23 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 676/3282/23
провадження № 51-394ск24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , на вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 липня 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 18 вересня 2024 року у кримінальному провадженні № 12023242000000438 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костянтинівка Донецької обл., жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 липня 2023 року ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна.
Також місцевий суд вирішив питання щодо запобіжного заходу, початку строку відбування покарання, арешту майна, речових доказів та відшкодування процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_4 за попередньою змовою з особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, з корисливих мотивів, вирішив умисно незаконно придбати особливо небезпечну психотропну речовину - РVР та надалі збути її шляхом «закладок». Після чого за допомогою мобільного телефону мав намір фіксувати місце розташування вказаної особливо небезпечної психотропної речовини та пересилати інформацію з координатами невстановленій досудовим розслідуванням особі.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини з метою збуту, переслідуючи корисливий мотив, ОСОБА_4 19 березня 2023 року приблизно о 18:22, перебуваючи в невстановленому під час досудового розслідування місці, діючи за попередньою змовою з особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, за допомогою мобільного застосунку «Telegram» у каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » домовився з особою про придбання в неї особливо небезпечної психотропної речовини - PVP, з метою її подальшого незаконного збуту описаним вище способом.
Надалі 22 березня 2023 року приблизно о 18:00 ОСОБА_4 , отримавши від особи, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, координати розташування упакування з особливо небезпечною психотропною речовиною - PVP, попрямував до будинку № 31 на пров. Північному в м. Кам'янець-Подільському Хмельницької обл., де приблизно о 18:30, перебуваючи поблизу електроопори на березі річки Смотрич, відшукавши на землі поліетиленове упакування від кави «Jakobs Monarch», достовірно знаючи про вміст упакування, за попередньою змовою з особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, умисно, з корисливих мотивів та з метою подальшого збуту, незаконно придбав два прозорі поліетиленові пакети, у яких було не менше вісімдесяти восьми прозорих полімерних пакетиків із кристалічною порошкоподібною речовиною, яка містить в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою не менше 26,2009 г, що є особливо великим розміром. Після вказаного засуджений почав зберігати при собі зазначену вище психотропну речовину.
Цього ж дня, у період часу з 18:30 до 19:20, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір на незаконне зберігання особливо небезпечної психотропної речовини з метою її подальшого збуту, діючи умисно, з корисливих мотивів, за вказівкою і за попередньою змовою з особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, у різних місцях берегу річки Смотрич та неподалік ґрунтової дороги, яка прямує до будинку № 31 по пров. Північному в м. Кам'янець-Подільському Хмельницької обл., здійснив розкладання «закладок» із особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - PVP, яка знаходилася у 13 прозорих полімерних пакетиках, обмотаних ізоляційною стрічкою, масами 0,218 г; 0,1971 г; 0,2168 г; 0,228 г; 0,2294 г; 0,1775 г; 0,2088 г; 0,1772 г; 0,184 г; 0,2113 г; 0,2088 г; 0,192 г та 0,2246 г, та зберігав таким чином цю психотропну речовину з метою збуту до моменту її виявлення та вилучення працівниками поліції під час огляду місця події.
Крім того, ОСОБА_4 за допомогою свого мобільного телефону марки «РОСО» моделі «ХЗ» фотографував місця «закладок» для подальшого незаконного збуту.
Цього ж дня з 18:30 до 19:20 ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, з метою подальшого збуту шляхом «закладок», умисно, з корисливих мотивів, незаконно зберігав у кишені куртки 75 полімерних пакетиків із особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою 23,5274 г, до 19:20 22 березня 2023 року, тобто до моменту його затримання та подальшого вилучення цієї психотропної речовини працівниками поліції.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 18 вересня 2024 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_4 залишив без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить змінити вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 липня 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 18 вересня 2024 року, призначити її підзахисному покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, від відбування якого звільнити на підставі ст. 75 КК з іспитовим строком 3 роки.
Обґрунтовуючи вимоги, касатор зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували обставини, які пом'якшують покарання, відомості про особу засудженого, а також досудову доповідь органу пробації, згідно з якою виправлення засудженого можливе без позбавлення або обмеження волі з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК, внаслідок чого дійшли безпідставного висновку про неможливість застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Захисник зауважує, що ОСОБА_4 : у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі, буде позбавлений батьківського піклування, хоча він особа молодого віку; надав викривальні показання щодо протиправних діянь інших осіб, причетних до інкримінованого йому діяння.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доведеності винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, установлених та перевірених місцевим судом, у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, а також правильності кваліфікації діяння ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 307 КК Верховний Суд не перевіряє, оскільки захисник не оскаржує законності й обґрунтованості судових рішень у цій частині.
Водночас безпідставними, на переконання колегії суддів Верховного Суду, є твердження касатора про наявність правових підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК з огляду на таке.
Згідно з приписами частин 1, 2 ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Статтею 65 КК визначено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, згідно з положеннями статей 66, 67 КК.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини й захистом інтересів держави та суспільства.
Положеннями ч. 1 ст. 75 КК (у редакції Закону, чинній на час вчинення діяння) передбачено, зокрема, що якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Статті 65-75 КК є кримінально-правовими нормами, що встановлюють загальні засади та правила призначення покарання, звільнення від його відбування.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання тощо.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Статтею 414 КПК встановлено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.
Як убачається з оскаржуваних судових рішень, призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд першої інстанції згідно з указаними нормами закону врахував: ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК є особливо тяжким; підвищену суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення; особу засудженого, який молодого віку, раніше не судимий, за місцями навчання, реєстрації та фактичного проживання характеризується позитивно, є внутрішньо переміщеною особою, яка вимушено покинула місце проживання у зв'язку бойовими діями в ході збройної агресії Російської Федерації проти України; наявність обставин, що пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких сімейних та інших обставин й відсутність обставин, які його обтяжують.
Урахувавши наведені обставини в їх сукупності, мотиви, які спонукали обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, а також його поведінку під час досудового розслідування і судового розгляду, ставлення до вчиненого, суд дійшов висновку про можливість призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч. 3 ст. 307 КК із застосуванням приписів ст. 69 КК - нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією цієї статті, та без застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна. Таке покарання, на переконання місцевого суду, відповідатиме вимогам статей 50, 65 КК, принципу індивідуалізації покарання, буде необхідним, справедливим та достатнім, сприятиме виправленню обвинуваченого і попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Крім того, суд першої інстанції вказав про неможливість звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, оскільки навіть виключно позитивні відомості про його особу та обставини, які пом'якшують покарання, не свідчать про можливість застосування положень ст. 75 КК.
Не погоджуючись із вироком місцевого суду захисник ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, у якій просила суд апеляційної інстанції звільнити її підзахисного від відбування покарання з випробуванням.
Апеляційний суд під час перегляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 не встановив підстав для зміни вироку місцевого суду, вмотивовано відмовив у задоволенні апеляційних вимог захисника, аргументувавши таке рішення.
Хмельницький апеляційний суд вказав, що наявність обставин, які пом'якшують покарання - щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких сімейних та інших обставин, відсутність обтяжуючих покарання обставин, мотиви, які спонукали обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, дані про його особу та поведінку під час досудового розслідування і судового розгляду, ставлення до вчиненого, а також той факт, що засуджений є внутрішньо переміщеною особою, який був вимушений покинути місце проживання у зв'язку бойовими діями під час збройної агресії Російської Федерації проти України, хвороба рідних, не є підставою для зміни вироку та призначення ОСОБА_4 більш м'якого покарання, оскільки при призначенні покарання ці обставини судом першої інстанції були враховані.
Також суд апеляційної інстанції зауважив, що надані стороною захисту під час апеляційного розгляду документи, які позитивно характеризують ОСОБА_4 , не свідчать про можливість застосування приписів ст. 75 КК.
Крім того, на обґрунтування свого рішення щодо неможливості застосування стосовно засудженого норм ст. 75 КК апеляційний суд зазначив, що останній вчинив умисний особливо тяжкий злочин, який становить велику суспільну небезпеку та пов'язаний із незаконним обігом особливо небезпечної психотропної речовини - РVР, 88 пакетів якої планував збути ОСОБА_4 невизначеному колу осіб. Крім того, протиправні діяння були припинені лише після втручання працівників поліції, які затримали засудженого із вказаною психотропною речовиною масою 23,5274 г, що значно перевищує нижню межу особливо великого її розміру.
Не залишив апеляційний суд поза увагою і той факт, що поширення наркоманії та зростання злочинності, пов'язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, стають серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на життя, здоров'я та благополуччя людей і становить реальну загрозу здоров'ю населення.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.
На переконання Верховного Суду, викладене вище свідчить, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, зокрема, щодо необхідності призначення засудженому покарання за вчинення інкримінованих діянь із застосуванням приписів ст. 69 КК. Саме таке покарання є необхідним та достатнім для його виправлення. З огляду на зазначене твердження захисника в касаційній скарзі, які практично зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не повною мірою врахували обставини, які, на її думку, є достатніми для застосування положень ст. 75 КК, не є слушними.
Також суд касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу касатора, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Суд касаційної інстанції під час перевірки доводів захисника враховує тяжкість вчиненого умисного, корисливого злочину, який згідно зі ст. 12 КК є особливо тяжким, а також встановлені місцевим судом обставини, зокрема спосіб вчинення кримінального правопорушення й те, що предметом цього злочину були психотропні речовини, придбані засудженим для збуту в особливо великих розмірах. Встановлені у кримінальному провадженні обставини, на переконання Верховного Суду, не свідчать про істотну диспропорцію між визначеним судом покаранням та вчиненими протиправними діяннями, як і не свідчать про наявність правових підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК. З огляду на викладене у цьому провадженні не вбачається підстав вважати призначене із застосуванням ст. 69 КК покарання явно несправедливим через суворість. До того ж визначені місцевим судом вид, розмір покарання та порядок його відбування відповідає принципам законності, індивідуалізації та справедливості.
Крім того, необхідно зазначити, що поза увагою судів попередніх інстанцій не залишися й ті обставини, про які зазначає захисник у скарзі, та саме вони слугували підставою для призначення ОСОБА_4 більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.
Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що позиція уповноваженого органу з питань пробації, висловлена в досудовій доповіді, щодо покарання, яке обвинувачений повинен понести за вчинене, під час вирішення цього питання судом не є визначальною.
Отже, наведені в касаційній скарзі захисника доводи не спростовують правильності висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях, та не містять вагомих аргументів, які би свідчили про залишення поза увагою судів доводів сторони захисту, у зв'язку з чим немає підстав для сумнівів у законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень. З огляду на зазначене вище відсутні підстави для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_5 .
Пунктом 2 ч. 2 ст. 428 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для її задоволення немає.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК відмовляє у відкритті касаційного провадження.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , на вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 липня 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 18 вересня 2024 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3