Справа № 369/21006/24
Провадження №2/369/9293/24
24.12.2024 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 369/21006/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників, -
19.12.2024 року в провадження Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла вказана цивільна справа.
Того ж дня, позивачем подано заяву про забезпечення позову. У якій остання просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на мано, що зареєстровано на ім'я ОСОБА_2 , із внесення у відповідний реєстр відомостей про накладення арешту.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначила, що нею до Києво-Святошинського районного суду подану позовну заяву до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Катчик Юлія Анатоліївна про визнання недійсним договору про поділ майна подружжя.
Позовною вимогою є: Визнати Договір поділу майна подружжя укладений 08 листопада 2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та посвідчений і зареєстрований за № 2368 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Катчик Ю.А., недійсним та скасувати його державну реєстрацію.
ОСОБА_2 після укладення оскаржуваного Договору у особисті приватну власність переходить наступне майно: - Житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 262,2кв.м, житловою площею 94,1 кв.м; - земельна ділянка площею 0,1757 га, кадастровий номер 3222481202:02:006:0166, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 - транспортний засіб марки Ford, модель F530DRW, тип Спеціалізований легковий фургон житловий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , об'єм двигуна 6800 куб. см, колір бежевий, рік випуску 2011, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 після укладення Договору у особисту приватну власність переходить:
- квартира під номером АДРЕСА_2 загальною площею 77,5 кв.м, житловою площею 39,1 кв.м; - транспортний засіб марки Land Rover, модель Range Rover Evoque, тип загальний легковий - загальний універсал-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , об'єм двигуна 2179 куб.см, колір білий, рік випуску 2012, реєстраційний номер НОМЕР_4 . Також, з 2021 р. у сумісній власності подружжя перебував пасажирський автобус Neoplan PG5 N, р.н. НОМЕР_5 , який був зареєстрований на ім'я Позивача. Як стало відомо Позивачу, 10.08.2024 вказаний пасажирський автобус, без відома Позивача (на той час сторони перебували в шлюбі) було перереєстровано на ім'я ОСОБА_3 , який може проживати за адресою: АДРЕСА_3 , та вказаному автобусу присвоєно новий реєстраційний номер, а саме: НОМЕР_6 .
Заявниця зазначає у поданій заяві, що оскільки вказані дії відбулися незаконно, адже позивач, як власник вказаного транспортного засобу мала бути особисто присутня під час його переоформлення або виконати свій підпис на договорі купівлі-продажу вказаного транспортного засобу, тобто необхідна її особиста присутність при проведенні будь-якого правочину з вказаним транспортним засобом. Доки буде тривати розгляд цивільної справи щодо визнання незаконним договору про поділ спільного майна подружжя, майно, яке згідно оскаржуваного договору перейшло у приватну власність відповідача може бути відчужене без відома позивача, оскільки вона не має жодного відношення до цієї земельної ділянки та будинку
Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Виходячи з зазначених норм чинного законодавства України, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до п. 6 вказаної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого королівства") положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.11.2021 року у справі № 361/6799/14-ц, провадження № 61-16714св21 було встановлено, що позивачем заявлено вимоги про скасування державного акту про право власності на землю та визнання недійсним договору купівлі-продажу. Рішення суду за наслідками розгляду цих вимог не підлягає примусовому виконанню. Тому захід забезпечення позову у вигляді арешту земельної ділянки не є співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно слід відмовити, оскільки вказаний захід забезпечення позову не є співмірним позовній вимозі про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
Звертаючись в суд із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно позивач не довела, що заявлені вимоги є співмірними даному виду забезпечення позову.
Таким чином, заявником не наведено і судом не встановлено, що невжиття таких заходів забезпечення позову про які ним заявлено може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у цій справі, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Також зважаючи на наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.
Позивачем не надано суду доказів, підтверджуючих те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не надано доказів забезпечення позову, є співмірним із заявленими позивачем вимогам. Суд не вбачає необхідності у забезпеченні позову, так як доводи позивача не знайшли свого підтвердження, а тому безпідставне вжиття заходів забезпечення позову порушить права інших осіб.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову за безпідставністю.
Одночасно суд роз'яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.
За таких обставин, аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що вказана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки на даний час судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо забезпечення позову, та співмірності відносно заявлених вимог ціні позову.
На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 149-154, 157, 258, 261, 353 ЦПК України, суддя, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 369/21006/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя А.В. Янченко