Справа № 134/2071/24
1-в/134/197/2024
Іменем України
23 грудня 2024 року селище Крижопіль
Крижопільський районний суд Вінницької області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
представника виправного центру ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Крижопіль в режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Народної Республіки Конго, громадянина України, із вищою освітою, неодруженого, до засудження не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, про застосування до нього Закону України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів»,
До Крижопільського районного суду Вінницької області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_5 про звільнення від покарання на підставі ст. 74 КК України.
У клопотанні ОСОБА_5 посилається на те, що відбуває покарання за вироком суду за вчинення крадіжки, при цьому сума спричиненої шкоди є такою, що підпадає під ознаки ст. 51 КУпАП, а тому його дії не є кримінально караними.
Будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду подання, засуджений ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, подавши заяву про проведення судового розгляду без його участі, що відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК України не перешкоджає проведенню такого розгляду.
Представник ДУ «Крижопільський виправний центр (№113)» щодо заявленого клопотання засудженого заперечив та вважає його таким, що не підлягає задоволенню.
Прокурор проти задоволення клопотання заперечував, та зазначив, що матеріали справи, зокрема вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20.02.2023 року, який набув чинності 26.04.2024 року згідно ухвали Вінницького апеляційного суду від 26 квітня 2024 року, містить докази того, що до засудженого ОСОБА_5 не можна застосувати Закон України № 3886 - ІХ, так як сума викраденого майна перевищує 2270 грн. (станом на 2021 рік - два неоподаткованих мінімуму доходів громадян).
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши клопотання та матеріали особової справи засудженого, суд приходить до наступних висновків.
Під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України (п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України).
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (надалі Закон № 3886-ІХ).
Відповідно до вказаного Закону № 3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.6 ст. 3 КК України, зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до п п. 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь якого платника податку.
Таким чином два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи та відповідно станом на 2021 рік становило 2270 грн.
Судовим розглядом встановлено, що вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20.02.2023 року ОСОБА_5 було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України та призначено покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі, за ч. 2 ст. 190 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань у виді 1 (одного) року 6 (шести ) місяців обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання призначеного за вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 05.02.2021 року, і за сукупністю вироків призначено остаточне покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
Згідно вироку суду від 20 лютого 2023 року ОСОБА_5 своїми протиправними діями (яким визнано винуватим у кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2, ст. 190 КК України та призначено покарання) 11.08.2021 року завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму - 4300 гривень; 28.08.2021 року ОСОБА_5 завдав потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду у сумі 1000 доларів США, що згідно курсу валют Національного банку України, станом на 28.08.2021 рік, 1000 доларів США становить 26 930 гривень. Що станом на день вчинення крадіжки складає суму більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (більше 2270 грн.).
Зазначений вирок набрав законної сили 26 квітня 2024 року, що підтверджується розпорядженням Могилів-Подільського міськрайонного суду та міститься в матеріалах особової справи засудженого ОСОБА_5 .
Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння ( ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).
Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».
Частиною 2 статті 74 КК України, передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_5 за вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20.02.2023 року завдав потерпілим матеріальної шкоди на суму, більшу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на день скоєння крадіжки майна, тобто ця сума більша за розмір, з якого настає кримінальна відповідальність, а саме 2270 грн., тому, вчинене ОСОБА_5 діяння підпадає під кримінально карані діяння, передбачені Особливою частиною КК України.
За таких обставин, клопотання засудженого ОСОБА_5 є таким, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. ст. 369-372, 537, 539 КПК України, Законом України №3886-ІХ, суд,
Відмовити в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про застосування Закону України № 3886-IX від 18.07.2024 та звільнення його від відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, яке призначено вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області 20.02.2023 року у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Крижопільський районний суд Вінницької області протягом семи днів з дня її проголошення, а засудженим у той же термін після отримання її копії.
Суддя