Справа № 495/11082/24
Номер провадження 2-о/495/617/2024
19 грудня 2024 рокум. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Топалова А.Л., отримавши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення,
Заявник звернувся у суд із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, у якій просить встановити факт самостійного виховання та утримання ним малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дослідивши матеріали заяви, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Вирішуючи питання про прийняття даної заяви враховується, що вона повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. ст. 175, 177 ЦПК України, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст.318 ЦПК України.
Частина 1 ст. 318 ЦПК України встановлює вимоги до заяви, а саме, у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів (ч. 2 ст. 318 ЦПК України).
З пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зі змінами вбачається, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Однак заявник не зазначає з якою метою необхідне встановлення даного факту та які юридичні наслідки для нього породжує встановлення такого факту.
Крім цього, заява не відповідає вимогам ст.175 ЦІК України, оскільки заявником не зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; не зазначено та не подано жодного доказу, якими позивач підтверджує викладені ним обставини; відсутнє підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав
Окрім цього, як вбачається із заяви та доданих до неї матеріалів, така подана в порушення вимог ст. 177 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ч.ч.1,2ст.9 Закону України «Про судовий збір»).
За положеннями п.п. 4 п. 1 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою заяви у справах окремого провадження розмір судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн станом на день подання заяви.
Однак, встановлено, що до заяви не додано документ про сплату судового збору та його копії для заінтересованих осіб.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175 і177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, заяву необхідно залишити без руху та надати заявнику строк для усунення вищевказаних недоліків.
Керуючись ст.ст.177, 185,258,260 ЦПК України, суддя,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без руху.
Заявник має право протягом десяти днів, з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху письмово усунути вказані недоліки.
Роз'яснити, що у разі якщо у вказаний строк недоліки заяви не будуть усунуті, заява вважається неподаною і повертається.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: А.Л. Топалова