154/3261/24
1-кп/154/549/24
24 грудня 2024 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадження № 62023140130000222 від 22.06.2023, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мощаниця Ківерцівського району Волинської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, військовослужбовця за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат»,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
25 лютого 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідності до указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_4 призвано на військову службу за мобілізацією до Збройних Сил України.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2022 №42 солдата ОСОБА_4 з 25.02.2022 зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення та визнано таким, що з 25.02.2022 приступив до виконання службових обов'язків за посадою стрільця-снайпера 9-ої механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з вимогами ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України, а громадяни України проходять військову службу відповідно до законодавства.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан. Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан на всій території України, дія якого продовжена на даний час.
Будучи військовослужбовцем за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний додержуватися Конституції та законів України, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, знати та виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Статті 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Згідно п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Однак, солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника), о 08.00 год 31.08.2022 не з'явився вчасно на службу без поважних причин до місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
У період часу з 31.08.2022 до 22.06.2023 солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України і не звільнений з військової служби, без поважних причин був відсутній на службі та не виконував службові обов'язки, а службовий час проводив на власний розсуд.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.10.2023 №301 (по стройовій частині) згідно ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» солдату ОСОБА_4 з 22.06.2023 призупинено військову службу.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю, пояснив про обставини його вчинення, які є аналогічними тим, що викладені в обвинувальному акті, не оспорював їх. У скоєному щиро каявся, просив суворо його не карати.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення повністю, сторони не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, суд відповідно до ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються.
Таким чином, суд вважає встановленим, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, тобто, будучи військовослужбовцем, вчасно не з'явився на службу без поважних причин в умовах воєнного стану.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до вказаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Відповідно до ч. 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення,ставлення обвинуваченого до скоєного, яке полягає у визнанні ним своєї вини та щиросердному розкаянні, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, є військовослужбовцем, учасником бойових дій, за місцем служби характеризується задовільно, має на утриманні батька дружини, який потребує постійного стороннього догляду, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
Як обставину, яка пом'якшує покарання обвинуваченого суд, відповідно до ст.66 КК України, визнає його щире каяття, яке полягає у визнанні обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, критичній оцінці своєї поведінки, її осуду.
Враховуючи те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, з урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку про призначення покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення воліу межах, встановлених санкцією частини 5 статті 407 КК України, та можливість його виправлення без відбування покарання, і вважає за можливе прийняти рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, якщо він протягом іспитового строку, встановленого судом, не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості, індивідуалізації покарання та вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.
Цивільний позов та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався.
Керуючись ст.ст.368, 370 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75,76 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання призначеного за цим вироком з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку - 3 (три) роки, не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Володимир-Волинський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.
Головуючий ОСОБА_1