Справа № 308/17407/24
Закарпатський апеляційний суд
23.12.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали судового провадження 11-сс/4806/751/24 за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.10.2024.
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУ НП в Закарпатській області про застосування запобіжного заходу та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 23.12.2024 включно з визначенням застави в розмірі 200 (двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605600 (шістсот п'ять тисяч шістсот) грн, щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей, непрацюючого, несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, у кримінальному провадженні № 12024070000000385, відомості про яке 07.08.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Цією ж ухвалою, у разі внесення застави на ОСОБА_5 покладено обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; не відлучаться із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування з свідками по справі: здати на зберігання до відповідних органів державної влади - ДМС у Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
З клопотання вбачається, що СУ ГУ НП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 07.08.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024070000000385 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , користуючись тим, що на території України введено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію, усвідомлюючи протиправність своїх дій, організували незаконне переправлення через державний кордон України громадян України, яким заборонено виїзд за межі території України, шляхом перетинання державного кордону України без відповідного прикордонного оформлення потягом сполученням Чоп - Загонь.
-2-
Реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України ОСОБА_8 , діючи з прямим умислом, при не встановлених досудовим розслідуванням обставинах та часі, проте не пізніше початку вересня 2024 року, шляхом використання мобільного додатку «Telegram», підшукав громадянина України ОСОБА_9 , якому під час дії правового режиму воєнного стану заборонено виїзд за межі України та повідомив останнього, що може посприяти у незаконному перетині державного кордону України, обумовивши попередню дату, механізм незаконного переплавлення його через державний кордон України та розмір оплати, на що останній надав згоду.
15.10.2024 у невстановлений точний час ОСОБА_8 , діючи спільно з ОСОБА_5 , з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, реалізуючи свій злочинний умисел до кінця, задля незаконного збагачення та переправлення через державний кордон України громадян України, яким заборонено виїзд за межі території України, шляхом використання мобільного додатку «Telegram» за номером мобільного телефону НОМЕР_1 , зателефонував ОСОБА_9 та повідомив останнього, що з метою його подальшого переправлення через державний кордон України, йому необхідно 17.10.2024 прибути до м. Ужгород та десь посилитись в готелі.
17.10.2024 ОСОБА_9 , будучи залученим до проведення контролю за вчиненням злочину приблизно о 15 год прибув до м. Ужгород, після чого поселився у готель «Arizona», що розташований за адресою м. Ужгород, вул. Підградська, 33. Перебуваючи там приблизно о 16 год із номера мобільного телефону НОМЕР_2 ОСОБА_9 попередньо домовившись, зателефонував ОСОБА_8 та повідомив місце свого перебування в м. Ужгород. В подальшому приблизно о 16 год 50 хв ОСОБА_8 , на автомобілі марки «Nissan» д.н.з НОМЕР_3 , приїхав за місцем перебування ОСОБА_9 , а саме до готелю «Arizona», що розташований за адресою м. Ужгород, вул. Підградська, 33 та за допомогою телефонного дзвінка повідомив ОСОБА_9 , що він знаходиться на паркові вищевказаного готелю, щоб він вийшов до нього. ОСОБА_9 виконуючи вказівку ОСОБА_8 , вийшов із приміщення вказаного готелю та сів на переднє пасажирське сидіння до автомобіля марки «Nissan» д.н.з НОМЕР_3 . Перебуваючи там, ОСОБА_8 усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх караність, розповів попередній механізм незаконного переправлення ОСОБА_9 за кордон, повідомивши останнього, що він буде переправлений за межі України за допомогою потяга сполученням Чоп-Загонь та те, що дана послуга буде коштувати для ОСОБА_9 10000 доларів США. Обговоривши механізм незаконного переправлення ОСОБА_9 за кордон та його вартість, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_9 про те, що на протязі невеликого часу до нього під'їде друга особа, яка безпосередньо буде займатись організацією його переправлення за кордон.
Приблизно о 19 год 30 хв ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, їх караність, за попередньою домовленістю із ОСОБА_8 , приїхав до автомобільної парковки готелю «Arizona» за вищевказаною адресою та за допомогою мобільного дзвінка використовуючи номер НОМЕР_4 , зателефонував ОСОБА_9 , під час чого попросив останнього вийти на вулицю. Перебуваючи на парковці перед вищевказаним готелем, ОСОБА_5 розповів ОСОБА_9 механізм його переправлення через кордон та попросив попередню передоплату у розмірі 200 доларів США, на що ОСОБА_9 погодився та надав ОСОБА_5 вказану суму грошей. Після чого ОСОБА_5 сказав ОСОБА_9 , що потрібно декілька днів почекати, щоб він був на зв'язку та поїхав у невідомому напрямку.
18.10.2024 приблизно о 13 год 30 хв ОСОБА_5 , за попередньою змовою з ОСОБА_8 , продовжуючи свій злочинний намір спрямований на організацію незаконного
-3-
переправлення особи через державний кордон України та отримання незаконного прибутку, шляхом використання мобільного додатку «Telegram» за номером мобільного телефону НОМЕР_4 , зателефонував ОСОБА_9 та повідомив останнього, що потрібно здійснити ще передоплату у розмірі 300 доларів США. В подальшому приблизно о 14 год ОСОБА_5 приїхав до готелю «Arizona» за вищевказаною адресою, де на вулиці зустрівся із ОСОБА_9 . Під час розмови ОСОБА_9 на прохання ОСОБА_5 зателефонував до ОСОБА_8 , де під час телефонної розмови останній підтвердив необхідність передати ОСОБА_5 завдаток грошових коштів у розмірі 300 доларів США. На, що ОСОБА_9 виконуючи вказівку ОСОБА_8 , передав ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 300 доларів США для організації незаконного переправлення його за кордон України.
24.10.2024 о 23 год 55 хв ОСОБА_5 , за попередньою змовою з ОСОБА_8 та невстановленими на даний час особами, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливим мотивом, за допомогою мобільного додатку «Telegram» за номером мобільного телефону НОМЕР_4 , зателефонував ОСОБА_9 та повідомив, щоб він приблизно о 02 год 25.10.2024 чекав дзвінка та був готовим приїхати в м. Чоп. Після чого ОСОБА_5 , продовжуючи свій злочинний намір приблизно о 00 год 35 хв зателефонував ОСОБА_9 та повідомив останнього, щоб він викликав таксі та їхав у м. Чоп, де його зустріне він особисто. У подальшому ОСОБА_9 , за допомогою послуг таксі приїхав в м. Чоп до попередньо вказаного ОСОБА_5 місця, а саме м. Чоп, вул. Берег, 2, навпроти міської ради. Прибувши туди 25.10.2024 о 02 год 27 хв, ОСОБА_9 зустрів ОСОБА_5 та останній наказав ОСОБА_9 пересісти в його автомобіль марки OPEL угорської реєстрації НОМЕР_5 . Перебуваючи у вказаному автомобілі, ОСОБА_5 , продовжуючи свої злочинні дії спрямованні на незаконне збагачення, провів інструктаж із ОСОБА_9 , а саме розповів що останнього за його вказівкою проведе невстановлена органом досудового розслідування на даний час особа, до залізничної колії в спеціальне місце, де йому потрібно буде по команді під час руху потяга № 149 сполученням Чоп-Загонь, який вже пройде прикордонний контроль, сісти до нього, де на нього чекатиме невстановлена органом досудового розслідування особа, яка відчинить йому двері та закриє за ним. Також під час цієї розмови ОСОБА_5 переслідуючи корисливий мотив надав вимогу ОСОБА_9 , передати йому остаток попередньо обумовлених грошових коштів у сумі 9500 доларів США.
Після чого ОСОБА_9 , діючи під контролем правоохоронних органів о 02 год 30 хв 25.10.2024, виконав вказівку ОСОБА_5 , передав грошові кошти останньому у сумі 9500 доларів США (що відповідно до курсу НБУ становило 391998,5 грн), після чого ОСОБА_5 та ОСОБА_8 були викриті та затримані.
25.10.2024 ОСОБА_5 затримано у порядку ст.208 КПК України та того ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання слідчий зазначив, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 07 до 09 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 03 років з конфіскацією майна, у зв'язку з чим наявні ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення
-4-
чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. З урахуванням наведеного слідчий вважав, що більш м'які запобіжні заходи будуть недостатніми для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, на строк 60 днів із можливістю визначення застави.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя ухвалу мотивував тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке відноситься до категорії тяжких, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 03 років із конфіскацією майна та існуванням ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначив ОСОБА_5 заставу, достатню для забезпечення виконання покладених на нього обов'язків.
В апеляційній скарзі, захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді від 26.10.2024 скасувати та постановити нову ухвалу, якою зменшити ОСОБА_5 розмір застави, визначивши такий у розмірі 8- прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Стверджує, що застава ОСОБА_5 визначена судом у непомірному для нього розмірі. Просить врахувати, що ОСОБА_5 несудимий, у нього відсутні доходи, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Судове провадження розглядається за відсутності підозрюваного, його захисника та прокурора, неявка яких з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін. Також приймається до уваги заява захисника про можливість розгляду апеляційної скарги за його та підозрюваного ОСОБА_5 відсутності.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_6 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За приписами до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього
-5-
процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
В порядку ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя повною мірою дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Розглядаючи дане клопотання, слідчий суддя належно дослідив та перевірив наведені в ньому доводи щодо обґрунтованості підозри та наявності ризиків, які власне, викликали необхідність вжити заходи для забезпечення кримінального провадження шляхом застосування підозрюваній особі запобіжного заходу.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що СУ ГУ НП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному
-6-
провадженні, відомості про яке 07.08.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024070000000385 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
25.10.2024 ОСОБА_5 затримано у порядку ст.208 КПК України та того ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 26.10.2024 за клопотанням старшого слідчого відділу СУ ГУ НП в Закарпатській областіщодо підозрюваного ОСОБА_5 обрано запобіжний захід тримання під вартою на строк до 23.12.2024 та визначено заставу 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605600 (шістсот п'ять тисяч шістсот) грн.
При вирішенні питання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено доведеність прокурором обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав уважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Висновок слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і такий висновок підтверджується перевіреними слідчим суддею доказами, яким дана належна оцінка.
Відповідно до положень ст. 177, 183 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання переховування від органів досудового розслідування чи вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити вище вказані дії.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як встановив слідчий суддя, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке відносяться до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, перебуваючи на волі ОСОБА_5 з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в кому він підозрюється, що свідчить про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
-7-
Згідно до вимог ст. 177 КПК України правовою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність зазначених в законі ризиків.
Наявні докази, які містяться в матеріалах судового провадження дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, на цій стадії досудового розслідування є підтвердженою. В ході кримінального провадження обставини, які мають бути достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення на момент вручення були наявними і підтверджуються доказами, зібраними у ході досудового розслідування, а саме: протоколами допитів свідка; протоколами проведення оглядів місця події, протоколами впізнання по фотокартках та іншими матеріалами даного кримінального провадження.
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії досудового розслідування, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Така позиція суду випливає й із практики Європейського Суду з прав людини про те, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Органом досудового розслідування надано докази, які на даній стадії є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 . Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, що можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування про, що обґрунтовано зазначено в ухвалі слідчого судді.
Вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, на цій стадії досудового розслідування доведена прокурором та сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
З огляду на викладене, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, мотив та спосіб його вчинення, його надзвичайну небезпеку для суспільства, існуючі в даному провадженні ризики, особу підозрюваного, апеляційний суд приходить до висновку, що прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції була доведена неможливість застосування відносно підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу, що в своїй ухвалі при застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_5 найсуворішого запобіжного заходу обґрунтовано прийняв до уваги слідчий суддя.
-8-
Слідчий суддя, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, в повній мірі дотримався вимог ст. 194 КПК України, врахував обставини, які мають значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного, а саме наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Колегія суддів уважає такі висновки слідчого судді правильними, оскільки тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та ймовірне покарання, яке очікує особу в разі доведення винуватості, давали підстави слідчому судді для обрання підозрюваному саме такого запобіжного заходу.
Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного та тяжкості пред'явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
При цьому апеляційний суд, враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При прийнятті рішення апеляційний суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», а тому вважає обґрунтованим висновок суду щодо необхідності обрання підозрюваному ОСОБА_5 на даній стадії кримінального провадження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає рішення слідчого судді про обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою законним та обґрунтованим.
Окрім того, колегія суддів констатує, що всупереч доводів апеляційної скарги, визначений слідчим суддею підозрюваному розмір застави є таким, що співвідноситься з даними про особу підозрюваного, обставинами кримінального правопорушення, а тому відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зазначеним у ч. 4, 5 ст. 182 КПК України.
Враховуючи характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , а також його високий ступінь суспільної небезпеки, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про визначення підозрюваному ОСОБА_5 застави в розмірі саме 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб,як альтернативи застосованому йому запобіжному заходу у виді тримання під вартою.
Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного та підстав уважати його завідомо непомірним для підозрюваного, колегія суддів не вбачає.
-9-
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що даний випадок є виключним і застава в розмірах встановлених ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання особою покладених на неї обов'язків.
При цьому колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
В той же час в апеляційній скарзі не наведено жодних даних про необхідність застосування застави у меншому розмірі.
З огляду на викладене вимоги апеляційної скарги захисника щодо скасування ухвали слідчого судді про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під ватою задоволенню не підлягає.
Порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, вирішено з дотриманням вимог ст. 177, 178, 182, 183 КПК України, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною захисту не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.10.2024 щодо ОСОБА_5 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді