Житомирський апеляційний суд
Справа №287/2964/23 Головуючий у 1-й інст. Винар Л. В.
Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М.
23 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі
цивільну справу №287/2964/23 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
на заочне рішення Олевського районного суду Житомирської області від 23 липня 2024 року, яке ухвалене головуванням судді Винара Л.В. у м.Олевську,
У грудні 2023 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - АТ КБ «ПриватБанк» або банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 . Просило стягнути з відповідача заборгованість станом на 26 листопада 2023 року в сумі 63 914,99 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 51 577,89 грн та заборгованості за простроченими процентами в сумі 12 337,10 грн.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернувся до банку та підписав анкету-заяву від 12 січня 2017 року №б/н. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідно до виявленого бажання відповідачу відкритий кредитний рахунок та був встановлений початковий кредитний ліміт. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 50 000 грн. У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених позичальником коштів на погашення заборгованості утворилася вказана вище заборгованість.
Заочним рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 23 липня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що відповідач, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою договору та його умовами. Відсутність підпису відповідача на відповідних Тарифах, Умовах і Правилах не свідчить про неукладеність договору, оскільки суть договору приєднання полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду, але суд першої інстанції на такий доказ уваги не звернув. Відповідач після отримання картки здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ОСОБА_1 картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору на визначених ними Умовах про надання та обслуговування платіжних карток. У виписці про рух коштів чітко прослідковується, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомати та здійснював розрахунки через термінали магазинів, але використані кредитні кошти банку не повернув. Виписка по рахунку є належним та допустимим доказом, який підтверджує факт отримання відповідачем кредитних коштів. Суд в оскаржуваному рішенні не навів жодних правових підстав в існуванні у відповідача права на користування коштами банку безоплатно. Якщо суд вважав, що розмір відсоткової ставки є непогодженим, то мав дотриматися диспозиції норми права ст.263 ЦПК України та частини 5,6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно якої висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно -правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. За змістом частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду заочного рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 12 січня 2017 року між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладений договір про надання банківських послуг шляхом підписання останнім анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.18). У анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 згоден із тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами і правилами надання банківських послуг та Тарифами банку. Має місце у заяві й застереження про те, що Умови і правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. Клієнт зобов'язався виконувати вимоги Умов і правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.
Із довідки банку слідує, що ОСОБА_1 банком надавалися наступні кредитні картки: 12 січня 2017 року № НОМЕР_1 із терміном дії до квітня 2018 року; 17 жовтня 2017 року № НОМЕР_2 із терміном дії до липня 2021 року; 13 серпня 2021 року № НОМЕР_3 із терміном дії до листопада 2024 року (а.с.17).
Також у матеріалах справи міститься довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , у якій відображено зміну кредитного ліміту в період із 12 січня 2017 року по 04 липня 2023 року. Так, станом на 17 жовтня 2017 року кредитний ліміт був установлений у розмірі 5 000 грн; 06 серпня 2018 року кредитний ліміт збільшено до 10 000 грн; 20 лютого 2019 року кредитний ліміт збільшено до 21 000 грн; 12 червня 2020 року кредитний ліміт зменшено до 20 098,30 грн; 23 червня 2020 року кредитний ліміт зменшено до 18 006,94 грн; 19 жовтня 2020 року кредитний ліміт зменшено до 8 680 грн; 21 жовтня 2020 року кредитний ліміт зменшено до 8 677,43 грн; 18 січня 2021 року кредитний ліміт зменшено до 4 662,43 грн; 23 лютого 2021 року кредитний ліміт зменшено до 1 991,65 грн; 24 лютого 2021 року кредитний ліміт збільшено до 2 000 грн; 25 лютого 2021 року кредитний ліміт зменшено до 0 грн; 26 листопада 2021 року кредитний ліміт збільшено до 2 700 грн; 06 грудня 2021 року кредитний ліміт зменшено до 0 грн; 16 грудня 2021 року кредитний ліміт збільшено до 5 000 грн; 18 грудня 2021 року кредитний ліміт збільшений до 25 000 грн; 25 січня 2022 року кредитний ліміт збільшений до 50 000 грн, а 04 липня 2023 року кредитний ліміт зменшено до 0 грн (а.с.16).
Згідно з наданим банком розрахунком, за відповідачем рахується заборгованість за договором про надання банківських послуг станом на 30 вересня 2019 року в сумі 63 914,99 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 51 577,89 грн та заборгованості за простроченими процентами - 12 337,10 грн (а.с.8-15).
Водночас, АТ КБ «ПриватБанк» при зверненні до суду першої інстанції не надало виписки з рахунку відповідача, з якого можна було б встановити факт користування відповідачем банківською карткою та наявність у нього заборгованості за кредитом у заявленій сумі, а тому складений позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування боргу в сумі 63 914,99 грн.
Відповідно до частин першої та другої ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст.1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмові формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, окрім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків при застосуванні конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Визначальним є додержання письмової форми договору.
Банк до анкети-заяви додав витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна contract», «Універсальна gold» та Умов і Правил надання банківських послуг, ознайомлення із якими підписом відповідача не підтверджено, а тому обрання у анкеті-заяві загальної опції «Платіжна картка кредитка «Універсальна»» не свідчить про домовленість сторін про конкретний різновид кредитної картки «Універсальна» (а.с.35-92).
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Тарифів та Умов і Правил розумів відповідач, та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент підписання відповідачем анкети-заяви містили умови щодо сплати процентів за користування кредитом, зміну процентної ставки, відповідальності за неналежне виконання умов договору саме у зазначених у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяги з Тарифів та Умов і Правил у редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення його позову.
Без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Тарифи та Умови і Правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір процентної ставки за користування кредитом, відповідальності за неналежне виконання умов договору витяги з Тарифів та Умов і Правил не можна вважати складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не підписані відповідачем. Отже, недодержання письмової форми кредитного договору щодо процентної ставки та відповідальності за неналежне виконання умов договору не дає підстав розцінювати умови, прописані у витягах із Тарифів та Умов і Правил, як невід'ємну складову частину змісту договору, а тому суд першої інстанції правильно не вважав надані позивачем витяги з відповідних документів складовою частиною кредитного договору, оскільки в анкеті-заяві відсутні домовленості сторін про сплату жодних процентів.
Підсумовуючи викладене вище, матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви витяги із Тарифів та Умов і Правил надання банківських послуг, які надав банк, відповідач розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17, від якої наразі не відступлено.
У матеріалах справи міститься паспорт споживчого кредиту щодо різних типів кредитних продуктів, який підписаний ОСОБА_1 13 серпня 2021 року (а.с.30-34).
Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту від 13 серпня 2021 року, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Зазначене відповідає правовим висновкам Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 травня 2022 року в справі №393/126/20.
Також, 13 серпня 2021 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, якою визначені процентна ставка 42% річних - для карт Універсальна, 40,8% річних - для карт Універсальна Gold, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту 84% річних - для карт Універсальна, 81,6% річних - для карт Універсальна Gold. Строк кредитування 12 місяців із пролонгацією (а.с.19-29).
Відносно заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 13 серпня 2021 року та Паспорту споживчого кредиту, які підписані відповідачем, слід зазначити, що у тексті цієї заяви не має жодного застереження про те, що така заява разом з Паспортом споживчого кредиту є складовою або невід'ємною частиною анкети-заяви від 12 січня 2017 року б/н. При цьому, за вимогами позову позивач просить стягнути заборгованість саме за кредитним договором про надання банківських послуг від 12 січня 2017 року б/н, щодо якого справедливим є посилання на відсутність підтверджень узгодження сторонами нарахування процентів.
Отже, заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 13 серпня 2021 року не містить інформації про проценти, які б можна було застосувати за анкетою-заявою від 12 січня 2017 року б/н.
Згідно з частинами першою-третьою ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
До апеляційної скарги представник АТ КБ «ПриватБанк» надав виписку про рух коштів за договором відносно ОСОБА_1 за період із 12 січня 2017 року по 27 листопада 2023 року.
Частинами другою та третьою ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Представник АТ КБ «ПриватБанк» не надав доказів неможливості подання вказаних документів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від банку.
Відтак, долучені до апеляційної скарги представником АТ КБ «ПриватБанк» докази не можуть бути прийнятті та дослідженні апеляційним судом.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі є правильним та доводи апеляційної скарги його не змінюють.
Відповідно до положень ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Заочне рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та додаткового правового обґрунтування, з огляду на викладене вище, не потребують.
Відповідно до п.2 частини третьої ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст.ст.367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Олевського районного суду Житомирської області від 23 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуюча Судді: