18 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 210/1489/14-ц
провадження № 61-6656св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімум», акціонерне товариство «Укрексімбанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2019 року у складі судді Ступак С. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року у складі колегії суддів: Агєєва О. В., Корчистої О. І., Тимченко О. О.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
2. В обґрунтування позову вказував, що 24 січня 2011 року він уклав зі ОСОБА_4 договір позики № 2411, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_4 в борг 65 000 доларів США, які ОСОБА_4 зобов'язався повернути через 6 місяців. Вказаний договір було укладено в письмовій формі та особисто підписано позичальником в присутності свідків.
3. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
4. На час відкриття спадщини у квартирі
АДРЕСА_1 спільно зі спадкодавцем постійно проживала його мати - ОСОБА_2 , яка фактично прийняла спадщину.
5. 29 січня 2014 року він звернувся до Четвертої криворізької державної нотаріальної контори з вимогою (претензією) про обов'язок спадкодавця, в якій просив довести до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту про подання кредитором претензії про обов'язок спадкодавця ОСОБА_4 .
6. 13 березня 2014 року позивач звернувся до ОСОБА_2 з вимогою (претензією) про обов'язок спадкодавця, в якій повідомив відповідачу про зобов'язання ОСОБА_4 щодо повернення йому 65 000 доларів США та вказав банківські реквізити для внесення грошей на погашення зобов'язання. Однак ОСОБА_2 вимоги кредитора не задовольнила.
7. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 жовтня 2017 року ОСОБА_3 та Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Оптімум» залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
8. Уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідача борг у розмірі 1 428 700 грн за рахунок вартості спадкового майна, яке залишилось після
ОСОБА_4 та одержано в натурі ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанції
9. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2019 року позов задоволено.
10. Стягнено зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 1 428 700 грн за рахунок вартості спадкового майна, яке залишилось після ОСОБА_4 та одержано в натурі ОСОБА_2 .
11. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
12. Суд першої інстанції виходив зі встановленого статтею 1282 ЦК України обов'язку спадкоємця задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, вважаючи вимоги позову доведеними належними і допустимими доказами.
13. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2020 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 , скасовано рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 7 серпня 2019 року і ухвалено нове рішення про відмову у позові.
14. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обсягу спадкового майна після ОСОБА_4 з метою визначення меж відповідальності спадкоємця останнього за зобов'язаннями перед кредитором.
15. Апеляційний суд врахував, що у спадковій справі № 41/2014, заведеній щодо майна ОСОБА_4 , міститься вимога публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - ПАТ «Укрексімбанк») від 25 березня 2014 року про задоволення вимог кредитора у розмірі 320 000 грн. За змістом вказаної вимоги, на забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Оптімум» за кредитним договором № 5713К19 ОСОБА_4 та ПАТ «Укрексімбанк» уклали іпотечний договір від 12 липня 2013 року № 5713Z31, відповідно до якого спадкодавець передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 , та договір поруки від 12 липня 2013 року № 5713Р18. За таких обставин суд апеляційної інстанції вказав про відсутність підстав для погашення боргу спадкодавця перед ОСОБА_1 за рахунок вказаної квартири, оскільки відповідач набула статусу іпотекодавця у кредитних правовідносинах і першочергове право на задоволення вимог кредитора в даному випадку має ПАТ «Укрексімбанк».
16. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у відповідача зобов'язання задовольнити вимоги кредитора в межах вартості зареєстрованого за спадкодавцем автомобіля Jeep Grand Cherokeе, номерний знак НОМЕР_1 , оскільки матеріали справи не містять доказів прийняття
ОСОБА_2 цього автомобіля у спадщину. Апеляційний суд врахував, що місцезнаходження вказаного автомобіля невідомо та не встановлено підстави набуття ОСОБА_5 права власності на вказаний автомобіль.
17. Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2020 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 481 грн на відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
18. Постановою Верховного Суду від 01 лютого 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
19. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 9 квітня 2020 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2020 рокускасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
20. Направляючи справу на новий апеляційний розгляд, касаційний суд виходив із того, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про те, що пред'явлення ПАТ «Укрексімбанк» до нотаріальної контори вимоги про задоволення вимог кредитора від 25 березня 2014 року унеможливлює задоволення вимог ОСОБА_1 у межах вартості квартири, яка передана спадкодавцем в іпотеку ПАТ «Укрексімбанк». Так, у справі, яка переглядається, ОСОБА_4 не є позичальником за кредитним договором № 5713К19 від 12 липня 2013 року, і, як наслідок, ПАТ «Укрексімбанк» не є його кредитором.
21. Крім того, застосувавши вказані норми матеріального права, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що іпотека є дійсною у випадку набуття права власності на іпотечне майно, однак, не врахував, що згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про іпотеку», якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки. Отже, підставою покладення на спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця відповідальності за виконання основного зобов'язання є порушення його боржником.
22. Суд апеляційної інстанції не встановив розмір заборгованості ТОВ «Оптімум» за кредитним договором № 5713К19 від 12 липня 2013 року, не перевірив обставини щодо виконання основного зобов'язання боржником, тому дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 за рахунок квартири АДРЕСА_2 як майна, отриманого у спадщину.
23. Також апеляційний суд дійшов помилкового висновку про неможливість задоволення вимог кредитора за рахунок автомобіля Jeep Grand Cherokeе, номерний знак НОМЕР_1 з підстав ненадання позивачем доказів прийняття у спадщину вказаного автомобіля. У матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_6 про відмову від прийняття спадщини після ОСОБА_4 , тому вважається, що відповідно до порядку, визначеного нормами ЦК України, вона прийняла у спадщину все майно, яке належало спадкодавцю на день смерті.
24. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
25. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 серпня 2019 року змінено. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 24 січня 2011 року № 2411, укладеним між ОСОБА_1 та спадкодавцем ОСОБА_4 , у сумі 843 737 грн. Здійснено розподіл судових витрат.
26. Переглядаючи справу в апеляційному порядку та змінюючи рішення місцевого суду в частині суму грошових коштів, які підлягають стягненню на користь позивача, апеляційний суд виходив із того, що успадковане відповідачем після смерті спадкодавця ОСОБА_4 майно складається з трикімнатної квартири АДРЕСА_2 та має вартість, визначену СПД ОСОБА_7 у звіті від 20 жовтня 2023 року в розмірі 843 737 грн, і саме в межах цієї суми повинен відповідати спадкоємець (відповідач ОСОБА_2 ) за зобов'язаннями спадкодавці ОСОБА_4 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
27. У травні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 .
28. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 26 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
29. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
30. У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.
31. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 331/5507/19, від 13 вересня 2023 року у справі № 369/7355/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
32. Також підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме: недосліджених зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
33. Касаційна скарга мотивована тим, що як на момент звернення ОСОБА_1 до неї з вимогою (претензією), так і на час відкриття провадження у справі вона не прийняла спадщину, а тому не могла виконати вимоги позивача. Звернення ОСОБА_1 з позовною заявою було передчасним.
34. Крім того, судами попередніх інстанцій не встановлено факту передачі грошових коштів за договором позики від 24 січня 2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Сам по собі договір позики говорить про намір сторін здійснити певні дії та не підтверджує факт передачі грошових коштів.
35. Вказує, що вимоги позивача ґрунтувались на тому, що вона прийняла спадщину в порядку, визначеному частиною третьою статті 1268 ЦК України, тобто постійно проживала разом із ОСОБА_4 , проте матеріали справи містять докази, які спростовують вказані твердження позивача.
36. Також заявниця не згодна із долученням в суді апеляційної інстанції звіту вартості майна, поданого позивачем, оскільки під час розгляду справи в місцевому суді останній відповідних клопотань не заявляв, доказів не подавав.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
37. 24 січня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений договір позики № 2411, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_4 в борг 65 000 доларів США, які позичальник ОСОБА_4 був зобов'язаний повернути через 6 місяців. Вказаний договір був укладений в письмовій формі та особисто підписаний позичальником в присутності свідків (т. 1, а. с. 5).
38. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва по смерть серії НОМЕР_2 , виданого Довгинцівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області. (т. 1, а. с. 10).
