Справа 127/41460/24
Провадження 1-кс/127/17822/24
20 грудня 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого слідчого відділу Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_5 , в рамках кримінального провадження № 62024080200000426 внесеного до ЄРДР 18.04.2024, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання слідчого слідчого відділу Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_5 , яке погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання мотивовано тим, що слідчим проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 62024080200000426 внесеного до ЄРДР 18.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, в ході розслідування якого виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_4 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В ході розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що 11.11.2023 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 320 солдата ОСОБА_4 , зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення та призначено на посаду номера обслуги кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до ст. ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», останній вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу під час мобілізації, на особливий період, є день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно вимог п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
17.03.2014 ОСОБА_6 Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України оголошено часткову мобілізацію та після його затвердження 17.03.2014 Верховною Радою України цей Указ набрав чинності, у зв'язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» розпочався особливий період.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, згідно з п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Законом України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому продовжувався та триває до теперішнього часу.
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки й додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), а також у разі потреби відлучитись питати дозволу у командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Згідно до ст. ст. 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України військовослужбовець військової служби призваний по мобілізації, військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_4 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 23 від 23.01.2024 вибув 24.01.2024 з району виконання бойових завдань військової частини НОМЕР_1 у частину щорічної відпустки у АДРЕСА_3 , на 10 діб, з наданням часу необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад у кількості одна доба в один кінець, з 24.01.2024 до 04.02.2024.
Однак, солдат ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без поважних причин, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи що строк наданої йому відпустки завершився, 05.02.2024 до військової частини НОМЕР_1 , після завершення частини щорічної відпустки, не повернувся, таким чином, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби до 09.02.2024, коли самостійно прибув до військової частини НОМЕР_1 .
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
При всебічному, повному й неупередженого дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, 19 грудня 2024 року, - ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Вінниці, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , громадянину України, - повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
19.12.2024 підозрюваного ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 615 КПК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами:
- матеріалами службового розслідування військової частини НОМЕР_1 ;
- наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 320;
- медичною характеристикою;
- повідомлення про підозру;
- іншими матеріалами досудового розслідування.
У діях ОСОБА_9 , вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме нез'явлення військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану. Санкція ч. 5 ст. 407 КК України, - позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. Таким чином, ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України є тяжким злочином.
Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин;
- незаконно впливати на свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи те, що у підозрюваного ОСОБА_9 відсутнє постійне місце роботи та джерела доходів, отже відсутні соціально стримуючі фактори тому існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_9 може продовжити свою протиправну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, існують ризики передбачені п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_9 розуміючи те, що він вчинив умисний тяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, з метою ухилення від відповідальності за вчинене може ухилятися від органів досудового розслідування та суду, а також маючи анкетні дані свідків у кримінальному провадженні незаконно впливати на них з метою зміни їх показань, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, оскільки:
- особисте зобов'язання, є недостатньо дієвим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання, особу підозрюваного, його репутацію та соціальні зв'язки;
- особиста порука, не може бути застосована, оскільки у ОСОБА_9 відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть доставити останнього до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу;
- домашній арешт, є недостатньо суворим запобіжним заходом, а також враховуючи складність контролю за виконанням підозрюваним покладених на нього обов'язків під час такого запобіжного заходу.
Всі вищевказані обставини, у своїй сукупності свідчать про те, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам.
У відповідності до ч. 5 ст. 182 розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на те, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а саме передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, слід застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без права застави.
За таких обставин та беручи до уваги, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам, а тому слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, слідчому судді пояснив, що по кримінальному провадженні існує ризик, зокрема те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, тому може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, чинити тиск на свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що унеможливлює обрання йому менш суворого запобіжного заходу.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання слідчого, слідчому судді пояснив, що у лютому 2024 року повертаючись з відпустки дійсно запізнився із поверненням у військову частину на чотири дні, проте після повернення продовжив свою службу в лавах Збройних сил України, брав участь у бойових завданнях, а після розформування військової частини отримав усне розпорядження від командира про можливість тимчасового залишення за місцем проживання з умовою продовження проходження військової служби за першою вимогою.
Адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання слідчого, просив слідчого суддю застосувати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний із позбавленням волі.
Слідчий суддя, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.
Відповідно до ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною 6 цієї статі.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
В судовому засіданні, під час розгляду даного клопотання встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 , згідно матеріалів клопотання, пояснення прокурора та підозрюваного, починаючи з 09.02.2024 продовжив свою військову службу в лавах ЗСУ, брав участь у бойових завданнях, жодним чином не переховувався від органу досудового розслідування.
Прокурором в ході розгляду даного клопотання не доведено, наявності ризиків, достатніх для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному конкретному випадку є недоцільними і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає необґрунтованим, недоведеним, та таким, що задоволенню не підлягає.
Разом з тим, слідчий суддя не бере до уваги твердження слідчого та прокурора про відсутність у підозрюваного постійного місця роботи та джерела доходів, адже ОСОБА_4 наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) №320 від 11.11.2023 зарахований до списків особового складу, на всі види забезпечення та призначений на посаду номера обслуги кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки ВЧ НОМЕР_1 , таким чином підозрюваний ОСОБА_4 є військовослужбовцем Збройних сил України, а тому твердження слідчого та прокурора про відсутність соціально стримуючих факторів є безпідставним.
Крім того, відповідно до ст. 186 КПК України клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.
З огляду на вищевикладене, враховуючи необґрунтованість та недоведеність клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що в задоволенні клопотання слідчого слідчого відділу Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_5 , в рамках кримінального провадження № 62024080200000426 внесеного до ЄРДР 18.04.2024, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. 176 - 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 309, 400 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні клопотання слідчого слідчого відділу Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_5 - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя