Справа № 372/5692/24
Провадження № 2-2376/24
23 грудня 2024 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Тиханського О.Б.,
за участю секретаря Клименко В.Ю.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначила, що вона з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі, від шлюбу у них народився син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наразі він навчається в Технікумі № 2 Верхньосілезького освітнього центру в м. Глівіце, Польща, проживає на орендованій квартирі, тому вона не в змозі забезпечувати сина самостійно, відповідач в добровільному порядку матеріальною допомоги на утримання сина не надає, у зв'язку із чим потребує матеріальної допомоги. У зв'язку із цим, позивачка просить стягувати з відповідача аліменти на утримання повнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, на час навчання сина починаючи з дати подання позовної заяви і до закінчення навчання.
19 листопада 2024 року представником відповідача надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Так, не зважаючи на стягнення аліментів у примусовому порядку, відповідач постійно надсилає сину грошові кошти на його приватну банківську карту. Крім того, позивачем на надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що син дійсно проживає разом з нею. Так, позивач зазначила, що ОСОБА_5 навчається та проживає в м. Глівіце, Польща, а місцем реєстрації позивача є м. Обухів, Київської області.
Ухвалою від 22 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі. Розгляд справи у відповідності до ч. 5ст. 279 ЦПК України вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадженням з повідомленням (викликом ) сторін.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Крім того, зазначив, що позивачка не проживає з сином на даний час з сином, проте несе витрати по його утриманню.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечив в повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні, пояснив, що станом на час розгляду справи, син сторін не проживає разом з позивачкою.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, наявні в ній докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з рішення Обухівського районного суду Київської області від 09.10.2023 року по справі № 372/4291/23, шлюб між сторонами зареєстровано 14.09.2002 року Микуличинською сільською радою Яремчанської міської ради Івано-Франківської області.
Від даного шлюбу у сторін народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказаним рішенням суду від 09.10.2023 шлюб між сторонами розірвано та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей, (в тому числі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.
Згідно ч. 1, 4 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
19 вересня 2024 року, ОСОБА_5 виповнилося 18 років.
З нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ємельяновою І.Г. перекладу договору оренди житлового приміщення на визначений термін, складеного 26.06.2023 року, вбачається, що ОСОБА_5 з 26.06.2023 проживає в АДРЕСА_1 , Польща.
Згідно нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ємельяновою І.Г. перекладу довідки, що підтверджує відвідування школи № 185/2024, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , є в 2024/2025 шкільному році учнем 4а класу Технікуму № 2 в Глівіце. Зарахований до школи 01.09.2021. Зазначений вище учень згідно з програмою закінчить школу в 2026 році.
Відповідно до ч. 2ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 Сімейного кодексу України.
Відповідно до частини третьої статті 199 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Разом з тим, частиною першою статті 199 Сімейного кодексу України, визначено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Згідно із статтею 200 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Тобто, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
При визначенні розміру аліментів на повнолітніх дітей суд враховує такі обставини: стан здоров'я та матеріальне становище повнолітніх дочки, сина; стан здоров'я й матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, інших дітей; можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дітьми; інші обставини, що мають істотне значення.
Позивачка, як на підставу своїх вимог посилається на те, що повнолітній син продовжує навчатись, а тому вона має право на звернення до суду щодо стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання їхнього сина, однак, жодного доказу щодо проживання повнолітнього сина разом з нею, позивачка суду не надала.
Так, сторонами визнається, що син сторін проживає окремо від матері в м. Глівіце, Республіка Польща, в той час як позивачка постійно проживає в іншій країні, а сама Федеративна Республіка Німеччина.
Крім того, в своєму позові позивачка посилається на те, що матеріальну допомогу на утримання сина відповідач надавав виключно на підставі виконавчого документа про стягнення аліментів, тож їй здебільшого самій доводилося забезпечувати всі потреби сина. Проте, стягнення аліментів здійснювалося до повноліття сина, а відтак з19 вересня 2024 року і їй доводиться самостійно здійснювати оплату за проживання сина, хоча вона не має можливості утримувати дітей, у зв'язку із недостатнім матеріальним становищем, а відповідач відмовляється допомагати матеріально утримувати дітей.
Однак, під час судового розгляду вказані обставини не знайшли об'єктивного підтвердження, тому відповідні доводи позову суд вважає непереконливими і недоведеними.
З платіжних інструкцій, які містяться в матеріалах справи вбачається, що відповідач надає сину грошові кошти на його банківську карту(а.с. 72-80).
Таким чином, доводи про те, що батько дитини не надає матеріальної допомоги на її утримання спростовані під час судового розгляду.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення . Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. ст. 76, 89ЦПКУкраїни доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів;показаннями свідків. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групі доказів).
Таким чином, розглянувши справу в межах визначених позивачкою предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивачка як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 282, 365 ЦПК України, ст.ст. 84, 141, 182, 183, 191, 199, 200 СК України, суд,
В задоволенні позовних вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.Б. Тиханський