Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" грудня 2024 р.м. ХарківСправа № 5023/10655/11 (922/1337/24)
Господарський суд Харківської області у складі:
головуючий суддя Усатий В.О.
судді: Лавренюк Т.А. , Хотенець П.В.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (49089, м.Дніпро, вул.Новобудівельна , будинок 5А, код ЄДРПОУ 24510970)
до Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629)
про стягнення коштів в межах справи про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева»
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева", в якій просить суд стягнути з останнього грошові кошти у сумі 64 392,54 грн., з яких 41 400,00 грн - основний борг, 3 429,18 грн - сума 3% річних по сплаті 80%, 16 472,26 грн - сума інфляційних збитків по сплаті 80%, 329,29 грн - сума 3% річних по сплаті 20%, 703,87 грн - сума інфляційних збитків по сплаті 20%, 1 020,85 грн - сума пені по сплаті 80%, 1037,09 грн - сума пені по сплаті 20% та судові витрати.
В провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева», яка розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В. та Прохоров С.А.
Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вхідний номер 1337/24 від 18.04.2024) передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В., Прохоров С.А.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 176 ГПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмову у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку , передбаченому ст. 174 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали позовної заяви, господарський суд встановив, що позовну заяву подано з додержанням вимог статей 20, 27-30, 162, 164, 172 ГПК України
Ухвалою суду від 23.04.2024 , крім іншого, прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" до Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" до розгляду в межах справи №5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева». Відкрито провадження у справі № 5023/10655/11 (922/1337/24). Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, постановлено подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзивів на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 Господарського процесуального кодексу України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копію відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог статті 166 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів з дня отримання відзивів. Докази надіслання відповіді на відзив іншим сторонам надати суду. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив із урахуванням вимог статті 167 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Докази надіслання заперечень іншим сторонам надати суду. Роз'яснено учасникам справи, що відповідні заяви по суті справи повинні відповідати вимогам статей 161-167 Господарського процесуального кодексу України та мають бути подані у строк, визначений в ухвалі.
08.05.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№12073).
13.05.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№12383).
11.07.2024 до суду від позивача надійшла заява (вх.№17727) про стягнення витрат на правничу допомогу).
12.07.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу (вх.№17772).
Розпорядженням керівника апарату суду від 18.10.2024 відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено автоматизований розподіл справи №5023/10655/11 (922/1337/24) у зв'язку з самовідводом судді Прохорова С.А. від розгляду основної справи про банкрутство № 5023/10655/11 та зміну складу суду тієї справи.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вхідний номер 1337/24 від 18.04.2024) передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В., Лавренюк Т.А.
Ухвалою суду від 23.10.2024 прийнято справу №5023/10655/11 (922/1337/24) до провадження у новому складі суду. Повторно розпочато розгляд справи №5023/10655/11 (922/1337/24) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзивів на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 Господарського процесуального кодексу України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копію відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог статті 166 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів з дня отримання відзивів. Докази надіслання відповіді на відзив іншим сторонам надати суду. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив із урахуванням вимог статті 167 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Докази надіслання заперечень іншим сторонам надати суду. Роз'яснено учасникам справи, що відповідні заяви по суті справи повинні відповідати вимогам статей 161-167 Господарського процесуального кодексу України та мають бути подані у строк, визначений в ухвалі.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд зазначає, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
12.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (Постачальник) та Державним підприємством "Завод імені В.О. Малишева" (Покупець) було укладено Договір поставки №601дп (далі Договір).
У відповідності до п.1.1. Договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку та на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується прийняти і оплатити товарно-матеріальні цінності (далі - товар), асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначаються сторонами окремо в специфікаціях або листах, що є невід'ємними частинами договору.
Згідно з п.1.2. Договору, поставка товару буде відбуватися партіями протягом 2020 року. Для погодження Товару Сторони складають та підписують Специфікацію та окреме замовлення (заявка) на партії товарі, що є невід'ємною частиною Договору, що має в обов'язковому порядку містити посилання на цей Договір та бути підписаною Покупцем.
