Справа № 372/4683/24
Провадження № 2-2047/24
18 грудня 2024 року Обухівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Проць Т.В.
при секретарі Лимаренко О.О.
за участю представника органу опіки та піклування Кізлівської І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення порядку участі у спілкуванні та вихованні дитини, третя особа орган опіки та піклування виконкому Обухівської міської ради,-
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом в якому просив визначити порядок у спілкуванні з дитиною та способи виховання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову вказав, що з січня 2017 року по серпень 2023 року сторони проживали разом та у них народився син ОСОБА_3 . В подальшому спору щодо місця проживання сина сторони не мали, дитина залишилася проживати разом з матір'ю. Однак, з вересня 2023 року ОСОБА_2 почала проживати з іншим чоловіком, який ображає сина та наносить йому тілесні ушкодження. Оскільки дитина не хотіла проживати разом з відповідачкою та її новим чоловіком позивач запропонував забрати до себе, на що відповідачка не відреагувала. Відтак позивач забрав сина до себе та проживав разом з ним у м. Києві. В січні 2024 року відповідачка приїхала побачити сина, однак останній відмовився з нею зустрітись, тоді позивач повідомив відповідачку про намір виїхати з сином до Королівства Норвегії. В червні 2024 року ОСОБА_2 прибула до Норвегії та забрала сина до України. З того часу відповідачка ігнорує дзвінки та повідомлення, чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною, будь-які спроби встановити контакт вона відхиляє. Просить встановити порядок спілкування та виховання спільної дитини, який не буде обтяжливим для відповідачки і в той же час сприятиме ефективному відновленню прав позивача як батька дитини.
09 вересня 2024 року ухвалою судді прийнято позовну заяви до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні.
26 листопада 2024 року на адресу суду надійшло клопотання Служби у справах дітей та сім'ї в якому вказано, що виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області щодо відповідача прийнято рішення «Про затвердження висновку органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав» від 04.06.2024 року № 181.
29 листопада 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено розгляд цивільної справи по суті.
В судове засідання позивач не з'явився, в поданому суду клопотанні просив розглядати справу у його відсутність.
Відповідач, будучи повідомленою про час розгляду справи, до суду не з'явилася, клопотань, заяв, суду не подала.
Представник органу опіки та піклування виконкому Обухівської міської ради щодо позову заперечила, пояснила, що взаємовідносини сторін у справі неодноразово були предметом розгляду виконкому. З наявної у органу опіки інформації відомо, що позивач в листопаді 2023 року без згоди матері забрав малолітнього ОСОБА_3 з дитячого садочку та перевіз його до свого місця проживання в м.Київ. В січні 2024 року батько з сином перетнули Державний кордон та виїхали до Польщі без дозволу матері. Остання шукала сина тривалий час та повернула його в Україну. На разі позивач проживає за кордоном, до органів опіки та піклування не звертався. Рішенням Обухівського районного суду від 11.03.2024 року місце проживання ОСОБА_4 , 2019 р.н. визначено з матір'ю.
Суд, вислухавши представника органу опіки та піклування, дослідивши письмові докази та матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
У фактичних шлюбних відносинах від сумісного проживання ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син - ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження.
Згідно рішення Обухівського районного суду Київської області від 11.03.2024 року визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю - ОСОБА_2 .
Як вбачається з висновку «Про доцільність позбавлення батьківських прав» від 04.06.2024 року, ОСОБА_1 належним чином не виконує своїх батьківських обов'язків по відношенню до свого малолітнього сина, використовуючи дитину у власних інтересах, відтак орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_1 батьківських прав.
В даний час ОСОБА_1 перебуває за межами України.
Позивач вказує, що намагається приймати участь в житті та вихованні сина, однак через перешкоди, які чинить відповідач, він не в повному обсязі реалізує своє право на участь в житті та вихованні сина, тому просить визначити спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною.
Оскільки батьки не можуть прийти до згоди в порядку участі у вихованні дитини, то дане питання вирішується в судовому порядку.
У статті 7 Конвенції про права дитини передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною 1ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Згідно ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Частиною другою статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
Відповідно до частин 1-3 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно з положеннями статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «М. С. проти України» суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04).
Аналіз наведених норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.
Судом, на підставі досліджених доказів не встановлено, що відповідачкою чиняться будь які перешкоди позивачеві у вихованні сина та спілкуванні із ним.
При цьому, на переконання суду, відсутність участь батька в житті сина є добровільною, викликана його перебуванням за межами країни та не виникла внаслідок дій матері дитини.
Разом з цим, суд приймає до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та зауважує, що відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст.258-265,268,273 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення порядку участі у спілкуванні та вихованні дитини, третя особа орган опіки та піклування виконкому Обухівської міської ради відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 24 грудня 2024 року.
Суддя Т.В. Проць