Справа № 301/3900/24
2/301/1768/24
"24" грудня 2024 р. м. Іршава
Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М.О., при секретарі Чийпеш А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача: Довжанська сільська рада, про визнання права власності на спадкове майно,
ОСОБА_1 звернулася в Іршавський районний суд з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, що складається з житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабка позивача - ОСОБА_4 . Згідно заповіту, ОСОБА_4 все своє майно залишила доньці та зятю - відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Спадкоємці за заповітом відмовилися від прийняття спадщини за заповітом на користь своєї дочки - позивачки ОСОБА_1 . Єдиним спадкоємцем першої черги за ОСОБА_4 є її дочка - відповідачка ОСОБА_2 . До складу спадкового майна входить житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого була ОСОБА_4 . Позивачка спадщину прийняла, оскільки на день відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем, але не може оформити свідоцтво про право на спадщину та право власності на житловий будинок, який входить до складу спадкового майна, оскільки житловий будинок власником не був зареєстрований та на нього відсутні правовстановлюючі документи. Просила визнати за собою право власності на спадкове майно.
Ухвалою Іршавського райсуду від 27.11.2024 року відкрито провадження у справі, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача, залучено Довжанську сільську раду, справу призначено на підготовче засідання.
Ухвалою Іршавського райсуду від 18.12.2024 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, подала до суду заяву, в якій позов підтримала, просила його задовольнити та розглянути справу по суті без її участі (а.с.39,46).
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, подали до суду заяву, в якій просили розглянути справу по суті за їх відсутності, позовні вимоги визнали у повному обсязі (а.с. 42,44,45).
Представник Довжанської сільської ради у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу по суті без його участі, письмових пояснень чи заперечень на позов не подав (а.с.38,56,69).
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає позов задовольнити, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок, що розташований АДРЕСА_1 , не зареєстрований (а.с.55).
Згідно виписки з погосподарської книги Довжанської сільради за 2001-2005 роки, забудовником та власником будинку за адресою АДРЕСА_1 , була ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13). Житловий будинок збудований у 1987 році на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку. Технічний паспорт на житловий будинок виготовлений (а.с.47-53). Згідно висновку про вартість об'єкта оцінки, станом на 16.12.2024 року вартість будинку становить 121024 грн. (а.с.54).
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 25.11.2003 року (а.с.4).
Згідно заповіту від 03.04.1991 року, посвідченого секретарем виконкому Довжанської сільради, ОСОБА_4 все своє майно заповіла доньці та зятю - відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - по частині кожному. Заповіт не скасований та не змінений.
Осіб, які б мали право на обов'язкову частку у спадковому майні за ОСОБА_4 , не має. Спадкоємці за заповітом - відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовилися від прийняття спадщини за заповітом на користь своєї дочки - позивачки ОСОБА_1 . Дана відмова від спадщини не суперечить вимогам ст. 1274 ЦК України. Єдиним спадкоємцем першої черги за ОСОБА_4 є її дочка - відповідачка ОСОБА_2 (а.с.5).
Позивачка ОСОБА_1 на день відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , тому, відповідно до вимог ст. 1268 ч.3 ЦК України, вважається такою, що прийняла спадщину (а.с.14). Згідно ст. 1268 ч.5 ЦК України, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка не може отримати свідоцтво про право на спадщину та оформити право власності на житловий будинок, оскільки житловий будинок за життя власником не зареєстрований в державному реєстрі та на нього відсутні правовстановлюючі документи.
Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, або у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена 31 січня 1966 року.
За змістом зазначеного нормативного акту виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Відповідачі подали до суду заяву, в якій визнали позов. Визнання відповідачами позову не суперечить закону, не порушує права та свободи інших осіб.
Довжанська сільська рада Хустського району (раніше Іршавського району), на території якої розташований житловий будинок, заперечень проти позову не подала.
Дана справа підсудна Іршавському районному суду, оскільки відповідно до п.3-1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів України», до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження в межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.
Оскільки згідно погосподарської книги села власником житлового будинку була ОСОБА_4 - бабка позивачки, єдиним спадкоємцем якої, що прийняв спадщину, є позивачка, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 328, 392, 1218, 1233, 1261, 1268 ч.3, 1274 ЦК України, ст. 12, 13, 263-264 ЦПК України,
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 24 грудня 2024 року.
Головуюча: М. О. Пітерських