Справа № 309/263/20
Закарпатський апеляційний суд
23.12.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , захисника-адвоката ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали контрольного провадження 11-кп/4806/636/24, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 04.11.2024.
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора й продовжено строк тримання під вартою, до 08.01.2025 включно, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ялта (Автономна Республіка Крим), мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, несудимого;
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, одруженого, раніше судимого, обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні № 12019070000000075, внесеному 21.01.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
З ухвали суду вбачається, що у провадженні Хустського районного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження № 12019070000000075 від 21.01.2019 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 306, ч. 3 ст. 307 КК України ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , а також у провадженні Хустського районного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження № 12019070000000075 від 21.01.2019 за обвинуваченням ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 306, ч. 3 ст. 307 КК України.
У вказаному кримінальному провадженні прокурор подав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , яке мотивовано тим, що вказані особи обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, в тому числі передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до особливо тяжких злочинів, і в разі доведення їх вини, обвинуваченим загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 09 до 12 років з конфіскацією майна. Необхідність продовження строку тримання під вартою прокурор обґрунтовує тим, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , перебуваючи на волі, можуть переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
-2-
Ухвала мотивована тим, що стороною обвинувачення доведено наявність обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні, зокрема, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , перебуваючи на волі, можуть переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на свідків, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинені ними діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення останнім вини у вчинені кримінальних правопорушень, можуть в подальшому продовжити злочинну діяльність, перешкоджати повному та всебічному судовому розгляду даного кримінального провадження іншим чином, або вчинити інше кримінальне правопорушення. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які б давали підстави для застосування стосовно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_10 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, судом не встановлено. Також судом враховано, що обвинуваченим інкримінується вчинення особливо тяжких злочинів, санкція яких передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 09 до 12 років з конфіскацією майна, а також те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, у зв'язку з якими відносно обвинувачених обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою не відпали і не зменшились, а менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належне виконання ними покладених на них процесуальних обов'язків, тому суд дійшов висновку, що відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_10 необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, до 08.01.2025 включно.
Обвинувачений ОСОБА_6 в апеляційній скарзі вказує на те, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та необґрунтованою. Суд в оскаржуваній ухвалі визначив, що єдиною підставою для продовження тримання під вартою є тяжкість злочину в якому він обвинувачується. Наведені в ухвалі суду ризики є тільки припущенням, які не підтверджено належними та допустимими доказами. Просить врахувати, що він має тяжке захворювання - гепатит Б, про що є відповідні документи і в умовах ізоляції від суспільства йому не може бути надана кваліфікована медична допомога. Просить скасувати ухвала суду та постановити нову, якою щодо нього обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Апеляційна скарга розглядається у відсутності прокурора,обвинуваченого, неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 422-1 КПК України, не перешкоджає її розгляду. При цьому береться до уваги і те, що будь-яких заяв про відкладення розгляду апеляційних скарг від вказаних осіб не надходило. Також приймається до уваги заява обвинуваченого ОСОБА_6 про можливість розгляду апеляційної скарги за його відсутності, про що не заперечував захисник-адвокат ОСОБА_5 .
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення захисника-адвоката ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали контрольного провадження, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновок суду з приводу наявності підстав для задоволення клопотання прокурора в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_12 ніким з учасників судового провадження не оскаржується, а тому законність ухвали в цій частині, в силу положень ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не перевіряється.
При оцінці доводів апеляційної скаргу, яку подав обвинувачений ОСОБА_6 та прийнятті судового рішення, апеляційний суд бере до уваги приписи таких нормативно-правових актів.
-3-
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Згідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
За приписами до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту, має право своєю ухвалою змінити, скасувати, продовжити або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
У разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в умовах воєнного стану, продовження строку тримання під вартою здійснюється у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу.
Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
-4-
Висновок суду першої інстанції про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів уважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні висновки такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з матеріалами та обставинами кримінального провадження.
Суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином і йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна.
Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що обставини вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_6 , його тяжкість, а також те, що судове провадження не закінчено, дають достатні підстави уважати, що обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків з метою зміни ними показань на їхню користь, у тому числі і шляхом умовляння, погроз або іншим способом, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
При цьому, колегія суддів бере до уваги такі факти та обставини: обвинувачений ОСОБА_6 раніше судимий, непрацюючий, неодружений, а відтак і міцних соціальних зв'язків не має.
Вищенаведене, на думку колегії суддів, свідчить і про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що ризики, які слугували підставою для обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний момент не відпали та не зменшилися, і продовжують існувати, а більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, можуть бути недостатніми для запобігання цих ризиків та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час судового провадження.
З матеріалів контрольного провадження також вбачається, що сторона захисту під час розгляду клопотання не посилалась на наявність даних, які б підтверджували, що передбачені ст. 177 КПК України ризики, встановлені при обранні та неодноразовому продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зменшилися або відпали.
На наявність таких даних обвинувачений не посилається і в апеляційній скарзі.
У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги про те, що передбачені ст. 177 КПК України ризики, на які посилається у клопотанні прокурор, відсутні, стороною обвинувачення існування таких не підтверджено належними та допустимими доказами, апеляційний суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані.
Колегія суддів уважає, що продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що застосований щодо ОСОБА_6 запобіжний захід із урахуванням його тривалості та в співвідношенні із тяжкістю обвинувачення кореспондується з характером суспільного інтересу, у зв'язку з чим, з огляду на сукупність викладених обставин щодо тривалості перебування обвинуваченого під вартою, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , у силу характеру інкримінованого йому діяння та одночасної потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, з чим погоджується й колегія суддів
уважаючи, що інші, більш м'які, запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не будуть
-5-
достатніми для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та дієвості кримінального провадження.
Тому, доводи апеляційної скарги про те, що обвинувачений тримається вартою протягом тривалого терміну, апеляційний суд не бере до уваги і відхиляє як такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції про необхідність продовження йому строку тримання під вартою.
Разом з тим, колегія суддів уважає, що дійшовши висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, суд першої інстанції належним чином врахував мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного (обвинуваченого), але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, однак, обставини, за яких мало місце кримінальну правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, дають обґрунтовані підстави уважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Наведені обвинуваченим ОСОБА_6 в апеляційній скарзі доводи, в тому числі про незадовільний стан здоров'я обвинуваченого, були предметом перевірки та розгляду судом першої інстанції і підстав для їх задоволення не встановлено. Зазначені мотиви не дають підстав для зміни чи скасування ухвали суду й застосування щодо ОСОБА_13 більш м'яких запобіжних заходів.
При цьому колегією суддів ураховується положеннями ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», яким передбачено, що медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10.02.2012 за № 239/5/104, затверджений Порядок взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту.
Тобто, особам які утримуються в місцях попереднього ув'язнення забезпечується надання медичної допомоги.
При цьому, відповідних доказів, які б підтверджували факт наявності у обвинуваченого ОСОБА_6 таких захворювань, що виключають тримання його під вартою, матеріалами контрольного провадження не встановлено. Стороною захисту не надано жодних відомостей про неможливість перебування за станом здоров'я ОСОБА_6 під вартою, а будь-яких інших доказів, у яких би достовірно вказувалось на те, що обвинувачений з огляду на захворювання не може триматися під вартою, матеріали контрольного провадження не містять.
-6-
Тому, апеляційний суд уважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи сторони захисту про можливість застосування щодо обвинувачених більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, задовольнивши клопотання прокурора та продовжив щодо обвинуваченого ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на період судового розгляду справи, однак на строк не більше ніж 60 днів, а саме до 08.01.2025.
При цьому колегія суддів констатує, що зазначення у повному тексті ухвали суду про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою до 08.01.2024, є нічим іншим, як опискою, яка підлягає виправленню в порядку ст. 379 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги, доводи яких не впливають на висновки суду першої інстанції, задоволенню не підлягають, а ухвала суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, і на такі стороною захисту не вказується.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення а ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 04.11.2024, щодо нього - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді