Рішення від 19.12.2024 по справі 916/2574/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2574/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.

при секретарі судового засідання Лещенко Л.С.

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 916/2574/24

за позовом: Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Вінницької міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурі Технолоджи»

про визнання недійсним пункту договору в частині включення ПДВ та стягнення безпідставно включеного ПДВ в розмірі 532 532,00 грн.

за участю представників:

від прокуратури: Бойчук М.М. /прокурор відділу Одеської обласної прокуратури, посвідчення №079132 від 19.03.2024/

від позивача: Олексюк Т.С. /самопредставництво/

від відповідача: Баган К.Ю. /ордер серія СА №1090320 від 01.07.2024/

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Вінницької міської ради звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурі Технолоджи», в якому просить Господарський суд Одеської області:

- визнати недійсним пункт 3.2 Договору № 217/10-23 від 09.10.2023, укладеного між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради (код ЄДРПОУ 03084813) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурі Технолоджи» (код ЄДРПОУ 39834775) в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 532 532,00 гривні.

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурі Технолоджи» на користь Виконавчого комітету Вінницької міської ради грошові кошти у розмірі 532 532 грн.

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурі Технолоджи» (код ЄДРПОУ 39834775) на користь Вінницької обласної прокуратури судовий збір за подання до суду даної позовної заяви у розмірі 11 015,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на те, що операція з постачання тепловізійних монокулярів МТ-ЕУО-8НОТ-8-1900 для потреб ЗСУ та інших військових формувань або еквівалент за договором № 217/10-23 від 09.10.2023 звільняється від оподаткування, що свідчить про безпідставне включення до ціни, зазначеної в п. 3.2 Договору, суми податку на додану вартість, чим порушено підпункт 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а сплачені кошти у сумі 532 532,00 грн є безпідставно набутими ТОВ «Меркурі Технолоджи».

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.06.2024 прийнято до розгляду позовну заяву Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Вінницької міської ради та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22.07.2024.

01.07.2024 за вх.№25745/24 господарським судом одержано відзив на позовну заяву.

22.07.2024 за вх.№27742/24 господарським судом одержано відповідь прокуратури на відзив.

У підготовчому засіданні 22.07.2024 судом постановлено протокольну ухвалу, якою продовжено підготовче провадження на 30 днів, задоволено усне клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання на 04.09.2024.

23.07.2024 за вх.№27857/24 господарським судом одержано заперечення на відповідь на відзив.

23.07.2024 за вх.№27860/24 господарським судом одержано заяву про залишення позовної заяви без розгляду, в якій відповідач просить суд залишити позовну заяву Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Вінницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурі Технолоджи» про визнання недійсним пункту договору в частині включення ПДВ та стягнення безпідставно включеного ПДВ в розмірі 532 532,00 грн. без розгляду.

02.08.2024 за вх.329040/24 господарським судом одержано заперечення прокуратури на заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

03.09.2024 за вх.№32088/24 господарським судом одержано клопотання позивача про долучення доказів.

У підготовчому засіданні 04.09.2024 судом постановлено протокольну ухвалу, якою задоволено усне клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання на 18.09.2024.

13.09.2024 за вх.№33462/24 господарським судом одержано пояснення прокуратури.

18.09.2024 за вх.№34021/24 господарським судом одержано додаткові пояснення відповідача.

У підготовчому засіданні 18.09.2024 судом постановлено протокольну ухвалу, якою задоволено усне клопотання представника прокуратури про відкладення підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання на 02.10.2024.

02.10.2024 підготовче засідання не відбулося, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони в м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги та ухвалою Господарського суду від 02.10.2024 учасників справи в порядку ст.120 ГПК України повідомлено про призначення підготовчого засідання на 21.10.2024.

У підготовчому засіданні 21.10.2024 судом постановлено протокольну ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 07.11.2024.

У судовому засіданні 07.11.2024 судом оголошено перерву до 04.12.2024.

У судовому засіданні 04.12.2024 судом оголошено перерву до 19.12.2024.

У судовому засіданні 19.12.2024, за участю представників прокуратури та сторін, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Стислий виклад позиції прокуратури:

- Виконавчим комітетом оприлюднено на веб-порталі Уповноваженого органу у системі публічних закупівель веб сайту PROZORRO оголошення про проведення відкритих торгів з особливостями за предметом «Тепловізійний монокуляр MT-EVO-SHOT-S-1900 для потреб ЗСУ та інших військових формувань або еквівалент» у кількості 20 комплектів, очікувана вартість - 3 195 192 грн (ідентифікатор закупівлі UA-2023-09-19-004865-а). Стверджувати, що відповідач не знав про здійснення закупівлі з метою подальшої передачі купленого військового приладдя ЗСУ та іншим військовим формуванням не є логічним. А операція з постачання тепловізійних монокулярів для потреб військових частин та інших військових формувань, які здійснюють заходи з приводу збереження територіальної цілісності та суверенітету нашої держави за договором №217/10-23 від 09.10.2023 звільняється від оподаткування, що свідчить про безпідставне включення до ціни, зазначеної в п. 3.2 Договору, суми податку на додану вартість, чим порушено пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а сплачені кошти у сумі 532,532 тис. грн є безпідставно набутими ТОВ «Меркурі Технолоджи».

- у відповіді Головного управління ДПС в Одеській області від 29.09.2023 № 41825/6/15-32-04-03-06 надано загальне роз'яснення щодо підстав звільнення від сплати ПДВ відповідно підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, де вказано, що про дотримання вимог Податкового Кодексу, умов договору, відповідної класифікації товару до УКТ ЗЕД тепловізійні біноклі, монокуляри та бінокуляри, прилади нічного бачення (біноклі та монокуляри), що класифікуються у товарних підкатегоріях 8525 89 00 10, 8525 89 00 90 УКТ ЗЕД звільняються від сплати з ПДВ. Відповідь не містить жодного роз'яснення, що конкретно вказана закупівля тепловізійних монокулярів по договору №217/10-23 від 09.10.2023.2023, укладеному між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради та ТОВ «Меркурі Технолоджи» підлягає оподаткуванню ПДВ. Тобто посилання на вказане роз'яснення органів ДПС в Одеській області про оподаткування ПДВ вказаної операції - це лише вільне трактування ТОВ «Меркурі Технолоджи» загального роз'яснення норм податкового законодавства.

- Закуплені тепловізійні монокуляри коштом місцевого бюджету стали комунальною власністю Вінницької міської територіальної громади». І безоплатна передача їх військовим частинам чи іншим військовим формуванням навіть в період збройної агресії з боку російської федерації без прийняття відповідних рішень органів місцевого самоврядування лише на підставі договору про закупівлю буде вважатись порушенням норм бюджетного законодавства та незаконним розпорядженням комунальною власністю територіальної громади. Таким чином, безоплатна передача Виконавчим комітетом Вінницької міської ради на підставі відповідного рішення - є законним шляхом до розпорядження матеріальних цінностей закуплених для зміцнення обороноздатності військових частин за кошти місцевого бюджету.

- Позивач - Виконавчий комітет Вінницької міської ради відноситься до суб'єктів, який забезпечує у межах відповідних видатків місцевих бюджетів фінансування заходів з оборони, військових частин та інших військових формувань, у зв'язку із чим у період воєнного стану при придбанні тепловізійних монокулярів вказана операція користується пільгами щодо сплати ПДВ.

- Посилання ТОВ «Меркурі Технололджи», що ними ПДВ сплачено відповідно до податкової відомості є не доречним, оскільки право на звернення щодо помилкової сплати такого ПДВ у них є і досі.

- Законодавцем чітко визначено, що закупівля тепловізійних монокулярів є для потреб ЗСУ відноситься до таких угод, які звільнені від сплати ПДВ.

- Посилання відповідача на експертний висновок Одеської регіональної Торгово-промислової Палати взагалі є не доречним, оскільки відповідно до інформації, даний експертний висновок оформлений в довідково- інформаційних цілях.

Стислий виклад позиції позивача:

- За результатами розгляду листа Державною податковою службою України надано індивідуальну податкову консультацію ( №4036/ІПК/99-00-21-03-02/ІПК від 08.08.2024), в якій зазначено, якщо Комітетом у договорі на постачання Товару буде вказано, що такий товар передається Збройним Силам України та іншим військовим формуванням (кінцевим отримувачам Товару) для відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, то операції з постачання Товару будуть звільнятися від оподаткування ПДВ згідно з п.5 пункту32 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ.

Стислий виклад заперечень відповідача:

- Положення пункту 3.2 договору відповідають пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, оподаткування ПДВ здійснене відповідно до вимог законодавства, підстави для визнання недійсним пункту договору в частині включення ПДВ до ціни товару та стягнення ПДВ в розмірі 532 532,00 грн. відсутні.

- Позивач не є державним замовником, у тому числі з оборонних закупівель. Під час укладання договору та поставки товару, Позивач не надав підтверджуючі документи стосовно того, що він є виконавцем (співвиконавцем) державного контракту (договору) з оборонних закупівель, і не надав ані Сертифіката кінцевого споживача, ані гарантійних листів, ані копій запитів на постачання приладів від військових частин, тобто у Відповідача не було жодних підтверджуючих документів, що товар дійсно потрапить за призначенням у визначені законом органи. Відповідач дізнався про наявність актів приймання-передачі товарів лише з позовної заяви. За відсутності таких підтверджуючих документів Відповідач не міг підтвердити правомірність використання ним податкової пільги, тому в даному випадку пільга не застосовувалась.

- Враховуючи, що сума ПДВ, який є загальнодержавним податком, в розмірі 532 532 грн., як податкове зобов'язання Відповідача було відображене в податковій декларації, Відповідач ніяк не міг «збагатитись» на цих коштах, як вказано в позовній заяві Позивача, тому що вони були перераховані в державний бюджет, згідно вимогам чинного податкового законодавства України. Відповідач діяв відповідно до норм Податкового кодексу України.

- Незважаючи на те, що в оголошенні на закупівлю Позивачем було зазначено, що закупівля здійснюється для потреб ЗСУ та інших військових формувань, мета закупівлі не підтверджена змістом договору. Відповідно до змісту Договору Відповідач зобов'язувався поставити та передати у власність Позивача товари, для потреб ЗСУ та інших військових формувань, а Позивач, як Замовник, відповідно до п.6.1 Договору, зобов'язувався прийняти товар, своєчасно та в повному обсязі здійснити розрахунки за товар, тобто не взяв на себе зобов'язання передати Товар ЗСУ та іншим військовим формуванням. Все вищезазначене свідчить про те, що Позивач в момент укладання договору та поставки Товару не мав намір передати Товар кінцевому споживачу та не мав намір застосовувати податкову пільгу по сплаті ПДВ.

- В Оголошенні про проведення закупівлі: Тепловізійний монокуляр МТ-ЕУО-8НОТ-8- 1900 для потреб ЗСУ та інших військових формувань Позивач зазначив очікувану вартість закупівлі з урахуванням ПДВ, а саме: 3 200 000,00 грн. з ПДВ. Окрім цього Позивач розробив та надав Відповідачу проект Договору. Договір був підписаний Відповідачем в редакції, яку запропонував Позивач, в тому числі і пункт 3.2.Договору.

- Позивач робить висновок, що операція з постачання тепловізійних монокулярів для потреб військових частин та інших військових формувань за договором №217/10-23 від 09.10.2023 року звільняється від оподаткування. Відповідач не погоджується з цим оскільки умовами договору не визначений кінцевий отримувач товарів.

- Відповідач не здійснює вільне трактування загального роз'яснення норм податкового законодавства, а чітко дотримується ПКУ та роз'яснень контролюючого органу, наданих ним в межах його повноважень. Відповідач посилається на роз'яснення ГУ ДПС в Одеській області оскільки отримав його у відповідь на своє звернення з конкретними питаннями щодо застосування пільги. Лист ГУ ДПС в Вінницькій області, на який посилається Позивач, є запитом на надання документів з метою проведення перевірки.

- Виконавчий комітет Вінницької міської ради може користуватися пільгами щодо сплати ПДВ у випадку дотримання норм Податкового кодексу України. У Відповідача не було жодних підтверджуючих документів, що товар дійсно потрапить за призначенням у визначені законом органи. Відповідач дізнався про наявність актів приймання-передачі товарів лише з позовної заяви. За відсутності таких підтверджуючих документів Відповідач не міг підтвердити правомірність використання ним податкової пільги тому в даному випадку пільга не застосовувалась.

- Що стосується «права на звернення», в даному випадку може відбутися бюджетне відшкодування, у разі, якщо податковий орган після проведення документальної перевірки, де Відповідач має підтвердити правильність та достатність документів для застосування пільги, узгодить таку суму до відшкодування. Але Відповідач, не зможе підтвердити правильність застосування пільги, оскільки в даній операції відсутнє виконання умов для застосування пільги визначених пп.5 п.32 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, тобто на момент укладення договору відсутні документи з вказаним кінцевим отримувачем.

- Договір №217/10-23 від 09.10.2023 не містить положень, що ЗСУ та інші військові формування є кінцевими отримувачами товару. В оголошенні на закупівлю Позивачем було зазначено, що закупівля здійснюється для потреб ЗСУ та інших військових формувань, тобто визначена мета закупівлі, яка в подальшому була відображена в пункті 1.1. договору: «для потреб ЗСУ та інших військових формувань». Одночасно з цим мета закупівлі не підтверджена змістом договору. Відповідно до змісту Договору Відповідач зобов'язувався поставити та передати у власність Позивача товари, для потреб ЗСУ та інших військових формувань, а Позивач, як Замовник, відповідно до п.6.1 Договору, зобов'язувався прийняти товар, своєчасно та в повному обсязі здійснити розрахунки за товар, тобто не взяв на себе зобов'язання передати Товар ЗСУ та іншим військовим формуванням та не визначив, що ЗСУ та інші військові формування є кінцевими отримувачами товару на виконання підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, для того, щоб застосування пільги стало можливим.

Обставини справи, встановлені судом

19.09.2023 Виконавчим комітетом Вінницької міської ради на веб-порталі Уповноваженого органу у системі публічних закупівель веб-сайту Рrozorro (https://prozorro.gov.ua) розміщено оголошення про проведення публічних закупівель за UА-P-2023-09-19-002646-а, предмет закупівлі Тепловізійний монокуляр МТ-ЕVО-SНОТ-S-1900 для потреб ЗСУ та інших військових формувань або еквівалент, ДК021:2015:38630000-0 - Астрономічні та оптичні прилади, очікувана вартість - 3 200 000 грн.

З наявного в матеріалах справи звіту про результату проведення процедури закупівлі UА-P-2023-09-19-002646-а від 09.10.2023 вбачається, що укладання договору про закупівлю з учасником - ТОВ «Меркурі Технолоджи», дата укладання - 09.10.2023, сума, визначена у договорі - 3 195 192 грн. з ПДВ.

09.10.2023 між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради (Замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурі Технолоджи» (Постачальник, відповідач) укладений договір №217/10-23, згідно з яким Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Замовника Тепловізійний монокуляр МТ-ЕVО-SНОТ-S-1900 для потреб ЗСУ та інших військових формувань, або еквівалент код ДК 021:2015-38630000-0 «Астрономічні та оптичні прилади» (товар), визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток 1 до договору), а Замовник зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість у порядку та на умовах, що визначено цим договором.

Відповідно до п.3.1 договору ціна на товар встановлюється в національній валюті України - гривні.

Згідно з п.3.2 договору ціна договору становить 3 195 192 грн., в тому числі ПДВ 532 532 грн.

Відповідно до п.3.3 договору ціна цього договору включає: ціну товару, всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, витрати, пов'язані з передпродажною підготовкою та реалізацією товару Замовнику, всі витрати Постачальника, враховуючи вартість транспортних послуг на доставку товару до місця поставки, визначеного цим договором, здійснення вантажно-розвантажувальних послуг при поставці товару.

Згідно з п.4.1 договору оплата за товар здійснюється на підставі видаткової накладної шляхом перерахування Замовником коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Відповідно до п.п.4.2,4.3 договору оплата товару здійснюється протягом 20 календарних днів по факту отримання товару шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника після підписання видаткової накладної в межах бюджетних призначень при наявності фінансування. Усі розрахунки за договором проводяться у безготівковій формі, шляхом банківських переказів у національній валюті України.

Згідно з п.5.1 договору місце поставки товару: м. Вінниця, погоджується сторонами перед підписанням договору. Строк поставки товару: до 20.12.2023.

Відповідно до п.5.2 договору товар повинен бути переданий Постачальником Замовнику згідно з видатковою накладною.

Відповідно до п.6.1 договору Замовник зобов'язаний: приймати поставлений товар згідно з видатковою накладною; своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за поставлений товар.

Згідно з п.6.3.1 договору Постачальник зобов'язаний поставити товар у строк, встановлений цим договором.

Відповідно до п.10.1 договору цей договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до 31.12.2023 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Згідно з п.12.1 договору невід'ємною частиною договору є Додаток № 1 - Специфікація.

Додатком № 1 до договору №217/10-23 від 09.10.2023 є Специфікація, згідно з якою сторонами визначено наступний товар: монокуляр тепловізійний МТ-ЕVО-SНОТ-S-1900 у кількості 20 одиниць, ціна за одиницю з ПДВ - 159 759,60 грн., всього з ПДВ 3 195 192 грн.

Також господарським судом встановлено, що на виконання умов договору відповідач поставив позивачу товар - монокуляр тепловізійний МТ-ЕVО-SНОТ-S-1900 у кількості 20 од. на загальну суму 3 195 192 грн. з ПДВ., про що в матеріалах справи наявна видаткова накладна №22 від 25.10.2023, яка підписана сторонами та скріплена печатками сторін.

Позивачем здійснено оплату поставленого товару в повному обсязі, про що в матеріалах справи наявна платіжна інструкція №11 від 27.10.2023 на суму 3 195 192 грн., призначення платежу - 0218240;2210; тепловізійний монокуляр для потреб ЗСУ та інш. військ форм.; дог.№217/10-23 від 09.10.2023 накл.№22 від 25.10.2023; в т.ч. ПДВ - 532 532 грн.

В матеріалах справи також наявні:

- акт прийому-передачі від 02.11.2023, згідно з яким позивач відповідно до рішення виконкому Вінницької міської ради від 02.11.2023 №2808 «Про безоплатну передачу матеріальних цінностей комунальної власності Вінницької міської територіальної громади військовим частинам» передав, а представник військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України прийняв матеріальні цінності, зокрема, монокуляр тепловізійний МТ-ЕVО-SНОТ-S-1900 у кількості 3 од.;

- акт прийому-передачі від 03.11.2023, згідно з яким позивач відповідно до рішень виконкому Вінницької міської ради «Про безоплатну передачу матеріальних цінностей комунальної власності Вінницької міської територіальної громади військовим частинам» від 05.10.2023 №2588 та від 02.11.2023 №2808 передав, а представник військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України прийняв матеріальні цінності, зокрема, монокуляр тепловізійний МТ-ЕVО-SНОТ-S-1900 у кількості 7 од.;

- акт прийому-передачі від 03.11.2023, згідно з яким позивач відповідно до рішення виконкому Вінницької міської ради від 02.11.2023 №2808 «Про безоплатну передачу матеріальних цінностей комунальної власності Вінницької міської територіальної громади військовим частинам» передав, а представник військової частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України прийняв матеріальні цінності, зокрема, монокуляр тепловізійний МТ-ЕVО-SНОТ-S-1900 у кількості 5 од.;

- акт прийому-передачі від 06.11.2023, згідно з яким позивач відповідно до рішення виконкому Вінницької міської ради від 02.11.2023 №2808 «Про безоплатну передачу матеріальних цінностей комунальної власності Вінницької міської територіальної громади військовим частинам» передав, а представник військової частини НОМЕР_4 Міністерства оборони України прийняв матеріальні цінності, зокрема, монокуляр тепловізійний МТ-ЕVО-SНОТ-S-1900 у кількості 3 од.;

- акт прийому-передачі від 14.11.2023, згідно з яким позивач відповідно до рішення виконкому Вінницької міської ради від 02.11.2023 №2808 «Про безоплатну передачу матеріальних цінностей комунальної власності Вінницької міської територіальної громади військовим частинам» передав, а представник військової частини НОМЕР_5 Міністерства оборони України прийняв матеріальні цінності, зокрема, монокуляр тепловізійний МТ-ЕVО-SНОТ-S-1900 у кількості 2 од.

У листі від 20.03.2024 №7/834 Вінницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону звернулась до Вінницької міської ради із повідомленням, що попри норми податкового законодавства, до договірних цін, зокрема, договору №217/10-23 від 09.10.2023 включено ПДВ у розмірі 532 532 грн., внаслідок чого створено передумови для безпідставної сплати таких коштів, та наголошено на необхідності здійснення представництва законних інтересів Вінницької міської ради щодо указаних вище фактів.

У листі від 03.04.2024 №01/00/011/124171 позивач звернувся до відповідача про повернення коштів за ПДВ на загальну суму 9 053 044 грн., сплачених за договорами від 09.10.2023 №217/10-23, від 06.02.2024 №31/02-24 та від 06.11.2023 №234/11-23 на постачання тепловізійних монокулярів МТ-ЕVО-SНОТ-S-1900.

У відповідь на вказаний лист відповідач листом від 24.04.2024 №300 зазначив, що вважає, що включення ПДВ у підписаних договорах та видаткових накладних, було правомірним і не порушило законодавство України.

У листі №15/2-273вих-24 від 13.05.2024 Вінницька обласна прокуратура звернулась до позивача та повідомила, що операція із закупівлі тепловізійних монокулярів МТ-ЕУО-8НОТ-8-1900 звільняється від оподаткування, що свідчить про безпідставне включення до ціни, зазначеної в п.3.2 договору, суми податку на додану вартість, чим порушено пп.5 п.32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а сплачені кошти у сумі 532 532 грн є безпідставно набутими ТОВ «Меркурі Технолоджі»., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Таким чином, Виконавчий комітет Вінницької міської ради, як Замовник товару є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади у даному випадку. Враховуючи викладене, прокуратура просила надати інформацію щодо заходів реагування за наведеними фактами, зокрема щодо визнання недійсним пункту 3.2 договору №217/10-23 від 09.10.2023, укладеного з ТОВ «Меркурі Технолоджи» в частині включення до ціни договору суми ПДВ та стягнення з ТОВ «Меркурі Технолоджи» на користь Виконавчого комітету Вінницької міської ради грошових коштів у розмірі 532 532 грн.

У відповідь на вказаний лист позивач листом від 17.05.2024 №01/00/011/134550 повідомив прокуратуру про направлення 04.04.2024 до Державної податкової служби України запиту за вих.№01/00/002/124420 на отримання індивідуальної податкової консультації по даному питанню, а також про направлення до відповідача 03.04.2024 листа з проханням повернути виконкому міської ради кошти за ПДВ на загальну суму 9 053 044 грн. сплачених за договорами від 09.10.2023 №217/10-23, від 06.02.2024 №31/02-24 та від 06.11.2023 №234/11-23 на постачання тепловізійних монокулярів МТ-ЕУО- 8НОТ-О-1900.

У листі №15/2-323вих-24 від 05.06.2024 Вінницька обласна прокуратура повідомила позивача про подання позовної заяви в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Вінницької міської ради до ТОВ «Меркурі Технолоджі» про визнання недійсним пункту 3.2 договору в частині включення ПДВ та стягнення безпідставно включеного ПДВ в розмірі 532 532 грн.

У зверненні на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі від 08.07.2024 №01/22/211/146362 позивач звернувся до Державної податкової служби України про надання роз'яснень чи має включатись до договірної ціни ПДВ, зокрема, по договору №217/10-23 від 09.10.2023, враховуючи викладені у листі обставини.

Під час розгляду справи в господарському суді Державною податковою службою України надано позивачу індивідуальну податкову консультацію від 08.08.2024 №4036/ПК/99-00-21-03-02ІПК, з якої вбачається, що якщо Комітетом у договорі на постачання Товару буде вказано, що такий Товар передається Збройним Силам України та іншим військовим формуванням (кінцевим отримувачам Товару) для відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, то операції з постачання Товару будуть звільнятися від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПКУ.

Відповідачем також надано до матеріалів справи:

- рапорт бухгалтера відповідача від 24.06.2024 стосовно нарахування, декларування та сплати ПДВ, з якого вбачається, що 532 532 грн. - це сума податку на додану вартість (який є загально державним податком), а саме податкові зобов'язання Товариства, які вчасно та в повному обсязі були відображенні в податковій декларації. Товариство ніяк не могло «збагатитись» на цих коштах, як вказано позовній заяві Вінницької обласної прокуратури, тому що вони були перераховані в державний бюджет, згідно вимогам чинного податковою законодавства України;

- податкову декларацію з податку на додану вартість, звітний період 10 місяць 2023 року;

-відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування (Д1), звітний період 10 місяць 2023 року;

- довідку про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2), звітний період 10 місяць 2023 року;

- податкову накладну №3 від 25.10.2023;

- запит на отримання індивідуальної податкової консультації вих.№272 від 14.09.2023;

- відповідь ГУ ДПС в Одеській області №41825/6/15-32-04-03-06 від 29.09.2023 на звернення відповідача від 14.09.2023 №272, з якої вбачається наступне. З урахуванням положень ПКУ та Закону № 808, режим звільнення від оподаткування ПДВ, встановлений підпунктами 4 і 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПКУ до операцій з постачання товарів оборонного призначення (в тому числі оптичних пристроїв, про які йдеться в зверненні) на митній території України, застосовується (всіма учасниками державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель) за одночасним дотриманням умов, що такі вироби: - постачаються в рамках виконання державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель; - класифікуються за переліченими кодами та групами згідно з УКТ ЗЕД; - призначені для використання у відповідних заходах, перерахованими у пункті 32 підрозділу 2 розділу XX ПКУ суб'єктами. У разі, якщо не дотримано хоча б однієї із зазначених вище умов, то такі операції підлягають оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку. Конкретного переліку документів, що підтверджують правомірність застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ, встановленого підпунктами 4 і 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, нормами ПКУ не визначено;

- запит на отримання індивідуальної податкової консультації вих.№520 від 14.06.2024;

- довідка стосовно визначення кодів УКТ ЗЕД до товарів власного виробництва;

- експертний висновок №УТЕ-130, складений Одеською регіональною торгово-промисловою палатою 27.03.2023, з якого вбачається, що монокуляри тепловізійні МТ-ЕVО-SНОТ-S-1900 представляють собою оптичні прилади для формування зображення у видимому або інфрачервоному діапазоні з перетворенням в електронний сигнал для телевізійного дисплею, призначені для спостереження та орієнтування на місцевості в різних умовах природної освітленості і при будь-якій погоді, також для виявлення об'єктів з температурою, що відрізняється від температури зовнішнього середовища, та мають код товару за УКТ ЗЕД 9005 80 00 00, із зазначенням, що даний експертний висновок оформлений у довідково-інформаційних цілях.

Висновок суду

Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 13.07.2022 у справі №363/1834/17).

Як вище встановлено господарським судом, позов Першого заступник керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання недійсним пункту 3.2 Договору № 217/10-23 від 09.10.2023, укладеного між позивачем та відповідачем в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 532 532 грн. обґрунтовано посиланнями на те, що операція з постачання тепловізійних монокулярів МТ-ЕУО-8НОТ-8-1900 для потреб ЗСУ та інших військових формувань або еквівалент за договором №217/10-23 від 09.10.2023 звільняється від оподаткування, що свідчить про безпідставне включення до ціни, зазначеної в п. 3.2 Договору, суми податку на додану вартість, чим порушено підпункт 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч.ч.1,3 ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч.5 ст.180 ГК України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Згідно зі ст.11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Відповідно до ч.1 ст.1 Податкового кодексу України цей кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У пп.14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з пп.194.1.1 п.194.1 ст.194 ПК України податок на додану вартість становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Згідно з пп. а, б п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є частиною новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на, додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктами 30.1-30.4, 30.9 ст.30 ПК України передбачено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Згідно з пп.5 п.32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб'єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель:

- прокату плоского з інших легованих сталей завширшки 600 мм або більше, що класифікується у товарній підкатегорії 7225 40 60 00 згідно з УКТ ЗЕД;

- скла безпечного, включаючи скло зміцнене (загартоване) або багатошарове, що класифікується у товарній позиції 7007 згідно з УКТ ЗЕД;

- оптичних приладів для слідкування, що класифікуються у товарних підкатегоріях 9013 10 90 00, 9005 10 00 00, 9005 80 00 00 згідно з УКТ ЗЕД;

- апаратури для передачі та приймання голосу, зображень та іншої інформації, включаючи апаратуру для комунікації в мережі дротового або бездротового зв'язку, апаратури прослуховування направленої дії, радіостанцій ультракороткохвильового і короткохвильового діапазону військового призначення, розвідувально-сигнальної апаратури, їх частин і приладдя, що класифікуються у товарній підпозиції 8517 69 та у товарних підкатегоріях 8525 60 00 00, 8529 90 20 00, 8524 11 00 90, 8524 12 00 90, 8524 19 00 90, 8524 91 00 90, 8524 92 00 90, 8524 99 00 90 згідно з УКТ ЗЕД;

- безпілотних літальних апаратів без озброєння та їх частин, що класифікуються у товарних позиціях 8806, 8807 згідно з УКТ ЗЕД;

- метеостанцій, що класифікуються у товарній підкатегорії 9015 80 20 00 згідно з УКТ ЗЕД;

- тепловізійні біноклі, монокуляри та бінокуляри, прилади нічного бачення (біноклі та монокуляри), що класифікуються у товарних підкатегоріях 8525 89 00 10, 8525 89 00 90 згідно з УКТ ЗЕД;

- далекоміри, що класифікуються у товарній позиції 9015 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД;

- радіоелектронні засоби виявлення та протидії безпілотним літальним апаратам, що класифікуються у товарній позиції 8543 згідно з УКТ ЗЕД, у тому числі антидронові рушниці;

- радіолокаційних приладів, що класифікуються у товарній підкатегорії 8526 10 00 90 згідно з УКТ ЗЕД;

- броньованих автомобілів, що класифікуються за кодами 8702 10 19 90, 8702 90 11 00, 8703, 8705 90 80 90, 8710 00 00 00 згідно з УКТ ЗЕД.

У разі здійснення операцій, звільнених від оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпунктів 4 і 5 цього пункту (в частині постачання товарів за державними контрактами (договорами) з оборонних закупівель), положення пункту 198.5 статті 198 та статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.

Господарський суд зауважує, що наведеними вище положеннями законодавства визначено перелік суб'єктів (отримувачів), товарів, операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України яких тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

З правового аналізу зазначених вище положень Податкового кодексу України вбачається, що операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товару - тепловізійних монокулярів для забезпечення, в т.ч. потреб Збройних Сил України, підрозділів територіальної оборони та інших військових формувань, які здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, відносяться до операцій, що звільнені від оподаткування ПДВ.

Як вище встановлено господарським судом в оспорюваному договорі сторони передбачили, що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність замовника тепловізійний монокуляр МТ-ЕVО-SНОТ-S-1900 саме для потреб ЗСУ та інших військових формувань.

Так, Закон України «Про оборону України» встановлює засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов'язки громадян України у сфері оборони.

Відповідно до ст.1 Закон України «Про оборону України» оборона України - система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних,інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту; військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Відповідно до ст.15 Закон України «Про оборону України», які кореспондуються зі ст. 36 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі оборонної роботи забезпечують, зокрема вирішення згідно із законодавством питань, пов'язаних з наданням частинам, установам, навчальним закладам Збройних Сил України та іншим військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, та правоохоронним органам службових приміщень і житлової площі, інших об'єктів, здійсненням контролю за їх використанням, наданням комунально- побутових та інших послуг; організацію виробництва і поставки військам підприємствами та організаціями, що належать до комунальної власності, замовленої продукції, енергетичних та інших ресурсів; сприяння у підтриманні відповідного режиму в прикордонній смузі та у контрольованих прикордонних районах; здійснення інших повноважень у галузі оборонної роботи, передбачених законами.

Таким чином, Виконавчий комітет Вінницької міської ради відноситься до суб'єктів, які забезпечують у межах відповідних видатків місцевих бюджетів фінансування заходів з оборони, у тому числі військових частин, у зв'язку із чим у період воєнного стану при придбанні тепловізійного монокуляра користується пільгами щодо сплати ПДВ.

Положеннями п.29 ч.1 ст.1 Закону України «Про оборонні закупівлі» визначено, що товарами оборонного призначення є озброєння, військова та спеціальна техніка, зброя і боєприпаси, спеціальні комплектувальні вироби для їх виготовлення та експлуатації, матеріали та обладнання, спеціально призначені для їх розроблення, виготовлення або використання, спеціальні технічні засоби, технічні засоби розвідки, засоби технічного та криптографічного захисту інформації, засоби спеціального зв'язку, космічна техніка військового та подвійного призначення, засоби індивідуального захисту (бронежилети всіх класів захисту, протиударні, кулезахисні шоломи, комплекти протиударного захисту тощо), спеціальні засоби (кайданки, кийки, засоби, споряджені речовинами сльозогінної, світлошумової дії тощо), спеціальні (спеціалізовані) транспортні засоби; комп'ютерна, оптична, вимірювальна та інша техніка; спеціальний формений одяг, необхідний для виконання завдань правоохоронними органами, структурними підрозділами органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, військовими формуваннями зправоохоронними функціями, товари подвійного використання для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, розвитку обороноздатності держави та системи національної стійкості, а також будь-які інші товари, які закуповуються державними замовниками, визначеними згідно з пунктом 10 частини першої цієї статті, для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони.

Норми ПК України не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування звільнення від оподаткування податком на додану вартість, оскільки застосування встановленої діючим законодавством норми Закону є обов'язком, а не правом платника податку.

Приймаючи до уваги вищевикладене, операція з постачання тепловізійних монокулярів для потреб ЗСУ або інших військових формувань за договором № 217/10-23 від 09.10.2023 звільняється від оподаткування ПДВ, що свідчить про безпідставне включення до ціни, зазначеної в п.3.2 договору, суми податку на додану вартість, чим порушено положення підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України.

Згідно зі ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Разом з цим, у застосуванні наведених положень статей ЦК України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 910/22319/16.

Таким чином, приписи ст.217 Цивільного кодексу України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Так, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду від 08.04.2021 у справи № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору).

Згідно з правовим висновком Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 договір може бути визнаний недійсним в частині включення суми ПДВ до вартості товару.

Зокрема, зміст оспорюваного правочину у цій частині суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що в силу вимог ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним у частині включення суми ПДВ до вартості товару.

За таких обставин, дослідивши наявні матеріали справи в їх сукупності, з урахуванням вищевикладених положень законодавства та правових висновків Верховного Суду, господарський суд дійшов висновку, що визначення сторонами у п.3.2 договору №217/10-23 від 09.10.2023 ціни договору у розмірі 3 195 192 грн., в тому числі ПДВ 532 532 грн., не відповідає вимогам підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, що в свою чергу свідчить про недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч.1 ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання договору №217/10-23 від 09.10.2023 недійсним у частині включення до ціни договору суми ПДВ, а отже про задоволення позовних вимог Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання недійсним пункту 3.2 Договору №217/10-23 від 09.10.2023 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 532 532 грн.

При цьому посилання відповідача на помилкове віднесення придбаного за спірним договором товару до товарної підкатегорії 8525 89 00 10, 8525 89 00 90 згідно з УКТ ЗЕД, оскільки товар - Монокуляри тепловізійні МТ-ЕVО-SНОТ-S-1900 відноситься до товарної підкатегорії 9005 80 00 00 згідно УКТ ЗЕД, на підтвердження чого до матеріалів справи надано відповідний Експертний висновок Одеської регіональної торгово-промисловою палати України, а також податкову накладну, в якій визначено, що кодом товару згідно з УКТ ЗЕД є 9005 80 00 00, господарський суд не приймає до уваги з огляду на таке.

З наявного в матеріалах справи Експертного висновку Одеської регіональної Торгово-промислової палати №УТЕ-130 від 27.03.2023, вбачається, що такий експертний висновок оформлений виключно у довідково-інформаційних цілях, а не для суду, та відповідно не оформлений належним чином згідно вимог ГПК України для прийняття господарським судом такого доказу як висновку експерта відповідно до положень ст.98 ГПК України.

Будь-яких інших висновків експерта, належним чином оформлених, до суду не надано, як і не заявлено відповідного клопотання про призначення у справі експертизи в порядку ст.99 ГПК України.

Водночас господарський суд зазначає, що віднесення товару - Монокуляри тепловізійні МТ-ЕVО-SНОТ-S-1900 до товарної підкатегорії 9005 80 00 00 згідно з УКТ ЗЕД також свідчить про звільнення від оподаткування ПДВ, оскільки перелік товарів, визначених пп.5 п.32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України містить також - оптичні прилади для слідкування, що класифікуються у товарних підкатегоріях 9013 10 90 00, 9005 10 00 00, 9005 80 00 00 згідно з УКТ ЗЕД.

Посилання відповідача на те, що позивачем не було надано ані сертифіката кінцевого споживача, ані гарантійних листів, ані копій запитів на постачання приладів від військових частин, та не визначено умовами спірного договору кінцевого отримувача відповідно до переліку, встановленого п.п. 5 п. 32 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, а отже не виконано умов, встановлених ПК України, виконання яких є обов'язковим для застосування пільги, господарським судом не приймаються до уваги з огляду на таке.

З правового аналізу положень пп.5 п.32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України вбачається, що кінцевий отримувач таких товарів має бути зазначений у сертифікаті кінцевого споживача або умовами договору.

У самому оголошенні про проведення публічних закупівель за UА-P-2023-09-19-002646-а визначено предмет закупівлі - Тепловізійний монокуляр МТ-ЕVО-SНОТ-S-1900 для потреб ЗСУ та інших військових формувань.

Пункт 1.1 спірного договору також містить зауваження, що товар Тепловізійний монокуляр МТ-ЕVО-SНОТ-S-1900 поставляється для потреб ЗСУ та інших військових формувань.

Отже сторонами у спірному договорі погоджено, що товар - Тепловізійний монокуляр МТ-ЕVО-SНОТ-S-1900 поставляється саме для потреб ЗСУ та інших військових формувань.

Вказане свідчить про обізнаність відповідача щодо кінцевого одержувача поставленого товару - ЗСУ та інші військові формування.

Посилання відповідача, що саме позивач розробив та надав відповідачу проект договору, який був підписаний відповідачем в редакції, запропонованій позивачем, господарський суд не приймає до уваги з огляду на положенням ч.1 ст.627 ЦК України, згідно з якою відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже у разі, якщо запропонована позивачем редакція договору суперечить положенням законодавства, відповідач не позбавлений права запропонувати редакцію пункту договору, яка відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо наявної в матеріалах справи відповіді Головного управління ДПС в Одеській області від 29.09.2023 № 41825/6/15-32-04-03-06 господарський суд зазначає, що така відповідь містить лише загальне роз'яснення норм податкового законодавства та не містить жодного роз'яснення, що закупівля тепловізійних монокулярів по спірному договору №217/10-23 від 09.10.2023.2023 підлягає оподаткуванню ПДВ.

Щодо решти позовних вимог господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З аналізу наведеної норми для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи. Тобто обов'язковими передумовами є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Зокрема, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.10.2023 у справі №910/9742/21 (пункти 38-40).

За таких обставин, враховуючи визнання недійсним пункту 3.2 договору №217/10-23 від 09.10.2023 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 532 532 грн., наразі відсутні правові підстави для сплати позивачем суми ПДВ у розмірі 532 532 грн., які було перераховано відповідачу відповідно до п.3.2 договору №217/10-23 від 09.10.2023 згідно платіжної інструкції №11 від 27.10.2023, а тому, виходячи з положень ст.1212 ЦК України, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення відповідачем 532 532 грн. як безпідставно отриманих коштів.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст.76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, господарський суд про обґрунтованість і правомірність позовних вимог Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Вінницької міської ради, а отже і їх задоволення.

Щодо заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду від 23.07.2024 за вх.№27860/24, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру».

За положеннями ст.23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Аналіз положень ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17.

Разом із цим, чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб'єктом владних повноважень своїх функцій», у зв'язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб'єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Водночас, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166“б?, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 01.11.2018 у справі № 910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18, від 30.01.2019 у справі № 47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.

Крім того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону.

Звертаючись із даним позовом до суду, прокурор визначив позивачем Виконавчий комітет Вінницької міської ради, як замовника закупівлі та головного розпорядника бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалась закупівля товару за оспорюваним договором.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 16.05.2021 у справі № 910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями БК України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №228 від 28.02.2002, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (Порядок).

Відповідно до ст.22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 3 ч.2 ст.22 БК України передбачено, що головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Відповідно до п.п.4,7 ч.5 ст.22 БК України головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошторис розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плати використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне та цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі. Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац 3 п. 7 Порядку).

За змістом абз.2 п.43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

При цьому, відповідно до положень п.6 ч.1 ст.7 БК України при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів, чим досягається дотримання принципів ефективності та результативності.

За приписами ст.7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст.18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об'єднання територіальних громад.

Як зазначає прокурор, у даному випадку порушенням інтересів держави є те, що сторонами договір в частині визначення його ціни з включенням ПДВ укладено із порушенням вимог законодавства, що призвело до безпідставного витрачання бюджетних коштів.

Суд зауважує, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99).

«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваного пункту договору, на підставі якого ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

З огляду на викладене, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо належного розпорядження бюджетними коштами з метою захисту інтересів держави.

При цьому позивач, як орган місцевого самоврядування та замовник публічної закупівлі, що розпоряджається бюджетними коштами, є органом, уповноваженим у спірних правовідносинах.

Таким чином, прокурор правильно визначив Виконавчий комітет Вінницької міської ради позивачем у даному спорі.

Так, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Згідно з висновком, який міститься у Постанові КГС ВС від 13.02.2024 у справі № 813/2417/17 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло з власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, у листі №15/2-273вих-24 від 13.05.2024 Вінницька обласна прокуратура звернулась до позивача та повідомила, що операція із закупівлі тепловізійних монокулярів МТ-ЕУО-8НОТ-8-1900 звільняється від оподаткування, що свідчить про безпідставне включення до ціни, зазначеної в п.3.2 договору, суми податку на додану вартість, чим порушено пп.5 п.32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а сплачені кошти у сумі 532 532 грн є безпідставно набутими ТОВ «Меркурі Технолоджі», які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

У відповідь на вказаний лист позивач листом від 17.05.2024 №01/00/011/134550 повідомив прокуратуру про направлення 04.04.2024 до Державної податкової служби України запиту за вих.№01/00/002/124420 на отримання індивідуальної податкової консультації по даному питанню, а також про направлення до відповідача 03.04.2024 листа з проханням повернути виконкому міської ради кошти за ПДВ на загальну суму 9 053 044 грн. сплачених за договорами від 09.10.2023 №217/10-23, від 06.02.2024 №31/02-24 та від 06.11.2023 №234/11-23 на постачання тепловізійних монокулярів МТ-ЕУО- 8НОТ-О-1900.

Надалі на виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» Вінницькою обласною прокуратурою направлено Виконавчому комітету Вінницької міської ради лист №15/2-323вих-24 від 05.06.2024, у якому повідомлено про подання позовної заяви в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Вінницької міської ради до ТОВ «Меркурі Технолоджі» про визнання недійсним пункту 3.2 договору в частині включення ПДВ та стягнення безпідставно включеного ПДВ в розмірі 532 532 грн.

Отже, враховуючи, що у розумні строки виконавчий комітет самостійно не звернувся до суду за захистом порушених прав, суд доходить висновку, що прокурор правомірно звенутвся до суду з даним позовом.

На підставі ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Вінницької міської ради задовольнити.

2.Визнати недійсним пункт 3.2 Договору № 217/10-23 від 09.10.2023, укладеного між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради (код ЄДРПОУ 03084813) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурі Технолоджи» (код ЄДРПОУ 39834775) в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 532 532 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурі Технолоджи» (65065, м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, буд. 14, код ЄДРПОУ 39834775) на користь Виконавчого комітету Вінницької міської ради (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 59, код ЄДРПОУ 03084813) грошові кошти у розмірі 532 532 (п'ятсот тридцять дві тисячі п'ятсот тридцять дві) грн.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурі Технолоджи» (65065, м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, буд. 14, код ЄДРПОУ 39834775) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, код ЄДРПОУ 02909909) судовий збір за подання до суду даної позовної заяви у розмірі 11 015 (одинадцять тисяч п'ятнадцять) грн. 98 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 24.12.2024.

Суддя Г.Є. Смелянець