Справа № 577/6496/24
Провадження № 1-в/577/253/24
"19" грудня 2024 р.
Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
представника ДУ «Конотопська ВК (№130)» ОСОБА_4
засудженої ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Конотоп клопотання в.о. начальника Державної установи «Конотопська виправна колонія (№130)» про звільнення засудженої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку із декриміналізацією вчиненого нею діяння,-
В.о. начальника Державної установи «Конотопська виправна колонія (№130)» (далі ДУ «КВК (№130)» звернувся до суду з уточненим клопотанням про звільнення від покарання призначеного вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 01.10.2020 року за ч. 1 ст. 185 КК України Виключити у вироку Вінницького апеляційного суду від 16.05.2022 року вказівку на застосування ст. 71 КК України, у зв'язку з декриміналізацією вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України на підставі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року (далі за текстом Закон № 3886-ІХ).
Представник ДУ «КВК (№130)» ОСОБА_4 та засуджена ОСОБА_5 , кожен окремо, уточнене клопотання підтримали фактично пославшись на доводи викладені у ньому.
Прокурор не заперечує задоволенню уточненого клопотання.
Вислухавши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, матеріали особової справи засудженої, суд дійшов такого висновку.
Згідно ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч.ч. 2 і 3 ст. 74 КК України.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питань, передбачених п. 13 ч. 1 ст. 537 цього Кодексу.
Частиною 6 ст. 3 КК України передбачено, що зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та (або) до кримінального процесуального законодавства України, та (або) до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, який набрав чинності 09 серпня 2024 року, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність, передбачена ст. 51 КУпАП.
Внесення змін до законодавства України про адміністративну відповідальність безпосередньо впливає на закон України про кримінальну відповідальність, оскільки вказані зміни визначають розмежування між діями, які необхідно кваліфікувати як дрібне викрадення чужого майна, наслідком чого є притягнення особи до адміністративної відповідальності, і таємне викрадення чужого майна (крадіжка) чи заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), за що передбачена кримінальна відповідальність.
В судовому засіданні встановлено, що за вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 01.10.2020 року ОСОБА_5 засуджена за ч.1 ст.185, ст. 75, ст.76 КК України до 3 років обмеження волі з іспитовим строком 2 роки.
Як вказано у наведеному вироку, ОСОБА_5 20.06.2020 року, вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжка) на загальну суму 680 грн.
За вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 14.12.2021 року ОСОБА_5 засуджена за ч. 2 ст. 125 КК України до 2 років обмеження волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання за цим вироком повністю приєднано невідбуте покарання за вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 01.10.2020 року, остаточно до 3 років обмеження волі. Строк відбування покарання обчислювати з дня прибуття і постановки на облік у виправному центрі. Вінницьким апеляційним судом від 16.05.2022 року вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 14.12.2021 року в частині призначеного покарання скасовано, ухвалено новий вирок за ч. 2 ст. 125, 71 КК України, остаточно до 4 років обмеження волі.
Законом № 3886-IX, який набрав чинності 09.08.2024 року, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст. 51 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
За правилами пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Згідно із підпунктом 169.1.1. пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.
Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», становив 2102 грн., а 50 відсотків від його розміру - 1051 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Частиною 2 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Таким чином, враховуючи суму викраденого майна, за яку було засуджено ОСОБА_5 вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 01.10.2020 року за ч.1 ст.185 КК України та який було приєднано до вироку Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 14.12.2021 року, суд приходить висновку, що на останню розповсюджується дія Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 року, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати. Відтак, ОСОБА_5 підлягає звільненню від відбування покарання у зв'язку з усуненням караності діяння.
З вироку Вінницького апеляційного суду від 16.05.2022 року слід виключити вказівку на застосування ст. 71 КК України, у зв'язку з декриміналізацією вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та вважати ОСОБА_5 засудженою згідно вироку Вінницького апеляційного суду від 16.05.2022 року за ч.2 ст. 125 КК України до 02 років обмеження волі.
Як встановлено, станом на 19.12.2024 року ОСОБА_5 відбула 2 роки 6 місяців 2 дні покарання у виді обмеження волі, а відтак ОСОБА_5 необхідно звільнити від подальшого відбування покарання як такого, що відбула дане покарання.
За таких обставин, клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст.ст. 369-372, 537, 539 КПК України, суд, -
Клопотання в.о. начальника державної установи «Конотопська виправна колонія (№ 130)» про звільнення засудженої ОСОБА_5 від покарання за діяння, караність якого усунена законом, задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України негайно звільнити засуджену ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного за вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 01.10.2020 року за ч. 1 ст. 185 КК України, у зв'язку з усуненням кримінальної караності діяння.
Виключити у вироку Вінницького апеляційного суду від 16.05.2022 року вказівку на застосування ст. 71 КК України, у зв'язку з декриміналізацією вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вважати засудженою згідно вироку Вінницького апеляційного суду від 16.05.2022 року за ч.2 ст. 125 КК України до 02 років обмеження волі
Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від подальшого відбування покарання як таку, що відбула дане покарання.
Роз'яснити засудженій, що при звільненні від покарання або його частини, що їх особа законно відбула на підставі вищевказаного вироку суду до декриміналізації злочину, понесені особою правообмеження не підлягають відшкодуванню чи компенсації.
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення.
СуддяОСОБА_1