Справа №127/30250/24
Провадження №1-в/127/875/24
19 грудня 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
засудженого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №22 в м. Вінниці в режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про приведення вироку Ладижинського міського суду Вінницької області від 11 квітня 2022 року у відповідність до вимог чинного законодавства, суд, -
До суду надійшло клопотання засудженого ОСОБА_4 про приведення вироку Ладижинського міського суду Вінницької області від 11 квітня 2022 року у відповідність до вимог чинного законодавства.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 підтримав подане ним клопотання та просив суд його задовольнити, звільнивши від подальшого відбування покарання у разі наявності підстав для цього.
Прокурор ОСОБА_3 зазначив, що підтримує клопотання засудженого, оскільки сума викраденого майна по двом епізодам підпадає під дію зміненого закону, тому засуджений може бути звільнений від відбування призначеного покарання, оскільки караність закону за яким він був засуджений усунена. Крім того, зазначив про необхідність вирішення питання про приведення у відповідність ще двох вироків стосовно засудженого, оскільки вони приєднані до остаточного покарання.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
В процесі реалізації кримінальної відповідальності, найпоширенішою формою якої є покарання, іноді виникають такі юридичні факти, котрі призводять до необхідності звільнення особи від призначеного покарання. Одним із таких фактів є усунення злочинності діяння, тобто його декриміналізація, який закріплений ч. 2 ст. 74 КК України.
Слід зазначити, що застосування положень цієї норми ґрунтується на положеннях ст. 58 Конституції України про зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів та ст. 5 КК України про зворотну дію кримінального закону у часі.
Так, згідно з ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, має зворотну дію у часі. Це означає, що він поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Звільнення від покарання осіб, засуджених за діяння, караність якого усунута, здійснюється судом (ч. 1 ст. 74 КК).
Скасування караності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: 1) виключення з чинного Кримінального кодексу певної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу; 2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу певних змін; 3) внесення змін до норм Загальної частини КК; 4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення
Вказана в ч. 2 ст. 74 КК України підстава застосовується у випадках, коли особу вже засуджено за вчинення діяння.
Звільнення від відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України можна застосувати лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду - засудження особи незалежно від того, відбуває вона покарання чи ні. При цьому законом передбачено негайне звільнення особи від відбування покарання. Слід зазначити, що вказана підстава є обов'язковою для застосування судом. Передумовою для початку провадження щодо звільнення засудженого від відбування покарання за ч. 2 ст. 74 КК України завжди є прийняття і набрання чинності спеціальним законом, яким усувається караність діяння, за яке особу засуджено. Він є передумовою або правовою підставою ініціювання, розгляду питання та прийняття рішення про застосування звільнення від покарання щодо конкретної особи. Така процедура завершується прийняттям конкретного процесуального рішення судом.
Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 ч.1 ст. 537 цього Кодексу.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Як вбачається з вироку Ладижинського міського суду Вінницької області від 11 квітня 2022 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань остаточно визначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 12 травня 2022 року.
Відповідно до положення ст. 51 КУпАП, в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Неоподаткований мінімум доходів громадян, це грошова сума розміром сімнадцяти гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового Кодексу України, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України. Підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України, визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює п'ятдесяти відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи ( у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01 липня 2021 року складав 1189,50 грн (2379 грн - розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.07.2021 х на 50%). Тобто два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1189,50х2=2379 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Згідно вироку Ладижинського міського суду Вінницької області від 11 квітня 2022 року, ОСОБА_4 по епізоду вчиненому 30 жовтня 2021 року викрав майно на суму 2166 грн, а також по ще одному епізоду вчиненому 01 листопада 2021 року викрав майно на суму 318,25 грн, що станом на момент вчинення крадіжок складає суму менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, на засудженого ОСОБА_4 по вчиненню двох епізодів, а саме: 30.10.2021 та 01.11.2021 розповсюджується дія Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, яким усунена караність діяння за викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Крім того, відповідно до вироку суду ОСОБА_4 визнаний винним, також у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а саме, у вчинені крадіжки 28 жовтня 2021 року на суму 4032 грн. та 31 жовтня 2021 року на суму 3595,01 грн., які є більшими ніж два неоподаткованих мінімуми доходів громадян.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку що клопотання в даній частині підлягає задоволенню, ОСОБА_4 слід звільнити від призначеного покарання за ч. 3 ст. 185 КК України, по епізодам вчинених 30 жовтня 2021 року та 01 листопада 2021 року у зв'язку з усуненням караності діяння.
Крім того, за вироком Ладижинського міського суду Вінницької області від 11 квітня 2022 року ОСОБА_4 остаточно було призначено покарання з урахуванням ч. 4 ст. 70 КК України, п.п. (а) п. 2 ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю злочинів за даним вироком та за вироком Ладижинського міського суду Вінницької області від 01.02.2022 визначено покарання шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі строком на чотири роки.
Відповідно до вироку Ладижинського міського суду Вінницької області від 01 лютого 2022 року ОСОБА_4 визнаний винним за ч. 2 ст. 185 КК України, йому призначено покарання у виді одного року обмеження волі та на підставі ст. ст. 71, 81 КК України до призначеного заданим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ладижинського міського суду Вінницької області від 08.12.2017, з урахуванням ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 27.06.2019, та остаточно визначено покарання у виді обмеження волі строком один рік шість місяців.
Однак, як вбачається з вироку Ладижинського міського суду Вінницької області від 01 лютого 2022 року ОСОБА_4 вчинив крадіжку майна 11.09.2021 на загальну суму 399,39 грн., що станом на момент вчинення крадіжки складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тому, з урахуванням викладених обставин, з вироку Ладижинського міського суду Вінницької області від 11 квітня 2022 року слід виключити вказівку про призначення остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань з урахуванням вироку Ладижинського міського суду Вінницької області від 01 лютого 2022 року, оскільки за вчинене ОСОБА_4 діяння передбачене ч. 2 ст. 185 КК України він підлягає звільненню у зв'язку з усуненням законом караності діяння.
Крім того, ОСОБА_4 був засуджений вироком Ладижинського міського суду Вінницької області від 08 грудня 2017 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, з урахуванням ст. 71 КК України остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк шість років.
Зважаючи на наявність двох вироків стосовно засудженого ОСОБА_4 , які залишають невиконаними, а саме: вироку Ладижинського міського суду Вінницької області від 11 квітня 2022 року та вироку Ладижинського міського суду Вінницької області від 08 грудня 2017 року, суд вважає за необхідне остаточно визначити йому покарання за вироком Ладижинського міського суду Вінницької області від 11 квітня 2022 року з урахуванням вимог ст. ст. 71, 81 КК України.
Також, суд звертає увагу, що приведення вироку Ладижинського міського суду Вінницької області від 11 квітня 2022 року у відповідність до вимог чинного законодавства, жодним чином не впливає на виконання засудженим покарання призначеного за даним вироком, яке залишається незмінним, оскільки судом було виключено лише два епізоди кримінальних правопорушень, які було вчинено ОСОБА_4 , та приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ладижинського міського суду Вінницької області від 08 грудня 2017 року, тому він не може бути звільнений від подальшого відбування покарання у виді позбавлення волі.
На підставі ст. 58 Конституції України, ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, суд -
Клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про приведення вироку Ладижинського міського суду Вінницької області від 11 квітня 2022 року у відповідність до вимог чинного законодавства - задовольнити частково.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного за вироком Ладижинського міського суду Вінницької області від 11 квітня 2022 року, за яким він був засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України, за епізодами вчиненими 30 жовтня 2021 року та 01 листопада 2021 року, у зв'язку з усуненням законом караності діяння.
Виключити з вироку суду посилання на ч. 4 ст. 70 КК України.
Вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71, 81 КК України до призначеного заданим вироком покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ладижинського міського суду Вінницької області від 08.12.2017, з урахуванням ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 27.06.2019, та остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим, який знаходиться під вартою - в той же строк, з дня отримання копії ухвали.
Суддя: