Справа № 288/2584/24
Провадження № 1-кс/288/288/24
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
23 грудня 2024 року . смт. Попільня
Слідчий суддя Попільнянського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , прокурора Бердичівської окружної прокуратури - ОСОБА_3 , слідчого СВ Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області - ОСОБА_4 , підозрюваного - ОСОБА_5 , захисника - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області клопотання слідчого СВ Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Бердичівської окружної прокуратури ОСОБА_7 , в рамках кримінального провадження № 12024060480001323, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 грудня 2024 року, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Бердичів, Житомирської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з середньо- спеціальною освітою, не одружений, не працює, раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України,
Досудовим розслідуванням встановлено, що 21.12.2024 року приблизно о 15год. 30 хв., ОСОБА_5 пройшов до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться по АДРЕСА_2 , належному фізичній особі-підприємцю ОСОБА_8 . У цей момент у ОСОБА_5 виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна.
Знаходячись у вказаному вище місці та час, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру ОСОБА_5 взяв із торгівельного стелажу фен-щітку марки «Grunhelm» моделі «GHA-830» вартістю 999 грн. та тример марки «Grunhelm» моделі «GTR-03U» вартістю 499 грн., з якими покинув приміщення магазину. Однак, в цей час протиправні дії ОСОБА_5 були помічені працівником магазину ОСОБА_9 , яка відразу вийшла за останнім із приміщення магазину та зробила йому зауваження з проханням залишити викрадені речі, але ОСОБА_5 з викраденими речами почав утікати та в подальшому був затриманий працівниками поліції, тому виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, не закінчив його з причин, які не залежали від його волі.
Таким чином, ОСОБА_5 відкрито заволодів майном належним ОСОБА_8 на загальну суму 1498 грн.
Своїми умисними діями, які виразились у закінченому замаху на вчинення відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення (злочин) передбачене ч.2 ст.15, ч.4 ст.186 КК України.
«21» грудня 2024 року о 15 год. 43 хв. ОСОБА_5 затриманий в порядку ст.208 КПК України.
«22» грудня 2024 року, у відповідності до вимог ст. ст. 276-278 КПК України, у цьому кримінальному провадженню ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення.
Таким чином, за викладених вище обставин, обґрунтовано підозрюється: у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.15, ч. 4 ст. 186 КК України, тобто у закінченому замаху на вчинення відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується:
- протоколом відібрання заяви про кримінальне правопорушення;
- протоколом ОМП від 21.12.2024;
- протоколами допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ;
- протоколом огляду предмету;
- протоколом затримання від 21.12.2024;
- пред'явлення особи для впізнання за участю потерпілої ОСОБА_10 ;
- пред'явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_11 ;
- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 ;
- протоколом слідчого експерименту за участі ОСОБА_10 ;
- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Метою та підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, шляхом неявки до слідчого, прокурора, суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
По-перше, існує реальний ризик переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органів досудового розслідування або суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється, а саме позбавлення волі строком від семи до десяти років, що передбачено санкцією ч. 4 ст. 186 КК України, яка йому в тому числі інкримінується.
По-друге, слід взяти до уваги, що ОСОБА_5 раніше судимий за вчинення умисного корисливого злочину, за що йому було призначено покарання у вигляді іспитового терміну 1 рік 6 місяців та останній на даний час перебуває під наглядом органу пробації, у зв'язку із чим може продовжувати вчиняти інші злочини.
По-третє, підозрюваний ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків в проваджені, для уникнення покарання, так як йому відомі особисті дані свідків та він являється місцевим жителем.
Вказані вище обставини свідчать про те, що ОСОБА_5 може становити небезпеку для суспільства, а тому існують обґрунтовані ризики того, що підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування і суду з метою уникнення безальтернативного покарання у виді позбавлення волі на тривалий період часу за вчинений ним кримінального правопорушення, тим самим перешкоджати провадженню іншим чином - не прибувати за викликом до слідчого, прокурора, суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що безумовно свідчить про існування ризиків, передбачених п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також важливий той факт, що ОСОБА_5 не має джерела доходу та не повнолітніх дітей на утриманні, що ставить під сумнів наявність будь-яких соціальних зав'язків, які б могли забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_5 його процесуальних обов'язків.
З огляду на викладене, враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_5 , тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, а також з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігання будь-яким спробам переховуватися від органів досудового розслідування і суду чи перешкоджати кримінальному провадженою іншим чином, а також з метою забезпечення можливості виконання судових рішень необхідно застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, так як жоден з більш м'яких запобіжних заходів, передбачених главою 18 КПК України, не буде достатнім для запобігання ризикам зазначеним вище, які підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладені обставини, просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід, у виді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави.
Слідчий суддя, заслухавши в судовому засіданні підозрюваного, який просив застосувати більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту, та його захисника, яка щодо задоволення клопотання заперечувала, просила застосування більш м'який запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, доводи прокурора та слідчого, які підтримали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За змістом пункту четвертого частини четвертої статті 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Частиною першою статті 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, суд враховує вимоги статті 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Кримінальний процесуальний кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що, за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21.04.2011р.).
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
При перевірці обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме Рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства», «Мюррей проти Об'єднаного Королівства», згідно з якими вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Так, підставами взяття під варту виступають, спочатку докази, що викривають особу у вчиненні злочину, достатні для пред'явлення звинувачення, а у виняткових випадках запобіжний захід може бути застосований при недостатності доказів для пред'явлення звинувачення, але за умови даних, які вказують на причетність особи до вчиненого злочину.
Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра, яка разом з існуючими ризиками та конкретними обставинами справи, на думку суду, виключає можливість обрання відносно підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу.
Як було встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 4 статті 186 КК України.
У відповідності до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років. Таким чином, враховуючи що ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, усвідомлюючи факт застосування відносного нього покарання, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, враховуючи те, що він раніше судимий за вчинення умисного корисливого злочину, за що йому було призначено покарання у вигляді іспитового терміну 1 рік 6 місяців та останній на даний час перебуває під наглядом органу пробації, у зв'язку із чим може продовжувати вчиняти інші злочини, а також те, що підозрюваний ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків в проваджені, для уникнення покарання, так як йому відомі особисті дані свідків та він являється місцевим жителем, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Суд приходить до висновку, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та вбачає підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд враховує обставини кримінального провадження, практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
На підставі вищенаведеного, враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній у разі визнання його винуватості, особу підозрюваного, а також те, що наявні докази про вчинення нею кримінального правопорушення є вагомими, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання необхідно задовольнити та застосувати до ОСОБА_5 , запобіжний захід у виді тримання під вартою. Застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо підозрюваного не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, що зазначені в клопотанні.
Висновок слідчого про необхідність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах провадження, а дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 і сама підозра у вчиненні ним тяжкого кримінального правопорушення, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим ризики, які виправдовують тримання під вартою підозрюваного.
За даних обставин, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтею 177 та статтею 178 КПК України, відповідно до пункту 1, частини 4 статті 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, приходить до висновку, що застосування запобіжного заходу у вигляді застави є недоцільним та не визначає її розмір у кримінальному провадженні, щодо злочину.
Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Бердичів, Житомирської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з середньо- спеціальною освітою, не одружений, не працює, раніше не судимий, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави згідно вимог п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання, а саме: з 21 грудня 2024 року з 15 години 35 хвилин по 17 лютого 2025 року по 15 годину 35 хвилин, включно.
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її оголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Слідчий суддя Попільнянського
районного суду ОСОБА_1