Єдиний унікальний № 371/1808/24
Номер провадження № 3/371/880/24
"23" грудня 2024 р. м. Миронівка
Суддя Миронівського районного суду Київської області Кириленко М.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з відділу поліції №2 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, ідентифікаційний номер не відомо,
у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП,
До Миронівського районного суду Київської області надійшли адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
25.11.2024 року о 20-08 год., в с. Зеленки по вул. Стара Київська, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ н.з. НОМЕР_1 , не маючи посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.1а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.2 ст. 126 КУпАП.
В ході підготовки справи до розгляду судом було направлено запит щодо реєстрації місця проживання/перебування ОСОБА_1 .
Згідно відповіді Зеленьківсього старостинського округу №6 Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, вину визнав, просить винести йому попередження.
ОСОБА_2 , який є законним представником ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність.
У відповідності до положень ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП не є обов'язковою, тому враховуючи наведені положення, суд розглянув справу за наявними доказами за відсутності ОСОБА_1 та його законного представника.
Дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, суд приходить до такого висновку.
У порядку статті 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.278 КУпАП, орган який розглядає справу про адміністративне правопорушення, вирішує також питання, чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення і виходячи з цього, не вправі вийти за межі протоколу.
Виходячи зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнаються протиправні, винні (умисні або необережні) дії або бездіяльність, які посягають на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, а також встановлений порядок управління і які тягнуть за собою застосування адміністративно-правових санкцій.
Відповідно до статей 245,280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст.61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.
Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Проаналізувавши надані докази, вважаю, що з матеріалів справи вбачається, що в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, виходячи з такого.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частина 2 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Положення п. 2.1 а) ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, зокрема, ці дані встановлюються, у т.ч. протоколом про адміністративне правопорушення, свідків, засобами фото- і кінозйомки, відеозапису.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів цієї справи, особа, що притягається до адміністративної відповідальності будучи водієм, у вказаній дорожній обстановці, вимог наведених Правил не дотримався, вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст.126 КУпАП та провина його повністю доведена, у розумінні ст.251 того ж Кодексу, належними та допустимими доказами, а саме: протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №181986 від 25.11.2024 року, зауважень щодо викладених у них обставин ОСОБА_1 не вніс; довідкою від 03.12.2024 року, згідно бази ІПНП ОСОБА_1 посвідчення водія відповідної категорії не отримував; письмовими поясненнями ОСОБА_1 згідно яких 25.11.2024 року; диском з відеозаписом долученим до матеріалів справи.
Відповідно до ст.221 КУпАП, судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцять до вісімнадцяти років.
На момент скоєння адміністративного правопорушення, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 виповнилось 17 років.
Відповідно до вимог ч.2 ст.33 КпАП України, при накладенні стягнення за правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, не встановлено.
Згідно з ч.1 ст.13 КУпАП, до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Відповідно до ст.24-1 КУпАП за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: 1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Відповідно до вимог ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності з метою виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень. Цей захід є відтворенням головної запобіжної мети цього етапу, а саме: запобігання вчиненню правопорушень з боку самого порушника, а також застереження інших осіб від вчинення адміністративних правопорушень на прикладі порушника, утримання їх від можливості вчинення подібних протиправних діянь.
Суд зауважує, що адміністративне стягнення є лише способом для виправлення протиправної поведінки особи і запобігання вчинення нових порушень. Відтак, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема його неповнолітній вік, всі обставини справи в їх сукупності, а також вимоги ст. 13 КУпАП, виходячи з принципу того, що покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових правопорушень, вважаю, що до ОСОБА_1 слід застосувати заходи впливу у вигляді попередження, що буде необхідним та достатнім для виконання завдань КУпАП.
Оскільки заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП, не є адміністративним стягненням в розумінні ст. 23 КУпАП, тому при застосуванні їх до неповнолітнього судовий збір стягненню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 24-1, 283, 284, 287, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП та застосувати щодо нього, відповідно до вимог ст. 24-1 КУпАП, захід впливу у вигляді попередження.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення постанови до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці.
Суддя М.О. Кириленко