Провадження № 11-сс/803/2304/24 Справа № 203/7141/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
23 грудня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 06 грудня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, розлученого, утриманців не маючого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого: останній раз: 04.04.2023 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України (далі-КК) до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК звільнений від покарання з іспитовим строком на 2 роки,-
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК,-
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 06 грудня 2024 року задоволено клопотання слідчого Слідчого відділу Дніпровського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_6 , та застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 03 лютого 2025 року.
Одночасно підозрюваному ОСОБА_8 встановлено заставу в розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає - 181 680,00 грн. Також слідчим суддею визначено, що у разі внесення підозрюваним ОСОБА_8 застави, у відповідності до ч.5 ст.194 КПК України, на нього будуть покладені наступні обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурора у кримінальному провадженні №12024042110000623 та суду на кожний виклик;
- не відлучатися з міста Дніпро, крім явки до слідчого, прокурора, суду;
- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками по справі;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або про працевлаштування чи зміну місця роботи.
Органами досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється у тому, що він будучи раніше судимим за вчинення злочинів проти власності, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та повторно вчинив умисний корисливий злочин проти власності, за наступних обставин.
Так, у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 07 год 30 хв 05.12.2024, ОСОБА_8 , перебуваючи поблизу будинку №68 по вул. Старокозацькій у м. Дніпрі, побачив транспортний засіб марки “AUDI» моделі “А4», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 з 4 шинами зимовими не шипованими марки “Goodyear Winter» (205/60 R-16) на титанових дисках з фірмовим логотипом “AUDI», котрий був припаркований за вказаною вище адресою та належить ОСОБА_10 . В цей момент у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), визначивши вищевказані шини з титановими дисками предметом свого злочинного посягання.
Перебуваючи у вказаному місці у зазначений час ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, розуміючи, що на усій території України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено військовий стан, строк дії якого неодноразово продовжувався, останній раз Указом Президента України від 29.10.2024 №4024-ІХ до 08.02.2025, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, шляхом вільного доступу, із використанням невстановленого в ході досудового розслідування знаряддя, демонтував 4 шини зимові не шиповані марки “Goodyear Winter» (205/60 R-16) вартістю 12 000 грн на титанових дисках з фірмовим логотипом “AUDI» з автомобіля марки “AUDI» моделі “А4», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 та утримуючи при собі викрадене майно з місця вчинення кримінального правопорушення зник, маючи реальну можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд, тим самим спричинив ОСОБА_10 майнову шкоду на вказану суму.
Таким чином, умисні дії ОСОБА_8 , які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК.
05.12.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК.
05.12.2024 о 19:40 год ОСОБА_8 було затримано в порядку ст.208 КПК та 06.12.2024 йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК.
В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв'язку з незаконністю та необґрунтованістю.
Вважає, що слідчим суддею під час ухвалення оскаржуваного рішення було порушено загальні засади кримінального провадження, а саме: змагальність сторін та свободи в поданні ними суду своїх показів і доведення перед судом їх переконливості, доступ до правосуддя, законність, а також право підозрюваного на справедливий суд, передбачене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В обґрунтування, посилаючись на положення ст.ст.177,184,194 КПК, лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 року №551-550/0/4/13 “Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» та практику ЄСПЛ, вказує, що зазначені у клопотанні ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК прокурор недоведені, а при їх встановленні слідчим суддею не враховано того факту, що ОСОБА_8 має місце постійного мешкання, матір похилого віку, яка потребує його піклування та допомагає слідству під час розслідування справи.
Також вважає, що прокурором у даному випадку не було доведено виключності випадку встановлення підозрюваному такого розміру застави, проте слідчий суддя не звернув уваги на вказані обставини, неналежним чином надав оцінку майновому статусу ОСОБА_8 , його дійсного розміру доходів, та призначив заставу у явно непомірному розмірі для підозрюваного, що є порушенням норм КПК та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене захисник просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2024 року, відмовити у задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу, а у разі вирішення судом питання про необхідність обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 обрати йому більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або заставу у розмірі від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення захисника на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, який наполягав на її задоволенні, просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або зменшити розмір застави до 20 ПМП, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону в повній мірі дотримано слідчим суддею місцевого суду.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно вимог ч.1ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, за приписами ст.178 КПК, слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного/обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного/обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного/обвинуваченого; його майновий стан та наявність у нього судимостей тощо.
Згідно ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Як зазначено у п.5 ч.2 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 є раніше судимою особою, та санкція ч.4 ст.185 КК, за якою йому повідомлено про підозру, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Як зазначено у п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію ЄСПЛ, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, №182).
Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК доведена прокурором та встановлена слідчим суддею під час судового розгляду клопотання, не оспорюється стороною захисту в апеляційній скарзі, а тому згідно ч.1 ст.404 КПК, судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Наявність ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливість підозрюваного ОСОБА_8 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, належним чином мотивовано слідчим суддею у своїй ухвалі. Так, слідчий суддя зазначив, що про наявність існування вказаних ризиків свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, а також дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 , який не працевлаштований та раніше неодноразово судимий, зокрема, за злочини проти власності.
Разом з цим, слідчий суддя дійшов до переконання, що у судовому засіданні прокурором не доведено наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливості підозрюваного ОСОБА_8 незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що не оспорюється стороною обвинувачення, а отже ці висновки слід вважати доведеними.
Таким чином, всупереч твердженням сторони захисту, слідчий суддя, відповідно до ч.1 ст.178 КПК, врахував вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_8 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у цьому злочині, та відомості про особу підозрюваного ОСОБА_8 в їх сукупності, зокрема, його вік та стан здоров'я, репутацію підозрюваного, майновий стан та сімейний стан, який розлучений, офіційно не працевлаштований, раніше неодноразово судимий, інкримінований злочин вчинив в період іспитового строку та дії воєнного стану в країні, та дійшов до висновку, що інші більш м'які запобіжні заходи, зокрема у вигляді домашнього арешту, на чому наполягає сторона захисту, не забезпечать його належної процесуальної поведінки та не зможуть запобігти встановленим ризикам.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених п.1 ч.1 ст.177 КПК та недоведеність існування підстав для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.
На переконання апеляційного суду, аргументи сторони захисту та його посилання на наявність у підозрюваного ОСОБА_8 постійного місця проживання та матері похилого віку, яка потребує піклування, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки це не спростовує висновку суду про те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також, всупереч доводам апеляційної скарги, слідчий суддя, дотримуючись приписів ч.4 ст.182 КПК, правильно визначив розмір застави, який відповідає обставинам кримінального правопорушення, майновому та сімейному стану підозрюваного ОСОБА_8 , інших даних про його особу та встановлених судом ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, та є достатньою мірою для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків. Підстав для зменшення розміру застави на даному етапі кримінального провадження, на чому наполягає сторона захисту, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.
Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, з наведенням відповідних мотивів, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу, враховуючи обставини, передбачені ст.178 КПК, а також з дотриманням вимог ст.ст.194,196 КПК, дійшов висновку про доцільність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 03 лютого 2025 року та альтернативою внесення застави. Тому доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 є безпідставними та задоволенню не підлягають, а ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою і вмотивованою та відповідає вимогам ст.370 КПК.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 06 грудня 2024 року, якою стосовно ОСОБА_8 , підозрюваного за ч.4 ст.185 КК, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 03 лютого 2025 року, з альтернативою внесення застави - 181 680,00 грн - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4