Житомирський апеляційний суд
Справа №289/771/21 Головуючий у 1-й інст. Сіренко Н. С.
Категорія 36 Доповідач Шевчук А. М.
23 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі
цивільну справу №289/771/21 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 13 серпня 2021 року, яке ухвалене під головуванням судді Сіренко Н.С. у м.Радомишль,
У травні 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - АТ КБ «ПриватБанк» або банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 . Просило стягнути з відповідача станом на 13 квітня 2021 року за договором про надання банківських послуг від 16 грудня 2009 року заборгованість у сумі 35 674,81 грн, яка складається із: заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі - 28 927,52 грн; заборгованості за простроченими процентами - 6 747,29 грн.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 16 грудня 2009 року підписала заяву №б/н. При підписанні заяви відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банком був відкритий кредитний рахунок та встановлений початковий кредитний ліміт, у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки. Початковий кредитний ліміт складав 250 грн. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 33 500 грн. Банк свої зобов'язання виконав у повному обсязі, а відповідач своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилася вказана вище заборгованість.
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 13 серпня 2021 року позов задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 28 927,52 грн. Вирішено питання судового збору.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що позивач належними, допустимими та достовірними доказами не довів, що вона при складанні заяви ознайомилася саме із наданими до позову Умовами та правилами надання банківських послуг, а тому наполягає на відсутності укладеного кредитного договору, оскільки не було узгоджено істотних умов договору при підписанні заяви. Крім того, враховуючи норми чинного законодавства картка це лише платіжний інструмент, за допомогою якого клієнт має можливість здійснювати розрахунково-касові операції із відкритого банком поточного рахунку. В наданій позивачем виписці відсутній номер рахунку, а зазначені лише номери карток. Позивачем не доведено, що вона отримувала зазначені у виписці картки. Також у виписці відсутні підпис та дані посадової особи, дата її створення. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач довів використання нею кредитних коштів за допомогою кредитних карток. Щодо безпідставності стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 28 927,52 грн, зазначає, що за рахунок кредиту були погашені проценти, які банк самостійно нараховував та списував за рахунок тіла кредиту, шляхом включення до тіла кредиту 32 041,30 грн, на які повторно нараховувалися проценти, включені до загальної суми заборгованості за тілом кредиту. Крім того, звертає уваги на висновки суду при відмові у стягненні заборгованості за простроченими процентами щодо того, що з метою визначення суми заборгованості за простроченими процентами за кредитом із процентної ставки, визначеної договором 30% річних, позивачем не надано, а самостійно суд не у змозі нарахувати у розмірі 2,5% у місяць від тіла кредиту за весь час, оскільки тіло кредиту щомісячно постійно змінювалося, а розрахунок 2,5% на місяць від кінцевого тіла кредиту буде не відповідним, тому як в тіло кредиту банком самостійно весь час включалися списані кошти на погашення процентів у розмірах, які не погоджені з відповідачем. Отже, суд першої інстанції встановивши, що до тіла кредиту були включені необґрунтовані проценти помилково задовольнив вимогу про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту в повному обсязі, що суперечить висновку про безпідставність нарахування та включення таких процентів до тіла кредиту. Враховуючи, що позивачем встановлений кредитний ліміт у розмірі 33 500 грн, а з наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідач сплатила суму коштів на погашення заборгованості в сумі 176 890,48 грн, борг за поточним тілом кредиту відсутній, тому банк не вправі нараховувати прострочене тіло кредиту.
Копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційної скарги із додатками отримані представником позивача в апеляційному суді, що підтверджується його підписом у розписці (а.с.172). Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, апеляційний суд не перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми прострочених процентів у розмірі 6 747,29 грн, оскільки в цій частині рішення не оскаржено.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення простроченого тіла кредиту в сумі 28 927,52 грн, суд першої інстанції посилався на довідку про умови кредитування від 24 грудня 2009 року, яка підписана відповідачем, у якій зазначається, що кредит повертається щомісяця до 25 числа поточного місяця у розмірі 7% від заборгованості на кінець попереднього місяця, але не менше 50 грн, у зв'язку з чим у разі несплати щомісячного платежу заборгованість за тілом кредиту переходила в прострочену. Підписавши заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та довідку про Умови кредитування, ОСОБА_1 добровільно погодилася на такі умови, взявши на себе відповідні зобов'язання. З виписки про руху коштів вбачається, що відповідач отримала та користувалася кредитними коштами, в подальшому неодноразово порушувала умови договору у зв'язку з несплатою обов'язкових платежів у встановлені строки, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту є обґрунтованими.
Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції з наступних мотивів.
Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 24 грудня 2009 року сторони уклали кредитний договір б/н шляхом підписання заяви про оформлення кредитки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду, в якій ( ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складає між нею та позивачем договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві, з базовою процентною ставкою за кредитом 2,5% на місяць на залишок заборгованості (а.с.21).
Відповідно до частин першої та другої ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст.1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмові формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, окрім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків при застосуванні конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, із якими він був ознайомлений.
Визначальним є додержання письмової форми договору.
Таким чином, між сторонами укладений у письмовій формі кредитний договір, а тому зазначені в апеляційній скарзі доводи відповідача є безпідставними, в цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач користувалася кредитними коштами, частково здійснювала погашення заборгованості за кредитним договором, а тому є підстави вважати, що банк мав право вимагати повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Проте, тіло кредиту становить виключно ті гроші, які були взяті в борг, і у тіло кредиту не входять інші складові: проценти, комісія, пеня, штрафи тощо.
Із довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана ОСОБА_1 24 грудня 2009 року, вбачається, що пільговий період встановлено 55 днів, базова процентна ставка в місяць, яка нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році, становить 2,5 %. Розмір щомісячного платежу складає 7% від суми заборгованості, але не менше 50 грн та не більше залишку заборгованості. Строк внесення щомісячних платежів до 25 числа, наступного за звітним (а.с.22).
Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ( ОСОБА_3 ) ОСОБА_4 початковий кредитний ліміт встановлено у розмірі 250грн, який в період із 2009 року по 2020 рік збільшився до максимального розміру 33 500 грн та станом на 01 жовтня 2020 року зменшився до 0 грн (а.с.20).
У довідці, виданій АТ КБ "ПриватБанк", зазначено, що на виконання укладеного між сторонами кредитного договору надано наступні кредитні картки: НОМЕР_1 дата відкриття 16 грудня 2009 року, термін дії 12/13; НОМЕР_2 дата відкриття 24 грудня 2013 року, термін дії 07/17; НОМЕР_3 дата відкриття 19 вересня 2014 року, термін дії 09/18; НОМЕР_4 дата відкриття 11 квітня 2017 року, термін дії 09/20 (а.с.19).
Із розрахунків заборгованості за договором № б/н станом на 31 грудня 2015 року (а.с.5-8), станом на 30 червня 2019 року (а.с.9-15), станом на 13 квітня 2021 року (а.с.16-18), вбачається, що у період із 29 грудня 2009 року по 01 липня 2020 року в графі залишок простроченої заборгованості за тілом кредиту визначена загальна сума 1 003,48 грн, надалі по розрахунку заборгованість за простроченим тілом кредиту не значиться, тоді як із 01 липня 2020 року по 13 квітня 2021 року заборгованість за простроченим тілом кредиту зросла до 28 927,52 грн. Заборгованість за поточним тілом кредиту 0 грн.
За таких обставин, з розрахунку видно, що відповідачем погашено тіло кредиту в розмірі 176 890,48 грн при цьому до тіла кредиту було включено необґрунтовані проценти, а позивач не надав відповідного розрахунку за погодженою процентною ставкою 2,5% на місяць та оскільки тіло кредиту щомісячно змінювалося, то апеляційний суд вважає, що вимога позивача про стягнення простроченого тіла кредиту є безпідставною. Тобто, заборгованість за поточним тілом кредиту у відповідача відсутня, оскільки отримана нею сума кредитних коштів була фактично сплачена у повному обсязі.
Суд першої інстанції не звернув увагу на викладене вище та дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 28 927,52 грн.
Підсумовуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 28 927,52 грн підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення, яким у задоволенні таких вимог банку відмовляється, що відповідає приписам ст.376 ЦПК України.
Судовий збір, понесений відповідачем на подання апеляційної скарги у сумі 3 405 грн покладається на позивача, що узгоджується із положеннями ст.141 ЦПК України.
Відповідно до п.2 частини третьої ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст.ст.367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 13 серпня 2021 року в частині стягнення заборгованості за простроченими тілом кредиту скасувати та ухвалити у цій частині нове про відмову у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту.
Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 3 405 грн витрат за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуюча Судді