Справа № 366/2028/24
Номер провадження 1-кп/366/223/24
23.12.2024 смт. Іванків
Іванківський районний суд Київської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
його захисників, адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
його захисника, адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт. Іванків кримінальне провадження № 12024111150000348, внесене в ЄРДР 07.03.2024, яке надійшло з Вишгородської окружної прокуратури, про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
У провадженні Іванківського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження № 12024111150000348, внесене в ЄРДР 07.03.2024 відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
1. Узагальнені доводи особи, яка подала клопотання
Від захисника обвинуваченого ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 до суду надійшло клопотання, у якому захисник просила змінити умови арешту майна, визначеного ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області, а саме автомобіля марки CHEVROLET моделі LACETTI з реєстраційним номером НОМЕР_1 , власником якого є обвинувачений ОСОБА_7 та який зберігається у ФОП « ОСОБА_9 » в АДРЕСА_3 , передавши його на відповідальне зберігання власнику, дозволивши останньому користуватись цим автомобілем та заборонивши його відчуження для забезпечення можливого додаткового покарання у виді конфіскації майна.
Клопотання мотивоване тим, що під час проведення досудового розслідування кримінального провадження, 07.05.2024 проведено обшук, в ході якого у ОСОБА_7 вилучено належний йому автомобіль марки CHEVROLET моделі LACETTI з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який згідно з висунутим обвинуваченням, ОСОБА_7 використовував для поїздок для збуту наркотичних речовин.
Цей автомобіль не має на собі слідів вчинення кримінального правопорушення, під час досудового розслідування не досліджувався та зберігається в м. Вишгород у ФОП « ОСОБА_9 » за рішенням слідчого.
На майно ОСОБА_7 , у тому числі на автомобіль накладено арешт ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду від 10.05.2024.
Захисник зазначає, що автомобіль протягом половини року перебуває поза користуванням та розпорядженням обвинуваченого, знаходиться не в приміщенні просто неба, піддається впливу атмосферних явищ та псується.
При цьому, обвинувачений проживає в с-щі Іванків та працює в м. Чорнобиль, іншого транспортного засобу немає, він має проблеми зі здоров'ям і такі обставини викликають потребу для створення спеціальних умов пересування обвинуваченого, які можуть бути забезпечені шляхом користування індивідуальним транспортом.
Також захисник зауважує, що оскільки автомобіль зберігається на відкритій території, внаслідок постійних ворожих обстрілів він може бути пошкоджений.
За таких обставин, захисник просила визначити запропонований нею спосіб арешту майна, оскільки обвинувачений зможе забезпечити умови його якнайкращі умови зберігання і такий спосіб надасть змогу застосувати можливий додатковий вид покарання.
2. Позиції учасників кримінального провадження
Захисник ОСОБА_8 підтримала подане клопотання з наведених у ньому підстав та просила його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання, мотивуючи це тим, що запропонований захисником визначений спосіб арешту може призвести до унеможливлення застосування додаткового виду покарання у виді конфіскації майна.
3. Встановлені обставини справи та оцінка суду
07.05.2024 актом приймання-передачі тимчасово затриманих транспортних засобів слідчий ВРЗЗКС СВ ОСОБА_10 передав на тимчасове зберігання ФОП « ОСОБА_9 » автомобіль марки CHEVROLET моделі LACETTI з реєстраційним номером НОМЕР_1 для його зберігання за адресою: м. Вишгород, вул. Ватутіна, 100-а.
10.05.2024 ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області у справі № 363/1874/24 задоволено клопотання слідчого ВРЗЗКС СВ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, погоджене з прокурором Вишгородської окружної прокуратури про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024111150000348, внесеному в ЄРДР 07.03.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та вирішено накласти арешт на майно, крім іншого, на автомобіль марки CHEVROLET моделі LACETTI з реєстраційним номером НОМЕР_1 .
З ухвали слідчого судді вбачається, що арешт накладено з метою збереження речових доказів та конфіскації майна як виду покарання.
З наданих захисником копій медичних документів (виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 1783, листа Київської обласної клінічної лікарні, довідки КНП ІСР «Іванківська ЦРЛ»), судом встановлено, що в 2024 році обвинувачений ОСОБА_7 проходив стаціонарні лікування, де йому встановлені відповідні діагнози, пов'язані з проблемами з кінцівками (точний діагноз не зазначається, оскільки це становить лікарську таємницю і сторона захисту не висловила згоду на розголошення такої інформації)
Згідно з наданою характеристикою ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами», ОСОБА_7 працює на машиністом насосних установок 4 розряду цеху водо забезпечення ДП «Чорнобильсервіс» з 01.08.2019. Характеризується позитивно.
Інших документів сторони кримінального провадження не надали.
З огляду на встановлені обставини та позиції сторін щодо поданого клопотання, суд приходить до таких висновків.
Захисник звернулась з клопотанням, у якому просила визначити спосіб арешту на майно її підзахисного ОСОБА_7 з посиланням на правовий механізм (правову підставу), визначений ст. 100 КПК України.
Однак, з такою підставою визначення способу арешту майна суд не може погодитись з огляду на таке.
Положення ст. 100 КПК України визначають порядок зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про спеціальну конфіскацію.
При цьому, ч. 1 цієї статті визначено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Відтак, положення ст. 100 КПК України визначають порядок зберігання речових доказів, за виключенням, якщо такі докази отримані в порядку тимчасового доступу до речей і документів (ст.ст. 160-166 КПК України) або на них накладено арешт як на тимчасово вилучене майно (ст.ст. 170-174 КПК України)
Разом з цим, зміст клопотання та його обґрунтування підпадають під правовий механізм ст. 174 КПК України, яка регулює питання скасування арешту майна повністю або частково, оскільки захисник просить повернути ОСОБА_7 належний йому транспортний засіб із забороною його відчуження.
Тому, подане клопотання захисника ОСОБА_8 з огляду на його зміст та обґрунтування суд розглядає як часткове скасування арешту майна, шляхом визначення способу такого арешту у вигляді заборони відчуження.
Згідно з положеннями ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб (абзац 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).
Відповідно до вимог ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутись прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
При вирішенні питання про визначення способу арешту майна суд враховує положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та релевантну практику ЄСПЛ.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте ці положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила:
1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном;
2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями;
3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах.
Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (зокрема рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014, заява № 19336/04, § 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтується таке втручання на національному законі, чи переслідує легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, а наслідки його застосування мають бути передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання.
Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (зокрема рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04).
ОСОБА_7 є обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за яке настає відповідальність у разі незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, що вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила одне із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 308-310, 312, 314, 315, 317 цього Кодексу, або із залученням неповнолітнього, а також збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, або збут чи передача цих речовин у місця позбавлення волі, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини.
У разі доведеності винуватості, до ОСОБА_7 може бути застосоване покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Санкція в частині конфіскації майна є безальтернативною.
Відтак, належний ОСОБА_7 автомобіль може бути конфіскований як вид покарання.
При цьому суд враховує, що автомобіль вилучений та в подальшому на нього накладено арешт як на засіб пересування ОСОБА_7 при вчиненні ним інкримінованого йому злочину, відносно якого судом проводиться розгляд.
Також суд враховує стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 , місцезнаходження його роботи (зона відчуження ЧАЕС) та відсутність у його розпорядженні іншого транспорту, яким він може пересуватись (про що зазначено стороною захисту та не заперечувалось прокурором)
Крім цього, як вбачається з ухвали слідчого судді Вишгородського районного суду від 10.05.2024, на належний ОСОБА_7 автомобіль накладено арешт, однак в ухвалі не визначено, в який саме спосіб такий арешт накладається та з якими тимчасовими обмеженнями права власності ОСОБА_7 (заборона відчуження, розпорядження та/або користування ним)
Відтак, постановляючи ухвалу, слідчий суддя не визначив спосіб накладення арешту на тимчасово вилучений автомобіль, при цьому останній перебуває у розпорядженні сторони обвинувачення та знаходиться на території ФОП « ОСОБА_9 » за адресою: АДРЕСА_3 .
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що не визначення ухвалою слідчого судді конкретного способу накладення арешту на автомобіль ОСОБА_7 не відповідає принципу правової визначеності, оскільки судове рішення не відображає у який саме спосіб власник тимчасово обмежується у реалізації своїх майнових прав.
Суд звертає увагу, що оскільки тимчасово вилучений автомобіль за змістом висунутого звинувачення використовувався обвинуваченим як знаряддя вчинення злочину і такі дії викриті органом досудового розслідування, кримінальне провадження перебуває на розгляді в суді, а сторона обвинувачення не довела ризики подальшого використання автомобіля як можливого знаряддя вчинення кримінальних правопорушень, відповідно відпали підстави для обмеження його власника у користуванні своїм майном.
При цьому суд враховує, що незважаючи на припинення зазначених підстав, належний обвинуваченому автомобіль не втрачає ознак критерію речового доказу у кримінальному провадженні та критерію майна, яке може бути конфісковане як вид покарання за вчинення злочину (у разі доведеності винуватості).
З урахуванням встановлених обставин, суд не вбачає необхідності подальшого позбавлення ОСОБА_7 права користування ним належним йому автомобілем, і задля забезпечення збереження речового доказу та забезпечення конфіскації достатнім є визначення способу арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду від 10.05.2024 у вигляді заборони відчуження.
Такий спосіб арешту відповідатиме принципу пропорційності тимчасового обмеження прав власності особи завдання кримінального провадження.
Заборона відчуження автомобіля забезпечить його власнику користуватись ним для власних потреб без невиправданого обмеження права власності, при цьому унеможливить його продати, передати як подарунок тощо, що забезпечить вирішити відносно нього питання про конфіскацію у разі доведеності винуватості у вчиненні злочину.
За таких обставин, клопотання захисника ОСОБА_8 слід задовольнити, визначивши спосіб накладення арешту на належний ОСОБА_7 автомобіль шляхом заборони його відчуження, передати його на відповідальне зберігання власнику та попередити останнього про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 388 КК України за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт.
На підставі наведеного та керуючись ст. 170, 174, 370-372 КПК України, суд
Клопотання задовольнити.
Визначити спосіб арешту майна, який накладений ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 10.05.2024 у справі № 363/1874/24 в частині накладення арешту на автомобіль марки CHEVROLET моделі LACETTI з реєстраційним номером НОМЕР_1 , шляхом заборони його відчуження, передавши його на відповідальне зберігання власнику, ОСОБА_7 .
Попередити ОСОБА_7 про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 388 КК України за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт.
Копію цієї ухвалу направити для виконання до Вишгородської окружної прокуратури.
Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуальних прокурорів Вишгородської окружної прокуратури, які підтримують державне обвинувачення у кримінальному провадженні №12024111150000348 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 24.12.2024
Суддя ОСОБА_1