39. На час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_3 , спільно із спадкодавцем постійно проживала його мати - ОСОБА_2 , яка відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України вважається такою, що фактично прийняла спадщину.
40. 29 січня 2014 року позивач подав до четвертої державної нотаріальної контори у м. Кривому Розі, у якій була відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , претензію кредитора, в якій повідомив про отримання ОСОБА_4 від нього в борг грошових коштів в розмірі 65 000 доларів США., які йому не повернуті, та просив довести до відому спадкоємців про наявність зазначеної претензії і вимогу про сплату йому зазначеної суми. (т. 1, а. с.13, 62).
41. Крім того, 13 березня 2014 року позивач звернувся до ОСОБА_2 з вимогою (претензією) про обов'язок спадкодавця, в якій повідомив відповідачу про наявність перед ним обов'язку ОСОБА_4 на суму 65 000 доларів США та вказав банківські реквізити для можливості погашення зобов'язання.
42. У квітні 2014 року ПАТ «Укрексімбанк» звернулось до Четвертої криворізької державної нотаріальної контори з вимогою про задоволення вимог кредитора у розмірі 320 000 грн. За змістом вказаної вимоги, на забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Оптімум» за кредитним договором № 5713К19 ОСОБА_4 та ПАТ «Укрексімбанк» уклали іпотечний договір від 12 липня 2013 року №5713Z31, відповідно до якого спадкодавець передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 , та договір поруки від 12 липня 2013 року № 5713Р18.
43. З листа Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Кривий Ріг та Криворізького району від 26 липня 2014 року вбачається, що за ОСОБА_4 зареєстрований в розстрочку автомобіль Jeep Grand Cherokeе, номерний знак НОМЕР_1 .
Позиція Верховного Суду
44. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
45. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
46. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
47. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
48. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
49. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
50. Частиною першою статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
51. Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
52. Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
53. Згідно з статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
54. Суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що оскільки боржник помер, то відповідати перед ОСОБА_1 на підставі статей 1281, 1282 ЦК України за борги спадкодавця має спадкоємець у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
55. Доводи заявника про те, що пред'явлення позову до неї є передчасним, оскільки на час направлення їй претензії та на час відкриття провадження у справі вона не прийняла спадщину, є безпідставними. Так, відповідно до статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Отже, позивач, довідавшись про смерть позичальника, виконуючи вимоги статті 1281 ЦК України, звернувся до нотаріальної контори з претензіє кредитора. В подальшому він реалізував своє право на пред'явлення позову про стягнення заборгованості в межах вартості успадкованого майна.
56. Крім того, ОСОБА_2 зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини (т. 1, а. с. 64), а тому колегія суддів відхиляє посилання заявника щодо неприйняття спадщини, оскільки відповідачка відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України реалізувала своє право на прийняття спадщини.
57. Посилання заявника на те, що суди, вирішуючи спір, не встановили передачі грошових коштів, відхиляються колегією суддів, оскільки спростовуються умовами договору позики від 24 січня 2021 року. Так, пунктом 1 договору позики визначено, що «кредитор передав (видав) позичальнику, а позичальник отримав в борг з метою використання в підприємницькій діяльності грошові кошти в розмірі шістдесят п'ять тисяч доларів США..»; «факт передачі грошових коштів підтверджується підписанням позичальником вказаного договору та додатково може підтверджуватись розпискою позичальника». Вказаний договір підписаний сторонами, недійсним в судовому порядку не визнавався.
58. Відповідно до статті 1051 ЦК України позичальник має прав оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Разом із тим, ОСОБА_2 як спадкоємець договір позики не оспорювала.
59. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційним судом встановлено, що після ухвалення 09 квітня 2020 року постанови Дніпровським апеляційним судом (яким рішення суду першої інстанції скасовано і у задоволенні позову відмовлено) і до перегляду справи Верховним Судом 01 лютого 2023 року, відповідачу ОСОБА_2 12 січня 2021 року було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на цілу квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується відповіддю від 05 грудня 2023 року завідуючого Четвертою криворізькою нотаріальною конторою Артеменко Л. М. (т. 3, а. с. 55).
60. Відповідно до пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
61. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
62. Водночас, будучи обізнаною про ініційований ОСОБА_1 спору, ОСОБА_2 , отримавши у спадок квартиру, 17 лютого 2021 року подарувала її ОСОБА_8 , що підтверджується копією договору дарування від 17 лютого 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Руковіциним І. А., реєстраційний запис № 236 (т. 3, а. с. 17, 18).
63. Копія даного договору надана суду відповідачем для підтвердження, в тому числі, і вартості успадкованого майна, оскільки з договору дарування вбачається, що сторони договору оцінили дар у 142 300 грн, з посиланням в договорі на звіт про оцінку майна суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_9 (т.3 а.с.17).
64. Судом також встановлено, що на час укладення договору дарування (17 лютого 2021року) обтяжень та заборон на відчуження спірної квартири, знаходження її в іпотеці, зокрема, за іпотечним договором від 12 липня 2013 року № 5713Z31 укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ «Укрексімбанк», не встановлено (т. 3, а. с. 113).
65. Разом із тим, згідно звіту СПД ОСОБА_7 «Про незалежну оцінку трикімнатної квартири, власник ОСОБА_8 » від 20 жовтня 2023 року вартість трикімнатної квартири загальною площею 63,1кв. м, житловою 41 кв. м, що знаходиться на другому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 складає 843 737 грн.
66. Колегія суддів відхиляє посилання заявника на те, що суд апеляційної інстанції протиправно врахував вказаний звіт та поклав його висновок як вартість спірного майна.
67. Так, касаційний суд у постанові від 01 лютого 2023 року, серед іншого, зазначив, що «при вирішенні позову ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції не з'ясував обставин щодо вартості спадкового майна та меж відповідальності спадкоємця ОСОБА_4 за його боргами, безпідставно поклавши обов'язок доведення таких обставин на позивача».
68. На противагу вартості квартири, про яку вказувала відповідач, подаючи до апеляційного суду клопотання про долучення доказів разом із копією договору дарування, у якому і вказана вартість квартири в розмірі 142 300 грн, позивач надав звіт «Про незалежну оцінку трикімнатної квартири, власник ОСОБА_8 » від 20 жовтня 2023 року, у якому визначено вартість квартири у розмірі 843 737 грн.
69. Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що надаючи оцінку доказам, наданим сторонами щодо обсягу і вартості успадкованого спадкоємцем (відповідачем по справі ОСОБА_2 ) майна, для вирішення меж відповідальності останнього, колегія суддів апеляційного суду надала перевагу звіту СПД ОСОБА_7 від 20 жовтня 2023 року, наданого представником позивача, ніж звіту ФОП ОСОБА_9 від 12 лютого 2021 року, зазначеного в договорі дарування, оскільки розрахунки приведені у звіті від 20 жовтня 2023 року, відображають реальну риночку вартість даного нерухомого майна, яка підтверджується також додатками до звіту, взятими з мережі Інтернет, зокрема, платформи онлайн-оголошень OLX, яка об'єднує в тому числі людей для продажу нерухомості. З даних додатків вбачається, подібна розрахункам звіту, вартість аналогічного житла в м. Кривий Ріг з таким же розташуванням.
70. Крім того, за офіційними даними Національного банку України курс долара США станом на 12 лютого 2021 року (дата проведення оцінки ФОП ОСОБА_9 ) дорівнював 27,83 грн за 1 долар. Таким чином, апеляційний суд правомірно врахував, що станом на час оформлення спадщини у січні 2021 року вартість успадкованого майна (трикімнатної квартири АДРЕСА_2 ) не могла складати 5 113 доларів США (142300 / 27,83).
71. Належних та допустимих доказів на підтвердження іншої вартості успадкованого майна відповідачем по справі не надано.
72. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що успадковане відповідачем після смерті спадкодавця ОСОБА_4 майно складається з трикімнатної квартири АДРЕСА_2 та має вартість 843 737 грн, і саме в межах цієї суми повинен відповідати спадкоємець (відповідач ОСОБА_2 ) за зобов'язаннями спадкодавці ОСОБА_4 .
73. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції виконав вказівки касаційного суду відповідно до частини п'ятої статті 411 ЦПК України.
74. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
75. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
76. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2019 року у незміненій частині та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович