24 грудня 2024 рокуСправа №160/27888/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ в Миколаївській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-2, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 30.08.2024 р. №047250011062 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу в шкідливих та важких умовах праці;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 16.08.2004 р. по 21.12.2008 р. згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 24.07.2024 р. №48 та за Списком №2 період роботи з 14.11.2018 р. по 05.02.2020 р. згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 08.08.2024 р. №98;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що 22.08.2024 р. він звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В рішенні ГУ ПФУ в Миколаївській області від 30.08.2024 р. № 047250011062 зазначено, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу в шкідливих та важких умовах праці. У спірному рішенні зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України 22.08.2024 р., страховий стаж особи становить 30 років 09 місяців 28 днів. Пільговий стаж роботи за Списком №2 становить 08 років 05 місяців 27 днів (в тому числі, період проходження строкової військової служби - 01 рік 11 місяців 28 днів). Позивач вважає неправомірним не зарахування ГУ ПФУ в Миколаївській області до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списками №1, №2 періодів роботи з 16.08.2004 р. по 21.12.2008 р. та з 14.11.2018 р. по 05.02.2020 р. ОСОБА_1 стверджує, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах він досяг відповідного віку, мав страховий та пільговий стаж достатній для призначення йому пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з чим відповідач-1 неправомірно відмовив йому в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Вищезазначена позовна заява не відповідала вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), тому ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 р. була залишена без руху, з наданням строку для усунення недоліків.
На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки згідно заяви від 23.10.2024 р. (вх. №42299/24).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
11.11.2024 р. до суду надійшов від ГУ ПФУ в Миколаївській області відзив на позовну заяву, в якому, відповідач-1 заперечив проти задоволення заявлених до суду позовних вимог та зазначив, що згідно з оскаржуваним рішенням ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, передбаченого ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідач-2 вказав, що до пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно з довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, зокрема: з 16.08.2004 р. по 21.12.2008 р. згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 24.07.2024 р. №48, оскільки дана довідка не відповідає вимогам додатку №5 до п. 20 Порядку №637, а саме: відсутній підпис виконувача обов'язків директора підприємства, начальника відділу кадрів та головного бухгалтера. Також пенсійний орган зауважив, що не підтверджено документально право головного інженера на підпис довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за віком. Крім того, не надано Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад працівників, якими підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, до наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці від 22.07.2004 р. №270; з 14.11.2018 р. по 05.02.2020 р. згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 08.08.2024 р. №98, оскільки відсутня інформація, що атестація робочих місць за умовами праці, згідно з витягом з наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці від 11.08.2022 р. проведена вперше. Пенсійний орган зазначив, що пільговий стаж роботи Позивача за Списком № 2 становить 08 років 05 місяців 27 днів (в тому числі, період проходження строкової військової служби - 01 рік 11 місяців 28 днів). Таким чином, приймаючи оскаржуване рішення, ГУ ПФУ у Миколаївській області, на думку відповідача-1, діяло на підставі та в межах своїх повноважень, у спосіб, що передбачений приписами чинного законодавства України у сфері пенсійного забезпечення. Рішення про відмову в призначенні пенсії є законним, належним чином обґрунтованим та скасуванню не підлягає.
15.11.2024 р. до суду надійшла від представника ОСОБА_1 відповідь на відзив, в якій викладено обґрунтування позовних вимог, аналогічне до тих, що міститься у позовній заяві. Окрім того, представник позивача зазначив, що посилання пенсійного органу на те, що довідка не відповідає вимогам додатку № 5 до п. 20 Порядку № 637 є протиправним, а посилання відповідача-1 про те, що не було надано переліку робочих місць, виробництв, професій і посад працівників, якими підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, до наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці від 22.07.2004 р. №270, на думку представника позивача, є такими, що не відповідають дійсності. При цьому, доводи ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо відсутності інформації про те, що атестація робочих місць за умовами праці, згідно з витягом з наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці від 11.08.202 проведена вперше, як стверджує представник позивача, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. Враховуючи наведене, представник позивача стверджує, що не зарахування ГУ ПФУ в Миколаївській області до пільгового стажу позивача за Списками №1 та №2 відповідних періодів роботи, є неправомірним.
Відповідно до ч. 5 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до п. 37 підрозділу 2 розділу III Положення "Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
Відповідно до п. 17 підрозділу 1 розділу III Положення "Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі зареєстровані в Електронному кабінеті Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи".
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 р. відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Ухвала суду від 25.10.2024 р., якою відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача-2 29.10.2024 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
При цьому, копія позовної заяви з додатками була направлена та доставлена до електронного кабінету ГУ ПФУ в Дніпропетровській області 18.10.2024 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Разом з тим, станом на 13.11.2024 р. (з урахуванням строку на поштове відправлення) та станом на день розгляду справи по суті, відзив на позовну заяву від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до суду не надходив.
Пояснень, заяв або клопотань по суті спору від відповідача-1 до суду також не надходило.
Відповідно до частини 4 статті 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Таким чином, відповідач-2 правом на подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) та надання доказів по справі не скористався, з клопотанням про продовження строків на надання відзиву до суду не звертався.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 22.08.2024 р. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, до якої додав документи на підтвердження трудового стажу, у тому числі пільгового за Списками №1 і №2. На момент звернення позивачу виповнилось 55 років.
Так, за принципом екстериторіальності заява про призначення пенсії за віком була розглянута ГУ ПФУ в Миколаївській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області №047250011062 від 30.08.2024 р. позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
У вищезазначеному рішенні вказано, що страховий стаж особи становить 30 років 09 місяців 28 днів. Пільговий стаж роботи за Списком №2 становить 08 років 05 місяців 27 днів (в тому числі, період проходження строкової військової служби - 01 рік 11 місяців 28 днів).
Так, за результатами розгляду доданих до заяви позивача документів пенсійним органом:
- до страхового стажу зараховано всі періоди;
- до пільгового стажу за Списком №1 не зараховано період роботи з 16.08.2004 р. по 21.12.2008 р., згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 24.07.2024 р. №48, оскільки довідка не відповідає вимогам додатку №5 до п. 20 Порядку №637, а саме, відсутній підпис виконувача обов'язків директора підприємства, начальника відділу кадрів та головного бухгалтера. Не підтверджено документально право головного інженера на підпис довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за віком. Крім того, не надано Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад працівників, якими підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, до наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці від 22.07.2004 р. №270;
- до пільгового стажу за Списком №2 не зараховано період роботи з 14.11.2018 р. по 05.02.2020 р. згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 08.08.2024 р. №98, оскільки відсутня Інформація, що атестація робочих місць за умовами праці, згідно з витягом з наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці від 11.08.2022 проведена вперше;
- до пільгового стажу за Списком №1 зараховано періоди роботи, згідно з рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.01.2024 р. №4.
Відповідач-1 у спірному рішенні дійшов висновку про відсутність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу в шкідливих та важких умовах праці.
Не погодившись із вищезазначеними позицією та рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області, ОСОБА_1 звернувся за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Відповідно до норм Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 р. (далі Закон №1788-XII).
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 р. (далі Закон №1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно із приписами ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховуватися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" за №637 від 12.08.1993 р. (далі - Порядок №637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку №637).
Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку №637, згідно з яким, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
З вищенаведеного слідує, що дійсно основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність надання будь-яких додаткових уточнюючих довідок виникає лише у випадку коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 р. по справі №235/805/17, від 06.12.2019 р. по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 р. по справі №500/1561/17, від 05.12.2019 р. по справі №242/2536/16-а.
В межах спірних правовідносин суд вважає за необхідне зазначити, що окремі неточності в поданих позивачем документах або неповнота відображеної у них інформації не може бути перешкодою для реалізації особою своїх законних прав, в даному випадку - права на призначення пенсії за віком.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 25.04.2019 р. в справі №593/283/17 та від 30.09.2019 р. в справі №638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 р. по справі №275/615/17.
Статтею 114 Закону №1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Згідно з частиною 1 статті 114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Процедура застосування Списків №1 і №2 визначена Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 р. (далі - Порядок №383).
Відповідно до пункту 3 Порядку №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
У період з 16.01.2003 р. по 24.06.2016 р. застосовувався Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 р.
У період з 03.08.2016 р. - Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016 р.
Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Отже, необхідною умовою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є наявність необхідного страхового та пільгового стажу та обов'язкова віднесеність посади до списків №1 та №2.
Як встановлено судом, спір між сторонами виник з підстав не зарахування до пільгового стажу позивача за списком №1 (зокрема, спірним є період роботи позивача з 16.08.2004 р. по 21.12.2008 р.) та за списком №2 (зокрема, спірним є період роботи позивача з 14.11.2018 р. по 05.02.2020 р.).
Згідно з ст. 48 Кодексу законів про працю України та ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналогічне встановлено в постанові Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №637 від 12.08.1993 р. (далі - Порядок №637) та в п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 р. за №110 (далі - Інструкція №58).
Згідно із записами трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 13.08.2004 р. позивач, зокрема, працював на посаді слюсаря-ремонтника у відповідних цехах:
- у період з 16.08.2004 р. по 27.07.2009 р. у Запорізькому державному підприємстві «Кремнійполімер», що додатково підтверджується уточнюючою довідкою за №48 від 24.07.2024 р.;
- у період з 14.11.2018 р. по 05.02.2020 р. у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб», що додатково підтверджується уточнюючою довідкою за №98 від 08.08.2024 р.
Щодо не зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №1 та періоду роботи з 16.08.2004 р. по 21.12.2008 р. в оскаржуваному рішенні ГУ ПФУ в Миколаївській області зазначено, що згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 24.07.2024 р. №48, оскільки довідка не відповідає вимогам додатку №5 до п. 20 Порядку №637, а саме: відсутній підпис виконувача обов'язків директора підприємства, начальника відділу кадрів та головного бухгалтера; не підтверджено документально право головного інженера на підпис довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за віком.
Крім того, пенсійний орган зауважив про не надання Переліку робочих місць, виробництв, професій і посад працівників, якими підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, до наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці №270 від 22.07.2004 р.
Згідно із довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за №152 від 08.11.2010 р., така видана ОСОБА_1 про те, що зазначена особа працювала повний робочий день на ЗДП «Кремнійполімер» в цехах №3 - з виробництва сполук хлору, та цеху №4 - з виробництва кремнійорганічних сполук - це елементоорганічні сполуки в хімічному виробництві. ОСОБА_1 за період з 16.08.2004 по 21.12.2008 виконував роботу по ремонту, профілактиці та обслуговуванні технологічного обладнання цеху за професією, посадою слюсарремонтник, що передбачена Списком № 1 розділ VIII підрозділ 1 код КП позиція 8А.1, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 р.
Наявність у ОСОБА_1 пільгового стажу за Списком №1 за період роботи з 16.08.2004 р. по 21.12.2008 р. підтверджується також довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за №48 від 24.07.2024 р., згідно якої ОСОБА_1 працював повний робочий день на ЗДП «Кремнійполімер» в цеху №3 з виробництва сполук хлора, служба механіки цеха; в цеху №4 з виробництва кремнійорганічних сполук, ремонтна служба, і за період з 16 серпня по 25 червня 2008 року (зараховано до Списку № 1), з 26 червня 2008 року по 21 грудня 2008 року (зараховано до Списку №1), з 22 грудня 2018 року по 17 липня 2009 року (пільг немає), виконував роботи по ремонту, профілактиці та обслуговуванні технологічного обладнання цехів за професією слюсар-ремонтник, що передбачена Списком №1 розділ VIII підрозділ 1 код КП позиція 8А.1 згідно із постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 р.
При цьому, посилання відповідача на те, що довідка не відповідає вимогам додатку №5 до п. 20 Порядку №637 з огляду на відсутність підпису виконувача обов'язків директора підприємства, начальника відділу кадрів та головного бухгалтера, а також зважаючи на те, що ОСОБА_1 не підтверджено документально право головного інженера на підпис довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за віком, є нерелевантними, оскільки працівник підприємства не може нести відповідальність за належність, правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах, що буде суперечити загальним засадам законодавства.
Наказом Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» «Про результати атестації робочих місць по умовах праці для визначення права на пільгове пенсійне забезпечення по Спискам №1 і №2» за №270 від 22.07.2004 р. (далі - Наказ №270) затверджено «Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад» працівникам, що заняті повний робочий день в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №1 і №2 (додаток №1 і №2).
Згідно із Додатком №1 «Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад» працівникам, що заняті повний робочий день в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку № 1 і № 2» до наказу №270 вбачається, що професія ОСОБА_1 на вказаному підприємстві посада «слюсар-ремонтник», зокрема, належить до переліку робочих місць, виробництв, професій і посад» працівникам, що заняті повний робочий день в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №1 і №2.
Висновком Державної експертизи умов праці Головного управління праці та соціального захисту населення Міністерства праці та соціальної політики України №93 від 28.10.2004 р. вирішено, що атестація робочих місць цехів №3, №5 ДП «Кремнійполімер» проведена згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 р., та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць, затвердженими постановою Міністерства праці України №41 від 01.09.1992 р., та Головним державним санітарним лікарем України.
Відповідно до листа Головного управління праці та соціального захисту населення Міністерства праці та соціальної політики України №06/1-105 від 25.08.2009 р. вбачається, що Державна експертиза умов праці Головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації вважає за можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища та трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації робочих місць за умовами праці (наказ про результати атестації №270 від 22.07.2004 р.), для надання працівникам підприємства пільг і компенсацій, передбачених чинним законодавством за роботу в шкідливих та важких умовах праці, до 22.07.2010 р.
Також посилання відповідача про те, що не було надано переліку робочих місць, виробництв, професій і посад працівників, якими підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, до наказу №270 не відповідає дійсності, оскільки у Додатку №1 «Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад» працівникам, що заняті повний робочий день в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №1 і №2» до Наказу №270 чітко вбачається, що професія ОСОБА_1 на вказаному підприємстві (слюсар-ремонтник) належить до переліку робочих місць, виробництв, професій і посад» працівникам, що заняті повний робочий день в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №1 і №2.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що не зарахування ГУ ПФУ в Миколаївській області ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 16.08.2004 р. по 21.12.2008 р., є неправомірним.
Окрім того, з матеріалів справи слідує, що представником позивача було отримано відповідь №137 від 29.10.2024 р. від Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» на подані адвокатські запити щодо виданої ОСОБА_1 довідки №48 від 28.04.2024 р., за змістом якої:
« ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ЗДП «Кремнійполімер». Довідка №48 від 28.07.2024 року дійсно надавалася. На Ваш запит надаємо копію Довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній №61 від 21.10.2024 року, яка надавалася до ПФУ».
Отже, ЗДП «Кремнійполімер» фактично підтвердило факт видачі ОСОБА_1 довідки №48 від 28.07.2024 р., яка стала причиною відмови пенсійним органом в зарахуванні позивачу відповідного періоду роботи до його пільгового стажу.
Щодо не зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №2 та періоду роботи з 14.11.2018 р. по 05.02.2020 р. в оскаржуваному рішенні ГУ ПФУ в Миколаївській області зазначено, що з згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 08.08.2024 р. №98, оскільки відсутня Інформація, що атестація робочих місць за умовами праці, згідно з витягом з наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці від 11.08.2022 р. проведена вперше.
Зі змісту виданої ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ» довідки №98 від 08.08.2024 р. вбачається, що така довідка видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що зазначена особа працювала повний робочий день в Цеху Сервісного ремонту обладнання трубних цехів за період з 14.11.2018 р. по 05.02.2020 р. Виконувала роботу - працівник, зайнятим ремонтом устаткування в умовах діючого виробництва, за професією, посадою слюсар-ремонтник, що передбачена Списком №2 розділ №3 підрозділ №6 постанови КМУ №461 від 24.06.2016 р. (зі змінами внесеними постановою КМУ №479 від 04.07.2017 р.).
Наказом ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ» «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільги та компенсації за умови праці» за №933 від 11.08.2022 р. (далі - Наказ №933) було затверджено перелік робочих місць, працюючим на яких підтверджених право на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах за Списком №2 (Додаток №1) та не підтверджено право на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах за Списком №2 (Додаток №2), також затверджено Перелік робочих місць, працюючим на яких підтверджено право на пільги та компенсації за шкідливі умови праці (щорічні додаткові відпустки, доплати) (Додаток №3).
Відповідно до Додатку №1 до Наказу №933 вбачається, що ОСОБА_1 як слюсару-ремонтнику було підтверджено право на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Факт наявності пільгового стажу за Списком №2 за період роботи з 14.11.2018 р. по 05.02.2020 р. підтверджується також довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №27 від 27.01.2020 р., згідно якої ОСОБА_1 працював повний робочий день в цеху Сервісного ремонту обладнання трубних цехів за період з 14.11.2018 р. по 31.12.2019 р. Виконувала роботу - слюсар-ремонтник, що передбачена Списком №2 розділ 3 підрозділ 6 постанова КМУ №461 від 24.06.2016 р. (зі змінами, внесеними постановою КМУ №479 від 04.07.2017 р.).
При цьому, посилання відповідача про відсутність інформації, що атестація робочих місць за умовами праці, згідно з витягом з наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці від 11.08.2022 р. проведена вперше, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Суд зауважує, що відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника.
Окрім того, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що не зарахування ГУ ПФУ в Миколаївській області до пільгового стажу позивача за Списком №2 його періоду роботи з 14.11.2018 р. по 05.02.2020 р., є неправомірним.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці та у наданих довідках для підтвердження наявності трудового стажу.
Крім того, відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 р. у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 р. у справі №638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Окрім того, суд зазначає, що згідно з приписами пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 р., при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Водночас, як встановлено судом, відповідачем-1 не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити пільговий стаж позивача.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що у відповідача-1 були відсутні підстави для відмови у зарахуванні до пільгового стажу спірних періодів роботи позивача.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області за №047250011062 від 30.08.2024 р. про відмову ОСОБА_1 призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Ґайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п. 3.1 рішення Конституційного Суду України (справа №1-25/2010 від 29.06.2010 р.) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що порушені права позивача в цій частині слід відновити шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 16.08.2004 р. по 21.12.2008 р. згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 24.07.2024 р. №48 та за Списком №2 період роботи з 14.11.2018 р. по 05.02.2020 р. згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 08.08.2024 р. №98.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", слід зазначити таке.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є такими, що не підлягають задоволенню.
При цьому, суд вважає, що порушені права позивача слід відновити шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.08.2024 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.
Аналогічна правова позиція висловлена Третім апеляційний адміністративним судом у постановах від 13.10.2021 р. по справі №160/17081/20, від 12.11.2021 р. по справі №160/2493/21.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 КАС України).
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем-1, як суб'єктом владних повноважень рішення якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов'язку доказування правомірності прийнятого рішення та не спростовано доводи позивача в цій частині.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із приписами ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 968,96 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи роздруківкою квитанції №7490-4140-0233-9577 від 17.10.2024 р.
Оскільки позовну заяву задоволено частково, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають частковому стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Миколаївській області та ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме: 484, 48 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159, вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв, 54000), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м.Дніпро, 49094) про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в призначенні пенсії за №047250011062 від 30.08.2024 р.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 16.08.2004 р. по 21.12.2008 р. згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 24.07.2024 р. №48 та за Списком №2 період роботи з 14.11.2018 р. по 05.02.2020 р. згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 08.08.2024 р. №98.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.08.2024 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.
У задоволені іншої частини позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 242 (двісті сорок дві) грн 24 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 242 (двісті сорок дві) грн 24 коп.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 24.12.2024 р.
Суддя О.М. Неклеса