Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/9844/24
Провадження № 1-кп/490/1084/2024
18 грудня 2024 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого - судді Алєйнікова В.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження щодо кримінальних проступків кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миколаєві, є українцем, громадянином України, здобув середню освіту, не є одруженим, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засуджувався:
-08 вересня 1999 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 3 статті 81 Кримінального Кодексу України 1960 року - до позбавлення волі строком на 03 роки; судом ухвалювалось на підставі статті 461 цього ж Кодексу відстрочити виконання вироку на 02 роки;
-10 січня 2000 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 140 Кримінального Кодексу України 1960 року - до позбавлення волі строком на 01 рік, а остаточно - за сукупністю цього вироку та вироку від 08.09.1999 року - до позбавлення волі строком на 03 роки 01 місяць; був звільненим 29 жовтня 2002 року по закінченню строку покарання
-29 червня 2004 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України 2001 року - до позбавлення волі строком на 03 роки; судом ухвалювалось про звільнення засудженого від відбуття покарання на підставі статті 75 цього ж Кодексу - з випробуванням, з встановленням іспитового строку тривалістю 02 роки;
-18 грудня 2007 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 186, частиною 2 статті 187, частиною 1 статті 296, статтею 353, частиною 1 статті 357 Кримінального Кодексу України - остаточно за сукупністю цього вироку та вироку від 29.06.2004 року - до позбавлення волі строком на 10 років; був звільненим 11 лютого 2015 року умовно-достроково, з невідбутим строком покарання 01 рік 10 місяців 27 днів;
-29 квітня 2024 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за статтею 126-1 Кримінального Кодексу України - до обмеження волі строком на 01 рік, судом ухвалено про звільнення засудженого від відбуття покарання на підставі статті 75 цього ж Кодексу - з випробуванням, з встановленням іспитового строку тривалістю 01 рік
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого статтею 390-1 Кримінального Кодексу України, -
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
ОСОБА_2 , будучи зобов'язаним відповідно до:
-вироку Центрального районного суду міста Миколаєва від 29 квітня 2024 року у справі № 490/12520/23;
-постанови Корабельного районного суду міста Миколаєва від 19 червня 2024 року у справі № 488/2459/24;
-постанови Центрального районного суду міста Миколаєва від 25 липня 2024 року у справі № 490/5689/24
пройти програму для кривдників, діючи умисно, будучи освіченим про необхідність з'явитись до Миколаївського міського центру соціальних служб для проходження цієї програми у строк до 17 жовтня 2024 року, до вказаного органу у визначений строк не з'явився без поважних причин.
Таким чином ОСОБА_2 ухилився від проходження програми для кривдників.
Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
Дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати за статтею 390-1 Кримінального Кодексу України - як умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
1. Обвинувачений за участі захисника склав заяву, у якій зазначив, що повністю визнає як вказані в обвинувальному акті обставини, так й свою вину у вчиненні злочину, та просить розглянути справу в порядку спрощеного провадження.
Потерпілий, в свою чергу, подав заяву, у якій зазначив, що підтверджує вказані в обвинувальному акті обставини та просить розглянути справу в порядку спрощеного провадження.
Прокурор подав клопотання про розгляду справи в порядку спрощеного провадження.
З огляду на такі обставини суд дійшов висновку про можливість розгляду цього кримінального провадження в порядку спрощеного провадження щодо кримінальних проступків та ухвалити вирок без проведення судового засідання з розгляду обставин кримінального провадження за наслідками вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів.
2. Органами досудового розслідування встановлено, та учасниками кримінального провадження не оспорюються такі обставини
2.1. Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з основної діяльності) №210 від 28.07.2024, громадянина ОСОБА_2 , на підставі ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України від 22 лютого 2022 року № 2 «Про призов резервістів на військову службу за призовом із числа резервістів в особливий період», Указу Президента України від 01 травня 2023 року № 255/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», призвано та направлено для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 . В подальшому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №245 від 07.09.2023, матроса ОСОБА_2 , який прибув з військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 для подальшого проходження військової служби, зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та призначено на посаду навідника відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_2 .
Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, з 28.07.2023, тобто з моменту відправлення ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 , він набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов'язком громадян України та ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов'язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.
Виконуючи покладені на нього обов'язки по військовій службі Збройних Сил України, матрос ОСОБА_2 згідно вимог ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 11, 16, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом Статути) був зобов'язаний суворо дотримуватися Конституції України та законів України, правил військової ввічливості, поважати честь і гідність кожної людини, бути зразком високої культури, скромності й витримки, ґрунтувати відносини з іншими військовослужбовцями на взаємній повазі, бути хоробрим і дисциплінованим, берегти військову честь, захищати свою і поважати чужу гідність, не допускати негідних дій самому і утримувати від здійснення цих дій інших військовослужбовців, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.
Однак, діючи в порушення вимог вищезазначених нормативних актів, матрос ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (проступку) проти правосуддя.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 19.06.2024 ОСОБА_2 постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва у справі № 488/2459/24 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накладене на нього адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 340 (триста сорок) гривень. Крім того, ОСОБА_2 направлено до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради з метою проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», строком на 3 (три) місяці.
15.10.2024 співробітником відділення поліції Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 за місцем проживання ОСОБА_2 , саме за адресою: АДРЕСА_1 , останньому вручене направлення для проходження програми для кривдників у Миколаївському міському центрі соціальних служб, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , ознайомлено з постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва у справі № 488/2459/24 від 19.06.2024 та повідомлено про необхідність виконання рішення суду та роз'яснено наслідки неявки, зокрема про можливість притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України. Відповідно до вказаного направлення ОСОБА_2 необхідно було з'явитись до Миколаївського міського центру соціальних служб у строк до 17.10.2024. В подальшому, ОСОБА_2 , отримавши під особистий підпис вказане направлення, у визначену дату та за відсутності поважних об'єктивних обставин не з'явився до Миколаївського міського центру соціальних служб, про причини неявки уповноважених осіб Миколаївського міського центру соціальних служб не повідомив,
Згідно листа Миколаївського міського центру соціальних служб, ОСОБА_2 станом на 24.10.2024 до вказаного центру не з'явився для проходження програми для кривдників.
Таким чином, ОСОБА_2 , достовірно знаючи про покладений на нього обов'язок проходження одномісячної програми для кривдників відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», встановлений вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.04.2024 справа № 490/12520/23, провадження № 1-кп/490/563/2024, умисно ухилився від проходження програми для кривдників, так як будучи ознайомленим з вищевказаним вироком суду та попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від проходження програми для кривдників, діючи умисно, маючи реальну можливість для її проходження, та з метою ухилення від проходження, без поважних причин не з'явився до Миколаївського міського центру соціальних служб, що розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 95-A.
Внаслідок таких дій, ОСОБА_2 заподіяно шкоду суспільним відносинам, що забезпечують нормальну, регламентовану законодавством діяльність суду і органів, які йому сприяють, щодо реалізації завдань і цілей у сфері здійснення правосуддя, державній політиці у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямованій на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
2.2. Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з основної діяльності) №210 від 28.07.2024, громадянина ОСОБА_2 , на підставі ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України від 22 лютого 2022 року № 2 «Про призов резервістів на військову службу за призовом із числа резервістів в особливий період», Указу Президента України від 01 травня 2023 року № 255/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», призвано та направлено для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 . В подальшому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №245 від 07.09.2023, матроса ОСОБА_2 , який прибув з військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 для подальшого проходження військової служби, зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та призначено на посаду навідника відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_2 .
Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, з 28.07.2023, тобто з моменту відправлення ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 , він набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов'язком громадян України та ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов'язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.
Виконуючи покладені на нього обов'язки по військовій службі Збройних Сил України, матрос ОСОБА_2 згідно вимог ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 11, 16, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом Статути) був зобов'язаний суворо дотримуватися Конституції України та законів України, правил військової ввічливості, поважати честь і гідність кожної людини, бути зразком високої культури, скромності й витримки, ґрунтувати відносини з іншими військовослужбовцями на взаємній повазі, бути хоробрим і дисциплінованим, берегти військову честь, захищати свою і поважати чужу гідність, не допускати негідних дій самому і утримувати від здійснення цих дій інших військовослужбовців, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.
Однак, діючи в порушення вимог вищезазначених нормативних актів, матрос ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (проступку) проти правосуддя.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 29.04.2024 ОСОБА_2 вироком Центрального районного суду м. Миколаєва у справі № 490/12520/23 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням із застосуванням обмежувального заходу, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, у виді направлення для проходження програми для кривдників строком на 1 (один) місяць, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
15.10.2024 співробітником відділення поліції Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 за місцем проживання ОСОБА_2 , саме за адресою: АДРЕСА_1 , останньому вручене направлення для проходження програми для кривдників у Миколаївському міському центрі соціальних служб, що розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 95-А, ознайомлено з вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.04.2024 у справі № 490/12520/23 та повідомлено про необхідність виконання рішення суду та роз'яснено наслідки неявки, зокрема про можливість притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України. Відповідно до вказаного направлення ОСОБА_2 необхідно було з'явитись до Миколаївського міського центру соціальних служб у строк до 17.10.2024. В подальшому, ОСОБА_2 , отримавши під особистий підпис вказане направлення, у визначену дату та за відсутності поважних об'єктивних обставин не з'явився до Миколаївського міського центру соціальних служб, про причини неявки уповноважених осіб Миколаївського міського центру соціальних служб не повідомив,
Згідно листа Миколаївського міського центру соціальних служб, ОСОБА_2 станом на 24.10.2024 до вказаного центру не з'явився для проходження програми для кривдників.
Таким чином, ОСОБА_2 , достовірно знаючи про покладений на нього обов'язок проходження одномісячної програми для кривдників відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», встановлений вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.04.2024 справа № 490/12520/23, провадження № 1-кп/490/563/2024, умисно ухилився від проходження програми для кривдників, так як будучи ознайомленим з вищевказаним вироком суду та попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від проходження програми для кривдників, діючи умисно, маючи реальну можливість для її проходження, та з метою ухилення від проходження, без поважних причин не з'явився до Миколаївського міського центру соціальних служб, що розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 95-A.
Внаслідок таких дій, ОСОБА_2 заподіяно шкоду суспільним відносинам, що забезпечують нормальну, регламентовану законодавством діяльність суду і органів, які йому сприяють, щодо реалізації завдань і цілей у сфері здійснення правосуддя, державній політиці у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямованій на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
2.3. Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з основної діяльності) №210 від 28.07.2024, громадянина ОСОБА_2 , на підставі ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України від 22 лютого 2022 року № 2 «Про призов резервістів на військову службу за призовом із числа резервістів в особливий період», Указу Президента України від 01 травня 2023 року № 255/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», призвано та направлено для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 . В подальшому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №245 від 07.09.2023, матроса ОСОБА_2 , який прибув з військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 для подальшого проходження військової служби, зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та призначено на посаду навідника відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_2 .
Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, з 28.07.2023, тобто з моменту відправлення ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 , він набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов'язком громадян України та ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов'язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.
Виконуючи покладені на нього обов'язки по військовій службі Збройних Сил України, матрос ОСОБА_2 згідно вимог ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 11, 16, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом Статути) був зобов'язаний суворо дотримуватися Конституції України та законів України, правил військової ввічливості, поважати честь і гідність кожної людини, бути зразком високої культури, скромності й витримки, ґрунтувати відносини з іншими військовослужбовцями на взаємній повазі, бути хоробрим і дисциплінованим, берегти військову честь, захищати свою і поважати чужу гідність, не допускати негідних дій самому і утримувати від здійснення цих дій інших військовослужбовців, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.
Однак, діючи в порушення вимог вищезазначених нормативних актів, матрос ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (проступку) проти правосуддя.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 25.07.2024 ОСОБА_2 постановою Центрального районного суду м. Миколаєва у справі № 490/5689/24 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накладене на нього адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 340 (триста сорок) гривень. Крім того, ОСОБА_2 направлено до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради з метою проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», строком на 3 (три) місяці та попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 390-1 КК України за умисне ухилення від проходження програми для кривдників.
15.10.2024 співробітником відділення поліції Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 за місцем проживання ОСОБА_2 , саме за адресою: АДРЕСА_1 , останньому вручене направлення для проходження програми для кривдників у Миколаївському міському центрі соціальних служб, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , ознайомлено з постановою Центрального районного суду м. Миколаєва у справі № 490/5689/24 від 25.07.2024 та повідомлено про необхідність виконання рішення суду та роз'яснено наслідки неявки, зокрема про можливість притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України. Відповідно до вказаного направлення ОСОБА_2 необхідно було з'явитись до Миколаївського міського центру соціальних служб у строк до 17.10.2024. В подальшому, ОСОБА_2 , отримавши під особистий підпис вказане направлення, у визначену дату та за відсутності поважних об'єктивних обставин не з'явився до Миколаївського міського центру соціальних служб, про причини неявки уповноважених осіб Миколаївського міського центру соціальних служб не повідомив,
Згідно листа Миколаївського міського центру соціальних служб, ОСОБА_2 станом на 24.10.2024 до вказаного центру не з'явився для проходження програми для кривдників.
Таким чином, ОСОБА_2 , достовірно знаючи про покладений на нього обов'язок проходження одномісячної програми для кривдників відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», встановлений вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.04.2024 справа № 490/12520/23, провадження № 1-кп/490/563/2024, умисно ухилився від проходження програми для кривдників, так як будучи ознайомленим з вищевказаним вироком суду та попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від проходження програми для кривдників, діючи умисно, маючи реальну можливість для її проходження, та з метою ухилення від проходження, без поважних причин не з'явився до Миколаївського міського центру соціальних служб, що розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 95-A.
Внаслідок таких дій, ОСОБА_2 заподіяно шкоду суспільним відносинам, що забезпечують нормальну, регламентовану законодавством діяльність суду і органів, які йому сприяють, щодо реалізації завдань і цілей у сфері здійснення правосуддя, державній політиці у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямованій на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Доказів на спростування цих обставин матеріали кримінального провадження не містять..
За такого, суд вважає вину обвинуваченого у вчиненні злочину за встановлених судом обставин доведеною.
Мотиви зміни обвинувачення.
А......Вирішуючи питання про можливість зміни висунутого ОСОБА_2 обвинувачення, суд виходе з приписів статті 337 Кримінального Процесуального Кодексу України, відповідно до яких
Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
/частина 1/
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
/частина 3/
Б......Виходячи з цих дороговказів, суд, повертаючись до обставин цього кримінального провадження, зазначає наступне.
Висуваючи обвинувачення ОСОБА_2 , органи досудового розслідування та публічне обвинувачення кваліфікували його дії щодо ухилення від виконання обов'язку щодо проходження програми для кривдників, що був покладений на нього різними рішеннями судів, окремо.
За такого встановлені судом дії ОСОБА_2 тричі кваліфіковані за статтею 390-1 Кримінального Кодексу України.
З цього приводу суд відзначає таке.
І……Правила кваліфікації двох або більше діянь є визначеними таким чином.
1. Відповідно до приписів статті 32 Кримінального Кодексу України
Повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.
/частина 1/
2. Відповідно до статті 33 Кримінального Кодексу України
Сукупністю кримінальних правопорушень визнається вчинення особою двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жодне з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються кримінальні правопорушення, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом.
/частина 1/
При сукупності кримінальних правопорушень кожне з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.
/частина 2/
3. У Постанові від 04 червня 2010 року № 7 Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки" наголошується на такому:
За змістом статті 32 КК повторністю злочинів визнається неодночасне вчинення однією і тією ж особою двох або більше злочинів, якщо вони, зокрема, передбачені тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК
/пункт 3/
Передбачене у відповідних статтях (частинах статей) Особливої частини НОМЕР_3 вчинення злочину повторно або особою, яка раніше вчинила відповідний злочин, є кваліфікуючою ознакою певного злочину. Тому, якщо за вчинення попереднього злочину (кількох попередніх злочинів) особу не було засуджено, кожен із злочинів, які утворюють повторність, має бути предметом самостійної кримінально-правової оцінки.
При цьому, якщо вчинені злочини, крім повторності, утворюють ще й сукупність, вони відповідно до частини другої статті 33 КК повинні отримувати окрему кваліфікацію (наприклад, крадіжка без кваліфікуючих ознак і крадіжка, вчинена повторно, або крадіжка, поєднана з проникненням у житло). Якщо ж злочини, які утворюють повторність, відповідають одному і тому самому складу злочину (наприклад, три крадіжки, поєднані з проникненням у житло, п'ять розбоїв, вчинених організованою групою, тощо), їх кваліфікація здійснюється за однією статтею або частиною статті Особливої частини НОМЕР_3 . У таких випадках повторність злочинів повинна зазначатись у процесуальних документах, які стосуються обвинувачення особи, як кваліфікуюча ознака відповідних злочинів.
/пункт 7/
ІІ……З огляду на ці приписи діючого законодавства та настанови судової практики суд, стосовно обставин цього кримінального провадження, відзначає таке.
1. Кримінальні правопорушення, що передбачені однією частиною однієї статті Кримінального Кодексу України, не утворюють сукупності, з огляду на що підстави для окремої кваліфікації кожного з них є відсутніми.
Наведене у сукупності доводить, що в цьому випадку повторна кваліфікація дій ОСОБА_2 за статтею 390-1 Кримінального Кодексу України є зайвою.
2. Виключення з висунутого ОСОБА_2 обвинувачення повторних посилань про вчинення ним кримінального проступку, передбаченого статтею 390-1 Кримінального Кодексу України, не потягне за собою погіршення становища обвинуваченого.
Навпаки, внаслідок такої кваліфікації його становище покращиться, адже тягне за собою призначення покарання за один злочин, але - не за сукупність злочинів.
3. Суд також відзначає, що внаслідок такої зміни обвинувачення фактичні обставини вчиненого ОСОБА_2 кримінального проступку порівняно з викладеними в обвинуваченні не змінюються та судом діям ОСОБА_2 не надається нових кваліфікуючих ознак.
Отже, така зміна обвинувачення не матиме наслідком вихід за межі висунутого обвинувачення або ж - визнаних сторонами фактичних обставин кримінального правопорушення.
Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне під час ухвалення цього вироку повторні посилання на норму статті 390-1 Кримінального Кодексу України з висунутого ОСОБА_2 обвинувачення виключити.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого.
Як обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого сторонами узгоджене щире каяття.
Підстав для сумнівів у наявності цієї обставини матеріали кримінального провадження не містять.
За такого під час призначення ОСОБА_2 покарання цю обставину суд враховує, як таку, що пом'якшує покарання обвинуваченого.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого.
А……Вирішуючи питання про наявність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд враховує таке.
І……Як зазначено у залучених до матеріалів кримінального провадження довідках ІЦ № 57-24102024/48001, 58-24102024/48001, 59-24102024/48001 від 24 жовтня 2024 року, ОСОБА_2 раніше засуджувався
-08 вересня 1999 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 3 статті 81 Кримінального Кодексу України 1960 року - до позбавлення волі строком на 03 роки; судом ухвалювалось на підставі статті 461 цього ж Кодексу відстрочити виконання вироку на 02 роки;
-10 січня 2000 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 140 Кримінального Кодексу України 1960 року - до позбавлення волі строком на 01 рік, а остаточно - за сукупністю цього вироку та вироку від 08.09.1999 року - до позбавлення волі строком на 03 роки 01 місяць; був звільненим 29 жовтня 2002 року по закінченню строку покарання
-29 червня 2004 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України 2001 року - до позбавлення волі строком на 03 роки; судом ухвалювалось про звільнення засудженого від відбуття покарання на підставі статті 75 цього ж Кодексу - з випробуванням, з встановленням іспитового строку тривалістю 02 роки;
-18 грудня 2007 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 186, частиною 2 статті 187, частиною 1 статті 296, статтею 353, частиною 1 статті 357 Кримінального Кодексу України - остаточно за сукупністю цього вироку та вироку від 29.06.2004 року - до позбавлення волі строком на 10 років; був звільненим 11 лютого 2015 року умовно-достроково, з невідбутим строком покарання 01 рік 10 місяців 27 днів;
-29 квітня 2024 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за статтею 126-1 Кримінального Кодексу України - до обмеження волі строком на 01 рік, судом ухвалено про звільнення засудженого від відбуття покарання на підставі статті 75 цього ж Кодексу - з випробуванням, з встановленням іспитового строку тривалістю 01 рік
а також
-08 жовтня 2018 року - Оріхівським районним судом Запорізької області - за частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України 2001 року - до позбавлення волі строком на 01 рік; судом ухвалювалось про звільнення засудженого від відбуття покарання на підставі статті 75 цього ж Кодексу - з випробуванням, з встановленням іспитового строку тривалістю 01 рік
ІІ……Оцінюючи ці обставини, суд враховує такі приписи діючого законодавства.
1. Відповідно до статті 90 Кримінального Кодексу України
Строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання.
/частина 1/
До строку погашення судимості зараховується час, протягом якого вирок не було виконано, якщо при цьому давність виконання вироку не переривалася. Якщо вирок не було виконано, судимість погашається по закінченні строків давності виконання вироку.
/частина 2/
...
Якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить кримінальне правопорушення, перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожне кримінальне правопорушення після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останнє кримінальне правопорушення.
/частина 5/
2. Відповідно до частини 1 статті 89 Кримінального Кодексу України такими, що не мають судимості, визнаються, зокрема,
-особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового кримінального правопорушення і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом /пункт 1/;
-особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення /пункт 8/
ІІІ……З урахуванням цих приписів діючого законодавства суд, повертаючись до обставин цього кримінального провадження, відзначає таке.
1. Очевидним є те, що на момент ухвалення вироку від 18 грудня 2007 року попередні судимості обвинуваченого не були ані - знятими, ані - погашеними у встановленому законом порядку.
2. Далі, 11 лютого 2015 року обвинувачений відбув покарання, призначене вироком від 18 грудня 2007 року, з цього моменту почався відлік шестирічного строку погашення судимостей; цей строк мав би сплинути 11 лютого 2021 року.
3. Проте, 08 жовтня 2018 року - до сплинення цього строку - ОСОБА_2 знов був засудженим за вчинення нового злочину.
За такого строк погашення попередніх судимостей перервався та його відлік розпочатий заново.
Наразі цей шестирічний строк з моменту відбуття ОСОБА_2 покарання за вироком від 08 жовтня 2018 року - не сплинув.
Таке доводить, що наразі судимості за вчинення обвинуваченим злочинів, за які він був засудженим
-08 вересня 1999 року;
-10 січня 2000 року;
-29 червня 2004 року;
-18 грудня 2007 року
не зняті та не погашені у встановленому законом порядку.
4. В той же час, іспитовий строк, встановлений вироком Оріхівського районного суду Запорізької області від 08 жовтня 2019 року, наразі сплинув; під час іспитового строку нових злочинів обвинувачений не вчинив та рішення про звільнення його від покарання за цим вироком не скасовувалось.
Отже, судимість за злочини, за які ОСОБА_2 був засудженим тим вироком, наразі погашена.
5. Суд також відзначає, що ОСОБА_2 був засудженим вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 29 квітня 2024 року; судимість за вчинення цього злочину наразі не знята та не погашена у встановленому законом порядку.
Отже, на момент вчинення кримінальних правопорушень, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, ОСОБА_2 мав п'ять судимостей, які не є ані - знятими, ані - погашеними у встановленому законом порядку.
Б……Відповідно до приписів статті 34 Кримінального Кодексу України таке означає, що в діях ОСОБА_2 наявний рецидив злочину.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 67 Кримінального Кодексу України ця обставина може враховуватись, як така, що обтяжує покарання обвинуваченого.
Вирішуючи питання про врахування цієї обставини, як такої, що обтяжує покарання обвинуваченого в обставинах цього кримінального провадження, суд відзначає, що кількість судимостей обвинуваченого сама по собі свідчить про те, що їх наявність доводить підвищену суспільну небезпеку його особи.
З огляду на таке рецидив злочинів суд враховує, як обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_2 ,
Мотиви призначення покарання.
При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно ОСОБА_2 , суд, керуючись приписами статті 65 Кримінального Кодексу України, виходе з санкції статті 390-1 Кримінального Кодексу України, враховує ступень тяжкості вчиненого ним правопорушення, обставини, що пом'якшують та обтяжують його відповідальність, а також - особу винного.
1. Оцінюючи характер та ступінь тяжкості кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_2 , суд враховує, що вчинене ним кримінальне правопорушення є кримінальним проступком.
2. Оцінюючи особу винного, суд, окрім наведеного, враховує, що він на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, негативної характеристики за місцем проживання не має.
Призначення покарання за кримінальний проступок, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження.
1. Санкція статті 390-1 Кримінального Кодексу України передбачає покарання у вигляді
-пробаційного нагляду - на строк до двох років
-обмеженням волі - на строк до двох років.
2. Далі, суд враховує, що в цьому випадку:
-з одного боку - в діях обвинуваченого наявний рецидив злочину;
-з іншого боку - він щиро розкаявся у вчиненому.
За такого ОСОБА_2 слід призначити покарання, яке не є наближеним ані - до мінімальної, ані - до максимальної санкції статті 390-1 Кримінального Кодексу України - у вигляді обмеження волі строком на 01 рік.
Призначення остаточного покарання.
Матеріали справи доводять, що ОСОБА_2 вчинив кримінальний проступок під час іспитового строку, призначеного йому вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 29 квітня 2024 року.
Відповідно до приписів частини 3 статті 78, статті 71 Кримінального Кодексу України, за такого до покарання, яке призначається цим вироком, слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком від 29 квітня 2024 року.
Таким чином, обвинуваченому слід призначити остаточне покарання у вигляді обмеження волі строком на 01 рік 06 місяців.
Порядок відбуття покарання
Строк відбуття покарання ОСОБА_2 слід відраховувати з моменту його прибуття до місця відбуття покарання у вигляді обмеження волі.
Цивільний позов у цій справі не заявлявся.
Судові витрати та речові докази у справі відсутні.
Запобіжний захід в межах цього кримінального провадження не заявлявся.
Керуючись ст.ст. 368, 373-374, 381 - 382 КПК України, суд, -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого статтею 390-1 Кримінального Кодексу України та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 01 /один/ рік.
На підставі частини 3 статті 78, статті 71 Кримінального Кодексу України частково приєднати до цього покарання невідбуту частину покарання за вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 29 квітня 2024 року та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді обмеження волі строком на 01 /один/ рік 06 /шість/ місяців.
Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту його прибуття до місця відбуття покарання у вигляді обмеження волі.
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, в іншій частині може бути оскарженим до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з моменту його проголошення.
СУДДЯ =АЛЄЙНІКОВ В.О.=
18.12.2024