Справа № 495/9638/22
Номер провадження 1-кп/495/267/2024
24 грудня 2024 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі: головуючого одноособово - судді ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
провівши у залі суду відкрите судове засідання в режимі відео конференції по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР № 12022162240001126 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 4 КК України,
сторони кримінального провадження:
прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_4 ОСОБА_5
обвинувачений ОСОБА_3
захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3
В провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 4 КК України.
Обвинуваченому ОСОБА_3 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 вважала доцільним продовжити у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, останній раніше притягувався до кримінальної відповідальності, має не зняту та не погашену судимість, у зв'язку з чим може переховатися від суду та незаконно впливати на свідків, або вчинити новий злочин чим буде перешкоджати встановленню істини по справі.
Захисник ОСОБА_6 заперечив проти задоволення клопотання прокурора та просив обрати у відношенні обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши клопотання прокурора, думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали обвинувального акту, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
П. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості.
Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед яких: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
На підставі викладеного та враховуючи наявність обвинувачення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, враховуючи вік обвинуваченого та стан його здоров'я, міцність соціальних зв'язків, а саме те, що він має постійне місце проживання Білгород-Дністровського району, те, що на даний час по кримінальному провадженню не допитані обвинувачений, потерпілий та свідки, суд вважає що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Крім того, суд вважає за необхідне повторно доручити відповідальним особам слідчого ізолятора, де утримується обвинувачений ОСОБА_3 ,та Філії Державній установи " Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України" в Миколаївській та Одеській областях сектор в Одеській області забезпечити здійснення необхідного йому медичного обстеження та лікування, оскільки його самопочуття погане і йому необхідне обстеження та лікування, а у слідчому ізоляторі йому не забезпечується належна медична допомога.
Згідно з ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя, суд, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до статей 3, 49 Конституції України, ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» людина, її життя і здоров'я, честь, гідність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; кожен має право на охорону здоров'я і медичну допомогу; держава створює умови для ефективного і доступного медичного обслуговування; обвинувачений має право на кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров'я.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ надання необхідної медичної допомоги особам у місцях тримання під вартою є обов'язком держави (рішення від 18.12.2008 року у справі «Ухань проти України). Встановлюючи те, чи виконали державні органи свої обов'язки з надання медичної допомоги особі, яка перебуває під вартою і під їхнім контролем, Суд має оцінити якість медичних послуг, наданих такій особі з урахуванням стану її здоров'я та «практичних вимог ув'язнення», і, якщо її було позбавлено адекватної медичної допомоги, з'ясувати, чи становило це нелюдське і таке, що принижує гідність, поводження на порушення статті 3 Конвенції (рішення від 04.10. 2005 року у справі «Сарбан проти Молдови», від 22.12.2008 року у справі «Алексанян проти Росії», від 27.01.2011 року у справі «Євген Олексеєнко проти Росії»).
Враховуючи зазначене, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, з метою забезпечення дотримання прав обвинуваченого ОСОБА_3 , суд вважає необхідним зобов'язати Державну установу «Ізмаїльський слідчий ізолятор» забезпечити здійснення медичного обстеження обвинуваченого ОСОБА_7 та надання йому належної медичної допомоги відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 р. № 239/5/104.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 331, 369-372, 392-395 КПК України, суд -
Задовольнити клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_4 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 .
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Ізмаїльській слідчій ізолятор» на строк,що не перевищує 60 діб, який діє по 21.02.2025 року включно.
Доручити Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» та Філії Державній установи " Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України" в Миколаївській та Одеській областях сектор в Одеській області забезпечити здійснення медичного обстеження обвинуваченого ОСОБА_3 та надання йому належної медичної допомоги.
Доручити Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор'та Філії Державній установи " Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України" в Миколаївській та Одеській областях сектор в Одеській області забезпечити надання до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області документів про стан здоров'я ОСОБА_3 .
Копію ухвали після її проголошення негайно вручити обвинуваченому та направити до Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» та Філії Державній установи " Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України" в Миколаївській та Одеській областях сектор в Одеській областідля виконання.
Повний текст ухвали оголошено 24.12.2024 року року о 16.00 год. у залі судових засідань, розташованої за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Військової слави, 27.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1