Житомирський апеляційний суд
Справа №274/4417/20 Головуючий у 1-й інст. Вдовиченко Т. М.
Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М.
23 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Коломієць О.С., Микитюк О.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі
цивільну справу №274/4417/20 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
на заочне рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 грудня 2020 року, яке ухвалене під головуванням судді Вдовиченко Т.М. в м. Бердичеві,
У липні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - АТ КБ «ПриватБанк» або банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 . Просило стягнути з відповідача заборгованість станом на 10 червня 2020 року за кредитним договором від 03 квітня 2009 року №б/н в сумі 61 622,76 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 43 070,14 грн; заборгованості за простроченими процентами - 15 142,01 грн; штрафу (фіксована частина) - 500 грн; штрафу (процентна складова) - 2 910, 61 грн.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 03 квітня 2009 року підписав анкету-заяву №б/н. При підписанні анкети-заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банком був встановлений кредитний ліміт, у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 21 000 грн. Банк свої зобов'язання виконав у повному обсязі, а відповідач своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилася вказана вище заборгованість.
Заочним рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 грудня 2020 року позов задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 45 723,65 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судового збору.
Не погодившись із заочним рішенням суду першої інстанції, позивач АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченими процентами скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що відповідач особистим підписом в анкеті-заяві від 03 квітня 2009 року засвідчив свою згоду з Умовами та правилами надання банківських послуг. Наполягає на тому, що укладений між сторонами кредитний договір є по суті договором приєднання, а тому жодного підпису відповідача під публічно розміщеними Умовами та правилами не потребується. Відповідачем також підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій проставлений підпис відповідача на підтвердження ознайомлення «з фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів. На підставі заяви відповідачу відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку, надано кредитну картку, на яку встановлений кредитний ліміт, який у подальшому збільшився до 21 000 грн. Із розрахунку заборгованості та руху коштів за картковими рахунками підтверджується факт використання кредитних коштів та їх неповернення. Договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, як і не оспорювалося його укладення чи не укладення. Оскільки банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції прийняв рішення без належної оцінки доказів та дослідження всіх обставин справи.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. За змістом частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду заочного рішення суду першої інстанції.
Виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, апеляційний суд не перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог, тобто в частині стягнення на користь банку простроченого тіла кредиту в сумі 43 070,14 грн та штрафу, який складається із фіксованої частини та процентної складової.
Перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в оскарженій частині відповідно до положень ст.367 ЦПК України, тобто в частині відмови у стягненні прострочених процентів, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Відповідно до частин першої та другої ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст.1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, окрім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків при застосуванні конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку - АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст.633,634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Визначальним є додержання письмової форми договору.
Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 03 квітня 209 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір шляхом підписання останнім заяви (а.с.73).
У заяві сторонами досягнуто згоди щодо кредитного ліміту за платіжною картою кредитка «Універсальна». В заяві зазначено також про те, що клієнт згоден із тим, що дана заява разом із пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 ознайомився і згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді. Має місце у заяві й застереження про те, що Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті Приватбанку www.privatbank.ua. Клієнт зобов'язався виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку www.privatbank.ua.
Разом із тим, в заяві відсутня домовленість сторін щодо розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами.
На підтвердження обґрунтування позову в частині щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами банк додав до позовної заяви розрахунок заборгованості, а також витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умов і правил надання банківських послуг, які відповідачем не підписані.
Разом із тим, витяг із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» передбачає різні умови для кожного виду кредитних карт: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна contract», «Універсальна gold». Отже, матеріали справи не містять відомостей про те, який саме вид платіжної карти кредитка «Універсальна» було обрано відповідачем, а Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна», як вже зазначено вище, мають чотири різних види, які передбачають різні базові процентні ставки за користування кредитом. За таких обставин, зазначені витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умов та правил надання банківських послуг не можна вважати частиною укладеного між сторонами кредитного договору.
Позивач посилається на те, що з 01 березня 2019 року були впроваджені зміни Умов та Правил надання банківських послуг в частині нарахування відсотків, згідно яких відповідно до п. 2.1.1.2.12 в разі порушення зобов'язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань клієнт зобов'язується сплатити банку заборгованість за кредитом та проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст.625 ЦК України, встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна»; 84% - для картки «Універсальна голд».
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Тарифів та Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву від 03 квітня 2009 року, а також те, що вказані документи на момент підписання відповідачем заяви містили умови щодо сплати процентів за користування кредитом саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяги з Тарифів та Умов у редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення його позову.
Без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Тарифи і Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про розмір процентної ставки за користування кредитом не можна вважати витяги з Тарифів та з Умов і правил складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не підписані відповідачем. Отже, недодержання письмової форми кредитного договору щодо процентної ставки за користування кредитом та порядку нарахування процентів за користування кредитом не дає підстав розцінювати умови, прописані у витягу з Умов і правил, як невід'ємну складову частину змісту договору.
Отже, відсутні підстави вважати, що за кредитними правовідносинами, які виникли між сторонами 03 квітня 2009 року, сторони досягли згоди щодо розміру процентної ставки, порядку нарахування процентів, зміни процентної ставки тощо, а тому підстави для стягнення з відповідача заборгованості за простроченими процентами за користування кредитними коштами відсутні.
Наявність у матеріалах справи довідок про зміну кредитного ліміту, перевипуск кредитних карток, а також витягу про рух коштів за картками доводить ті обставини, що відповідачу дійсно були надані банком кредитні кошти та він ними користується, але дані обставини автоматично не підтверджують правомірності застосування банком до спірних кредитних правовідносин базових ставок за користування кредитом саме за кредитною картою «Універсальна gold», а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні процентів за користування кредитом, оскільки рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Щодо посилань АТ КБ "ПриватБанк" на те, що відповідач користувався кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості фактично погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами які діяли на момент укладення договору, а також продовжуючи користування коштами приєднувався до редакцій тих Умов та правил а також Тарифів, які діяли на момент користування коштами, то колегія суддів звертає увагу на те, що у справах споживачів кредитних послуг держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну, рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.
Пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту і Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується всіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна,55 днів пільгового періоду», яка знаходиться на аркуші 74 матеріалів справи, не змінює висновків суду першої інстанції щодо процентів за користування кредитом, оскільки вона підписана відповідачем 06 квітня 2009 року та матеріали справи не містить беззаперечних доказів того, що вона має відношення до договірних правовідносин, які виникли між сторонами 03 квітня 2009 року, а тому зазначена базова процентна ставка, яка прописана у довідці від 06 квітня 2009 року, не має правового значення для розгляду цього спору та прийнята до уваги апеляційним судом бути не може.
Підсумовуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції стосовно прострочених процентів не спростовують. Заочне рішення суду в оскарженій частині ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому залишається без змін, що відповідає приписам ст.375 ЦПК України.
Відповідно до п.2 частини третьої ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 частини шостої ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст.ст.367-368,374-375,381-382,384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуюча Судді: