Справа №333/5578/24
Провадження №2/333/3548/24
ЗАОЧНЕ рішення
Іменем України
23 грудня 2024 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого - судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу №333/5578/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, посилаючись на те, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , в якій проживає позивач, є власністю Запорізької міської ради. 06.08.1973 року батьку позивачки ОСОБА_3 видано ордер №5032 на право зайняття вказаної квартири. Сім'я ОСОБА_3 складалась з п'яти осіб: дружина ОСОБА_4 (матір позивачки), доньки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (позивачка), ОСОБА_7 . Батьки позивачки померли, а сестри не проживають і не зареєстровані за вказаною адресою. У квартирі, крім позивача і її доньки - ОСОБА_8 , на час звернення до суду зареєстрований також відповідач, який є сином позивача, але останній фактично в ній не проживає з 2018 року, оскільки добровільно виїхав з квартири з речами на постійне місце проживання до іншого житла, його теперішнє місце проживання позивачу невідоме. У зв'язку з реєстрацією ОСОБА_2 , позивач змушена нести зайві витрати по сплаті за комунальні послуги і не може користуватися нею на власний розсуд. Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Ухвалою суду від 02.07.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи.
У судове засідання позивач і її представник не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені судом своєчасно і належним чином, представник позивача надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без їхньої участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечував.
У судове засідання відповідач, будучи належним чином повідомленим судом про час і місце розгляду справи, не з'явився. Відзиву з приводу поданої позовної заяви від відповідача до суду не надходило.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку вищевикладеним, на підставі ст.ст.223, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності позивача, її представника і відповідача в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.
Суд, заслухавши пояснення позивача, її представника, покази свідків, вивчивши матеріали справи і дослідивши письмові докази, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Положеннями ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 12, 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст.76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
06.08.1973 року ОСОБА_3 видано ордер №5032 на право зайняття квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Сім'я ОСОБА_3 складалась з п'яти осіб: дружина ОСОБА_4 , доньки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (а.с.9).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , виданим повторно 01.08.2023 року Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис № 5879 (а.с.13).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2 , виданим 29.05.2004 року Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького обласного управління юстиції, актовий запис № 5021 (а.с.12).
Згідно зі свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_3 , виданим повторно 01.08.2023 Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №6, 20.07.1985 року ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_9 і своє дошлюбне прізвище змінила на прізвище чоловіка - « ОСОБА_10 » (а.с.19).
Відповідно до акту про не проживання особи №5/65 від 23.04.2024 року, складеного і підписаного сусідами, останні засвідчили, що ОСОБА_2 з серпня 2018 року не проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).
На підставі витягу з особового рахунку № НОМЕР_4 від 05.06.2024 року, засвідченого головою правління ОСББ «Чумаченко-14», у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , проживають ОСОБА_1 і ОСОБА_8 (а.с.8).
Згідно з витягом з реєстру територіальної громади м.Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи (а.с.26), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 27.02.2003 року і по теперішній час.
Відповідно до інформації, наданої Департаментом адміністративних послуг Запорізької міської ради від 23.10.2024 року на запит суду, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 .
На підставі інформації, наданої Державною прикордонною службою України на запит суду, з Бази даних щодо перетинання державного кордону України в період з 08.11.2017 року по теперішній час, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 30.12.2017 року о 08:59 в'їхав в Україну, а об 11:55 виїхав з України.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , кожний окремо, пояснили суду, що ОСОБА_2 вони не бачили з 2017 року, останній добровільно виїхав з квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач ніяких перешкод для проживання її сина в квартирі не створювала, останній виїхав добровільно.
З урахуванням вищевикладеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками, їх показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Відповідно до ст.64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.
Згідно зі ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у Постанові від 11.07.2012 року №6-60цс-12, під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.
Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартиру може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім'ї наймача, в розумінні ч. 2 ст. 64 ЖК України, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем. За змістом ст. 65 ЖК України за особою не може бути визнано право користування жилим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому жилому приміщенні.
Згідно зі статтею 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.
Статтею 71 ЖК України встановлено загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Також жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців, зокрема, у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи.
Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц (провадження № 61-23089 св 19) Верховний Суд зазначив, що вичерпного переліку поважних причин відсутності наймача або членів його сім'ї у житловому приміщенні житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів.
Факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов'язані з цим правові наслідки необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи у житловому приміщенні у зв'язку з вибуттям наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК України).
Спірна квартира є комунальною власністю, оскільки по теперішній час не приватизована, відповідач зареєстрований в ній, однак без поважних причин протягом тривалого проміжку часу не мешкає, не цікавиться житлом, не приймає участь в його утриманні.
Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги мають бути задоволені повністю.
Зважаючи на відсутність висловленого позивачем бажання стягнути з відповідача судовий збір у відповідності до ст.13, 141 ЦПК України, суд відносить його на рахунок позивача.
Керуючись ст.ст.9, 61, 64, 65, 71, 72 Житлового кодексу України, ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 131, 136, 141, 197, 206, 258-259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_5 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 .
Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше двох днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 23.12.2024 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя С.С. Тучков