1Справа № 335/13732/24 2/335/4476/2024
20 грудня 2024 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Калюжна В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Сіпякова Олексія Сергійовича, треті особи: ОСОБА_2 , Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Філіпова Лариса Петрівна про визнання недійсними довіреності та заяви, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Сіпякова О.С., треті особи: ОСОБА_2 , Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Філіпова Л.П. про визнання недійсними довіреності від 29.03.2019 року та заяви від 21.01.2016 року, які посвідчені приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сіпяковим О.С.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За подання даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 гривень, та долучено у якості його сплати квитанцію ID: 2677-2403-3951-1853 від 16.12.2024 року, який відповідає розміру судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою.
При цьому, вбачається, що позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру: про визнання недійсною довіреності та визнання недійсною заяви, однак судовий збір сплачено лише за одну вимогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Пунктом 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Разом з тим, позивачем не чітко викладені обставини в обґрунтування позовних вимог.
Згідно висновку Верховного Суду, що викладений у постанові від 27 січня 2020 року у справі №761/26815/17, недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
Позивач просить визнати недійсними довіреність від 29.03.2019 року та заяву від 21.01.2016 року, підписаних її батьком, однак не зазначає їх змісту та правових наслідків для позивача, та обставин, які б впливали на її цивільні права та інтереси, які були б порушені.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Позивачем не додано до позову оспорюваних довіреності і заяви та не наведено обставин, які б перешкоджали їх наданню.
Крім того, позивачем не обґрунтовано залучення у якості відповідача приватного нотаріуса, оскільки у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним таких односторонніх правочинів як видача довіреності належним відповідачем є особа, яка видавала довіреність, повірений, а не нотаріус чи нотаріальна контора.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 № 201/16327/16-ц.
Одночасно з цим, позивачем не зазначено й особу, на чиє ім'я видано оспорювану довіреність, та не залучено таку особу до участі у справі у якості відповідача.
Змісту заяви від 21.01.2016 року, яку позивач просить визнати недійсною, позивачем не викладено, що унеможливлює вирішення питання про вірний склад учасників справи, який у свою чергу впливає на вирішення питання про підсудність даної справи Орджонікідзевському районному суду м. Запоріжжя.
Статтею 13 ЦК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При цьому, право на звернення в суд не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. За таких обставин кожна особа, звертаючись до суду із позовом, повинна дотримуватися порядку (рішення «Голдер проти Великої Британії» від 21.12.1975 року).
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи встановлені судом недоліки позову, з метою забезпечення права позивача на судовий захист і справедливий судовий розгляд, передбачені Конституцією України і Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод право, суд вважає за необхідне залишити даний позов без руху, надавши позивачу строк на усунення недоліків позову, шляхом сплати судового збору у відповідному розмірі, зазначення особи, на яку видано оспорювану довіреність, визначення та обґрунтування складу відповідачів, чіткого викладу обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги і зазначення, чим порушено права позивача оспорюваними довіреністю і заявою.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 259, 260 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Сіпякова Олексія Сергійовича, треті особи: ОСОБА_2 , Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Філіпова Лариса Петрівна про визнання недійсними довіреності та заяви - залишити без руху.
Надати позивачу строк на усунення недоліків позову - десять днів з моменту отримання копії ухвали з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.
Роз'яснити позивачу, що у разі усунення у вказаний строк недоліків, позовна заява буде вважатись поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві з доданими до неї документами не пізніше 5-ти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя В.В. Калюжна