Справа № 510/1253/24
Провадження № 2/510/1177/24
09.12.24 року Ренійський районний суд Одеської області
у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;
- за участю секретаря Лабановой С.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -
Відповідачка позовні вимоги визнала, щодо їх задоволення не заперечувала, просила розглянути справу у її відсутності.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Аждер В.А. на задоволенні позову наполягав, просив про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія рішення Ренійського районного суду Одеської області від 13.01.2022р.; копія виписки з погосподарської книги №11 (с. Лиманське ) Виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 22.01.2024р. про належність домоволодіння ОСОБА_3 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 - померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія наказу №500 від 20.12.1979р. про виділення земельної ділянки під житлову забудову; ; копія технічного паспорту на житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 , оформленого на ім'я ОСОБА_1 ; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.02.2024р.; копія звіту про проведення незалежної оцінки вартості нерухомості від 12.03.2024р.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що сторони у справі являються дітьми нині померлої ОСОБА_3 .
За життя ОСОБА_3 належало наступне майно:
житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 - на підставі даних погосподарської книги №11 виконавчого комітету с. Лиманське Ренійського району Одеської області;
земельна ділянка площею 3,7680 га, розташована на території Лиманської сільської ради Ренійського ( нині - Ізмаїльського ) району Одеської області (масив № НОМЕР_1 ділянка № НОМЕР_2 (за межами населеного пункту)), виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва).
За життя ОСОБА_3 не розпорядилась належним їй майном, заповіту не залишила, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на вищезазначене майно.
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 були її діти - сторони у даній справі.
У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини сторони не звернулися до нотаріальної контори із заявами про її прийняття за законом. Відповідачка на спадщину не претендує, її не прийняла. Позивач на день смерті своєї матері спільно мешкав із нею за однією адресою, вів сумісне господарство, отже, прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України (фактично).
Незважаючи на це, оформити спадщину було неможливо у зв'язку із тим, що в позивача були відсутні належні правовстановлюючі документи на нерухомість, окрім цього, у документах містилися різночитання у записах прізвища позивача та його матері. З цієї причини у 2021р. ОСОБА_1 звернувся до Ренійського районного суду Одеської області із позовною заявою про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно. Рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 13.01.2022р. було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , встановлено родинні відносини та визнано право власності за ним в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 3,7680 га. Під час розгляду раніше поданої позовної заяви вимога про визнання права власності на житловий будинок, який є предметом спору за даним позовом, не пред'являлась і не розглядалась.
Відповідачка будь-яких заперечень щодо позовних вимог не мала, на спадщину не претендує, позовні вимоги визнала в повному обсязі.
У нинішній час, при зверненні позивача до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, йому в цьому було відмовлено з причин відсутності належних правовстановлюючих документів на вищевказаний житловий будинок, про що 20.02.2024р. нотаріусом було винесено відповідну постанову. Надати такі документи позивач не може, оскільки за життя його матір не оформила належним чином право власності на житловий будинок, він рахується належним ОСОБА_3 на підставі погосподарської книги с.Лиманське.
Згідно п. 7 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України 22.02.2012р. №296/5, у справах нотаріуса залишаються копії (фотокопії) правовстановлюючих документів - у т.ч. і при видачі свідоцтва про право на спадщину.
На копіях (фотокопіях) зазначених документів проставляється відповідна відмітка про перехід права власності до набувача чи спадкоємця.
Отже, після смерті матері позивача це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на нерухомість, як на об'єкт спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.
Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, що залишилася після померлої ОСОБА_3 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, відповідачка на неї не претендує.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України). Ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем першої черги за законом.
У передбачений законом строк для прийняття спадщини позивач не звернувся до нотаріальної контори із відповідною заявою. Як зазначив позивач, після смерті матері у нього були відсутні належні правовстановлюючі документи на спадковий житловий будинок. В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивач не має можливості.
Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину фактично, оскільки його воля, як спадкоємця за законом, була виражена у його діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (зберігання технічних документів на будинок, розпорядження щодо його цільового використовування тощо).
Таким чином, позивач прийняв спадщину за законом ( і стосовно житлового будинку) в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, суд вважає, що позивач є суб'єктом набуття права власності на житловий будинок з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України.
З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.
Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1258, 1259, 1261, 1268, 1270 ЦК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) в порядку спадкування за законом право власності на:
- житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя Вячеслав ДУДНИК