Єдиний унікальний номер 333/3244/24
Провадження № 3/333/1647/24
Іменем України
18 грудня 2024 року м. Запоріжжя
Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Піх Ю.Р., за участю секретаря судового засідання Гудіна І.В., особи відносно, якої складено адміністративний протокол - ОСОБА_1 , захисника Валька В.С. розглянувши матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 30.03.2024 серія ААД №392976 (складений о 16:31), водій ОСОБА_1 30.03.2024 о 16 год. 00 хв. в м. Запоріжжя по вул. Автозаводська, біля будинку 5, керував транспортним засобом ЗАЗ-DAEWOO, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродня блідість обличча, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановлений законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 надав пояснення суду про те, що він не згоден із обставинами, викладеними у зазначеному протоколі, повідомивши: наркотичних засобів не вживав і не вживає, жодних ознак наркотичного сп'яніння, у тому числі, зазначених у протоколі, не мав, відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння через незаконну зупинку його транспортного засобу працівниками поліції та через неповідомлення йому про конкретну причину та підставу зупинки, за певний час до зупинки мав конфлікт із поліцейським, що склав протокол та, крім цього, ОСОБА_1 відразу після складання протоколу пройшов огляд в КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗМР. Згідно висновку від 30.03.2024 (складений о 18:10) ОСОБА_1 не перебуває стані сп'яніння.
В судовому засіданні надав пояснення патрульний поліцейський, який склав протокол, а саме ОСОБА_2 . У своїх поясненнях ОСОБА_2 повідомив, що не знає ОСОБА_1 , а його транспортний засіб був зупинений на підставі інформації про перебування водія ЗАЗ-DAEWOO, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у стані сп'яніння, отриманої нібито від людей, інформацію про яких надати не зміг, також повідомив, що ця інформація ніде жодним чином не зареєстрована.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 підтвердив пояснення ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч.1ст.130 КУпАПкерування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього рухуУкраїни водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Такий порядок огляду на стан сп'яніння визначенийст. 266 КУпАП.
Вимогами ч.2ст. 266 КУпАПпередбачено, що огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
За приписами ч. 6ст. 266 КУпАПнаправлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Зокрема п. 3 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженогопостановою КабінетуМіністрів Українивід 17грудня 2008року №1103 (далі Порядку), вказує, що первісний огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом.
Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні відеозапису працівники патрульної поліції не повідомили конкретних підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , пославшись лише на п. 3) ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» без зазначення більш повної інформації про дійсні підстави для зупинки транспортного засобу.
Таким чином, працівниками патрульної поліції порушено норми ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» щодо зобов'язання поліцейського поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Із дослідженого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що зазначені у протоколі про адміністративне порушення ознаки наркотичного сп'яніння не знайшли свого відображення у відеозаписі: звуженість зіниць очей та їх реакцію на світло поліцейські не перевіряли взагалі, неприродної блідості відеозапис не відображає, поведінка ОСОБА_1 , зважаючи на його обурення незаконною зупинкою, відповідає обстановці.
Такі підстави для проведення огляду водія на стан сп'яніння не ґрунтуються на вимогах Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а самим поліцейським не вчинено усіх належних дій щодо виявлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, визначених у пункті 4 Розділу І вказаної Інструкції.
Слід звернути увагу на те, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння підлягає доведенню не лише факт керування особою транспортним засобом, а й наявність ознак наркотичного сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, умови та можливість проходження такого огляду в медичному закладі. Крім того, має бути встановлено факт відмови водія від проходження зазначеного огляду, якому має передувати роз'яснення прав особи, виявлення та фіксація ознак сп'яніння, а не формальне припущення наявності у особи цих ознак, а зазначення працівниками поліції у протоколі ознак наркотичного сп'яніння само по собі не свідчить про їх наявність у особи.
Отже, наявними відеоматеріалами не доведено, що ОСОБА_1 мав ознаки наркотичного сп'яніння, а тому й підстав, згідно з Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735, для пропонування працівниками поліції пройти огляд водію не було.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom); п.65 рішення від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи і не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який передбачає співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій.
Суд самостійно збирати докази не має права, позаяк обов'язок щодо збирання доказів, в силу положень ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Суд вважає, недотримання процедури та порядку виявлення у водія, який керува втранспортним засобом, ознак наркотичного сп'яніння, є істотним порушенням процедури проходження водієм транспортного засобу огляду на визначенн ястану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванн япід впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, виключає адміністративну відповідальність та порушує конституційні права і свободи ОСОБА_1 , а також встановлений законом порядок отримання фактичних даних у справі.
За таких обставин суддя дійшов висновку, що органом поліції не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, отже, констатує відсутність правових підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Відсутність ознак сп'яніння підтверджується й Актом №3206 від 30.03.24 (складеного о 18:10 год.) щодо ОСОБА_1 , наданим на запит суду Комунальним некомерційним підприємством «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької міської ради.
У вказаному акті зазначено: поведінка обстежуваної особи - адекватна, мовна здатність не порушена, вегетативно-судинні реакції звичайні, дихання - незмінне, зіниці - незмінені, реакція на світло - жива, рухова сфера - не порушена, міміка - звичайна, поза Ромберга - без хитань, пальце-носова проба - чітка, висновок - ознак сп'яніння не виявлено.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст.62Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В силу п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантіїст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(п.п.21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п.33 рішення у справі «Гурепка проти України»).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою не спростованих презумцій.
Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й встатті 62 Конституції України.
Відповідно до ст.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За ст.252КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.245КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Рішенням КонституційногоСуду Українивід 26травня 2015року №5-рп/2015 усправі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276Кодексу Українипро адміністративніправопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, суд вважає, що по справі відсутні належні докази, оцінивши які, можливо було б дійти до безсумнівного висновку стосовно винуватості ОСОБА_1 . Враховуючи, що докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому на думку суду, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 130, 245, 247, 251, 252, 266, 280 КУпАП, суд-
Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - закрити на підставі п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Ю.Р. Піх