Дата документу 24.12.2024Справа № 554/14066/24
Провадження № 1-кс/554/12987/2024
24 грудня 2024 року м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві скаргу представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
До провадження слідчого судді надійшла вищезазначена скарга, у якій представник військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 просить зобов'язати ТУ ДБР у м. Полтаві внести відомості до ЄРДР за фактом самовільного залишення військової частини або місця служби, вчиненого в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, стосовно солдата ОСОБА_4 , молодшого сержанта ОСОБА_5 , старшого солдата ОСОБА_6 , солдата ОСОБА_7 та направити відповідь та витяг з ЄРДР.
Скарга мотивована тим, що на адресу ТУ ДБР у м. Полтаві військовою частиною НОМЕР_1 були подані повідомлення про вчинення кримінальному правопорушення в порядку ст.214 КПК України за фактом вчинення самовільного залишення військової частини або місця служби, вчинені в умовах воєнного стану, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, зокрема солдатом ОСОБА_4 - водієм стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 (від 19.08.2024 року № 1603), молодшим сержантом ОСОБА_5 - командиром міномета мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 (від 15.08.2024 року № 1589), старшим солдатом ОСОБА_6 - стрільцем стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 (від 21.08.2024 року № 1613), солдатом ОСОБА_7 - гранатометником стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 (від 17.10.2024 року № 1937). Посадовими особами військової частини НОМЕР_1 проведені службові розслідування за фактом самовільного залишення місця розташування підрозділу даними військовослужбовця в АДРЕСА_1 . Місцезнаходження їх невідоме, на телефонні дзвінки не відповідають.
Даних про внесення відомостей за вказаними повідомленнями про вчинення кримінальних правопорушень до ЄРДР у військової частини НОМЕР_1 немає.
16.12.2024 року представник військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» направив до суду копії повідомлень про вчинення кримінальних правопорушень за вих. № 1613 від 21.08.2024 року, за вих. № 1603 від 19.08.2024 року, за вих. № 1589 від 15.08.2024 року та за вих. № 1937 від 17.10.2024 року.
У судове засідання представник заявника не з'явився, надіслав до суду клопотання, в якому просив проводити розгляд цієї скарги без його участі.
Представник ТУ ДБР у м. Полтаві в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, про причини своєї неявки суду не повідомив та заяви про відкладення розгляду справи не подав. Неявка суб'єкту оскарження відповідно до положень ч.3 ст.306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
Зважаючи на неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть у ньому участь, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді на підставі положень ч.4 ст.107 КПК України не здійснюється.
Вивчивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з такого.
Статтею24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування визначений главою 26 розділу ІІІ КПК України.
Згідно з п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
За правилами ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ч.4 ст.214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Відомості про дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за змістом ч.5 ст.214 КПК України вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Системний аналіз положень статей 214 і 303 КПК України свідчить про те, що обов'язковою ознакою ймовірної бездіяльності уповноважених осіб правоохоронного органу, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, є наявність доказів того, що слідчим, дізнавачем, прокурором була отримана відповідна заява (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, виходячи із закріпленого в статті 22 КПК України принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, тягар доведення перед слідчим суддею факту одержання уповноваженою особою суб'єкта оскарження заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а також того, що останнім була допущена бездіяльність щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання такої заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, покладається саме на особу, яка звертається із відповідною скаргою до слідчого судді.
Із матеріалів справи вбачається, що представник заявника до поданої ним до суду скарги додав копії відповідних повідомлень про вчинення кримінального правопорушення, адресованих до ТУ ДБР у м. Полтаві, проте не надав будь-якого підтвердження факту та дати відправлення цих повідомлень про кримінальне правопорушення до ТУ ДБР у м. Полтаві, а також, чи було їх отримано і коли суб'єктом оскарження.
Так, порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку врегульований Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 5 березня 2009 року (далі - Правила № 270).
Належним доказом надіслання поштового відправлення є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. Такий правовий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Об?єднаної палати Касаційного адміністративного суду в своїй постанові від 20.06.2018 року у справі № 820/1186/17 (провадження № К/9901/42805/18).
Разом із цим, пунктом 2 Правил № 270 вказано, що доказом вручення реєстрованого поштового відправлення, яке містить дані про одержувача та дату, коли такий лист був ним отриманий є повідомлення про вручення поштового відправлення.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 15 серпня 2024 року у справі № 380/18997/21 (провадження № К/990/40935/23) вказав, що для встановлення судом факту направлення, зокрема юридичній особі, поштового відправлення у встановленому законодавством порядку, підлягають з'ясуванню такі обставини: (1) вид поштового відправлення, яким було надіслано лист; (2) наявність/відсутність опису вкладення листа (залежно від виду поштового відправлення); (3) відповідність адреси одержувача, зазначеної у поштовому відправленні, місцезнаходженню юридичної особи; (4) наявність у відповідача повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, в якому, серед іншого, зазначено найменування та його поштова адреса, причини невручення поштового відправлення.
Відповідно до ч.5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права .
Вбачається, що представником заявника не надано суду жодного доказу, який би підтверджував як факт направлення названих повідомлень про вчинення кримінального правопорушення до ТУ ДБР у м. Полтаві, так і того, що останні надійшли до адресата та були одержані його уповноваженою на це службовою особою.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень КПК України.
Згідно з ч.2 ст.307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
На підставі викладеного, слідчий суддя вважає, що представником заявника не доведено, що уповноваженою особою ТУ ДБР у м. Полтаві допущена бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а тому приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.
У той же час відмова в задоволенні даної скарги з підстави не доведеності факту направлення до ТУ ДБР у м. Полтаві вказаних повідомлень про вчинення кримінального правопорушення та їх отримання суб'єктом оскарження не позбавляє заявника права повторного звернення до слідчого судді зі скаргою в порядку, передбаченому нормами КПК України, з долученням до неї відповідних документів і доказів, що підтверджують факт отримання суб'єктом оскарження цих повідомлень про вчинення кримінального правопорушення.
Керуючись ст.ст.22, 26, 214, 303, 307, 372 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні скарги представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1