Дата документу 17.12.2024
Справа № 317/5769/24
Провадження № 2-а/334/124/24
17 грудня 2024 року м. Запоріжжя
Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко А.О., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
28.11.2024 року до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з Запорізького районного суду Запорізької області надійшла за підсудністю адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
В позові посилався на те, що постановою інспектора 1 взводу 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Січової Ю.С. серія ЕНА №3342539 від 25.10.2024 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 425 грн. за ч.1 ст.126 КУпАП за те, що будучи учасником ДТП не мав при собі чинний страховий поліс про укладення договору ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів 25.10.2024 року о 20:24 в м. Дніпро на мосту Південний, керуючи транспортним засобом «Volkswagen Sharan», номерний знак НОМЕР_1 , чим порушив вимоги п.п. 2.1 ПДР України.
Вважає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є незаконною, оскільки відповідно законодавства учасники бойових дій звільнені від обов'язку мати страховий поліс для керування належними їм транспортними засобами на території нашої держави.
У ст.13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що учасники бойових дій, які особисто керують належними їм транспортними засобами, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Згідно висновку Конституційного суду України від 23.12.2014 року № 7-рп/2014 вказано, що «положення пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» необхідно розуміти так, що «транспортними засобами, які належать учасникам бойових дій, є такі наземні транспортні засоби, якими зазначені особи володіють на правах власності, так і на будь-якій іншій правовій підставі».
Якщо учасник бойових дій має при собі техпаспорт на автівку, посвідчення водія відповідної категорії та посвідчення УБД, то поліс автоцивілки йому не потрібен, оскільки в діях ветерана відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.
Прохав скасувати постанову інспектора 1 взводу 3 роти 4 батальйону УПП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Січової Ю.С. серії ЕНА № 3342539 від 25.10.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
29.11.2024 року ухвалою судді прийнято справу до свого провадження та призначено до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження.
12.12.2024 року до суду звернувся представник відповідача Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Машталер А.А. з відзивом на позов, в якому посилалися на те, що постанова відповідає вимогам, встановленим п.5 Розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року.
Відповідно постанови ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Sharan», номерний знак НОМЕР_1 , який належить «Porabskyi Valentyn», отже у позивача повинен бути в наявності чинний страховий поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, так як автомобіль позивачу не належить, а він їм тільки користується. Звертають увагу, що станом на 25.10.2024 року згідно бази МТСБУ водій не мав такого полісу, також позивач не додав полісу страхування до позовної заяви в якості доказів невинуватості.
Позивач посилається на ст.13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», але це стосується тільки категорії громадян, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а транспортний засіб, яким керував позивач, не належав йому, документів, що підтверджують належність автомобілю ОСОБА_1 , позивач не надав.
Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 23.12.2014 року № 7-рп/2014. Так, позивач вважає, що будучи учасником бойових дій, він звільняється від страхування автомобіля, яким керував. Позивач керував автомобілем, що належить на праві власності іншій особі, проте при собі мав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення водія, отже, керував автомобілем на законній підставі, тобто мав нібито іншу правову підставу володіння цим транспортним засобом. Неможливо погодитись з висновком позивача, оскільки в рішенні Конституційний Суд привів приклад таких правових підстав: «... якими вони володіють не тільки на праві власності, а й на будь-якій іншій правовій підставі (договір підряду, оренди тощо)». Таким чином, Конституційний Суд навів приклади підстав наявності права володіння, проте надані позивачем документи наділяють лише правом користування транспортним засобом. Транспортним засобом позивач користувався на підставі того, що власник транспортного засобу передав йому свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб. Тому, позивач є користувачем транспортного засобу, а не особою, яка володіє ним на праві власності, або на будь-якій іншій правовій підставі.
Відтак посилання позивача на рішення Конституційного Суду України є безпідставним, оскільки перелічені позивачем документи, що були у нього в наявності під час керування транспортним засобом, жодним чином не наділяли позивача правом володіння цим транспортним засобом, а лише надавали йому право керування в розумінні ПДР та Закону України «Про дорожній рух».
За результатами розгляду справи інспектором прийнято законне і правомірне рішення про накладення на позивача штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, тобто в межах санкції, встановленої такою нормою закону.
Прохали відмовити у задоволенні позову, розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача.
17.12.2024 року позивач в судове засідання не з'явився, 17.12.2024 року надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та прохав задовольнити.
17.12.2024 року представник відповідача Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, 12.12.2024 року подали відзив на позов, в якому прохали розгляд справи проводити за відсутності представника та відмовити у задоволенні позову.
Тому суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.
У відповідності до вимог ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Якимівка Запорізької області народився позивач - ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується матеріалами справи.
Позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 13.09.2018 року.
25.10.2024 року постановою серії ЕНА №3342539 інспектора 1 взводу 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Січової Ю.С. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 425 грн. за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, а саме: 25.10.2024 року о 20:24 в м. Дніпро на мосту Південний, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Sharan», номерний знак НОМЕР_1 , будучи учасником ДТП, не мав при собі чинний страховий поліс про укладення договору ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п.п. 2.1 ґ ПДР України.
Позивач свою вину у вчиненому правопорушенні не визнає, вважає, що для притягнення до відповідальності були відсутні будь-які правові підстави, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є незаконною, оскільки відповідно законодавства учасники бойових дій звільнені від обов'язку мати страховий поліс для керування належними їм транспортними засобами на території України.
Представник відповідача у поданому відзиві вважає, що в діях позивача є склад адміністративного правопорушення, постанова є обґрунтованою, винесена на підставі та у порядку, передбаченому законодавством.
Суд, задовольняючи позов, виходить з наступного.
Відповідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно ч.1 п.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно ч.1 ст.286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Відповідно ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ч.1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Згідно п.2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Згідно ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Положення цього пункту не поширюється на осіб, які звільнені від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону.
Згідно п.13.1 ст.13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно офіційного тлумачення положень п.13.1 ст.13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в Рішенні № 7-рп/2014 від 23.12.2014 року Конституційний Суд вирішив: в аспекті конституційного звернення положення пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів“ від 1 липня 2004 року № 1961-IV зі змінами необхідно розуміти так, що транспортними засобами, які належать учасникам бойових дій, інвалідам війни та інвалідам I групи, є такі наземні транспортні засоби, якими зазначені особи володіють як на праві власності, так і на будь-якій іншій правовій підставі.
Згідно п.1.6 ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
З наявних матеріалів справи вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, відповідачем не доведена, оскільки позивачу інкримінується порушення вимог п.2.1 ґ) ПДР України - відсутність у водія чинного страхового полісу про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в той час як судом після дослідження матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, а отже на нього не поширюється вимога щодо необхідності обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України згідно п.13.1 ст.13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що також підтверджено Рішенням Конституційного Суду № 7-рп/2014 від 23.12.2014 року, оскільки він володів транспортним засобом «Volkswagen Sharan», номерний знак НОМЕР_1 , на іншій правовій підставі, що узгоджується з п.1.6 ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно якого власники транспортних засобів - це також фізичні особи, які відповідно до законів України правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
Посилання представника відповідача у відзиві на те, що ОСОБА_1 не є власником транспортного засобу, а був лише його користувачем, тому його правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, спростовується встановленими обставинами справи та нормами законодавства.
Таким чином, суд доходить висновку, що поліцейським при розгляді справи про адміністративне правопорушення не з'ясовано всі обставини, передбачені ст.280 КУпАП, у зв'язку з чим безпідставно та неправомірно винесено Постанову серії ЕНА №3342539 від 25.10.2024 року про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 425 грн. за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.
Тому суд вважає, що були відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, а відповідачем не доведено правомірність свого рішення відповідно ч.2 ст.77 КАС України.
А тому суд відповідно ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності скасовує рішення суб'єкта владних повноважень і закриває справу про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.
Згідно абз.2 ч.5 ст.139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач у справі звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а тому судових витрат не поніс, а отже судові витрати мають бути компенсовані за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 5-9, 20, 77, 139, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, ст.ст. 7, 126, 245, 280, 283-284, 287-293 КУпАП, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Постанову серії ЕНА № 3342539, винесену 25.10.2024 року інспектором 1 взводу 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Січовою Ю.С., про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 , притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 425 грн. за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 , за ч.1 ст.126 КУпАП - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно ч.4 ст.286 КАС України подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 24 грудня 2024 року.
Суддя: С.М.Телегуз