Справа № 601/2449/24Головуючий у 1-й інстанції Мочальська В.М.
Провадження № 22-ц/817/1060/24 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
24 грудня 2024 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
Головуючої - Храпак Н.М.
Суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
озглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу №601/2449/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 11 вересня 2023 року, ухваленого суддею Мочальською В.М., повний текст, якого складено 16 вересня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
В серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання їх чотирьох неповнолітніх дітей. В обґрунтування позовних вимог, зазначає, що з відповідачем по справі перебувала у шлюбі з 19 січня 2009 року, під час якого народилося четверо дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказує, що відповідач ухиляється від покладеного на нього обов'язку по утриманню неповнолітніх дітей та беручи до уваги відсутність у відповідача на утриманні інших осіб, його задовільний стан здоров'я та можливість працювати (на даний час працює водієм таксі), просить стягувати з відповідача в її користь на утримання їхніх дітей, аліменти в твердій грошовій сумі, яка підлягає індексації відповідно до закону, в розмірі по 3500 гривень на кожну дитину, але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з дня пред'явлення цього позову і до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 11 вересня 2024 року року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі по 2000 (дві тисячі) гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 серпня 2024 року і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
В решті позовних вимог відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 11 вересня 2024 року змінити, збільшивши розмір аліментів, що належать до стягнення з відповідача на її користь на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до 3 500 гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 09 серпня 2024 року і до досягнення дітьми повноліття.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що на її утриманні перебувають четверо неповнолітніх дітей, які потребують коштів на придбання продуктів харчування, одягу, ліків, забезпечення двох старших дітей шкільним приладдям, та для неї - однієї матері утримування чотирьох дітей є надто важким. Вона змушена позичати кошти у своєї матері, щоб якось мати змогу прожити, забезпечити своїх дітей мінімально необхідними речами.
Вказує, що розмір аліментів 2000 гривень на одну дитину є надто мізерним, оскільки не враховує економічної ситуації в країні, вартості продуктів харчування, ліків, одягу, житлово-комунальних послуг. За таку суму коштів вона може придбати лише продукти харчування на декілька днів, а не прогодувати чотирьох дітей упродовж місяця, не кажучи вже про придбання сезонного одягу та взуття.
Погодившись із доводами відповідача щодо меншого розміру аліментів, які вона просила стягувати, суд першої інстанції не дотримав балансу прав та інтересів обох сторін, оскільки відповідач не надав доказів його тяжкого матеріального становища чи проблем зі здоров'ям, які б перешкоджали йому працювати та надавати дітям належне утримання.
Окрім того, посилається на те, що обов'язок по утриманню дітей не може бути покладений виключно на матір, разом з тим інтереси дітей превалюють над майновим становищем платника аліментів (висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі №759/10277/18).
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 11 вересня 2024 року без змін. Вважає, що рішення є законним та обґрунтованим.
Вказує на те, що викладені в апеляційній скарзі вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Звертає увагу на те, що апеляційна скарга не місить доказів, які б підтверджували про можливість ним сплачувати аліменти у заявленому розмірі 3500 грн на кожну дитину, а посилання на наявність чотирьох дітей та підвищену вартість життя є недостатньою підставою для вимоги надмірного розміру аліментів, оскільки в наданих матеріалах справи відсутні конкретні розрахунки або підтвердження витрат на харчування, освіту або медичні послуги дітей.
Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження можуть бути розглянуті справи про стягнення аліментів.
З огляду на викладене, розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке.
Судом встановлено, що 19.01.2009 між сторонами було укладено шлюб, який зареєстрований Почаївською міською радою Кременецького району Тернопільської області, про що зроблено відповідний актовий запис №4, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії серії НОМЕР_1 від 19.01.2009 року.
Під час даного шлюбу в сторін народилося четверо дітей:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 15 червня 2023 року Кременецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно 15 червня 2023 року Кременецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданого повторно 15 червня 2023 року Кременецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданого повторно 15 червня 2023 року Кременецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу (перерахованого) податку та військового збору вбачається, що інформація щодо джерел/сум нарахованого (виплаченого) доходу ОСОБА_2 станом на 03.09.2024 за період з 1 кварталу 2023 року по 4 квартал 2023 року та з 1 кварталу 2024 року по 2 квартал 2024 року відсутня.
Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що розмір аліментів в сумі 2000 грн на кожну дитину, наближений до прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку та відповідає вимогам ч. 2 ст. 182 СКУкраїни. Суд врахував те, що діти проживають разом з матір'ю, у зв'язку з чим матір також несе витрати щодо забезпечення належних умов для проживання дитини. Разом з тим, позивачка не подала до суду належні докази, на підставі яких можливо врахувати обставини, визначені у ст.182 СК України при визначенні аліментів в розмірі 3500 грн на кожну дитину.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі, а згідно з частиною 3 вказаної статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 1 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
При цьому, підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України.
Статтею 184 Сімейного кодексу України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що у 2024 році прожитковий мінімум становить: для дітей віком до 6 років - 2563 гривні, для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Матеріалами справи підтверджено, що діти сторін проживають разом із матір'ю і перебувають на її утриманні, а відповідач у добровільному порядку не надає коштів на її утриманні.
Судом вірно встановлено, що позивачка для забезпечення належного рівня життя та розвитку дітей несе витрати, які збільшуються у зв'язку з загальним підвищенням цін на продукти харчування, одяг, ліки, комунальні послуги, навчання та інше.
Разом з тим позивачем на підтвердження своїх вимог про стягнення аліментів в сумі 3 500, 00 грн надала лише свідоцтва про народження дітей і не надано доказів щодо матеріального становища платника аліментів, наявності на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, а також не доведено стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, тобто ті обставини, які необхідно встановити за вимогами ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів.
Як вбачається з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу (перерахованого) податку та військового збору з яких вбачається, що інформація щодо джерел/сум нарахованого (виплаченого) доходу ОСОБА_2 станом на 03.09.2024 за період 1 кварталу 2023 року по 4 квартал 2023 року та з 1 кварталу 2024 року по 2 квартал 2024 року відсутня.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років становить - 2563 гривень та для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
А, тому визначаючи розмір аліментів у сумі по 2000 гривень на кожну дитину, який підлягає стягненню з відповідача, суд першої інстанції врахувавши вимоги ст. 182 СК України, зокрема вік дітей, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на одну дитину, рівність обов'язку батьків щодо утримання неповнолітньої дитини і дійшов до законного та обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дітей у розмірі 2000,00 грн, на кожну дитину щомісячно, і до досягнення дітьми повноліття.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу заявника на те, що законодавство України дає право батькам згодом змінити встановлений розмір аліментів в сторону його збільшення або зменшення у зв'язку зі зміною матеріального становища, сімейного стану, стану здоров'я платника або одержувача аліментів чи за наявності інших життєвих ситуацій.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 11 вересня 2024 року - залишити без змін.
Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції віднести на рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 11 вересня 2024 року - залишити без змін.
Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції віднести на рахунок держави.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: Б.О. Гірський
М.В. Хома