Справа № 309/5171/24
Провадження № 1-кп/309/330/24
25 листопада 2024 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Хуст клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні №12024071050000536 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.135 ч.1, 286 ч.2 КК України,-
В провадженні Хустського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження №12024071050000536 від 20 вересня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.135 ч.1, 286 ч.2 КК України.
Прокурор Хустської окружної прокуратури ОСОБА_3 в підготовчому засіданні заявив клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 діб.
В обґрунтування свого клопотання сторона обвинувачення вважає, що існують ризики того, що ОСОБА_4 може не з'являтися на виклики слідчого, прокурора та суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечував та просив змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід з домашнього арешту на особисте зобов'язання, посилаючись на те, що:
- ОСОБА_4 раніше не судимий;
-являється активним волонтером, постійно допомагає ЗСУ, має 11 подяк від різних військових частин ЗСУ за надану волонтерську допомогу та підтримку, був відзначений нагрудним знаком «За патріотизм до України»;
-з 2006 року постійно проживає в Німеччині, але є громадянином України, з перших днів повномасштабного вторгнення активно включився у волонтерський рух по підтримці підрозділів ЗСУ, є одним із засновником та активістів Організації «Громадянська ініціатива Допомоги Україні» м.Реклінхаузен (Німеччина), яка з перших днів повномасштабного вторгнення передала і продовжує передавати на підтримку підрозділів ЗСУ та постраждалого населення автомобілі швидкої допомоги, позашляховики, мотоцикли, дрони, продукти харчування, вогнегасники, медичні засоби різного плану та засоби гігієни тощо;
-одним із напрямків його діяльності є також доставка транспортних засобів в Україну та на передову;
-автомобіль «Фольцваген Транспортер 4» /автомобіль швидкої допомоги/, номерний знак Республіки Німеччина НОМЕР_1 , на якому ОСОБА_4 вчинив ДТП, він віз з Німеччини, як волонтерську допомогу, до Покровського району Донецької області, де саме зараз підрозділ, для якого призначався цей автомобіль, як волонтерська допомога з-за кордону, виконує бойове завдання по захисту Батьківщини;
-в матеріалах кримінального провадження наявна нотаріальна заява від потерпілої ОСОБА_6 , згідно якої вона вказала, що ОСОБА_4 відшкодував їй матеріальну та моральну шкоду у повній мірі, вона не має до нього жодних претензій та не буде мати їх в подальшому, просила призначити ОСОБА_4 міру покарання, не пов'язану з позбавленням волі, оскільки злочин вчинено з необережності.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника, просив йому замінити запобіжний захід із домашнього арешту на особисте зобов'язання. Також обвинувачений надав до суду чисельні подяки від підрозділів ЗСУ, посвідчення волонтера, зауважив, що зміна запобіжного заходу необхідна йому для продовження його волонтерської діяльності.
Суд, вислухавши думки учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.21 КПК України: кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Якщо інше не передбачено КПК України, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до будь-яких засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України.
Конституційний Суд України у рішенні від 23 травня 2001 року №6-рп/2001 зазначив, що право на судовий захист належить до основних, невідчужуваних прав і свобод людини і громадянина, та відповідно до ч.2 ст.64 Конституції не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану, а недоторканість інституту судового контролю за досудовим слідством не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб органів державної влади.
Пріоритет положень Конституції над законами та підзаконними актами є очевидним та не підлягає доведенню. Окрім іншого, це підтверджено у рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» та інших справах.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: завданням суду є здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
Статтею 7 КПК України визначені загальні засади кримінального провадження, до яких пунктом 15 цієї статті віднесена змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.22 КПК України: кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами своїх правових позицій.
Виходячи із змісту зазначених процесуальних норм, на сторону кримінального провадження - ініціатора клопотання покладається обов'язок доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог та підстав для їх задоволення.
Згідно зі ст.176 КПК України: запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ст.177 КПК України: метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1, 2. ст.181 КПК України: домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 раніше не судимий, вчинив злочин з необережності, є активним волонтером, має 11 подяк від підрозділів Збройних Сил України, має позитивну характеристику; є одним із засновником та активістів Організації «Громадянська ініціатива Допомоги Україні» м.Реклінхаузен (Німеччина), яка з перших днів повномасштабного вторгнення передала і продовжує передавати на підтримку підрозділів ЗСУ та постраждалого населення автомобілі швидкої допомоги, позашляховики, мотоцикли, дрони, продукти харчування, вогнегасники, медичні засоби різного плану та засоби гігієни тощо; одним із напрямків його діяльності є також доставка транспортних засобів в Україну та на передову. Крім того, суд враховує, що обвинувачений повністю відшкодував потерпілій матеріальну та моральну шкоду, у потерпілої сторони відсутні до нього будь-які претензії та вона просила призначити обвинуваченому міру покарання, не пов'язану з позбавленням волі.
Відповідно до ч.1-4 ст.194 КПК України: під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3)недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Таким чином, суд, дослідивши доводи сторони захисту, пояснення прокурора, обґрунтованість підозри, факт недоведеності прокурором в теперішній час наявності ризиків, які були встановлені слідчим суддею при обранні запобіжного заходу, поведінку обвинуваченого, яка свідчить про його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального провадження /як це вказано в обвинувальному акті/, повне добровільне відшкодування обвинуваченим спричиненої потерпілій матеріальної та моральної шкоди, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання сторони обвинувачення, у зв'язку з чим, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 , вважає за необхідне замінити на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
В цьому аспекті суд також бере до уваги і певну тривалість кримінального провадження, що з урахуванням практики ЄСПЛ, зокрема загальних висновків, викладених у справах «Штепа проти України», «Ноймайстер проти Австрії» (Neumeister v. Austria), щодо зменшення ризику непроцесуальної поведінки підозрюваного зі спливом часу, за умови відсутності появлення нових обставин, що виправдовуватимуть застосування раніше обраного запобіжного заходу, а відтак, з урахуванням відсутності компрометуючих відомостей щодо неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_4 , на переконання суду, в даному конкретному випадку, існують достатні підставі для застосування до останнього менш суворого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, зокрема - особистого зобов'язання.
Згідно із змістом ст.179 КПК України: особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу та при цьому підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Частиною 5 ст.194 КПК України передбачено обов'язки, які судом можуть бути покладені на обвинуваченого, при цьому за змістом ч.7 ст.194 КПК України встановлено, що обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців та при необхідності можуть бути продовжені за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Окрім того, особисте зобов'язання є найбільш м'яким із передбачених КПК України запобіжних заходів та у вигляді, визначеному судом, не порушить інтересів обвинуваченого та потерпілої, забезпечивши його належну процесуальну поведінку.
Керуючись ст.176-179, 184, 186, 193-194, 196, 205, 331, 376 КПК України, суд
У задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, - відмовити.
Змінити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, застосований ухвалою слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_7 від 25 вересня 2024 року відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Чернігів, громадянина України, постійно проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , раніше не судимого, на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання на строк 2 місяця.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 на строк до 25 січня 2025 року такі обов'язки:
1/прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
2/повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи.
Роз'яснити, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків на нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває в провадженні суду - прокурор.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Хустського
районного суду: ОСОБА_1