Дата документу 24.12.2024 Справа № 333/4328/24
Єдиний унікальний № 333/4328/24
Провадження №22-ц/807/2160/24
Головуючий в 1-й інстанції - Бредіхін Ю.Ю.
24 грудня 2024 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,
суддів:Онищенка Е.А., Трофимової Д.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2024 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення суми, -
У травні 2024 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 57 176,44 гривень, з яких: заборгованість по кредиту - 16 500 грн., заборгованість по відсотках - 32 290,50 грн., інфляційні втрати у розмірі 5 903,64 грн., три відсотки річних - 2 482,30 грн., а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2422,40 грн. та 10 000 грн. витрат на правову допомогу. В обґрунтування своїх позовних вимог вказував на те, що 12.01.2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5366861. 29.05.2023 року між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір факторингу № 29-05/2023-Ф, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) позивачу за плату належні йому права вимоги, а позивач приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників, який є додатком до договору факторингу № 29-05/2023-Ф від 29.05.2023 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до відповідача.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2024 року, позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення суми задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (юридична адреса: м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс118/2, код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість по кредиту у сумі 16 500 грн., заборгованість по відсотках у сумі 4 389 грн., а всього 20 889 (двадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (юридична адреса: м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс118/2, код ЄДРПОУ 35625014) судовий збір у сумі 885 (вісімсот вісімдесят п'ять) гривень.
В задоволені решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позову в частині стягнення суми основного боргу - 16500,00 грн. та відсотків - 15361,50 грн, а також пропорційно задоволеним вимогам позову стягнути витрати по сплаті судового збору та правничої допомоги наданої в суді першої інстанції. Крім того, стягнути витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної карги та витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 4000,00 грн.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що відповідачем у справі були здійснені оплати нарахованих відсотків, чим строк дії кредитування було подовжено, розмір відсотків нарахованих протягом строку дії кредитування та з урахуванням кредитних канікул складає 15361,50 грн. З доводами суду першої інстанції з приводу відсутності підстав для нарахування інфляційних втрат та 3% річних скаржник погоджується.
В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2024 року це 90840,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн. (3028,00 грн. Х 30 = 90840,00 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 12.01.2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5366861, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 16 500 грн. строком на 14 днів під 1,90% на день. Кредит надано шляхом зарахування на банківську картку № НОМЕР_2 .
Відповідно до умов п. 4.3 кредитного договору від 12.01.2022 року № 5366861 строк надання кредиту автоматично пролонговано на 90 днів, тобто загальний строк надання кредиту становив 120 днів.
За вказаний період відповідачу нараховано 32 290,50 грн. відсотків.
29.05.2023 року між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір факторінгу № 29-05/2023-Ф, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) позивачу за плату належні йому права вимоги, а позивач приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Також позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат за період з вересня 2022 року по березень 2024 року у сумі5 903,64 грн., та суму трьох відсотків річних за період з 12.08.2022 по 22.04.2024 у розмірі 2 482,30 грн.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що положення пункту 4.3 кредитного договору № 5366861 від 12.01.2022 року в частині автоматичного продовження строку кредитування без додаткового укладення відповідних угод чи вчинення будь-яких дій сторонами угоди суперечать положенням Цивільного кодексу України, а відтак є недійсними в силу приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України і не можуть бути застосовані судом при розрахунку суми заборгованості. Вимоги позивача в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими, а в частині стягнення відсотків підлягають частковому задоволенню у розмірі 4 389 грн. за 14 днів користування. Позивачем неправомірно здійснено нарахування сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних, тому у задоволенні таких вимог слід відмовити. У задоволенні вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено через те що, наданих позивачем доказів недостатньо для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.
З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В силу ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року, який набрав чинності 30.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
12.01.2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5366861, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 16 500 грн. строком на 14 днів під 1,90% на день. Кредит надано шляхом зарахування на банківську картку № НОМЕР_2 .
Свої зобов'язання з надання кредитних коштів вказана фінансова організація виконала, що підтверджується матеріалами справи і не спростовано відповідачем.
Зобов'язання з повернення кредитних коштів відповідач не виконав у зв'язку із чим на момент розгляду справи наявна заборгованість, яку позивач просить стягнути. Оскільки сума за основним боргом у розмірі 16500,00 грн. погашена не була, вона підлягає стягненню в судовому порядку у повному обсязі.
Що стосується нарахованих відсотків, то слід зазначити наступне. Відповідно до умов Договору про надання споживчого кредиту № 5366861 від 12.01.2022 року укладеного між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , сума кредиту (загальний розмір) складає: 16500.00 гривень. Тип кредиту - кредит. Згідно із п. 1.4. зазначеного Договору, серед іншого, строк кредиту складає 14 днів.
Укладаючи Кредитний договір, сторони, передбачили нарахування процентів на наступних умовах.
Відповідно до п. 1.5.1. Кредитного договору Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Споживача, відповідно до п.4.2 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 Договору.
Згідно із п. 3.2 Договору, до періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається дата повернення кредиту, вказана в Графіку платежів, крім випадку, якщо в межах строку надання кредиту, визначеного у пункті 1.4 Договору, відбулася пролонгація строку кредиту відповідно до п.4.2 Договору, де проценти нараховуються і за дату повернення кредиту, вказану в Графіку платежів.
В п. 4.1. Договору зазначено що, строк кредиту може бути продовжено: за ініціативою Споживача на кількість днів, зазначену в п.1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2.(пп. 4.2.1.-4.2.4.) Договору; або - в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених в п. 4.3 (пп. 4.3.1 - 4.3.2) Договору.
Порядок автопролонгації строку кредиту (далі-автопролонгація), визначений в п. 4.3. Договору, а саме: 4.3.1 Сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп. 4.2.2- 4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
4.3.2. Споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп. 4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача, у порядку передбаченому п.4.2.Договору.
Відповідно до п.4.2.2. Пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем. Якщо Споживач здійснюючи вказаний платіж - перед здійсненням платежу здійснить в Особистому кабінеті дії, що направлені на часткове повернення заборгованості за кредитом, а саме натиснути в Особистому кабінеті в Розділі «Мої кредити» клавішу «внести платіж» в меню «Часткове погашення кредиту»; або - протягом 24 годин з моменту внесення платежу направити на поштову скриньку Товариства іпґо@сгейіїр1из.иа (в тому числі з використанням сервісу направлення повідомлень Товариству, що розміщений на Веб- сайті в Розділі «Зворотній зв'язок» вибравши категорію звернення «Часткове погашення без пролонгації») повідомлення про необхідність зарахування такого платежу в часткове погашення заборгованості за кредитом, з обов'язковою вказівкою в такому повідомлені номеру та дати цього Договору та суми здійсненого платежу. В іншому разі здійснений Споживачем платіж буде розцінений Товариством як пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом. Відповідно до п.4.2.4. У випадку акцептування Товариством пропозиції (оферти) Споживача про продовження строку кредиту (як це сталось у даному випадку), новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення Споживачем дій, зазначених в пп.4.2.2 цього пункту Договору, та нова дата повернення кредиту відображається в Особистому кабінеті.
Окремо треба зауважити про те під час пролонгації Договору, що згідно 4.2.3. Товариство має право, але не обов'язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) Споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені Споживачем Товариству в Особистому кабінеті/зазначені в Договорі.
У даній справі кінцевим строком кредитування є 17.06.2022 року (останній день дії кредитного договору, з урахуванням пролонгації та автопролонгації Договору на умовах, передбачених зазначеними вище пунктами Договору).
У період з дати укладання Договору, а саме з 12.01.2022 року по 24.01.2022 року, утворилась заборгованість за процентами у межах погодженого строку надання кредиту у розмірі 3056.63 грн. (235.13 грн. х 13 днів).
24.01.2022 року відповідач здійснив оплату на рахунок первісного кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 3056.63 грн., у зв'язку з чим, у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2. Договору відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача, ще на 14 днів (тобто з 25.01.2022 року до 07.02.2022 року) за стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
У період з 25.01.2022 року до 06.02.2022 року, в межах нового погодженого строку дії договору, первісним кредитором було нараховано проценти за стандартною процентною ставкою 1,90% в день за користування кредитом у сумі 4075.50 грн. (313.50 грн. * 13 днів).
06.02.2022 року відповідач здійснив оплату на рахунок первісного кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 4075.50 грн., у зв'язку з чим, у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2. Договору відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача, ще на 14 днів (тобто з 07.02.2022 року до 20.02.2022року) за стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
У період з 07.02.2022 року до 09.02.2022 року, в межах нового погодженого строку дії договору, первісним кредитором було нараховано проценти за стандартною процентною ставкою 1,90% в день за користування кредитом у сумі 940.50 грн. (313.50 грн. * 3 дні).
До закінчення погодженого строку дії Договору, а саме 09.02.2022року, відповідач здійснив оплату на рахунок первісного кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 940.50 грн., у зв'язку з чим, у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2. Договору відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача, ще на 14 днів (тобто з 10.02.2022 року до 23.02.2022 року) за стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
У період з 10.02.2022 року до 22.02.2022 року, в межах нового погодженого строку дії договору, первісним кредитором було нараховано проценти за стандартною процентною ставкою 1,90% в день за користування кредитом у сумі 4075.50грн. (313.50 грн. * 13 днів).
До закінчення строку дії Договору, а саме 22.02.2022 року, відповідач здійснив оплату на рахунок первісного кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 4075.50 грн, у зв'язку з чим, у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2. Договору відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача, ще на 14 днів (тобто з 23.02.2022 року до 08.03.2022 року) за стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
У період з 23.02.2022 року до 24.02.2022 року, в межах нового погодженого строку дії договору, первісним кредитором було нараховано проценти за стандартною процентною ставкою 1,90% в день за користування кредитом у сумі 627.00 грн. (313.50грн. * 2 дні).
З 24.02.2022 року по 08.03.2022 року у межах погодженого строку дії Договору нарахування за зазначеним договором не здійснювалось, проте інші умови Договору не змінювались.
До закінчення погодженого строку дії Договору, а саме 04.03.2022 року, відповідач здійснив оплату на рахунок первісного кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 627.00 грн., у зв'язку з чим, у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2. Договору відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача, ще на 14 днів (тобто з 05.03.2022 року до 18.03.2022 року) за стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
У період з 05.03.2022 року до 18.03.2022 року, в межах нового погодженого строку дії договору, первісним кредитором проценти за користування грошовими коштами не нараховувались.
Проте, 18.03.2022 року, Відповідач свої зобов'язання щодо сплати відсотків та тіла кредиту не виконав, у зв'язку з чим, з 19.03.2022 року, відповідно до пункту 4.3 Кредитного договору Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль (тобто з 19.03.2022 року по 18.06.2022 року включно)
У період з 19.03.2022_року до 01.05.2022 року, в межах нового погодженого строку дії договору, первісним кредитором не нараховувались проценти за стандартною процентною ставкою 1,90% в день за користування кредитом, у зв'язку з введенням кредитних канікул.
У період з 01.05.2022 року по 18.06.2022 року було здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 15361.50 грн. (313.50грн. * 49 днів).
Окремо треба зауважити, що у період з 19.03.2022 року по 18.06.2022 року відповідачем не здійснювались оплати нарахованих процентів на рахунок первісного кредитора.
Станом на дату закінчення строку дії договору з урахуванням пролонгації та автопролонгації дії договору, а саме на 18.06.2022 року заборгованість відповідача складала:
за процентами за стандартною процентною ставкою - 15361.50 грн. і саме цей розмір нарахованих відсотків підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Як вірно вказав суд першої інстанції і з цим погоджується скаржник у справі, неправомірним є здійснення нарахування сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних, під час воєнного стану, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню.
Доводи суду першої інстанції з приводу недійсності положення пункту 4.3 кредитного договору № 5366861 від 12.01.2022 року в частині автоматичного продовження строку кредитування є необґрунтованими, оскільки відповідачем здійснено оплати процентів за користування кредитними коштами (активні дії, щодо виконання умов договору) і вказані дії були підставою для подовження строку дії договору. Такі умови договору були погоджені між сторонами, а тому відсутні підстави визнавати їх недійсними.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про часткове задоволення вимог позову.
Згідно з ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Так, враховуючи часткове задоволення вимог позову у розмірі 31861,50 грн. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору за подання позову у розмірі 1349,88 грн. Оскільки вимоги апеляційної скарги задоволено в повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі - 3633,60 грн.
Що стосується розміру судових витрат на правничу допомогу, які понесені позивачем під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, то колегія суддів погоджується з доведеністю таких вимог та достовірністю доказів наданих позивачем в цій частині, а саме що розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції пропорційно розміру задоволених вимог позову складає 5572,00 грн. а в апеляційній інстанції 4000,00 грн.
Між тим, слід зазначити наступне.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір витрат на правничу допомогу, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.
Враховуючи категорію справи, а саме стягнення заборгованості за кредитним договором, яка є типовою для юристів, які представляють інтереси фінансових компаній, складність спору, який розглядався у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та розглянутий в заочному порядку, а також переглянутий в суді апеляційної інстанції в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, ціну позову, часткове задоволення вимог позову, а також перелік послуг наданих адвокатом в суді першої та апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити частково вимоги позивача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме 3000,00 грн в суді першої інстанції і 1500,00 грн в суді апеляційної інстанції, а всього 4500,00 грн.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст.367,374,381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» задовольнити частково.
Заочне рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2024 року, у цій справі скасувати.
Прийняти у справі нову постанову наступного змісту.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення суми - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (юридична адреса: м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс118/2, код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за кредитним договором № 5366861 від 12 січня 2022 року у сумі 31861,50 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 16500,00 грн., заборгованість по відсотках - 15361,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (юридична адреса: м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс118/2, код ЄДРПОУ 35625014) судовий збір за подання позову у сумі 1349,88 грн, за подання апеляційної скарги 3633,60 грн, а всього 4983,48 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (юридична адреса: м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс118/2, код ЄДРПОУ 35625014) витрати на правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.
В задоволені решти вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 24 грудня 2024 року.
Головуючий С. В. Кухар
Судді: Е.А. Онищенко
Д.А. Трофимова