Справа № 468/883/24
2/468/500/24
56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43
13.11.2024 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого по справі судді Янчука С.В., за участю секретаря судового засідання Онофрійчук М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Баштанка справу за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розподіл природного газу,
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (далі АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розподіл природного газу в сумі 5037,18 грн., мотивуючи тим, що відповідач є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Факт споживання природного газу за цією адресою підтверджується розрахунком річної замовленої потужності, витягом з особового рахунку, що свідчить про приєднання відповідачки до умов типового договору розподілу природного газу та фактичне його укладання. АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» є оператором газорозподільної системи, суб'єктом господарювання на підставі ліцензії (постанова № 853 від 29.06.2017 року «Про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ АТ «Миколаївгаз») та здійснює діяльність з постачання та розподілу природного газу. За період з 01.10.2018 по 01.10.2022 відповідач заборгував позивачу 5037,18 грн. за послуги з розподілу природного газу. Позивач свої обов'язки щодо надання послуг з постачання природного газу виконував належним чином та в повному обсязі. Відповідач свої обов'язки щодо своєчасної і в повному обсязі сплати за послуги з постачання природного газу не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 14.05.2024 року справу прийнято до свого провадження та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.
28.05.2024 року відповідачем ОСОБА_1 подано відзив, який обґрунтовано заборгованість за розподіл природного газу по о/р НОМЕР_1 була нарахована за період з з 01.10.2018 по 01.10.2022 у сумі 5037,18 грн. однак, 19 грудня 2018 року представниками АТ «ОГС «Миколаївгаз» відключено будинок від газопостачання про що був складений акт на відключення газового обладнання, в якому причина відключення є заборгованість. Враховуючи те, що природний газ вона не споживає з 19 грудня 2018 року , то і нарахування плати за розподіл газу з цієї дати вважає таким, що є неправомірним. Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. На підставі вищенаведеного просить застосувати позовну давність та відмовити у позові.
У судовому засіданні представник позивача не з'явився надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача, на підставі наявних матеріалів справи.
Відповідач до суду не з'явилася до суду надала заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги не визнає, в задоволені позову просить відмовити в повному обсязі, до матеріалів просить долучити акт про встановлення факту газифікації вул. Космонавтів в м. Баштанка.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи,відповідач є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , на її ім'я відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Взаємовідносини оператора газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об'єкти яких підключені до газорозподільних систем врегульовано спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про ринок природного газу» від 09 квітня 2015 року, Кодексом газорозподільних систем, що затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494, який розроблений відповідно до Закону України «Про ринок природного газу», іншими нормативними актами та умовами укладених між сторонами договорів.
Так, Закон України «Про ринок природного газу» визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.
Пунктами 27, 28 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що постачальник природного газу - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу та постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.
Пунктом 35 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.
Пунктами 23, 37 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність та споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Статтею 2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, завданням якої, у тому числі, є здійснення державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках шляхом формування і забезпечення прогнозованості цінової і тарифної політики на ринках, які перебувають у стані природної монополії, та суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.
Указом Президента України від 27 серпня 2014 року №694/2014 було утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП).
Указом Президента України від 10 вересня 2014року №715/2014 затверджено Положення про НКРЕКП.
Відповідно до пункту 3 Положення про НКРЕКП основними завданнями НКРЕКП, зокрема є державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, на ринках природного газу,нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ (далі - природний газ), нафти та нафтопродуктів, а також перероблення та захоронення побутових відходів; забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.
Пункт 4 Положення про НКРЕКП передбачає, що НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, установлює тарифи на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.
Таким чином, НКРЕКП, як національна комісія регулювання природних монополій, що утворена та функціонує відповідно до Закону України «Про природні монополії» наділена повноваженнями по встановленню тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, що використовується для потреб населення.
Згідно з п.6.1 Типового договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1, є обов'язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення (п. 6.2 розділу VI даного Договору).
Постановами НКРЕКП № 3035 від 24 грудня 2019 року, № 1173 від 24 червня 2020, № 2777 від 30 грудня 2020 року, постановою НКРЕКП № 128 від 30 січня 2021 року «Про внесення змін по постанови НКПЕКП від 30 грудня 2020 року № 2777» встановлено тарифи на послуги розподілу природного газу для АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз».
Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 затверджено Кодекс газорозподільних систем, яким визначено взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем (пункт 2 глава 1 розділ 1 Кодексу).
Пунктом 3 глави 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем визначено, що його дія поширюється зокрема, на операторів газорозподільних систем, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об'єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.
У відповідності до пункту 1 глави 1 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем, суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.
Пунктом 1 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГРМ встановлено, що експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно оператори ГРМ.
Судом встановлено, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» є оператором газорозподільної системи, суб'єктом господарювання, що діє на підставі ліцензії (постанова № 853 від 29.06.2017 року «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПАТ «Миколаївгаз» та постанови № 944 від 04.06.2019 року «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 29 червня 2017 року № 853»), виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Таким чином, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі вище зазначеної ліцензії в межах території м. Миколаєва та Миколаївської області.
Згідно з ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
За нормами ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, комунальні послуги, зокрема послуги з постачання та розподілу природного газу.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є, зокрема споживачі (індивідуальні та колективні); виконавці комунальних послуг.
Згідно з п. 1 ч. 2 цієї статті даного Закону - виконавцями комунальних послуг, зокрема, послуг з постачання та розподілу природного газу є постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об'єкти газоспоживання споживача.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.
За змістом п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ст.40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.
Послуги з газопостачання природного газу надаються постачальником позивачу на підставі Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року № 2500, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1386/27831 (із змінами та доповненнями). Договір розподілу природного газу є публічним.
Згідно до ч.ч.1,2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За нормами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Пунктом 5 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем визначено, що для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів (у тому числі побутових споживачів) оператор ГРМ в установленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до типового договору розподілу природного газу сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об'єкта, що складається за формою додатка 1 (для побутових споживачів) до типового договору розподілу природного газу. Персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об'єму споживання природного газу, крім іншого мають містити норми споживання природного газу у розрізі 12 календарних місяців (норма застосовується щодо побутових споживачів без лічильника газу).
У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт.
Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).
Згідно до вимог цього пункту здійснюється приєднання до договору розподілу природного газу споживачів-замовників, які отримують технічний доступ до ГРМ.
За правилами ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язується вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виконують з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Приписами ст.11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків можуть бути договори або інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Факт споживання відповідачем природного газу по АДРЕСА_1 , підтверджується розрахунком річної замовленої потужності, що відповідно до вказаного вище п. 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ, свідчить про приєднання боржника до умов договору розподілу природного газу та фактичне його укладення; а також доказами споживання ним природного газу та часткової оплати наданих послуг.
Згідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача за послуги з розподілу природного газу за період з 01.10.2018 по 01.10.2022 складає 5037,18 грн.
Відповідачем зазначена сума заборгованості до пред'явлення позову не сплачена.
Розрахунок зазначеної заборгованості здійснено позивачем на підставі положень Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494, тарифів встановлених на послуги розподілу природного газу для АТ «Миколаївгаз», об'ємів споживання відповідачем природного газу.
Відповідно до вимог ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Отже, судом встановлено, що позивач належним чином виконав умови договору, надаючи відповідачу послуги з розподілу природного газу, але відповідач всупереч визначеним законом та умовами договору обов'язкам, свої зобов'язання перед позивачем належним чином не виконував, а саме систематично не сплачував вартість отриманих ним послуг, внаслідок чого має заборгованість перед позивачем.
07 жовтня 2019 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову № 2080, відповідно до якої затверджено ряд змін до Кодексу ГРС та Типового договору розподілу природного газу, зокрема до глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, яким встановлено порядок розрахунків за договором розподілу природного газу.
Згідно до пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Відповідно до пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Відповідно до пункту 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об'єкта споживача.
Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 07 жовтня 2021 року у справі № 468/1649/20-ц, договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. Припинення споживання природного газу через неоплату послуг не звільняє споживача, приєднаного до системи газопостачання, від оплати послуг за забезпечення доступу до газорозподільної системи з можливістю споживання природного газу. Позивач остаточно не відмовлявся від послуг газопостачання, про розірвання договору не заявляв.
Газопостачання має бути не лише припинено (опломбовано), але й необхідно розірвати договір на розподіл газу. В інших випадках, якщо договір на газопостачання не розірвано, споживач зобов'язаний сплачувати за доставку газу. Навіть при нульовому споживанні, існують мінімальні річні нормативи, за якими ця послуга підлягає оплаті.
Щодо застосування до позовних вимог наслідків пропуску строку позовної давності.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Частинами четвертою, п'ятою статті 267ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
За загальним правилом частини першої статті 261ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 наголошував на тому, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов'язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов'язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.
При цьому,постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина другастатті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ країни у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).
Враховуючи, що з 12.03.2020 року з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 257 ЦПК України, продовжуються на строк дії такого карантину, позовні вимоги заявлені в межах строку позовної давності.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими і законними, оскільки відповідачем не було виконано належним чином зобов'язання перед позивачем по оплаті послуг за розподіл природного газу, а тому позов слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з розподілу природного газу за період з 01.10.2018 по 01.10.2022 в сумі 5037,18 грн.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 3028,00грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,19,76,81,141,247,258,259,263-265,273,352,354,355 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розподіл природного газу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз (ЄДРПОУ 05410263, рахунок № НОМЕР_3 АТ Ощадбанк, МФО 326461) заборгованість за розподіл природного газу в сумі 5 037 (п'ять тисяч тридцять сім) грн. 18 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз (ЄДРПОУ 05410263, рахунок № НОМЕР_3 АТ Ощадбанк, МФО 326461) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Повне судове рішення складене 13.11.2024 року.
Суддя: