Дата документу 09.12.2024 Справа № 335/4024/24
Єдиний унікальний № 335/4024/24 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/1186/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 199 КПК України
9 грудня 2024 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2024 року, якою у відношенні
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Черняхів Черняхівського району Житомирської області українця, громадянина України, маючого середню спеціальну освіту, не одруженого, військовослужбовця, не маючого реєстрації, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України,
продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 17 січня 2025 року включно, -
Як убачається з матеріалів справи, в провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя перебуває на розгляді кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2024 року було продовжено застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 17 січня 2025 року включно.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися, та вказав, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити ненастання цих ризиків та належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ухвалу та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід, а саме у виді особистого зобов'язання.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що обвинувачений має стійкі соціальні зв'язки, на теперішній час продовжує перебувати в штаті військової частини, має постійний дохід, раніше не судимий, в судовому засіданні вже був допитаний потерпілий по кримінальному провадженню та частина свідків, в тому числі командир військової частини, в якій проходить службу ОСОБА_8 та який дав позитивну характеристику на обвинуваченого, у потерпілого претензій до ОСОБА_6 немає.
Зазначає про спір щодо кваліфікації, оскільки обвинувачений вважає, що в його діях відсутній склад злочину, у нього був відсутній умисел на вбивство та потерпілому 18 січня 2024 року спричинені легкі тілесні ушкодження.
Зауважує, що свідок ОСОБА_9 була безпосереднім свідком події, однак свідомо тривалий час не з'являється до суду надати свідчення.
Вказує, що у разі застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання ОСОБА_8 зможе виконувати свої службові обов'язки з виконання завдань оборони держави, так і процесуальні обов'язки своєчасно прибувати за викликом суду та приймати участь у судовому розгляді кримінального провадження.
Вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України щодо ОСОБА_6 в даному кримінальному провадженні відсутні.
Повідомлений належним чином обвинувачений ОСОБА_8 (шляхом повідомлення через адміністрацію ДУ «Запорізький слідчий ізолятор») із заявою про забезпечення його участі у судовому засіданні апеляційного суду не звернувся.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_7 просив розглянути апеляційну скаргу у його відсутність.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Ураховуючи, що сторонами кримінального провадження не заявлено клопотання про розгляд апеляційної скарги за їх участі, яке б узгоджувалося з наведеними положеннями ч. 4 ст. 422-1 КПК України, колегія суддів вважає, що розгляд даної апеляційної скарги може здійснюватися у їх відсутність.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.
Зокрема, частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
На переконання колегії суддів, в даному випадку суд першої інстанції вищевказаних вимог закону дотримався, перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою, правильно встановив як наявність певних ризиків, так і неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Так, ураховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_10 кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, суворість можливого покарання у виді позбавлення волі до 15 років, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним, а також відсутність стійких соціальних зв'язків, продовжує й надалі існувати ризик переховування від суду.
Серед іншого, із матеріалів провадження убачається, що ОСОБА_8 не має постійного місця реєстрації, а місце його проживання розташоване за межами міста Запоріжжя (Житомирська область), що також значно підсилює ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, колегія суддів вважає, що і ризик незаконного впливу не зменшився, з огляду на фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, які свідчать про те, що обвинувачений та потерпілий є знайомими між собою, місцем вчинення злочину є місце мешкання потерпілого ОСОБА_11 , у зв'язку із чим, обвинувачений ОСОБА_8 , будучі обізнаним про анкетні дані потерпілого, перебуваючи на волі може безперешкодно на нього незаконно впливати шляхом вмовлянь або погроз, з метою зміни ним показань або відмови від їх надання для уникнення від кримінальної відповідальності.
Встановлені ризики є надзвичайно високими, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, яке відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, свідчать про недостатність застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м'який запобіжний захід, не здатний забезпечити виконання ОСОБА_8 процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілого.
Даних про такий стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_6 , щоб унеможливлював застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційному суду не надано.
З приводу доводів апеляційної скарги щодо оспорювання кваліфікації дії, які інкримінуються ОСОБА_10 , то слід зазначити, що апеляційний суд на даному етапі провадження не вправі розглядати ті питання, які суд повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.
Крім того, ст. 422-1 КПК України визначений порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Аналіз зазначеної норми кримінального процесуального закону свідчить про те, що апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого особі обвинувачення, оскільки має право витребувати із суду першої інстанції лише оскаржувану ухвалу та відповідне клопотання сторони обвинувачення.
Отже, суд апеляційної інстанції не перевіряє доводи сторони захисту щодо винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 до інкримінованого йому злочину, оскільки це є завданням судового розгляду, за результатами проведення якого суд першої інстанції має оцінити докази та ухвалити відповідне судове рішення.
Посилання в апеляційній скарзі на наявність у ОСОБА_6 стійких соціальних зв'язків та позитивної характеристики, наданої командиром військової частини, перевірити не вбачається можливим, з огляду на відсутність таких відомостей в матеріалах провадження.
Щодо доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_8 є раніше не судимим та перебуває в штаті військової частини, то вони не можуть бути єдиною підставою для скасування законного судового рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, у зв'язку з чим, апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 199, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2024 року, якою відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 17 січня 2025 року включно, залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3