Відповідно до п.1.3. Договору, якість, комплектність, маркування та пакування товару повинні відповідати ГОСТ, ДСТУ, ТУ заводу-виробника, технічній документації та нормативно - правовим актам України, а також країні виробника товару.
Пунктом 1.4. Договору, сторони погодили, що право власності на товар переходить до покупця з моменту оплати покупцем вартості ( в тому числі частково) товару або з моменту передачі товару покупцю, в залежності від того, яка з подій настане раніше.
Відповідно до п.2.1. Договору, ціна договору дорівнює загальній 41400,00 грн, в тому числі ПДВ 20% 6900,00 грн.
Згідно п.2.2. Договору, вартість окремих одиниць, та партії товару в цілому, визначена сторонами в специфікації або листах щодо такої партії товару, які складаються в порядку передбаченому п.1.2. цього договору, та включає вартість товару, пакування, маркування та інші видатки постачальника.
Відповідно до п.2.3. Договору, покупець зобов'язується оплатити постачальнику вартість партії товару протягом 15 банківських днів з дати приймання покупцем партії товару за асортиментом, комплектністю та якістю відповідно до п.4.4 договору якщо його умови та строк оплати на відповідну партію товару не визначено сторонами відповідно до п.1.2. договору, але в будь-якому випадку не раніше отримання покупцем оригіналу рахунку на такий товар.
Відповідно до п.2.4. Договору, оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в безготівковій формі.
Згідно п.3.3. Договору, постачальник в строки, встановленні ПК України зобов'язаний скласти та зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 3.4. Договору сторони погодили, що постачальник зобов'язаний забезпечити на своєму рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість наявність грошових коштів, необхідних для реєстрації податкової накладної та виконання податкових зобов'язань постачальника.
Відповідно п.3.5. Договору, у разі не виконання та/або неналежного виконання постачальником пунктів 3.4. цього Договору, здійснення покупцем оплати за відповідну партію товару відтерміновується на строк належного виконання постачальником пунктів 3.4. цього Договору.
Згідно п. 3.6. Договору, у разі не виконання та/або неналежного виконання постачальником пунктів 3.1., 3.4. цього договору, покупець, направивши письмове повідомлення постачальнику, має право утримати суму штрафних санкцій з грошових коштів, які належить до сплати постачальнику за товар, поставлений за Договором. Утримання суми штрафних санкцій відповідно до цього пункту не є притриманням в розумінні глави 49 Цивільного кодексу України.
Згідно п.4.1. Договору, передача постачальником товару покупцю фіксується шляхом підписання двосторонньої видаткової накладної та/або акту приймання-передачі, товарно - транспортної накладної, у яких зазначають асортимент, комплектність, кількість та вартість товару, що передається постачальником покупцю. Обов'язок по складанню первинних документів покладений на постачальника.
Відповідно до п. 4.3. Договору, приймання товару за кількістю здійснюється покупцем в момент фактичного отримання товару - видатковою накладною та/або актом приймання-передачі, товарно-транспортною накладною.
Відповідно до п.4.4. Договору, приймання товару за асортиментом, комплектністю та якістю здійснюється відділом технічного контролю покупця протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня фактичного отримання товару. У разі виявлення невідповідності товару умовам договору щодо асортименту та/або комплектності, та /або якості товару відділ технічного контролю покупця, без виклику представника постачальника, складає рекламаційний акт, про що повідомляє постачальника. Рекламаційний акт відділу технічного контролю покупця вважається належним та допустимим доказом невідповідності товару умовам договору щодо асортименту та/ або комплектності та/ або якості товару. У разі якщо протягом зазначеного вище строку відділом технічного контролю покупця не був складений рекламаційний акт, товар вважається прийнятим покупцем за асортиментом, комплектністю та якістю.
Згідно п.6.3.1. Договору, у разі неналежного виконання грошового зобов'язання, прострочення якого триває більше 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від простроченої до оплати суми, за кожен день такого порушення, але в будь-якому випадку не більше 30% від суми заборгованості за відповідним зобов'язанням.
Відповідно до п.10.1. цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його тексту їхніми печатками (у разі їх наявності) і діє до 31 грудня 2020, а в частині виконання постачальником гарантійних зобов'язань - до повного виконання.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Промелектроніка" (постачальник) та ДП "Завод ім В.О Малишева" (покупець) було підписано Специфікацію№1 до Договору поставки №601дп від 12.05.2020 року на загальну суму з ПДВ 41400,00 грн (ПДВ 6900,00 грн), відповідно до якої сторонами погоджено умови оплати : 50% від вартості товару з ПДВ передоплата, 30% від вартості з ПДВ після прийняття товару відповідно п.4.4. Договору, решта 20% від вартості товару з ПДВ після реєстрації податкової накладної, виписаної на відповідну партію товару в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивачем було виписано рахунок-фактуру № СФ-0000264 від 25 березня 2020р. на загальну суму 41400,00 грн з ПДВ. на товар.
Позивач вказує, що на виконання та у відповідності до умов Специфікації №1 до Договору поставки №601дп від 12.05.2020 року ТОВ "Промелектроніка" поставила відповідачу товар на загальну суму 41400,00 грн.
В підтвердження зазначеного, позивачем долучено до позовної заяви наступні видаткові накладні :
-№ПЭ-0000380 від 06.05.2020 року було поставлено Товар -ПН45-М-2 перемикач, у кількості 3 шт., на загальну суму 900,00 грн. з ПДВ;
-№ПЭ-0000424 від 26.05.2020 було поставлено Товар -ПН45-М-2 Перемикач ТУ16-526.016-73, у кількості 12 шт., на загальну суму 3600,00 грн. з ПДВ;
-№ПЭ-0000460 від 04.06.2020 було поставлено Товар -С5-35В 10 Вт 620 Ом резистор, у кількості 5 шт., ШПЛМ-3 штепсель ДТУ-014, у кількості 20 шт., на загальну суму 6780,00 грн. з ПДВ;
-№ПЭ-0000472 від 10.06.2020 року було поставлено Товар -Примач-П-1 ТУ25.04-1254-76, у кількості 10 шт., Примач-П-1 ТУ25.04-1254-76, у кількості 5 шт., на загальну суму 10 800,00 грн. з ПДВ;
-№ПЭ-0000542 від 07.07.2020 року було поставлено Товар - ПС5-К5 панель з'єднувальна ВШУК.300166.001ТУ, у кількості 30 шт. на загальну суму 3240,00 грн. з ПДВ;
-№0000859 від 13.10.2020 року було поставлено Товар -В-45М ТУ16-526.016-73, у кількості 15 шт. на загальну суму 3600,00 грн. з ПДВ;
-№0000899 від 27.10.2020 року було поставлено Товар -ШПЛМ-2 штепсель ДТУ-014, у кількості 40 шт. на загальну суму 12480,00 грн. з ПДВ.
Крім того, позивач вказує, що останнім було виписано та направлено на реєстрацію за Договором поставки №601дп від 12.05.2020 року наступні податкові накладні:
1. № 16 від 06.05.2020р. на загальну суму 900,00 грн. з ПДВ., що було зареєстровано в ЄРПН 06.10.2022р. за № 9116017552.
2. № 66 від 26.05.2020р. на загальну суму 3600,00 грн. з ПДВ., що було зареєстровано в ЄРПН 02.08.2022р. за № 9133796328.
3. №13 від 04.06.2020р. на загальну суму 6780,00 грн. з ПДВ., що було зареєстровано в ЄРПН 21.10.2022р. за №9143787465.
4. №27 від 10.06.2020р. на загальну суму 10 800,00 грн. з ПДВ ., що було зареєстровано в ЄРПН 21.10.2022р. за №9146250527.
5. №29 від 07.07.2020р. на загальну суму 3240,00 грн. з ПДВ., що було зареєстровано в ЄРПН 21.10.2022р. за №9182984696.
6. №72 від 13.10.2020р. на загальну суму 3600,00 грн. з ПДВ., що було зареєстровано в ЄРПН 07.12.2022р. за №9277569332.
7. №114 від 27.10.2020р. на загальну суму 12 480,00 грн. з ПДВ., що було зареєстровано в ЄРПН 12.09.2022р. за №9299711921.
Позивач стверджує, що станом на час подачу даного позову відповідачем не було виконано зобов'язання зі сплати 80% від вартості з ПДВ після прийняття Товару за вказаними видатковими, та останнім не сплачено решту 20% від вартості Товару з ПДВ після реєстрації податкових накладних, виписаних на відповідну партію Товару, в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку та стягненню з відповідача грошових коштів у сумі 64 392,54 грн., з яких 41400,00 грн - основний борг, 3429,18 грн - сума 3% річних по сплаті 80%, 16472,26 грн - сума інфляційних збитків по сплаті 80%, 329,29 грн - сума 3% річних по сплаті 20%, 703,87 грн - сума інфляційних збитків по сплаті 20%, 1020,85 грн - сума пені по сплаті 80%, 1037,09 грн - сума пені по сплаті 20%.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За приписами ст. 173 Господарського України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити а нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до умов Специфікації №1 до Договору поставки №601дп від 12.05.2020 року сторонами погоджено загальну вартість товару без ПДВ 34500,00 грн, ПДВ 6900,00 грн, усього з ПДВ 41400,00 грн.
Згідно умовам Специфікації №1 до Договору поставки №2601дп від 12.05.2020 року сторонами погоджено умови оплати: 50% від вартості товару з ПДВ передоплата, 30% від вартості з ПДВ після прийняття товару відповідно п.4.4. Договору, решта 20% від вартості товару з ПДВ після реєстрації податкової накладної, виписаної на відповідну партію товару, в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п.4.4. Договору, приймання товару за асортиментом, комплектністю та якістю здійснюється відділом технічного контролю покупця протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня фактичного отримання товару. У разі виявлення невідповідності товару умовам договору щодо асортименту та/або комплектності, та /або якості товару відділ технічного контролю покупця, без виклику представника постачальника, складає рекламаційний акт, про що повідомляє постачальника. Рекламаційний акт відділу технічного контролю покупця вважається належним та допустимим доказом невідповідності товару умовам договору щодо асортименту та/ або комплектності та/ або якості товару. У разі якщо протягом зазначеного вище строку відділом технічного контролю покупця не був складений рекламаційний акт, товар вважається прийнятим покупцем за асортиментом, комплектністю та якістю.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Специфікації №1 до Договору поставки №601дп від 12.05.2020 року позивачем було поставлено на адресу відповідача товар на суму 41400,00 грн. грн., що підтверджується наступними видатковими накладними :
-№ПЭ-0000380 від 06.05.2020 року було поставлено Товар -ПН45-М-2 перемикач, у кількості 3 шт., на загальну суму 900,00 грн. з ПДВ;
-№ПЭ-0000424 від 26.05.2020 було поставлено Товар -ПН45-М-2 Перемикач ТУ16-526.016-73, у кількості 12 шт., на загальну суму 3600,00 грн. з ПДВ;
-№ПЭ-0000460 від 04.06.2020 було поставлено Товар -С5-35В 10 Вт 620 Ом резистор, у кількості 5 шт., ШПЛМ-3 штепсель ДТУ-014, у кількості 20 шт., на загальну суму 6780,00 грн. з ПДВ;
-№ПЭ-0000472 від 10.06.2020 року було поставлено Товар -Примач-П-1 ТУ25.04-1254-76, у кількості 10 шт., Примач-П-1 ТУ25.04-1254-76, у кількості 5 шт., на загальну суму 10 800,00 грн. з ПДВ;
-№ПЭ-0000542 від 07.07.2020 року було поставлено Товар - ПС5-К5 панель з'єднувальна ВШУК.300166.001ТУ, у кількості 30 шт. на загальну суму 3240,00 грн. з ПДВ;
-№0000859 від 13.10.2020 року було поставлено Товар -В-45М ТУ16-526.016-73, у кількості 15 шт. на загальну суму 3600,00 грн. з ПДВ;
-№0000899 від 27.10.2020 року було поставлено Товар -ШПЛМ-2 штепсель ДТУ-014, у кількості 40 шт. на загальну суму 12480,00 грн. з ПДВ.
Пунктом 1.4. Договору, сторони погодили, що право власності на товар переходить до покупця з моменту оплати покупцем вартості ( в тому числі частково) товару або з моменту передачі товару покупцю, в залежності від того, яка з подій настане раніше.
Судом встановлено, що вищезазначена видаткова накладна підписана збоку позивача та відповідача без зауважень та скріплена печатками останніх.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи не здійснення відповідачем передоплати в розмірі 50% від вартості Товару, а також відповідно до умов Специфікації №1 до Договору поставки №601дп від 12.05.2020 року відповідач повинен був сплатити 50% та 30% від вартості товару позивачу:
- за видатковою накладною №ПЭ-0000380 від 06.05.2020 на суму 720,00 грн. з ПДВ до 26.05.2020 включно.
- за видатковою накладною №ПЭ-0000424 від 26.05.2020 на суму 2880,00 грн. з ПДВ до 15.06.2020 включно.
- за видатковою накладною №ПЭ-0000460 від 04.06.2020 на суму 5424,00 грн. з ПДВ до 24.06.2020 включно.
- за видатковою накладною ПЭ-0000472 від 10.06.2020 на суму 8640,00 грн. з ПДВ до 30.06.2020 включно
- за видатковою накладною №ПЭ-0000542 від 07.07.2020 на суму 2592,00 грн. з ПДВ до 27.07.2020 включно.
- за видатковою накладною №0000859 від 13.10.2020 на суму 2880,00 грн. з ПДВ до 02.11.2020 включно.
- за видатковою накладною №0000899 від 27.10.2020 на суму 9984,00 грн. з ПДВ до 16.11.2020 включно.
Крім того, судом встановлено, що позивачем було виписано та направлено на реєстрацію за Договором поставки №601дп від 12.05.2020 року наступні податкові накладні:
1. № 16 від 06.05.2020р. на загальну суму 900,00 грн. з ПДВ., що було зареєстровано в ЄРПН 06.10.2022р. за № 9116017552.
2. № 66 від 26.05.2020р. на загальну суму 3600,00 грн. з ПДВ., що було зареєстровано в ЄРПН 02.08.2022р. за № 9133796328.
3. №13 від 04.06.2020р. на загальну суму 6780,00 грн. з ПДВ., що було зареєстровано в ЄРПН 21.10.2022р. за №9143787465.
4. №27 від 10.06.2020р. на загальну суму 10 800,00 грн. з ПДВ ., що було зареєстровано в ЄРПН 21.10.2022р. за №9146250527.
5. №29 від 07.07.2020р. на загальну суму 3240,00 грн. з ПДВ., що було зареєстровано в ЄРПН 21.10.2022р. за №9182984696.
6. №72 від 13.10.2020р. на загальну суму 3600,00 грн. з ПДВ., що було зареєстровано в ЄРПН 07.12.2022р. за №9277569332.
7. №114 від 27.10.2020р. на загальну суму 12 480,00 грн. з ПДВ., що було зареєстровано в ЄРПН 12.09.2022р. за №9299711921.
В підтвердження реєстрації вищезазначених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем долучено до матеріалів справи відповідні квитанції.
З урахуванням вищевикладеного, відповідно до умов Специфікації №1 до Договору поставки №601дп від 12.05.2020 року відповідач повинен був сплатити 20% від вартості товару позивачу:
- за видатковою накладною №ПЭ-0000380 від 06.05.2020 на суму 180,00 грн. до 06.10.2022 включно.
- за видатковою накладною №ПЭ-0000424 від 26.05.2020 на суму 720,00 грн. до 02.08.2022 включно.
- за видатковою накладною №ПЭ-0000460 від 04.06.2020 на суму 1356,00 грн. до 21.10.2022 включно.
- за видатковою накладною №ПЭ-0000472 від 10.06.2020 на суму 2160,00 грн. до 21.10.2022 включно.
