Так позивача зазначає, що на підставі Указу Президента України № 69/2022 він був призваний по мобілізації на особливий період до військової частини НОМЕР_1 .
2.3. 27.05.2024 року звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_2 про звільнення з військової служби у запас на підставі підпункту б пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я (за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)). На його рапорт командиром військової частини НОМЕР_1 було надано правовий висновок за підписом тимчасово виконуючим обов'язки помічника командира бригади з правової роботи - начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_1 , в якому зазначено, про відмову у задоволені з огляду на втрату чинності довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією. Дану відмову вважаю протиправною та такою, що порушує його право на звільнення з військової служби.
2.4. Наголошує, що процедуру встановлення та продовження інвалідності значно спрощено на період воєнного стану. Зокрема, якщо у період дії воєнного стану людині потрібно пройти повторний огляд, але вона не має можливості цього зробити, - можна пройти огляд пізніше - протягом шести місяців після припинення/скасування воєнного стану. Строк дії попередньої довідки і всі пов'язані з нею соціальні виплати продовжуються на весь цей період.
2.5. Отже, згідно з постановою КМУ від 08.03.2022 № 225, якщо в Пенсійному фонді України або структурних підрозділах з питань соціального захисту населення немає інформації про зміну чи відмову в продовженні інвалідності, вважається, що ця інвалідність продовжується на весь період дії воєнного стану і ще на шість місяців після його скасування або припинення.
2.6. Поряд з цим, Урядом видано постанову КМУ від 16.12.2022 № 1390 «Деякі питання строку дії посвідчень осіб з інвалідністю внаслідок війни на період воєнного стану», якою установив, що на період воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування: строк дії посвідчень з написом “Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни», виданих особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено із строком перегляду та строк якого припав на період воєнного стану, якщо медико-соціальною експертною комісією не було проведено повторний огляд, продовжується без звернення таких осіб до структурних підрозділів районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад, на які покладено функції з питань ветеранської політики.
Позиція відповідача-2
2.7. До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
2.8. Так, представник відповідача-2 зазначає, що після отримання рапорту військова частина НОМЕР_2 направила засобами «СЕДО» лист вих.№ 1506/1329 від 27.05.2024 року на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 , до якого було додано подання від 27.05.2024 року та документи, які позивач долучив до відповідного рапорту на звільнення.
2.9. З листа військової частини НОМЕР_1 вих.№ 1504/4413 від 21.06.2024 року стало відомо, що подання вих.№1506/1329 від 27.05.2024 року та відповідні документи стосовно звільнення позивача були залишені без реалізації. До зазначеного листа також був доданий правовий висновок вх.№8786 від 19.06.2024 року на рапорт позивача, з яким його було ознайомлено.
2.10. З огляду на вказане, повідомляє, що військова частина НОМЕР_2 виконала всі вимоги нормативно-правових актів України у питанні розгляду рапорту (вх.№2532 від 27.05.2024 року) позивача, що не виходили за межі наданих Законом повноважень.
Позиція відповідача-1
2.13. Відповідач-1 правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, хоча ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі було надіслано відповідачу в його електронний кабінет у системі “Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. У зв'язку із цим, суд, керуючись положеннями частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вирішує справу за наявними матеріалами.
ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. Дослідженням матеріалів справи та згідно аргументів сторін, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 .
3.2. 27.05.2024 року позивач звернувся з рапортом на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 , в якому просив клопотати перед вищим командуванням військової частини звільнити його з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме у зв'язку з наявністю інвалідності ІІІ групи.
Рапорт на звільнення зареєстрований у військовій частині НОМЕР_2 27.05.2024 року за вх.№2532.
3.3. Військова частина НОМЕР_2 направила засобами «СЕДО» лист вих.№ 1506/1329 від 27.05.2024 року на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 , до якого було додано подання від 27.05.2024 року та документи, які позивач долучив до відповідного рапорту на звільнення.
3.4. Відповідно до Правового висновку за вх.№8786 від 19.06.2024 року, наданого Т.в.о. помічника командира з правової роботи - начальника юридичної служби Військової частини НОМЕР_1 , рапорт на звільнення майстер-сержанта ОСОБА_1 погоджено не було. У Правовому висновку повідомлено про те, що у зв'язку з втратою чинності довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №402198, звільнення з військової служби командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 майстер-сержанта ОСОБА_1 як військовослужбовця, який являється інвалідом Ш групи, відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не відповідає чинному законодавству, не погоджено юридичною службою військової частини НОМЕР_1 і не підлягає задоволенню.
ІV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА
4.1. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII, в редакції, чинній на час подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби).
4.2. Статтею 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
4.3. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
4.4. На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
4.5. Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
4.6. Згідно із статтею 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
4.7. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 “Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - Указ №69/2022). Згідно пункту 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
4.8. Так, пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII (в редакції, чинній на час подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби) визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я:
на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;
г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
д) у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
е) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);
з) у зв'язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.
4.9. Відповідно до частини 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
4.10. Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України врегульований Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 (зі змінами) (далі - Положення № 1153).
4.11. Відповідно до абзаців 2 та 3 пункту 12 Положення №1153, право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
4.12. Пунктом 233 Положення №1153 закріплено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
4.13. Відповідно до пункту 241 Положення №1153 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
4.14. Згідно з правовими нормами пункту 242 Положення №1153 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Верховним Судом у постанові від 06.06.2024 у справі №140/25460/23 констатовано, що розгляд рапорту про звільнення з військової служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність, зокрема, сімейних обставин або інших поважних причин, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
V. ПОЗИЦІЯ СУДУ
5.1. Предметом цього позову є дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, а саме у зв'язку з наявністю інвалідності ІІІ групи.
5.2. Отже, в цій справі суд має надати оцінку на предмет правомірності таких дій відповідачів, оцінивши їх через призму верховенства права та критеріїв законності дій та рішення суб'єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
5.3. При цьому суд наголошує, що принцип верховенства права підпорядковує державу інтересам людини, а не навпаки. Коли учасником правовідносин виступає держава, остання у суперечці щодо права з будь-якою особою, має поступитися на користь опонента, оскільки вона сама створила ситуацію правової невизначеності і порушила в такий спосіб принцип верховенства права.
Щодо суті спору
5.4. Позиція позивача у цій справі полягає у тому, що нього наявне право на звільнення з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, оскільки йому встановлено інвалідність ІІІ групи та ним не висловлено бажання продовжувати військову службу
5.5. Натомість, відповідно до Правового висновку за вх.№8786 від 19.06.2024 року, наданого Т.в.о. помічника командира з правової роботи - начальника юридичної служби Військової частини НОМЕР_1 , рапорт на звільнення майстер-сержанта ОСОБА_1 погоджено не було. У Правовому висновку повідомлено про те, що у зв'язку з втратою чинності довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №402198, звільнення з військової служби командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 майстер-сержанта ОСОБА_1 як військовослужбовця, який являється інвалідом Ш групи, відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не відповідає чинному законодавству, не погоджено юридичною службою військової частини НОМЕР_1 і не підлягає задоволенню.
5.6. Надаючи оцінку доводам сторін, суд звертає увагу на тому, що статтею 26 Закону №2232-XII визначено окремі підстави для звільнення з військової служби різних категорій військовослужбовців та за різних умов.
5.7. Так, згідно безпосереднього формулювання підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26, під час воєнного стану, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, за станом здоров'я, зокрема, за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
5.8. Тобто, аналіз вказаних положень підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII свідчить про те, що для звільнення з військової служби необхідною є наявність таких умов:
- наявність статусу особи з інвалідністю, встановленого на підставі діючого висновку компетентних органів про встановлення інвалідності;
- військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу.
5.9. Суд зазначає, що у якості додатку до рапорту на звільнення позивачем зазначено та додано копію посвідчення серії НОМЕР_3 від 19.03.2021 року, виданого УСЗН Першотравневого району ДПСЗН Чернівецької міської ради, згідно якого ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Поряд з цим, судом встановлено, що термін дії посвідчення визначено до 01.04.2022 року.
5.10. Оцінюючи доводи сторін та з огляду на встановлені обставини, суд враховує позицію позивача про те, що процедуру встановлення та продовження інвалідності змінено на період воєнного стану, зокрема в частині продовження строку дії довідок про встановлення інвалідності.
5.11. Суд наголошує, що спеціальне законодавство, яким у даному випадку є Закон №2232-XII, дійсно чітко встановлює одну з обов'язкових умов для звільнення з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закон №2232-XII - наявність інвалідності.
5.12. Поряд з цим, 16 грудня 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №1390 "Деякі питання строку дії посвідчень осіб з інвалідністю внаслідок війни на період воєнного стану", згідно підпункту 1 пункту 1 якої установлено, що на період воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування строк дії посвідчень з написом “Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни», виданих особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено із строком перегляду та строк якого припав на період воєнного стану, якщо медико-соціальною експертною комісією не було проведено повторний огляд, продовжується без звернення таких осіб до структурних підрозділів районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад, на які покладено функції з питань ветеранської політики.
5.13. Як визначено у Правовому висновку за вх.№8786 від 19.06.2024 року, ОСОБА_1 в додатках до рапорту додав копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №402198, яка визначає, що він являється особою з інвалідністю ІІІ з переоглядом 01 квітня 2022 року. Вказане позивачем під час розгляду справи не заперечувалося.
5.14. Дійсно, у матеріалах справи відсутні докази проведення повторного огляду медико-соціальною експертною комісією, однак дата переогляду припадає на час дії воєнного стану, а тому з огляду на положення підпункту 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2022 р. №1390 строк дії посвідчення ОСОБА_1 з написом “Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» продовжується на період воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.
5.15. Відповідно, чинність посвідчення ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 19.03.2021 року, виданого УСЗН Першотравневого району ДПСЗН Чернівецької міської ради, згідно якого ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, свідчить про те, що станом на час подання позивачем рапорту на звільнення (від 27.05.2024 року за вх.№2532) у позивача ОСОБА_1 наявна така умова для звільнення з військової служби, як статус особи з інвалідністю.
5.16. Також, як видно з матеріалів справи військовослужбовець ОСОБА_1 не висловив бажання продовжувати військову службу, що вказує на дотримання і другої умови для звільнення з військової служби.
5.17. За таких обставин, суд вважає помилковою позицію, визначену у Правовому висновку за вх.№8786 від 19.06.2024 року, наданого Т.в.о. помічника командира з правової роботи - начальника юридичної служби Військової частини НОМЕР_1 , про відсутність підстав звільнення з військової служби командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 майстер-сержанта ОСОБА_1 відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII.
5.18. Таким чином, наведені обставини очевидно свідчать про те, що у ОСОБА_1 наявне право на звільнення з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII згідно поданого ним рапорту (зареєстрований за вх.№2532 від 27.05.2024 року).
VІ. ВИСНОВКИ СУДУ
6.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
6.2. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
6.3. Відповідачами не доведено суду правомірності своїх дій щодо не звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом “б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII.
6.4. При цьому, суд зазначає, що решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
6.5. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню з підстав викладених у його мотивувальній частині.
VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
7.1.Статтею 139 КАС України вирішено питання розподілу судових витрат. Зокрема, відповідно до її частини 1 при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
7.2. У цій справі позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від нього відповідно до Закону України “Про судовий збір» від 08.07.2011 року, №3674-VI. Доказів понесення інших судових витрат суду надано не було. Таким чином, суд не присуджує та не стягує у цій справі судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підстав підпункту “б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII у зв'язку з наявністю інвалідності.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 звільнити з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту “б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII у зв'язку з наявністю інвалідності.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідач-1 - Військова частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
Відповідач-2 - Військова частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).
Суддя О.В. Анісімов