24 грудня 2024 р. Справа № 120/9494/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
16.07.2024 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обґрунтовуються протиправними діями відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2024 роки, щомісячної премії за особливий внесок у загальні результати служби у розмірі 202% посадового окладу, надбавки за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років по 14.06.2024, окладу за військове званням, посадового окладу, надбавки за вислугу років по 14.06.2024 та грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, усіх інших одноразових додаткових видів грошового забезпечення з 22.10.2022 по день виключення зі списків особового складу, окладу за військове звання, встановленого за військовим званням з 22.10.2022 по день виключення зі списків особового складу, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024.
Ухвалою суду від 22.07.2024 вказану позовну заяву залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статей 160 КАС України. При цьому позивачу встановлено строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали.
30.07.2024 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява, якою позивач усунув виявлені судом недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 02.08.2024 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
19.08.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.
Відповідач вважає правомірним застосування при обчисленні грошового забезпечення позивача такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що позивач проходив військову службу на посаді начальника медичного пункту танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 .
наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 22.05.2024 № 220 (по особовому складу) позивача звільнено з військової служби у відставку, а наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2024 №164 (по стройовій частині) виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 14.06.2024.
Позивач звернувся до відповідача з проханням здійснити перерахунок та доплату належного йому за період служби з 22.10.2022 по день звільнення грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Однак, як зазначає позивач, повного розрахунку при звільненні зі служби з ним проведено не було, а в усному порядку його повідомили, що кошти для проведення розрахунку замовлені та відразу після їх надходження на рахунки військової частини з позивачем буде проведено усі розрахунки.
Втім, оскільки жодних додаткових виплат позивач не отримав, він вирішив звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (далі ? Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців ? діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Так, статтею 9 Закону № 2011-ХІІ визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
За змістом частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
В силу пункту 10 Постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.
За первинною редакцією пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У відповідності з приміткою 1 Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Відповідно до примітки до Додатку 14 також передбачено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище ? заокруглюються до десяти гривень.
Слід зазначити, що за загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв'язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто примітка повинна бути у безпосередньому зв'язку з нормою, в даному випадку п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.
Відтак застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми постанови КМУ № 704, пункт 4 якої має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі ? Постанова № 103).
Пунктом 6 Постанови № 103, внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови № 704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Водночас зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Тобто на момент виникнення спірних правовідносин (станом на 01.01.2019) пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018".
Разом з тим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до п. 4 Постанови № 704.
Вказаною постановою були скасовані зміни, у тому числі до п. 4 Постанови № 704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З наведеного висновується, що саме з 29.01.2020 ? дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 ? діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.
Отже, з 29.01.2020 була відновлена дія п. 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Водночас 12.05.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704" (далі ? Постанова № 481), яка набрала чинності 20.05.2023 та якою по-іншому врегульовані спірні правовідносини.
Так, пунктом 1 Постанови № 481 приписано скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Також пунктом 2 указаної постанови внесено зміни до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виклавши абзац перший в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Отже, з 20.05.2023 немає правових підстав для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2023.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку щодо відмови у задоволенні позову за період з 20.05.2023 по 14.06.2024, оскільки розрахунок грошового забезпечення позивача та його складових за цей період з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, є правомірним.
Разом з тим, як видно з матеріалів справи, обчислення та виплата грошового забезпечення позивача за період з 22.10.2022 по 20.05.2023 проведені відповідачем із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 (1762,00 грн).
Таким чином, у спірний період з 22.10.2022 по 19.05.2023 відповідач протиправно здійснював позивачу нарахування та виплату грошового забезпечення, а також додаткового грошового забезпечення із застосуванням неправильної розрахункової величини (1762,00 грн), що, у свою чергу, вплинуло також на розмір грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших щомісячних додаткових видів, які також виплачувались без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року законом про Державний бюджет України.
З метою захисту своїх порушених прав у зв'язку з вказаними неправомірними діями позивач просить суд зобов'язати відповідача обчислити та виплатити йому щомісячну премію за особливий внесок у загальні результати служби у розмірі 202% посадового окладу, надбавки за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, окладу за військове звання, посадовий оклад надбавку за вислугу років.
Однак суд зазначає, що спір між сторонами виник саме через застосування відповідачем неправильної величини в цілях обчислення розміру грошового забезпечення позивача, у тому числі нарахованих та виплачених йому додаткових видів грошового забезпечення, а не щодо відсоткового значення таких додаткових видів грошового забезпечення, які позивач отримував у вищезвказаний спірний період.
Тому в цій частині позовні вимоги суд вважає передчасними і такими, що задоволенню не підлягають.
Щодо вимог про здійснення перерахунку "інших одноразових додаткових видів грошових виплат за 2022-2023 роки", то такі, на думку суду, не містять конкретного обґрунтування та належних розрахунків, а отже, теж визнають безпідставними. До того ж питання обчислення розміру цих виплат виходить за межі предмету спору у цій справі та, відповідно, повноважень суду за наслідками її вирішення.
Крім того суд враховує, що згідно з абз. 3 ч. 14 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину ? особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".
Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказ Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Також положеннями пункту 5 розділу ХХХІІ Порядку № 260 передбачено, що одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад ? щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що як одноразова грошова допомога при звільненні, так і компенсація за невикористані дні відпустки (основної та додаткової), виплачується під час звільнення військовослужбовця.
При цьому розмір таких виплат обчислюється з грошового забезпечення станом на час звільнення зі служби.
У даному ж випадку позивач був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 14.06.2024 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2024 № 164 (по стройовій частині).
Отже, станом на час звільнення позивача зі служби пункт 4 Постанови № 704 діяв у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, яка набрала чинності 20.05.2023, та передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
З огляду на викладене відсутні підстави для обрахунку позивачу компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки, а також одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01.01.2024, а тому в цій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню.
Аналогічного висновку у подібних правовідносинах дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 15.04.2024 в справі № 120/12975/23.
Підсумовуючи, суд вважає протиправними дії відповідача з обчислення та виплати позивачу у заниженому розмірі щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з 22.10.2022 по 19.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023. Водночас у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково, обравши при цьому правильний та ефективний спосіб захисту порушених прав та інтересів позивача.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за період з 22.10.2022 по 19.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та доплату щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за період з 22.10.2022 по 19.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 );
2) відповідач: військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).
Повне рішення суду складено 24.12.2024.
Суддя Сало Павло Ігорович