- за видатковою накладною №ПЭ-0000542 від 07.07.2020 на суму 648,00 грн. до 21.10.2022 включно.
- за видатковою накладною №0000859 від 13.10.2020 на суму 720,00 грн. до 07.12.2022 включно.
- за видатковою накладною №0000899 від 27.10.2020 на суму 2496,00 грн. до 12.09.2022 включно.
Відповідач заперечує проти стягнення заборгованості у даній справі, посилаючись на те, що у Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" відсутня заборгованість перед ТОВ "Промелектроніка" за договором поставки від 12.05.2020 №601дп, оскільки, Постачальник не здійснював поставку товару за вищевказаним договором і відповідно у відповідача не відображена інформація щодо поставки товару або здійснення попередньої оплати у бухгалтерському обліку ДП "Завод імені В.О Малишева", а надані позивачем до позовної заяви копії первинних документів, видаткові накладні, стосуються договорів №378дп від 22.05.2017; №524дп від 27.04.2020.
Суд відхиляє вищезазначені твердження відповідача виходячи з наступного.
Специфікацією №1 від 12.05.2020 року до Договору №601дп сторонами було погоджено поставку наступного товару:
-С5-358-10 АВТ.620 резистор у кількості 5 шт. за ціною 90 грн. за 1 шт. без ПДВ;
-ПН45-М2 перемикач ТУ16-526,016-74 у кількості 15 шт. за ціною 250 грн. за 1 шт. без ПДВ;
- вимикач В-45 ТУ16-526,016-73 у кількості 15 шт. за ціною 200 грн. за 1 шт. без ПДВ;
- Примач -П-1 ТУ25.04-1254-76 у кількості 15 шт. за ціною 600 грн. за 1 шт.без ПДВ;
-панель з'єднувальна ПС5-К5 ВШУК.300166,001ТУ у кількості 30 шт. за ціною 90 грн.за 1шт. без ПДВ.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Специфікації №1 до Договору поставки №601дп від 12.05.2020 року позивачем було поставлено на адресу відповідача товар на суму 41400,00 грн. грн., що підтверджується наступними видатковими накладними :
-№ПЭ-0000380 від 06.05.2020 року було поставлено Товар -ПН45-М-2 перемикач, у кількості 3 шт., на загальну суму 900,00 грн. з ПДВ;
-№ПЭ-0000424 від 26.05.2020 було поставлено Товар -ПН45-М-2 Перемикач ТУ16-526.016-73, у кількості 12 шт., на загальну суму 3600,00 грн. з ПДВ;
-№ПЭ-0000460 від 04.06.2020 було поставлено Товар -С5-35В 10 Вт 620 Ом резистор, у кількості 5 шт., ШПЛМ-3 штепсель ДТУ-014, у кількості 20 шт., на загальну суму 6780,00 грн. з ПДВ;
-№ПЭ-0000472 від 10.06.2020 року було поставлено Товар -Примач-П-1 ТУ25.04-1254-76, у кількості 10 шт., Примач-П-1 ТУ25.04-1254-76, у кількості 5 шт., на загальну суму 10 800,00 грн. з ПДВ;
-№ПЭ-0000542 від 07.07.2020 року було поставлено Товар - ПС5-К5 панель з'єднувальна ВШУК.300166.001ТУ, у кількості 30 шт. на загальну суму 3240,00 грн. з ПДВ;
-№0000859 від 13.10.2020 року було поставлено Товар -В-45М ТУ16-526.016-73, у кількості 15 шт. на загальну суму 3600,00 грн. з ПДВ;
-№0000899 від 27.10.2020 року було поставлено Товар -ШПЛМ-2 штепсель ДТУ-014, у кількості 40 шт. на загальну суму 12480,00 грн. з ПДВ.
Тобто, позивачем було поставлено той товар і за тією ціною, за якою Сторонами було підписано відповідну Специфікацію №1 до Договору №601дп.
Відповідач стверджує , що даний товар було поставлено в рамках виконання інших Договорів - а саме договору №378дп від 22.05.2017 року (справа №922/4659/21) та №524дп від 27.04.2020 (справа №922/279/24).
Однак , такі твердження не відповідають дійсності.
Судом встановлено, що на частині видаткових накладних в графі "Договір" стоїть номер Договору "378дп від 22.05.2017", в іншій частині "524дп від 27.04.2020", тобто вказано інший номер договору, аніж той, в рамках якого була здійснена поставка товарів за вказаними у позові видатковими накладними.
Проте, у наданих позивачем видаткових накладних зазначено найменування товару та ціну товару за 1 одиницю без ПДВ, а також загальну вартість з ПДВ. У наданих до позовної заяви копіях Договору та Специфікації до нього також узгоджено сторонами конкретне найменування товару та ціну за 1 одиницю товару без ПДВ.
У зв'язку із цим, суд дійшов висновку, що в рамках Договору №601дп та Специфікації до нього Позивач повинен був поставити відповідачу товар з тим самим найменуванням та за тією ціною, які вказані саме у Специфікації до Договору №601дп., так як сторони в рамках цього Договору досягли згоди стосовно істотних умов договору купівлі - продажу - стосовно конкретного найменування та кількості товару та його ціни.
З наданих позивачем видаткових накладних та Договору №601дп із Специфікацією до нього прямо вбачається, що повністю співпадають найменування товару та ціна за одиницю товару, тобто, в незалежності від того, що на самій видатковій накладній вказаний інший номер Договору, така видаткова накладна складена саме на виконання Договору №601дп.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, та наданих позивачем копій Договорів №378дп та 524дп та Специфікацій до даних Договорів, товари, вказані у видаткових накладних у цій справі не співпадають із найменуванням товару , вказаним у Специфікації до Договору №524дп та 378дп.
Також суд зазначає, що відповідно до Договору №524дп та Специфікації до нього , вбачається, що Сторонами при укладанні Договору №524дп було обумовлено поставку іншого товару, аніж той, який було поставлено за видатковими накладними , які були зазначені в рамках справи №922/1337/24.
Суд зазначає, що наявність помилок чи описок у первинних бухгалтерських документах не свідчать про їх недійсність. Тобто певні недоліки первинних документів не позбавляють юридичної сили весь первинний документ в аспекті сприйняття його, як доказу здійснення господарської операції (наведені висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 821/589/17).
Також слід прийняти до уваги практику Верховного суду, який у своїй Постанові від 24 січна 2019 року по справі № 924/234/18 зазначив наступне:
Відтак висновки судів про доведеність матеріалами справи факту поставки позивачем відповідачеві товару за видатковою накладною №327 від 19.09.2017 визнаються обґрунтованими враховуючи зокрема і те, що недоліки при складанні первинних документів, що фіксують господарську операцію, за їх наявності, не можуть стати безумовною підставою для звільнення контрагента від обов'язку оплатити вартість отриманих товару, робіт чи спожитої послуги.
Колегія суддів звернула увагу відповідача на те, що певні недоліки первинних документів не позбавляють юридичної сили весь первинний документ в аспекті сприйняття його як доказу здійснення господарської операції (такі висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №821/589/17).
У справі №904/2357/20 у Постанові від 21 серпня 2020 року Верховний Суд наголосив на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування ''вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
В той же час, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про сплату суми заборгованості за Договору поставки №601дп від 12.05.2020 року у розмірі 41400,00 грн. або спростували суму заявлену до стягнення.
Тому, суд визнає відповідача таким, що прострочив виконання зобов'язання в частині оплати товару за Специфікацією №1 до Договору поставки №601дп від 12.05.2020 .
За таких обставин, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 41400,00 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3429,18 грн - сума 3% річних по сплаті 80%, 16472,26 грн - сума інфляційних збитків по сплаті 80%, 329,29 грн - сума 3% річних по сплаті 20%, 703,87 грн - сума інфляційних збитків по сплаті 20%, суд зазначає наступне.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови). Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі № 910/18557/20 зазначено наступне: «Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду».
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3429,18 грн - сума 3% річних по сплаті 80%, 16472,26 грн - сума інфляційних збитків по сплаті 80%, 329,29 грн - сума 3% річних по сплаті 20%, 703,87 грн - сума інфляційних збитків по сплаті 20%.
Так, приписами ст. 610, 612 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Суд враховує, що передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.
Враховуючи передбачені Специфікацією №1 до Договору поставки №601дп від 12.05.2020 року строки розрахунків за товар, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 3429,18 грн - суми 3% річних по сплаті 80%, 16472,26 грн - суми інфляційних збитків по сплаті 80%, 329,29 грн - суми 3% річних по сплаті 20%, 703,87 грн - суми інфляційних збитків по сплаті 20%.
Щодо вимог про стягнення 1020,85 грн суми пені по сплаті 80%, 1037,09 грн суми пені по сплаті 20%, суд зазначає наступне.
Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст. ст.549,611,625 ЦК України.
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.
Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно п.6.3.1. Договору, у разі неналежного виконання грошового зобов'язання, прострочення якого триває більше 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від простроченої до оплати суми, за кожен день такого порушення, але в будь-якому випадку не більше 30% від суми заборгованості за відповідним зобов'язанням.
Враховуючи передбачені Специфікацією №1 до Договору поставки №601дп від 12.05.2020 року строки розрахунків за товар, перевіривши надані позивачем розрахунки, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 1020,85 грн суму пені по сплаті 80%, 1037,09 грн суму пені по сплаті 20%.
Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн, суд зазначає наступне.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього ГПК України).
Витрати, понесені позивачем в даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Відповідно до ч. ч. 3-6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявне клопотання відповідача, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. в повному обсязі, а у разі прийняття судом рішення про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» про стягнення витрат на правничу допомогу - зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1000,00 грн.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.
Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта, зокрема, з огляду на положення частини 6 статті 126 ГПК України.
Однак, за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Верховний Суд звертає увагу у постанові від 20.11.2018 у справі №910/23210/17, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, як зазначає Верховний Суд у постановах від 20.11.2018 у справі №910/23210/17, від 13.02.2019 у справі № 911/739/15 для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).
Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Даний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 910/8682/18 від 14.11.2018 від якого об'єднана Палата у постанові від 03.11.2019 у справі № 922/445/19 не відступила через відмінність у нормативно-правовому регулюванні.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що на підтвердження вартості послуг адвоката надано до справи: договір доручення про надання правової допомоги від 01.02.2021; додаткові угоди №№ 1, 2, 3 до договору; рахунок фактура № СФ-0000039 від 04.07.2024, платіжна інструкція № 8815 від 04.07.2024 про сплату витрат на правничу допомогу адвокату на загальну суму 10000,00грн; акт приймання-передачі виконаної роботи №ОУ-0000039 від 04.07.2024 та розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу.
Суд вкотре звертає увагу, що згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою N 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а тако"ж критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
З огляду на незначну складність справи, а відповідно й нескладність підготовки позовної заяви, затрачений адвокатом час на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи), суд вважає, що у даному випадку розумним та пропорційним є стягнення 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, пункт 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи задоволення позову, суд вважає доцільним стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору.
Керуючись статтями 7, 8 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд
Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (49089, м.Дніпро, вул.Новобудівельна , будинок 5А, код ЄДРПОУ 24510970) грошові кошти у сумі 72420,54 грн., з яких 41 400,00 грн - основний борг, 3429,18 грн - сума 3% річних по сплаті 80%, 16472,26 грн - сума інфляційних збитків по сплаті 80%, 329,29 грн - сума 3% річних по сплаті 20%, 703,87 грн - сума інфляційних збитків по сплаті 20%, 1020,85 грн - сума пені по сплаті 80%, 1037,09 грн - сума пені по сплаті 20% , судовий збір у розмірі 3028,00 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (49089, м.Дніпро, вул.Новобудівельна , будинок 5А, код ЄДРПОУ 24510970).
Відповідач: Державне підприємство "Завод імені В.О.Малишева" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629).
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/
Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2024.
Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий Т.А. Лавренюк П.В. Хотенець