Справа № 592/20489/24
Провадження № 3/592/3494/24
24 грудня 2024 року м.Суми
Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Корольова Галина Юріївна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Управління патрульної поліції в Сумській області щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст.124 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №183817 від 28.11.2024 року ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за те, що 28.11.2024 року о 09 год 40 хв у м.Суми по вул.С.Бандери, 78, він керуючи транспортним засобом Toyota д.н.з. НОМЕР_1 здійснив рух заднім ходом на перехресті, внаслідок чого допустив наїзд на транспортний засіб Lada 212140 д.н.з. НОМЕР_2 , що стояв, чим порушив вимоги п.10.9 Правил дорожнього руху України.
У судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе в інкримінованому правопорушенні не визнав і пояснив, що дійсно він керував транспортним засобом Toyota д.н.з. НОМЕР_1 і коли рухався по пров.Гетьманському у м.Суми наближаючись до перехрестя з вул.С.Бандери зупинився перед виїздом вліво на головну дорогу. У зв'язку з тим, що видимість дороги обмежена, то зупинився після знаку «Стоп», щоб пересвідчитись у наявності транспорту на головній дорозі і відчув звуки удару у задню частину автомобіля. Вказав, що не погоджується з твердженнями водія транспортного засобу Lada, що він рухався заднім ходом і здійснив наїзд на його автомобіль. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що автомобіль Toyota оснащений усім приладдям, які сповіщають про перешкоди. При складанні протоколу він повідомив працівникам поліції про свідка, який перебував разом з ним в транспортному засобі, але вони не взяли це до уваги, а лише сказали, що ця особа може бути свідком у суді.
У свою чергу другий водій-учасник ДТП ОСОБА_2 вважає себе потерпілим по даній адміністративній справі, оскільки водій ОСОБА_1 не дотримався правил дорожнього руху, коли здійснював рух заднім ходом.
Представник потерпілого Кулик В.В. підтримав позицію свого довірителя та крім того, зазначив, що водій ОСОБА_1 не переконався, що не створить небезпеки для інших учасників дорожнього руху під час руху транспортного засобу заднім ходом.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов такого висновку.
11.12.2024 року суду надійшла справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 до якої долучено, в тому числі, копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №183886 від 28.11.2024 року за ст. 124 КУпАП складеного стосовно ОСОБА_2 по якому в одній справі по наведеній ДТП ОСОБА_1 є особою, яка притягається до адміністративної відповідальності (в цій справі), а потерпілою ОСОБА_2 , а по другій справі навпаки та письмові пояснення учасників, які суперечать один одному.
Так, диспозиція ст.124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Об'єктивна сторона зазначеного складу адміністративного правопорушення полягає в певних діях (бездіяльності) водія, якими порушується відповідний пункт ПДР України та який перебуває в причинному зв'язку з подією ДТП, що випливає зі змісту диспозиції ст. 124 КУпАП, яка по своїй суті є відсилочною до Правил дорожнього руху України.
Пунктом п.10.9 Правил дорожнього руху України визначено, що під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Відповідно до п.13.1 Правил дорожнього руху України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Всупереч вимогам ч. 2 ст. 251 КУпАП, до протоколу не надано жодних інших об'єктивних та безсторонніх доказів, які б дозволяли суду на підставі ст. 252 КУпАП зробити висновок стосовно можливості довіряти поясненням однієї чи іншої сторони, з огляду на зацікавленість кожного з учасників цієї події.
При цьому, зберігаючи безсторонність та неупередженість, суд позбавлений можливості на самостійне збирання доказів, в тому числі з урахуванням ч. 2 ст. 251 КУпАП, що є безпосереднім обов'язком органу, який склав протокол та не був позбавлений можливості належним чином оформити матеріали, з'ясувати питання стосовно наявності безсторонніх свідків, інформацію про яких навести в матеріалах, залучити експертів до огляду та отримати відповідний висновок, тощо, долучивши до протоколу достатній обсяг належних та допустимих доказів для вирішення питання про винуватість особи, чого у даному випадку зроблено не було.
У зв'язку з чим, суд дійшов думки, що складаний на ОСОБА_1 працівниками поліції протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП щодо порушення ним вимог п.10.9 Правил дорожнього руху України не підтверджений жодним доказом.
Крім того, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №183817 від 28.11.2024 року, що місцем вчинення правопорушення зазначено як «м.Суми, вул.С.Бандери, 78», хоча насправді - м.Суми, пров.Гетьманський.
Згідно з ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
У відповідності з вимогами ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Основними засадами судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 2) забезпечення доведеності вини; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості…
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи, що суду не надано жодних доказів, на підставі яких суд міг би дійти “поза розумним» сумнівом про винуватість водія ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоди та у порушенні ним п.10.9 Правил дорожнього руху. Тому у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, у зв'язку з чим провадження щодо нього належить закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.33, 247, 283, 284 КУпАП, суддя
Закрити справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Г.Ю. Корольова