Дата документу 11.11.2024
Справа № 334/7752/24
Провадження № 2-а/334/88/24
11 листопада 2024 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя
у складі: головуючого судді Ісакова Д.О.,
з участі секретаря судового засідання - Прийменко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
23 вересня 2024 до Ленінського районного суду м.Запоріжжя надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Шахматов Юрій Юрійович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №3890/1 від 30.08.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.08.2024 ОСОБА_1 був зупинений на вулиці позивача для перевірки військово-облікових документів, та в подальшому затриманий посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доставлений до приміщення відповідача за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач при собі мав військово-обліковий документ - військовий квиток серії НОМЕР_1 , витяг з «Резерву+» (електронний військово-обліковий документ) та паспорт громадянина України, та відповідно надав ці документи на виконання вимог посадових осіб відповідача.
Однак незважаючи на те, що позивач уточнив свої облікові дані, мав при собі чинний військово-обліковий документ, витяг з «Резерв+» (електронний військово-обліковий документ), як підтвердження уточнення облікових даних, що свідчило про відсутність порушень норм законодавства щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації з боку позивача, його все одно було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою уточнення даних.
При цьому, процедура перевірки документів була проведена посадовими особами відповідача з порушенням положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки під час перевірки не здійснювались фото- і відео фіксація.
Після перевірки документів, позивач був примусово доставлений до приміщення відповідача, де посадовими особами відповідача відразу було усно запропоновано пройти медичний огляд військово-лікарською комісією, при цьому проходження ВЛК повинно було бути проведено відразу, того ж дня (між тим, направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду позивачу вручено не було).
Позивач відразу повідомив посадовим особам відповідача про те, що він не відмовляється від проходження медичного огляду військово-лікарською комісією, однак враховуючи той факт, що його було затримано на вулиці, та відповідно він не має при собі медичних документів, а тому з метою зібрання та надання до ВЛК медичних документів, позивач просив посадових осіб відповідача видати йому повістку на будь-яку іншу дату.
Але незважаючи на це, посадові особи відповідача не надали позивачу можливості подання медичних документів до ВЛК, чим порушили вимоги п. 3.4. Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ.
Так, 21.08.2024 посадовою особою відповідача - головним спеціалістом мобілізаційного відділення ОСОБА_2 , було складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що начебто позивач відмовився від проходження ВЛК.
Натомість, позивач у вказаному протоколі виклав власноручно пояснення та зазначив, що не відмовляється від проходження ВЛК, але для проходження ВЛК йому необхідно зібрати медичні документи для надання до ВЛК, а тому просить видати повістку на будь-яку іншу дату для проходження ВЛК.
Після написання у вказаному протоколі пояснень, позивач був звільнений з приміщення відповідача.
18.09.2024, позивач поштою отримав постанову №3890/1 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 30.08.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 гривень, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 .
У вказаній постанові є посилання на Акт про відмову від проходження медичної комісії від 21.08.2024, однак з таким актом позивач не ознайомлений та вперше отримав про нього інформацію із оскаржуваної постанови (між тим, за назвою акту він стосується якоїсь медичної комісії, а не військово-лікарської комісії).
По суті звинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, у постанові стверджується що позивач відмовився від проходження медичного огляду ВЛК для визначення придатності до військової служби, однак дана постанова не містить посилань на викладені позивачем у протоколі про адміністративне правопорушення пояснення, де позивач зазначав, що він не відмовляється від проходження ВЛК, та відповідно постанова не містить доводів, які б вказували на необґрунтованість пояснень позивача.
Позивач вважає постанову незаконною, посилаючись на вище викладені обставини.
Просить суд поновити строк на звернення до адміністративного суду із позовом, визнати протиправною та скасувати постанову №3890/1 від 30.08.2024 складену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 .
24.09.2024 ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
21.10.2024 представником позивача - адвокатом Шахматовим Ю.Ю. подана заява про розгляд справи без участі позивача та його представника, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверлджується рекомендрованими повідомленнями про вручення поштового відправлення 27.09.2024 та 29.10.2024. Відзиву на адміністративний позов не подав.
Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 статті 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вказує про наступне.
Згідно з вимогами ст.55 Конституції України ожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Предметом оскарження у справі, що розглядається, є постанова №3890/1 від 30.08.2024 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_4 , відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 17000,00 гривень.
Згідно із ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено (ч.3 ст.286 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом встановлено, що постановою №3890/1 від 30.08.2024 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_4 визнано ОСОБА_1 , винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 17000,00 гривень.
Відповідно до оскаржуваної постанови, уповноваженою особою у відповідності до ч.6 ст. 258 КУпАП було складено протокол №3890/2 про адміністративне правопорушення від 21.08.2024 про те, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 21.08.2024 відмовився від проходження медичного огляду військово-лікарською комісією для визначення придатності до військової служби. Про факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби було складено Акт про відмову від проходження медичної комісії від 21.08.2024.
Не погодившись із вказаною постановою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Шахматов Ю.Ю. звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Відповідно до частини 1, частини 2 статті 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюєтьсяКУпАП.
Згідно зі статтею 7 КУпАПніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до частини 1 статті .22 цього Закону, громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до частини 3 статті 22 цього Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:
перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Загальні правила військового обліку визначені статтею 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до якої військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний (ч.3 ст.33 Закону).
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.5 ст.33 Закону).
За визначенням у ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Відповідальність за частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, та тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому, за частиною 1 статті 210-1 КУпАП відповідальність передбачена за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови (ст.245 КУпАП).
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 252 КУпАПорган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до статті 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою або представниками громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 КУпАП.
Відповідно до статті 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбаченістаттею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Згідно з частиною 1 статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В протоколі б/н від 21.08.2024 позивач виклав письмові пояснення: 21.08.2024 був доставлений праціваниками ТЦК та СП в ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 , для отримання повістки на ВЛК на 29.08.2024. Опинившись в приміщенні РТЦК виявилося, що повістку виписують на 21.08.2024 і працівника ТЦК відводять особисто в медз0аклад для проходження ВЛК. Повестку на 22.08.2024 або на наступні дні виписивати ваідимовляються. Від проходження ВЛК не відмовляюся, потрібен хоча би день щоб зібрати вдома медичні документи.
Відповідно до частини 1 статті 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Водночас, статтею 277-2 КУпАП передбачено,що повісткаособі,яка притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності,вручається непізніш якза тридоби додня розглядусправи всуді,в якійзазначаються датаі місцерозгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.
За приписами статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно зі статтею 279 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) роз'яснює особі, яка притягається до адміністративної відповідальності її права і обов'язки, заслуховує її пояснення, за її участю досліджує докази та вирішує клопотання.
Відповідно до статті 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини даної справи, суд приходить до висновку про протиправність постанови №3890/1 від 30.08.2024 про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, оскільки вона є необґрунтованою, прийнята з порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
При цьому, суд виходить з того, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП. Протокол складається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з роз'ясненням їй прав та обов'язків, а також врученням їй копії протоколу.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
У зв'язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
З тексту постанови про адміністративне правопорушення №3890/1 від 30.08.2024 вбачається, що повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу взагалі не вручалася.
Згідно з п.34 постанови Кабінету Міністрів №560, повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління аборегіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного визначається не раніше чотирнадцятого дня від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Крім того, відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до вимог статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.
В той же час, в оскаржуваній постанові не зазначено належні та допустимі докази, передбачені статтею 251 КУпАП, які ним були отримані та оцінені у встановленому законом порядку, та на яких ґрунтується його висновок про доведеність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, належним чином не мотивував свого висновку про винуватість позивача, що є порушення вимог статей 7, 245, 252, 280, 283 КУпАП.
Отже, суд вважає не доведеним належними та допустимими, об'єктивними та беззаперечними доказами наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Відповідач не подав відзиву на позов та не надав суду будь-яких об'єктивних і беззаперечних доказів в розумінні ст. 251 КУпАП, які підтверджують факт вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, наявність в його діях складу адміністративного правопорушення та правомірність прийняття оскаржуваної постанови.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
В оскаржуваній постанові відсутні відомості про отримання позивачем копії постанови №3890/1 від 30.08.2024. Позивач отримав оскаржувану постанову поштою 18.09.2024 року, та фактично не мав можливості оскарження постанови у десятиденний строк з моменту її винесення, а тому позивачу слід поновити строк на звернення до адміністративного суду із позовом.
Водночас, суд не вбачає підстав для визнання постанови протиправною, оскільки така вимога у відповідності до ст. 286 КАС України виходить за межі повноважень суду.
З урахуванням вище викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Питання щодо стягнення з відповідача судових витрат позивачем не ставиться.
Керуючись статтями: 2, 5, 9, 72-79, 90, 121, 134, 139, 242-246, 262, 268-272, 286 КАС України,
Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до адміністративного суду із позовом.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково..
Скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_4 №3890/1 від 30.08.2024 року про накладення адміністративного стягнення, за ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 17000,00 гривень, провадження у справі закрити.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 .
Суддя: Ісаков Д.О.