24.12.2024
Справа № 497/3032/24
Провадження № 3/497/1306/24
24.12.2024 року м.Болград
Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Кодінцевої? С.В.,
за участю секретаря судового засідання - Мунтянової В.Р.,
особи відносно, якої складено протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Болградського РВП ГУНП в Одеській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Жовтневе Болградського району Одеської області, громадянки України, не інваліда, заміжньої, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, не працюючої, фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 17.12.2018 року органом 5129, РНОКПП НОМЕР_2 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
24.12.2024 року на розгляд судді надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 184 ч. 1 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №61732 (надалі - протокол), складеного ДОП Болградського РВП ГУНП в Одеській області, лейтенантом поліції Чернецьким Є.П. відносно ОСОБА_1 вбачається, що: "04.12.2024 о 21:49 за адресою АДРЕСА_1 , донька громадянки ОСОБА_1 . ОСОБА_2 вчинила адміністративне правопорушення за ст.183 КУпАП, а саме вчинила завідомо неправдивий виклик поліції, якій на момент вчинення правопорушення виповнилось 13 років, не в повному обсязі виконала свої батьківські обов'язки, чим вчинила правопорушення, передбачене частиною 1 статті 184 КУпАП".
Особа відносно якої складено протокол ОСОБА_1 винною себе не визнала, в судовому засіданні пояснила, що на той час коли сталась подія була у сусіда, та не чула коли донька викликала поліцію через нібито сварку з батьком.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, згідно ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його чиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті.
Проте, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у порушенні вимог 251 КУпАП не зібрано належних та допустимих доказів, які б підтверджували її вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження родинних зв'язків між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як матері та доньки, не встановлено дату народження особи, яка нібито здійснила виклик, а відтак суд позбавлений можливості з'ясувати, чи підпадає дана особа під адміністративну відповідальність чи ні, оскільки як зазначила ОСОБА_1 вік її доньки в протоколі зазначено не вірно, а копія свідоцтва про народження до матеріалів справи не додана.
Суд звертає увагу, на той факт, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиним та однозначним доказом по справі та обвинувачення не може обґрунтовуватися лише адміністративним протоколом, без інших належних та допустимих доказів скоєння адміністративного правопорушення.
Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП, включає: об'єкт, яким є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дитини; суб'єкт, яким є фізичні особи - батьки, або особи, що їх замінюють; об'єктивну сторону, що виражається в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання, передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (формальний склад); суб'єктивну сторону, що виражається у ставленні до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 184 КУпАП України, передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
У справах "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyeva v.Russia", рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та "Карелін проти Росії" ("Karelin v.Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я і фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних, історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно ч. 4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх. А об'єктивна сторона за ч.1 ст.184 КУпАП полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, в чому саме полягає ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини, а поняття неналежний догляд або неналежне виконання цих обов'язків само по собі не ототожнюється з поняттям ухилення від них.
За змістом ст. 279 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення судом першої інстанції проводиться в межах обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі про адміністративне правопорушення з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП.
Із фабули протоколу не встановлено в чому саме та які саме дії вказують на ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов'язків. Жодної ознаки ухилення ОСОБА_1 під час розгляду справи не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи у сукупності викладені в протоколі обставини, докази по справі, суд доходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, яке передбачене ч.1 ст.184 КУпАП, оскільки суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що остання ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітньої доньки, також з наданих матеріалів не вбачається можливим встановлення та підтвердження родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як матері та доньки.
Враховуючи викладене, суд закриває провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за відсутністю в її діях складу правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Керуючись ст.ст.184 ч.1, 247, 283 КУпАП,
Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.156 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя С.В.Кодінцева