24 грудня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/2215/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1
до Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України (адреса: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому (з урахуванням заяви про уточнення озовних вимог) просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ 120 окремого розвідувального батальйону (по особовому складу) від 15.02.2023 № 5-РС про зарахування у розпорядження командира НОМЕР_4 окремого розвідувального батальйону з 15 лютого 2023 року солдата ОСОБА_1 , заступника командира 5 групи спеціальної розвідки роти спеціальної розвідки, як такий що суперечить чинному законодавству;
- визнати протиправним не нарахування та виплату Позивачу додаткової винагороди в розмірі 100000,00 в місяць (98500.00 з урахуванням стягнутих податків) за час перебування Позивача у відпустці за станом здоров'я за рішенням військово-лікарської комісії після отримання тяжкого поранення, пов'язаного с захистом Батьківщини з 27.02.2023 по 24.03.2023 в сумі 76598,49 грн ( з урахуванням стягнутих податків);
- стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду за час перебування ОСОБА_1 у відпустці за станом здоров'я за рішенням військово- лікарської комісії після отримання тяжкого поранення за рішенням військово- лікарської комісії після отримання тяжкого поранення, пов'язаного с захистом Батьківщини 27.02.2023 по 24.03.2023 року в сумі 76 598,49 грн ( з урахуванням стягнутих податків);
- визнати протиправним не виплату позивачу додаткової винагороди із розрахунку 100 000.00 в місяць (98500.00 з урахуванням стягнутих податків) в сумі 47064.52 грн. ( з урахуванням стягнутих податків), яка нарахована наказом № 235 від 05.09.2023;
-стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду із розрахунку 100 000.00 в місяць (98500.00 з урахуванням стягнутих податків) в сумі 47064.52 грн. ( з урахуванням стягнутих податків), яка нарахована наказом № 235 від 05.09.2023;
- визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо не нарахування та виплати Позивачу додаткової винагороди із розрахунку 100 000.00 в місяць (98500.00 з урахуванням стягнутих податків) за 16 днів перебування Позивача на стаціонарному лікуванні в Хірургічному відділенні №2 (отоларингологічні ліжка) з 12.09.23 по 27.09.23 в КНП «КОЛ КОР» після отримання тяжкого поранення, пов'язаного с захистом Батьківщини в сумі 52533.28 (з урахуванням стягнутих податків);
- стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду із розрахунку 100 000.00 в місяць (98500.00 з урахуванням стягнутих податків) за 16 днів перебування Позивача на стаціонарному лікуванні в Хірургічному відділенні №2 (отоларингологічні ліжка) з 12.09.23 по 27.09.23 в КНП «КОЛ КОР» після отримання тяжкого поранення, пов'язаного с захистом Батьківщини в сумі 52533.28 (з урахуванням стягнутих податків);
- здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача з 05.10.2022 по 20.05.2023, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 з 15.02.2023 року по 08.03.2024 року грошове забезпечення, виходячи із місячного грошового забезпечення за останньою займаною посадою;
- зобов'язати військову частину нарахувати і виплатити Підлісному одноразову грошову допомогу при звільненні із грошового забезпечення за останньою займаною посадою з врахуванням перерахованого щомісячного грошового забезпечення;
- зобов'язати Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 67 днів (шістдесят сім) днів за 2022-2024 роки із розрахунку грошового забезпечення за останньою займаною посадою з врахуванням перерахованого щомісячного грошового забезпечення;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, тривалістю 14 днів із розрахунку грошового забезпечення за останньою займаною посадою з врахуванням перерахованого щомісячного грошового забезпечення;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення із розрахунку грошового забезпечення за останньою займаною посадою. з врахуванням перерахованого щомісячного грошового забезпечення;
- стягнути з військової частини НОМЕР_2 завдану ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн;
- визнати грошовий атестат № 2853/283/ФЕС, довідку (Додаток 8) про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 1/70/ФСС від 8 березня 2024 р. та довідку (Додаток №1) про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій для обчислення пенсій відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та абзацу восьмого пункту 7 постанови Кабінету Міністрів від 17 липня 1992 р. №393 ( зі змінами) № 1/69/ФСС від 8 березня 2024 року недійсними і зобов'язати посадових осіб усунути наведені порушення, з урахуванням протиправно зменшеного і не виплаченого грошового забезпечення з 15 лютого 2023 року по 8 березня 2024 року;
- зобов'язати належно оформлені: грошовий атестат, довідку (Додаток 8) про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» . та довідку (Додаток №1) про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій для обчислення пенсій відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та абзацу восьмого пункту 7 постанови Кабінету Міністрів №393 від 17 липня 1992 року ( зі змінами) надати позивачу та направити до відповідного органу Пенсійного фонду для перерахунку пенсії, попередньо ознайомивши з їх змістом.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що з 01.10.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та 08.01.2023 отримав мінно-вибухову травму. Після чого неодноразово проходив лікування та 08.03.2024 був звільнений з військової служби за станом здоров'я. Однак, на думку позивача, з ним не проведено повного розрахунку.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що позивача звільнено відповідно до норм чинного законодавства, при цьому зазначивши, що при звільненні з позивачем було проведено розрахунки в повному обсязі.
Позивач скерував до суду відповідь на відзив, у якій доводи відповідача заперечив та підтримав раніше заявлені позовні вимоги.
Відповідач, в свою чергу, подав до суду заперечення на відповідь на відзив.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 з 01 жовтня 2022 року проходив військову службу в/ч НОМЕР_2 .
08.01.2023 в бою в селі Кліщиївка позивач отримав акубаротравму, мінно-вибухову травму правого колінного суглобу, струс головного мозку, забій поперекового та шийного відділу хребта після отриманого поранення/контузії/ушкодження за наступних обставин: під час виконання обов'язків військової служби в районі бойових дій, під час захисту Батьківщини, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Після цього ОСОБА_1 було евакуйовано до Міської клінічної лікарні № 16 в м.Дніпро, де він проходив лікування з 09.01.2023 по 16.01.2023 (виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 474 від 16.01.2023).
В подальшому ОСОБА_1 проходив лікування в КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» з 16.01.2023 по 27.02.2023, де позивачу 07.02.2023 року було проведено:
- операцію №1: артроскопічна резекція заднього рогу медіального меніску правого колінного суглобу;
-операція № 2: отримання сухожилків для аутопластики;
-операція № 3: артроскопічна аутогентопластика правого колінного суглобу.
Після закінчення лікування позивачу було проведено медичний огляд ВЛК Комунального некомерційного підприємства «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» (КНП «КОЛ КОР»).
За результатом проходження ВЛК 27 лютого 2023 року видано довідку, в якій зазначено: «Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва. Стан після вибухової травми (08.01.2023) розрив передньої хрестоподібної зв'язки та медіального меніску по типу «ручки лійки» правого колінного суглобу, передня нестабільність ІІ ст. лікованого оперативно (07.02.2023): артроскопічна резекція заднього рогу медіального меніску правого колінного суглобу, отримання сухожилків для аутопластики, артроскопічна аутотендопластика правого колінного суглобу тимчасовим порушенням функції… Згідно наказу МОЗ № 370 від 04.07.2007 року, травма класифікується, як легка.... Травма, поранення, ТАК пов'язані з захистом Батьківщини».
03.02.2023 командир військової частини НОМЕР_2 видав довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 316 (Додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України), в якій зазначено, що солдат ОСОБА_1 , 1975 року народження, 08.01.2023 отримав травму лівого колінного суглоба, струс головного мозку, забій поперекового та шийного відділу хребта. За обставин: під час виконання обов'язків військової служби в районі бойових дій, одержане під час захисту Батьківщини, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, поранення не пов'язане з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчиненням ним дій у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Підставою, як зазначено в довідці - Акт розслідування, Наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 26 січня 2023 року № 11.
15 лютого 2023 року наказом командира НОМЕР_4 окремого розвідувального батальйону (по особовому складу № 5-РС відповідно до підпункту 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ солдата ОСОБА_1 , заступника командира 5 групи спеціально розвідки роти спеціальної розвідки, увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира НОМЕР_4 окремого розвідувального батальйону з 15 лютого 2023 року, зі вказаним наказом позивача не було ознайомлено.
Не погоджуючись з зазначеним в довідці № 183 від 27.02.2023 року ВЛК КНП «КОЛ КОР», що травма отримана ОСОБА_1 згідно Наказу МОЗ № 370 від 04.07.2007, класифікується як легка, ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Центральної військо- лікарської комісії Збройних Сил України.
03.04.2023 Центральна військо-лікарська комісія направила командиру військової частини НОМЕР_2 лист до вих.№598/2323, в якому запропонувала командиру військової частини НОМЕР_2 направити солдата ОСОБА_1 встановленим порядком до найближчого закладу охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України за територіальним принципом на медичне обстеження, лікування з подальшим медичним оглядом ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби.
24 березня 2023 року, до закінчення відпустки за станом здоров'я, у зв'язку з суттєвим погіршення стану здоров'я, ОСОБА_1 , було направлено на стаціонарне лікування в КНП «КОЛ КОР», де він проходив лікування з 24.03.2023 по 11.04.2023 (виписка із медичної карти № 4069 КНП «КОЛ КОР», неврологічне відділення).
Після закінчення лікування було проведено медичний огляд позивача, за результатами якого складено довідку ВЛК № 347 від 10.04.2023 року, в якій зазначено: «Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва: Стан після перенесеної легкої МВТ (08.01.2023), ЗЧМТ, струсу головного мозку. Помірно виражений вестибуло-атактичний синдром, виражений церебростенічний синдром, Хронічна цервікалгія на фоні закритої травми шийного відділу хребта. Стійкий больовий, м'язово-тонічний синдром. Розрив передньої хрестоподібної зв'язки та медіального меніску по типу ручки лійки правого колінного суглобу. Передня нестабільність ІІ ступеню- (08.01.2023) Стан після артроскопічної аутотендопластики ПХЗ та резекції медіального правого колінного суглобу (07.02.2023). Стан після перенесеної акубаротравми внаслідок вибухової травми (08.01.2023) без порушення цілісності барабанних перетинок. Гостра двобічна сенсорна приглухуватість зі сприянням шепітної мови на праве вухо біля вушної раковини, на ліве вухо 0 травма поранення, ТАК, пов'язані з захистом Батьківщини. Реактивний синовіїт правого колінного суглобу обумовлений біодеградацією інтерферентних гвинтів в стадії зворотнього розвитку. Контрактуру змішаного генезу правого колінного суглобу ІІ ступеню. Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. На підставі статті 65,81 графи ІІ Розкладу хвороби потребує переведення для продовження завершального лікування в умовах КНП «Центральна міська лікарня КМР м. Кропивницький.
З 11 квітня 2023 року по 25 квітня 2023 року позивач проходив лікування в неврологічному відділенні КНП «Центральна міська лікарня» Кропивницької міської ради, що підтверджується випискою № 1569 від 25.04.2023.
В подальшому ОСОБА_1 було переведено для продовження завершального лікування в КНП «Центральна міська лікарня КМР».
З 26 квітня 2023 року по 19 травня 2023 року позивач проходив лікування в реабілітаційному відділенні лікування в КНП «Центральна міська лікарня КМР» м.Кропивницький, що підтверджується випискою № 2791 від 19.05.2023.
19.05.2023, після закінчення лікування, було проведено медичний огляд ВЛК комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Кропивницької міської ради та складено довідку № 70 від 19.05.2023. В довідці зазначені: «Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, травми, поранення, контузії, каліцтва. Стан після перенесеної МВТ (08.01.2023) у вигляді струсу головного мозку, Помірно-виражений вестибулоатактичний, виражений церебростенічний синдром. Закрита травма шийного відділу хребта, прогредієнтний перебіг, Післятравматична двобічна радікуломієлоішемія корінців С5-С6, С6-С7 з помірним верхнім в'ялим парапарезом. Стійкий больовий та м'язово-тонічний синдроми на шийному рівні. Кила С3-С4 з ознаками секвестрації, Стеноз СМК, біфорамінальний стеноз в сегментах С3-С4,С6- С7. Синдром хребтової артерії зі схильністю до синкопальних станів. Порушення біомеханіки хребта ІІ ст. На шийному рівні. Розрив передньої хрестоподібної зв'язки та медіального меніску по типу ручки лійки правого колінного суглобу. Передня нестабільність ІІ ст.-08.01.2023. Стан після артроскопічної аутотендопластики ПХЗ та резекції медіального меніску правого колінного суглобу 07.02.2023. Реактивний синовііт правого колінного суглобу обумовлений біодеградацією інтерферентних гвинтів в стадії зворотного розвитку. Після травматична контрактура правого колінного суглобу ІІІ ст., з помірним порушенням функції. Після травматичний деформуючий остеоартроз ІІ ст. (по даним МРТ 18.01.2023), Двобічна нейросенсорна приглухуватість ІІІ, внаслідок акубаротравми без порушення ц.б.п. зі збереженням 0 метрів, 5 метрів розмовної мови з обох боків. Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини (довідка про обставини травмі від 03.02.2023 № 316, видана командиром військової частини НОМЕР_2 ). Категорія травми Тяжка (згідно класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, зазначеному в Наказі МОЗ України від 04.07.2007 р. № 370. На підставі ст.81 Розладу хвороб потребує відпустки за станом здоров'я на 30 (тридцять) календарних днів.
13.06.2023 позивач отримав направлення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
З 26.07.2023 по 16.08.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в Реабілітаційному відділенні, про що свідчить виписка КНП «ЦМЛ» КМР №4748 від 16.08.2023.
31 серпня 2023 року гарнізонна військово-лікарська комісія в/ч НОМЕР_5 за розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №67356 від 13.06.2023 провела медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби, результатом якої видано свідоцтво про хворобу № 994 від 31.08.2023. та яке затверджено 11 Регіональною військово-лікарською комісією 11 вересня 2023 року. В вищезазначеному свідоцтві в п.12 зазначено: «Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, каліцтва): Наслідки вибухової травми (08.01.2023): ЗЧМТ, струсу головного мозку, акубаротравми без пошкодження барабанних перетинок, астено-вегетативного синдрому, закритої травми шийного відділу хребта з розвитком після травматичної двобічної радикуломієлоішемії корінців С5, С6, С7 часто рецидивуючий, затяжний перебіг зі стійким больовим синдромом, чутливими, руховими, трофічними розладами, в'ялим верхнім парапарезом зі значним порушенням функції, стійкого вираженого астенічного стану, легкого когнітивного зниження, хронічної двобічної нейросенсорної приглухуватості зі сприйняттям шепітної мови біля раковини на праве вухо, 0м. на ліве вухо. (На підставі наказу МОЗ України № 370 від 04.07.2007 року травма класифікується як тяжка). Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. Наслідки вибухової травми (08.01.2023): розриву передньої хрестоподібної зв'язки та медіального меніску по типу «ручки лійки» правого колінного суглобу, лікованого оперативно (07.02.2023), артроскопічна резекція заднього рогу медіального меніску правого колінного суглобу, отримання сухожилків для аутопластики, артроскопічна аутотендопластика правого колінного суглобу, у вигляді правостороннього гонартрозу, хронічного синовіту, з незначним порушенням функції. (На підставі наказу МОЗ України № 370 від 04.07.2007 року травма класифікується як тяжка). Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби. В п.13 зазначено: «Постанова ВЛК про придатність до військової слу
Свідоцтво про хворобу позивачем отримано 25 вересня 2023 року, що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_5 за вих.№ 542/06 від 25.09.2023.
З 12 вересня 2023 року по 27 вересня 2023 року позивач перебував на лікуванні в КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» в хірургічному відділенні, що підтверджується випискою із медичної карти № 12372 від 27.09.2023.
28 вересня 2023 року позивач прибув в розпорядження частини, написав рапорт на звільнення та здав свідоцтво про хворобу № 994 від 31.08.2023 року. Зазначене підтверджується штампом з вхідним номером №537 від 28.09.2023 на першій сторінці свідоцтва про хворобу № 994 від 31.08.2023.
8 березня 2024 року позивача звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово- лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) відповідно пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та виключено зі списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення та направлений для постановки на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .м. Кропивницький.
Не погоджуючись з наказом від 15 лютого 2023 року наказом командира НОМЕР_4 окремого розвідувального батальйону (по особовому складу № 5-РС) та вважаючи, що з ним при звільненні не проведено повного розрахунку, позивач звернувся до суду.
Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено воєнний стан на території України з 24.02.2022 та в подальшому строк дії воєнного стану в Україні було продовжено.
Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 оголошено загальну мобілізацію.
Відповідно до абзацу 5 статті 1 Закону України про «Мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до частини 13 статті 6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули.
Відповідно до абзацу 3 пункту 110 розділу ІV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 (далі Положення).
Переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється: між видами Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом Головнокомандувача Збройних Сил України.
Згідно п. 112 Положення військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов'язаній із керівництвом підлеглими особами.
Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:
неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;
неможливість проживання членів сім'ї військовослужбовця за станом здоров'я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;
потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім'ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.
Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв'язку із службовою необхідністю та за станом здоров'я на нове місце військової служби без його згоди.
Згідно до п. 116 Положення зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі:
1) розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, якщо до кінця встановленого строку проведення цих заходів не вирішено питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців;
2) якщо посада, на яку призначено військовослужбовця, належить до номенклатури призначення нижчої посадової особи і не є вакантною, а також до номенклатури призначення командира військової частини;
3) пониження у посаді в порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення або призначення на нижчу посаду на підставі висновку атестування, якщо неможливо відразу призначити військовослужбовця на нижчу посаду;
4) повернення депутатів, які є військовослужбовцями, після закінчення строку їх депутатських повноважень;
5) повернення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів;
6) повернення військовослужбовців, які були направлені за кордон для проходження військової служби або навчання, - у разі неможливості призначення на посаду;
7) закінчення строку перебування військовослужбовців на посадах науково-педагогічних і наукових працівників вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, науково-дослідних установ та необрання їх на зазначені посади за результатами нового конкурсу;
8) скасування допуску до державної таємниці - до вирішення питання дальшого проходження військової служби;
9) відрахування слухача денної форми навчання з вищого навчального закладу;
10) визнання військовослужбовця військово-лікарською комісією непридатним чи обмежено придатним до військової служби - до звільнення з військової служби;
11) якщо в особливий період випускники вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти після завершення навчання не можуть бути безпосередньо призначені на посади;
11-1) офіцери запасу, призвані на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, - до призначення на посади;
11-2) припинення повноважень Міністра оборони України, на посаду патронатної служби якого був призначений військовослужбовець, - у разі неможливості призначення на посаду;
11-3) перебування з близькими особами у прямому підпорядкуванні, якщо протягом місяця з моменту виникнення таких обставин неможливо призначити на посаду, що виключає пряме підпорядкування;
12) навчання військовослужбовців за денною формою у вищому навчальному закладі іншого військового формування - до закінчення навчання;
12-1) відсторонення військовослужбовця від посади під час досудового розслідування або судового провадження - до закінчення строку застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження або до його скасування в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України;
13) якщо стосовно військовослужбовців застосовано запобіжні заходи кримінального провадження у виді домашнього арешту або тримання під вартою чи за вироком суду застосовані такі покарання, як арешт або тримання в дисциплінарному батальйоні, до скасування чи зміни запобіжного заходу або до винесення судом вироку чи відбування покарання;
14) якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі;
15) якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення;
16) перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (шестирічного віку за медичними показниками) до закінчення відпустки по догляду за дитиною.
Військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади.
Відповідно до наказу командира окремого розвідувального батальйону (по особовому складу, підставою для зарахування у розпорядження солдата ОСОБА_1 став підпункт 15 пункту 116 Положення (якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення).
Відповідно до абзацу першого пункту 11 статті 10 1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон № 2011-XII) в редакції, яка діяла на момент винесення спірного Наказу, військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров'я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначе
Не пізніше закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про його придатність до військової служби.
Після закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби.
З матеріалів справи встановлено, що 08 січня 2023 року позивач отримав мінно-вибухову травму, у зв'язку з чим проходив лікування, після якого позивачу було проведений огляд ВЛК та складено довідку військово-лікарської комісії від 27 лютого 2023 року, якою було встановлено діагноз, обставини травми поранення та потребу у наданні відпустки за станом здоров'я.
Воднораз, відповідач, не дочекавшись довідки ВЛК, виніс наказ про зарахування позивача у розпорядження.
В той час, як лише 13 червня 2023 року позивач отримав направлення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Таким чином, наказ 120 окремого розвідувального батальйону (по особовому складу) від 15.02.2023 № 5-РС про зарахування у розпорядження командира НОМЕР_4 окремого розвідувального батальйону з 15 лютого 2023 року солдата ОСОБА_1 , заступника командира 5 групи спеціальної розвідки роти спеціальної розвідки є протиправним та підлягає скасуванню, адже всупереч вимогам частини другої статті 2 КАС України прийнятий необгрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Викладене обумовлює висновок суду про те, що Військова частина НОМЕР_2 зобов'язана нарахувати і виплатити ОСОБА_1 з 15.02.2023 по 08.03.2024 грошове забезпечення, виходячи із місячного грошового забезпечення за останньою займаною посадою до зарахування його у розпорядження.
Щодо позовних вимог про зобов'язання стягнути з відповідача додаткову винагороду в розмірі 100 000.00 в місяць за періоди:
- з 27.02.2023 по 24.03.2023 в сумі 76 598,49 грн (з урахуванням стягнутих податків);
- за липень-серпень 2023 року в сумі 47064.52 грн (з урахуванням стягнутих податків), яка нарахована на підставі наказу № 235 від 05.09.2023;
- з 12.09.23 по 27.09.23 в сумі 52533.28 грн (з урахуванням стягнутих податків).
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). 01.04.2022 постановою Кабінету Міністрів України №400 внесено зміни до вказаної вище постанови КМУ №168, згідно яких до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
- у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько- експертної) комісії.
Згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 №400 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» - постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Таким чином, особи, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії) включаються до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
З аналізу наведених норм Постанови № 168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, або відпустці для лікування тяжкого поранення а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або у відпустці для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Судом встановлено, що відповідачем не виплачено позивачу збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні з 27 лютого 2023 року по 24 березня 2023 року, оскільки у довідці військово-лікарської комісії КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» №183 від 27.02.2023 травма позивача класифікується як легка.
Воднораз, суд зазначає, що після переогляду стану здоров'я позивача ВЛК комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Кропивницької міської ради, що оформлено довідкою № 70 від 19.05.2023, категорія травми було кваліфіковано - тяжка (згідно класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, зазначеному в Наказі МОЗ України від 04.07.2007 № 370).
Таким чином, позивач проявив протиправну бездіяльність, не виплативши позивачу збільшену до 100 000 гривень винагороду, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, або відпустці для лікування тяжкого поранення за період з 27 лютого 2023 року по 24 березня 2023 року в сумі в сумі 76598,49 грн (З урахуванням утриманих податків (100 000.00 - 1.5% військового збору= 98 500.00 грн. За 1 день лютого 2023 року : 28 днів в лютому 2023 року 98 500.00 до виплати (100000.00 - 1,5% військового збору) / 28 днів = 3 517,85 грн. За 1 день березня 2023 року : 100 000.00 за місяць.). В березні 2023 року 31 день. За 1 день в березні до виплати - 3 177,42 грн. За 23 дні в березні 2023 року (98 500/31) х 23 = 73 080,64 грн. 3 517,85 +73 080,64 = 76598,49 грн).
Щодо позовних вимог про зобов'язання стягнути з відповідача додаткову винагороду в розмірі 100 000.00 в місяць за періоди липень-серпень 2023 року в сумі 47064.52 грн (з урахуванням стягнутих податків), яка нарахована на підставі наказу № 235 від 05.09.2023.
Позивач перебував на стаціонарному лікуванні в Реабілітаційному відділенні з 26.07.23 по 16.08.23 (виписка КНП «ЦМЛ» КМР №4748), всього 22 дні (6 днів липня та 16 днів серпня), що підтверджується випискою № 4748 від 16.08.2023 та з 21.08.2023 по 11.09.2023. (10 днів серпня 2023 року) Підтверджується випискою із медичної карти хворого № 161 від 11.09.2023.
Про виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн винесено наказ № 235 від 05.09.2023.
Таким чином, відповідач повинен виплатити позивачу вказану додаткову винагороду:
- за 6 днів липня в сумі 19064, 52 грн (98 500/31 =3177.42 грн х 6);
- за 26 днів серпня в сумі 82612, 92 грн ( 98 500/31 =3177.42 грн х 26);
- за 11 днів вересня в сумі 36116, 67 грн (98500/30 = 3283, 33 х 11).
24 серпня 2023 року позивачу була виплачена додаткова винагорода за липень місяць в сумі 19, 064, 52 грн.
22 вересня 2023 року позивачу була виплачена додаткова винагорода за серпень місяць в сумі 34 951,62грн.
28 жовтня 2023 року позивачу була виплачена додаткова винагорода за вересень місяць в сумі 36116, 67 грн.
Отже, як видно з наданих суду розрахунків, позивачу не доплачено додаткову винагороду за серпень 2023 року в розмірі 47661, 3 грн (82612, 92 - 34951, 62).
Щодо стягнення додаткової винагороди із розрахунку 100 000.00 в місяць (98500.00 з урахуванням стягнутих податків) за 16 днів перебування позивача на стаціонарному лікуванні в Хірургічному відділенні №2 з 12.09.23 по 27.09.23 в КНП «КОЛ КОР» в сумі 52533.28 (з урахуванням стягнутих податків).
Судом встановлено, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні в Хірургічному відділенні №2 з 12.09.23 по 27.09.23 (виписка КНП «КОЛ КОР» №12372) 16 днів.
Відповідач зазначає, що за вказаний період лікування не виплачувалась додаткова допомога із розрахунку 100 000,00 грн, оскільки виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №12372 за період 12.09.2023 по 27.09.2023 містить діагноз «Загострення хронічної двобічної сенсоневральної приглухуватості» та не містить висновку і причинно-наслідкового зв'язку із отриманим раніше пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаного із захистом Батьківщини. Довідково зазначив, що позивачу 28 січня 2015 року встановлена третя група інвалідності за причиною: загальне захворювання по слуху (довідка МСЕК серія 10ААВ №863194).
В свою чергу, позивач зазначає, що лікування з 12.09.2023 по 27.09.2023 пов'язане з отриманим поранення 08.01.2023, що підтверджується наступним доказами:
- первинною медичною карткою ф.100, яка була складена в м.Дружківка 08.01.2023, в якій зазначено ЗЧМТ (Закрита черепно-мозкова травма);
- довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 316 від 03.02.2023 де зазначено що позивач отримав струс головного мозку;
- ·випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 474 від 16.01.2023 МКЛ-16 м.Дніпро, в якій на другій сторінці зазначено « 09.01.2023 р. Консультація ОСОБА_2 (неврологія). Скарги на головний біль, нудоту, запоморочення, шум, свист та закладеність у вухах та набряк у правих кінцівках та у всій правій половині тіла. Зі слів хворого травма під час бойових дій 08.01.2023 коли привалило уламками бетонних плит голову та праві кінцівки»;
- випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 778 від 27.02.2023 де крім інших діагнозів зазначено - закрита черепно-мозкова травма (08.01.2023), струс головного мозку, акубаротравма (08.01.2023 року), гостра двобічна нейросенсорна приглуховатість без пошкодження барабанних перепонок, зі сприйняттям шепітної мови;
· - довідка ВЛК № 183 від 27.02.2023 року закрита черепно-мозкова травма (08.01.2023), струс головного мозку, акубаротравма (08.01.2023 року), гостра двобічна нейросенсорна приглуховатість без пошкодження барабанних перепонок, зі сприйняттям шепітної мови;
- листом за № 6/11019 від 11.09.2023 Кропивницьке міське ТЦК та СП листом за № до в/ч НОМЕР_6 з клопотанням про направлення на лікування;
- ·направленням невропотолога в/ч НОМЕР_5 від 11.09.2023 року на стаціонарне лікування;
- випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 12372 від 27.09.2023, де в п.6 зазначено - загострення хронічної двобічної сенсоневральної приглуховатості, а в п.7 короткий анамнез, діагностичні дослідження, перебіг хвороби, проведення лікування, стан при направленні, при виписці. Скарги при поступленні на шум, дзвін у вухах, закладеність вух, зниження слуху на обидва вуха. Зі слів хворіє близько року. Загострення стану протягом тижнів;
- свідоцтвом про хворобу № 994 від 31 серпня 2023 року, де в пункті 12 зазначено Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, каліцтва): Наслідки вибухової травми (08.01.2023): ЗЧМТ, струс головного мозку, акубаротравми без пошкодження барабанних перетинок, астено-вегетативного синдрому, закритої травми шийного відділу хребта з розвитком після травматичної двобічної радикуломієлоішемії корінців С5, С6,С7 часоирецидивуючий, затяжний перебіг зі стійким больовим синдромом, чутливими, руховими, трофічними розладами, в'ялим верхнім парапарезом зі значним порушенням функції, стійкого вираженого астенічного стану, легкого когнітивного зниження, хронічно двобічної приглуховатості зі сприняттям шепітної мови біля раковини на праве вухо, 0 м. на ліве вухо. На підставі наказу МОЗ України № 370 від 04.07.2007 року травма так класифікується як тяжка) Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини.
Правові засади організації та діяльності військово-лікарських комісій передбачені «Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженні наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 17.11.2008 № 1109/15800 (зі змінами) (далі - Положення).
В силу пункту 1.2 глави 1 Розділу І Положення військово-лікарська експертиза - це (крім іншого зазначеного): установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Згідно з пунктом 21.1 глави 21 Розділу П Положення у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. Відповідно до пункту 21.2 глави 21 Розділу П Положення причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних ТЦК та СП на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Таким чином, дослідивши надані докази, історію хвороби та підстави проходження лікування позивача, суд приходить до висновку, що вищезазначені документи підтверджують, що його лікування напряму пов'язано з отриманим пораненням 08.01.2023, а отже відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу додаткову винагороду із розрахунку 100000 грн в місяць за період перебування на лікуванні за період 12 вересня 2023 року по 27 вересня 2023 року, в сумі 52533, 28 грн (за 16 днів вересня 2023 року ( 98 500/30 =3283, 33 грн х 16).
.
Що здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення позивача з 05.10.2022 по 20.05.2023, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
За приписами частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Кабінет Міністрів України 30.08.2017 прийняв постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, та якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Постановою №704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови № 704 у редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Водночас у пункті 1 приміток Додатку 1 до Постанови № 704 закріплено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
У примітці Додатку 14 Постанови №704 визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
З 24.02.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103), якою пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Правила виплати грошового забезпечення військовослужбовцям деталізовані приписами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оброни України від 07.06.2018 №260 (надалі - Порядок №260).
У пункті 2 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі спір стосується наявності підстав для перерахунку розміру грошового забезпечення позивача за період з 05.10.2022 по 20.05.2023 з визначенням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України від 02.12.2021 №1928-IX "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022, від 03.11.2022 №2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови №704.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі №380/13603/21, спірні відносини у якій є подібними цьому спору, зазначив, що постановою №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103, якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.» (пункт 6 постанови №103).
Постанова №103 набула чинності 24.02.2018.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови №704.
З урахуванням наведеного Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі №380/13603/21 дійшов висновку про необхідність застосування до спірних відносин з 29.01.2020 (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, що до того ж залишена без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022) положень пункту 4 постанови №704 у редакції до 24.02.2018, тобто у редакції, яка була чинна до набрання законної сили постановою №103.
Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі №420/18318/23 дійшов висновку, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, внаслідок чого була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018 року.
Отже, з дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 виникли підстави для визначення, на підставі первинної редакції Постанови №704, розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 :
- одноразову грошову допомогу при звільненні;
- грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки 67 днів за 2022-2024 роки;
- грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, тривалістю 14 днів;
- грошову допомогу на оздоровлення.
Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з статті 1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
В силу статей 1 та 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Відповідно до Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров'я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров'я, крім військовослужбовців, визнаних військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (за винятком розумових, сенсорних, психологічних вад та інших захворювань, визначених Міністерством оборони України), які виявили бажання проходити військову службу та стосовно яких прийнято рішення про залишення на військовій службі за контрактом. Військовослужбовці, які були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, та яким згідно з прийнятими рішеннями дозволено проходити військову службу за контрактом на визначених посадах, можуть бути звільнені з військової служби до закінчення строку контракту в порядку, визначеному пунктом 35 цього Положення.
Після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров'я документи про його звільнення з військової служби оформлюються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно.
Відповідно до положень пункту 242 Положення № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
У разі звільнення з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) визначає посаду для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України. Зазначена характеристика додається до особової справи військовослужбовця.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
За визначенням частини 2 статті 24 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.
Судом встановлено, що на підставі рапорту про звільнення з військової служби та свідоцтва про хворобу, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) позивача звільнено з військової служби за пунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ( за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового оюліку).
Серед іншого, в наказі зазначено:
- виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік у розмірі грошового забезпечення;
- виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 67 (шістдесят сім) днів за 2022-2024 рік;
- виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учасник бойових дій, тривалістю 14 діб, передбачену статтею 16-2 Закону України «Про відпустки», за 2023-2024 рік;
- відповідно до Порядку та умов виплат деяким категоріям військовослужбовцям одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби затвердженому Постановою КМУ від 17.09.2014 р. №460, виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 16 календарних місяців служби але не менше, як 25% місячного грошового забезпечення.
Відповідно до Конституції України основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає та регулює відносини у цій галузі Закон України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. № 2011-XII (надалі - Закон № 2011-XII), яким визначено,- держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. ( частина 1 статті 9 Закону № 2011-XII)
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. ( частина 2 статті 9 Закону № 2011-XII)
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. (частина 3 статті 9 Закону № 2011-XII)
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. ( абзаци 1-2 частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII)
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються. ( частина 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII)
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. ( абзац третій частини 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII)
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»( далі - Постанова №704), за якою установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. (пункт 2 Постанови №704)
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи). (пункт 3 Постанови №704)
Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок № 260), яким передбачено, - військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. (пункт 1 розділу XXIII Порядку №260)
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги. (пункт 6 розділу XXIII Порядку №260)
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. ( пункт 1 розділу XXIV Порядку №260)
У рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. ( абзац перший пункту 3 розділу XXXI Порядку № 260).
Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою ( пункт 6 розділу XXXI Порядку № 260).
Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою ( пункт 5 розділу XXXIІ Порядку № 260).
Відповідачем у відзиві на позовну заяві зазначено, що ним проведено всі необхідні розрахунки з ОСОБА_1 при звільненні, при цьому до суду надано розрахунок, відповідно до якого позивачу було нараховано:
- грошова допомога на оздоровлення в розмірі 662, 50 грн;
- компенсація за невикористану відпустку во розмірі 1479, 36 грн;
- компенсація відпустки УБД в розмірі 309, 12 грн;
- одноразова грошова допомога звільненим в розмірі 424 грн.
Водночас, оскільки судом скасовано наказ про зарахування ОСОБА_1 в розпорядження та зобов'язано відповідача нарахувати і виплатити йому з 15.02.2023 по 08.03.2024 грошове забезпечення, виходячи із місячного грошового забезпечення за останньою займаною посадою та виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", що впливатиме на розмір грошового забезпечення, з якого буде проводитись розрахунок грошових допомог та компенсації, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з військової частини НОМЕР_2 завдану ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
По своїй суті, зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації.
Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: 1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; 2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної.
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.
Суд зазначає, що завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте, з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
При цьому гроші (розмір моральної шкоди) виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (такі висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61 1132св22).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду.
Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.
В межах спірних правовідносин суд приходить до висновків про те, що матеріали цієї адміністративної справи не містять доказів заподіяння позивачу моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а також підтвердження причинного зв'язку між протиправними діями відповідача і завданням позивачеві від цього моральної шкоди, а тому вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Таким чином, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо визнання грошового атестату № 2853/283/ФЕС, довідку (Додаток 8) про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 1/70/ФСС від 8 березня 2024 р. та довідку (Додаток №1) про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій для обчислення пенсій відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та абзацу восьмого пункту 7 постанови Кабінету Міністрів від 17 липня 1992 р. №393 ( зі змінами) № 1/69/ФСС від 8 березня 2024 року недійсними і зобов'язати посадових осіб усунути наведені порушення, з урахуванням протиправно зменшеного і не виплаченого грошового забезпечення з 15 лютого 2023 року по 8 березня 2024 року та зобов'язання належно оформлені: грошовий атестат, довідку (Додаток 8) про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» . та довідку (Додаток №1) про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій для обчислення пенсій відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та абзацу восьмого пункту 7 постанови Кабінету Міністрів №393 від 17 липня 1992 року ( зі змінами) надати позивачу та направити до відповідного органу Пенсійного фонду для перерахунку пенсії, попередньо ознайомивши з їх змістом.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 затверджено "Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок №3-1).
Згідно із пунктом 7 Порядку №3-1 передбачалось, що для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються такі документи: заява про призначення пенсії (додаток 1); грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 02.03.2023 №10-1 внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яким викладено зазначений Порядок у новій редакції.
Згідно пункту 2 Розділу ІІ Порядку №3-1 (у новій редакції) до заяви про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності додаються такі документи: грошовий атестат та довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (додаток 8 до цього Порядку).
Отже після внесення змін до Порядку №3-1 Постановою Правління Пенсійного фонду України затверджено форму довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб", звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (додаток 8 до цього Порядку).
Механізм проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII, визначений Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 р. №45 (далі - Постанова №45), згідно із пунктом 1 якого пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-ХІІ, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2-3 Постанови 45 Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, розвідувальним органам, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС, Службі судової охорони (далі - державні органи).
Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону №2262-ХІІ, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, проведені на підставі рішення Кабінету Міністрів України, оскільки саме цьому органу законодавчо надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розмірів грошового забезпечення для такого перерахунку. Перерахунок пенсії здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду після надходження від уповноваженого органу відповідної довідки та виключно з урахуванням тих складових грошового забезпечення, які вказані у такій довідці.
Порядок надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі по тексту Порядок №3-1), п. 7 визначає, що для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються серед інших грошовий атестат або довідка про розмір грошового забезпечення і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед звільненням з військової служби.
Постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова №704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Також, додатки 1, 12, 13, 14 до постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Враховуючи той факт, що судом виявлено порушення прав позивача в частині розрахунку основних да додаткових складових грошового забезпечення, належним способом захисту прав останнього є зобов'язання відповідача підготувати та подати до Пенсійного органу (в якому перебуває на обліку позивач) грошовий атестат, довідку (Додаток 8) про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та довідку (Додаток №1) про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій для перерахунку пенсії.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що з наведених у позовних заявах мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо відшкодування судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
Сторона позивача заявляє, що витрати позивача на отримання професійної правничої допомоги склали 30000 грн.
Відповідач заперечень щодо необгрунтованості та неспівмірності заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу не надав.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.
Так, за змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Поряд з цим, частинами п'ятою, шостою статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною сьомою статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз вищенаведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
На підтвердження понесених судових витрат представником позивача надано до суду: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 26/03/23 від 10.03.2023, попередній розрахунок судових витрат, які позивач поніс та які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, а також розмір та порядок оплати праці адвоката.
Надані докази містять деталізований розрахунок наданих адвокатом Адвокатського бюро «Олени Боєвої» позивачеві послуг.
Згідно звіту про обсяг наданої професійної правничої допомоги та її вартість, Адвокатське об'єднання прийняло та виконало наступні зобов'язання:
- зустріч з клієнтом з метою з'ясування обставин справи, по якій надається правнича допомога y спірних правовідносинах, вивчення документів та судової практики по зазначеному питанню - 3000 грн;
- підготовка позовної заяви (правовий аналіз наданих клієнтом документів, пошук та аналіз законодавства та актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, складання тексту позовної заяви -15000 грн;
- складання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат - 500 грн;
- підготовка письмових доказів (Додатків до позовної заяви) - 1000 грн;
- участь у судовому розгляді справи- підготовка відповіді на відзив (правовий аналіз відзиву на позовну заяву, пошук та аналіз законодавства у спірних правовідносинах, складання тексту відповіді на відзив) - 10000 грн;
- складання заяв, клопотань і заперечень з процесуальних - 1500 грн;
- участь в судових засіданнях -1500 грн.
Суд зазначає утім, що такі послуги як "зустріч з клієнтом з метою з'ясування обставин справи, по якій надається правнича допомога y спірних правовідносинах, вивчення документів та судової практики по зазначеному питанню" та «підготовка письмових доказів (Додатків до позовної заяви)» фактично є складовою послуги із "підготовки та складання позовної заяви", також і послуга «складання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат» є додатком до договору про надання правничої допомоги, а не окрема надана послуга, а тому вони окремо не підлягають врахуванню до витрат на правничу допомогу, які підлягають оплаті клієнта. Крім цього, послуги «участь в судових засіданнях» також не підлягають зарахуванню, оскільки справа слухалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Разом з тим, суд також звертає увагу на те, що надана послуга «участь у судовому розгляді справи- підготовка відповіді на відзив (правовий аналіз відзиву на позовну заяву, пошук та аналіз законодавства у спірних правовідносинах, складання тексту відповіді на відзив)» - є фактично дублюванням позиції, викладеної в позовній заяві.
За таких умов, на переконання суду, заявлені до стягнення витрати позивача на професійну правничу допомогу, не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), витраченим адвокатом часом, об'ємом наданих послуг, ціною позову та (або) значенню справи для сторін.
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 23.04.2019 у справі № 826/9047/16, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 статті 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).
За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відтак, враховуючи також часткове задоволення позовних вимог, суд вважає співмірним та обгрунтованим у даному випадку зменшити судові витрат, які підлягають присудженню позивачеві на підставі частини третьої статті 139 КАС України, до 6056,00 грн. (двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 до Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України (адреса: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ НОМЕР_4 окремого розвідувального батальйону (по особовому складу) від 15.02.2023 № 5-РС про зарахування у розпорядження командира НОМЕР_4 окремого розвідувального батальйону з 15 лютого 2023 року солдата ОСОБА_1 , заступника командира 5 групи спеціальної розвідки роти спеціальної розвідки, як такий що суперечить чинному законодавству.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000.00 в місяць за час перебування у відпустці за станом здоров'я за рішенням військово-лікарської комісії після отримання тяжкого поранення, пов'язаного с захистом Батьківщини з 27.02.2023 по 24.03.2023 в сумі 76598,49 грн ( з урахуванням стягнутих податків);
Стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду за час перебування у відпустці за станом здоров'я за рішенням військово- лікарської комісії після отримання тяжкого поранення за рішенням військово- лікарської комісії після отримання тяжкого поранення, пов'язаного с захистом Батьківщини 27.02.2023 по 24.03.2023 року в сумі 76 598,49 грн ( з урахуванням стягнутих податків).
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди із розрахунку 100 000.00 в місяць в сумі 47064.52 грн ( з урахуванням стягнутих податків), яка нарахована наказом № 235 від 05.09.2023.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду із розрахунку 100 000.00 в місяць в сумі 47064.52 грн ( з урахуванням стягнутих податків), яка нарахована наказом № 235 від 05.09.2023.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди із розрахунку 100 000.00 в місяць за 16 днів перебування на стаціонарному лікуванні в Хірургічному відділенні №2 (отоларингологічні ліжка) з 12.09.23 по 27.09.23 в КНП «КОЛ КОР» після отримання тяжкого поранення, пов'язаного с захистом Батьківщини в сумі 52533.28 (з урахуванням стягнутих податків).
Стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду із розрахунку 100000.00 в місяць за 16 днів перебування на стаціонарному лікуванні в Хірургічному відділенні №2 (отоларингологічні ліжка) з 12.09.23 по 27.09.23 в КНП «КОЛ КОР» після отримання тяжкого поранення, пов'язаного с захистом Батьківщини в сумі 52533.28 грн (з урахуванням стягнутих податків).
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача з 05.10.2022 по 20.05.2023, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 67 днів (шістдесят сім) днів за 2022-2024 роки , грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, тривалістю 14 днів та грошової допомоги на оздоровлення із грошового забезпечення за останньою займаною посадою, і з врахуванням перерахованого щомісячного грошового забезпечення, та з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 , після проведення перерахунків грошового забезпечення ОСОБА_1 , підготувати та подати до Пенсійного органу (в якому перебуває на обліку позивач) оновлені грошовий атестат, довідку (Додаток 8) про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та довідку (Додаток №1) про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій для перерахунку пенсії.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 судові витрати на надання правничої допомоги на користь ОСОБА_1 у розмірі 6056,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК