Дата документу 24.12.2024Справа № 554/14191/24
Провадження № 1-кс/554/13073/2024
24 грудня 2024 року м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві скаргу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за повідомленням від 28.10.2024 року за вих. № 1489/2982,
17.12.2024 року командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді із цією скаргою, у якій просить зобов'язати уповноважену особу ТУ ДБР у м. Полтаві невідкладно зареєструвати подану доповідь (повідомлення) від 28.10.2024 року за вих. № 1489/2982 про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР та розпочати за цим повідомленням досудове розслідування у формі досудового слідства.
Скарга мотивована тим, що 28.10.2024 року за вих. № 1489/2982 до ТУ ДБР у м. Полтаві військовою частиною НОМЕР_1 було підготовлено доповідь (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, військовослужбовцем водієм 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_5 , з копіями матеріалів службового розслідування. Подана доповідь із додатками військовою частиною була відправлена 01.11.2024 року, що підтверджується поштовим чеком та описом, вручена 06.11.2024 року. Проте, всупереч приписів ст.214 КПК України, ТУ ДБР у м. Полтаві відомості про кримінальне правопорушення за цим повідомленням до ЄРДР не внесені.
Розгляд скарги просив розглянути без участі скаржника.
Представник ТУ ДБР у м. Полтаві в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду. Неявка суб'єкту оскарження відповідно до положень ч.3 ст.306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
19.12.2024 року від заступника керівника Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) ТУ ДБР у м. Полтаві ОСОБА_6 надійшло до суду повідомлення від 19.12.2024 року за вих. № 55321-24/15-02-1/39103-24/п, зі змісту якого вбачається, що повідомлення про вчинення кримінального правопорушення № 1489/2982 від 28.10.2024 року за фактом скоєння злочину військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 на розгляд до ТУ ДБР у м. Полтаві не надходило.
Зважаючи на неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть у ньому участь, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді на підставі положень ч.4 ст.107 КПК України не здійснюється.
Вивчивши скаргу та додані до неї матеріали, дослідивши зміст повідомлення заступника керівника Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) ТУ ДБР у м. Полтаві ОСОБА_6 , слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з такого.
Статтею24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування визначений главою 26 розділу ІІІ КПК України.
Згідно з п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
За правилами ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ч.4 ст.214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Відомості про дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за змістом ч.5 ст.214 КПК України вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Системний аналіз положень статей 214 і 303 КПК України свідчить про те, що обов'язковою ознакою ймовірної бездіяльності уповноважених осіб правоохоронного органу, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, є наявність доказів того, що слідчим, дізнавачем, прокурором була отримана відповідна заява (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, виходячи із закріпленого в статті 22 КПК України принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, тягар доведення перед слідчим суддею факту одержання уповноваженою особою суб'єкта оскарження заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а також того, що останнім була допущена бездіяльність щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання такої заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, покладається саме на особу, яка звертається із відповідною скаргою до слідчого судді.
Із матеріалів справи вбачається, що представник заявника до поданої ним до суду скарги додав копію повідомлення про вчинення кримінального правопорушення командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 від 29.10.2024 року за вих. № 1489/2982 з копіями матеріалів відповідного службового розслідування, адресованих до ТУ ДБР у м. Полтаві, проте не надав будь-яких доказів, які б підтверджували факт та дату отримання цього повідомлення адресатом.
Так, порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку врегульований Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (далі - Правила № 270).
Належним доказом надіслання поштового відправлення є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. Такий правовий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Об?єднаної палати Касаційного адміністративного суду в своїй постанові від 20.06.2018 року у справі № 820/1186/17 (провадження № К/9901/42805/18).
Разом із цим, пунктом 2 Правил № 270 вказано, що доказом вручення реєстрованого поштового відправлення, яке містить дані про одержувача та дату, коли такий лист був ним отриманий є повідомлення про вручення поштового відправлення.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 15.08.2024 року у справі № 380/18997/21 (провадження № К/990/40935/23) вказав, що для встановлення судом факту направлення, зокрема юридичній особі, поштового відправлення у встановленому законодавством порядку, підлягають з'ясуванню такі обставини: (1) вид поштового відправлення, яким було надіслано лист; (2) наявність/відсутність опису вкладення листа (залежно від виду поштового відправлення); (3) відповідність адреси одержувача, зазначеної у поштовому відправленні, місцезнаходженню юридичної особи; (4) наявність у відповідача повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, в якому, серед іншого, зазначено найменування та його поштова адреса, причини невручення поштового відправлення.
Відповідно до ч.5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права .
Вбачається, що заступник керівника Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_8 заперечує факт надходження до ТУ ДБР у м. Полтаві повідомлення про кримінальне правопорушення військової частини НОМЕР_1 № 1489/2982 від 28.10.2024 року (щодо військовослужбовця ОСОБА_5 ).
Представником заявника до скарги долучено фіскальний чек АТ «Укрпошта» за трек-номером посилки 6360149013375 про направлення рекомендованого листа на адресу ТУ ДБР у м. Полтаві та опис вкладення до рекомендованого листа, що підтверджує лише те, що військова частина дійсно направила до суб'єкта оскарження зазначені матеріали, однак, останнім суду не надано повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення адресату.
За таких обставин відсутні підстави для безспірного висновку, що вказане повідомлення про вчинення кримінального правопорушення дійсно надійшло до ТУ ДБР у м. Полтаві та було одержане уповноваженою на це службовою особою суб'єкта оскарження.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень КПК України.
Згідно з ч.2 ст.307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
На підставі викладеного, зважаючи на те, що слідчому судді не надано жодного доказу, який би достовірно та безсумнівно підтверджував факт отримання ТУ ДБР у м. Полтаві повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 про вчинення кримінального правопорушення за вих. № 1489/2982 (щодо військовослужбовця ОСОБА_5 ), враховуючи твердження заступника керівника Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) ТУ ДБР у м. Полтаві про те, що останнє на адресу ТУ ДБР у м. Полтаві не надходило, слідчий суддя вважає, що представником заявника не доведено, що уповноваженою особою ТУ ДБР у м. Полтаві допущена бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а тому приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.
У той же час відмова в задоволенні даної скарги з підстави не доведеності факту отримання уповноважено особою ТУ ДБР у м. Полтаві вказаного повідомлення про вчинення кримінального правопорушення не позбавляє заявника права повторного звернення до слідчого судді зі скаргою в порядку, передбаченому нормами КПК України, з долученням до неї відповідних документів і доказів, що підтверджують факт отримання суб'єктом оскарження цього повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
Керуючись ст.ст.22, 26, 214, 303, 307, 372 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні скарги командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за повідомленням від 28.10.2024 року за вих. № 1489/2982, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1