Справа№938/1194/24
Провадження № 2/938/281/24
23 грудня 2024 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,
за участю: секретаря судового засідання Мартищук Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,
до відповідача: ОСОБА_1 ,
про: стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 11892,80 грн,
за участю :
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Обставини справи.
ТОВ "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернулося до Верховинського районного суду Івано-Франківської області суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором №3445625762 від 14.09.2021 в сумі 11892,80грн.
Ухвалою суду від 24.09.2024 відкрито провадження у справі, та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 24.10.2024 за правилами спрощеного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 24.10.2024, у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача, відносно якого були відсутні відомості щодо повідомлення про дату та час судового засідання, судове засідання відкладалось на 11.11.2024.
29.10.2024 на адресу суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яким суд скеровував на адресу відповідача судову повістку про виклик в судове засідання на 24.10.2024 , копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками, з якого вбачається, що поштове відправлення отримане відповідачем - 24.10.2024.
В судове засідання 11.11.2024 учасники справи не з'явились.
Позивач у прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу без участі представника.
Відповідач - ОСОБА_1 причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою про отримання судової повістки від 04.11.2024.
В судовому засіданні 11.11.2024 розгляд справи було відкладено на 18.12.2024.
В судове засідання 18.12.2024 учасники справи в черговий раз не з'явились. Позивач, причини неявки представника в судове засідання не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому процесуальним законом порядку. Разом з тим, суд приймає до уваги клопотання позивача про розгляд справи без участі представника позивача, яке міститься в прохальній частині позовної заяви.
Відповідач - ОСОБА_1 , причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової повістки на його зареєстровану адресу місця проживання. Окрім того, відповідач додатково повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи, шляхом повідомлення через відповідне оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу даної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд також приймає до уваги те, що відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain).
У своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, Європейський суд з прав людини, вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Статтею 43 ЦПК України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до норм ч.ч.1,3,4 ст.223 Цивільного процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи той факт, що позивач просить проводити розгляд справи без участі представника, а відповідач незважаючи на неодноразові відкладення розгляду справи, та будучи повідомленою про розгляд справи, в судове засідання повторно не з'явилась та не повідомила причин неявки, і її неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін.
Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Згідно ч.4,5 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Положеннями статей 122-124 ЦПК України, закріплено правило, що строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Враховуючи наведені вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 18.12.2024, є дата складення повного судового рішення -23.12.2024.
Правова позиція позивача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 14.09.2021 між відповідачем ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» було укладено кредитний договір №3445625762.
На підставі договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (первісний кредитор) та АТ «Таскомбанк» (новий кредитор), первісний кредитор передав новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набув прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них. За домовленістю сторін, було визначено, що первісний кредитор має право щоденно передавати новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набувати такі права, шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимоги із зазначенням ціни договору та розміру заборгованості позичальників.
В подальшому, 28.02.2024 між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція повернення боргів» було укладено договір факторингу №НІ/11/16-Ф, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція повернення боргів» зобов'язалось передати (сплатити) АТ «Таскомбанк» суму фінансування, а АТ «Таскомбанк» зобов'язалось відступити ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами та договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Відповідно до додатку №1 до договору факторингу №НІ/11/16-Ф Реєстру прав вимог, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція повернення боргів» набув права вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 11892,80грн, з яких: 7923,05грн заборгованість за тілом кредиту, 1180,15грн заборгованість за відсотками, 2789,60грн. заборгованість по комісії.
З моменту отримання позивачем права вимоги за договором №3445625762, заборгованість в сумі 11892,80грн відповідачем, не погашено.
Правова позиція відповідача.
Відповідач не скористалася своїм процесуальним правом, відзив на позовну заяву, не подала.
Фактичні обставини встановлені судом.
Судом установлено, що 14.09.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір №3445625762. Згідно п.1.1. даного договору кредитодавець зобов'язався надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позивальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Сума кредиту, згідно п.1.2 договору становить 11662,16грн. Строк кредиту 12 місяців. Тип кредиту/мета кредиту : кредит на будь які цілі.
Позичальник, зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах, передбачених в п.1.3 договору.
Згідно п.1.4 кредитного договору, позичальник доручив кредитодавцю виплатити/сплатити, за рахунок отриманого кредиту такі суми грошових коштів та за наступними реквізитами: ОСОБА_1 , кошти в сумі 10000,00грн, шляхом перерахування таких на поточний рахунок останнього; ПАТ Страхова компанія «ТАС» - кошти в сумі 353,16грн в якості оплати страхового платежу за договором страхування №3445625762-С від 14.09.2021р.; ПАТ Страхова група «ТАС» - кошти в сумі 650,00грн в якості оплати страхового платежу за договором страхування №3445625762-KMZ від 14.09.2021р.; отримувач ТОВ «ФК» «ЦФР» - кошти в сумі 200грн, оплата за електронний ключ до додатку SupportUA; отримувач ТОВ «ФК» «ЦФР» кошти в сумі 459,00грн, в якості оплати за електронний ключ доступу до додатку "Radar.Sreen" (а.с 5).
Згідно паспорту кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» №5625762 кредитним посередником у даному кредитному договорі є ТОВ «Центр фінансових рішень», сума кредиту 11662,16грн, строк кредиту 12 місяців, розмір процентної ставки: щомісячні проценти 2.99 % від суми кредиту, річні проценти 9,99% від суми боргу за договором (а.с.6).
Відповідно до п.6 паспорту кредиту, позичальник зобов'язаний був здійснювати повернення кредитних коштів із врахуванням нарахованих річних та щомісячних відсотків, шляхом сплати щомісячних платежів у строк до 20.09.2022.
07 жовтня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Таскомбанк» (новий кредитор) та ТОВ «Фінансова компанія «Центр Фінансових Рішень» (первісний кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР - 10-2016, за умовами якого первісний кредитор зобов'язався передати новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набути права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них, та сплатити первісному кредитору за відступлення прав вимоги грошові кошти в сумі, що дорівнює ціні договору, у порядку та строки встановлені цим договором (п. 2.1 договору).
Відповідно до п.2.2 договору, сторони погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов?язаний набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних Реєстрів прав вимог (зразок якого наведено у Додатку 1 до цього Договору) із зазначенням Ціни договору та розміру заборгованостей позичальників. Підписані сторонами відповідні реєстри прав вимог є невід?ємною частиною цього Договору. Розмір заборгованостей позичальників, права вимоги до яких відступається згідно Реєстру прав вимог, вказується у кожному окремому реєстрі до цього договору. Реєстр прав вимог складається Сторонами в паперовому та електронному вигляді (у форматі .x/s). Реєстр прав вимог на паперовому носії (з основною інформацією за Кредитними договорами) підписується уповноваженими представниками Сторін і скріплюється печатками Сторін. Реєстр прав вимог на електронному носії (з додатковою інформацією за Кредитними договорами) передається Первісним кредитором Новому кредитору і повинен повністю відповідати Реєстру прав вимог на паперовому носії в частині основної інформації за Кредитними договорами, підписаному Сторонами. У випадку розбіжностей між інформацією, що наведена у Реєстрі прав вимог на паперовому носії та Реєстру прав вимог на електронному носії перевагу має інформація Реєстру прав вимог на паперовому носії.
Відповідно до розділу 1 договору, сторони визначили, що позичальники, це клієнти Первісного кредитора, яким Первісний кредитор надав кредити та, які мають зобов?язання по відношенню до Первісного кредитора за кредитними договорами (п. 1.1. договору).
Права вимоги, це права грошової вимоги (боргових зобов?язань) за фінансовими кредитами Первісного кредитора за Кредитними договорами до Позичальників щодо погашення Заборгованостей, які виникли на підставі укладених між Первісним кредитором та Позичальниками Кредитних договорів, та підтверджуються Документацією, а також Інші права (п. 1.7 договору) (а.с.12-13).
28.02.2024 між АТ «Таскомбанк» (клієнт) та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (Фактор) укладено договір факторингу №НІ/11/16-Ф, відповідно до пункту 2.1 якого, фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму кредитування а клієнт зобов'язався відступити факторові права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Перелік позичальників, підстави виникнення права вимоги до позичальників, сума боргу та інші дані зазначаються в реєстрі прав вимоги, який формується згідно додатку №1 та є невід'ємною частиною договору.
Згідно п. 2.3 договору відступлення Права Вимоги і всіх інших прав, належних Клієнту за Кредитними Договорами та їх перехід від Клієнта до Фактора відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Прав Вимог згідно Додатку №2, але не раніше здійснення оплати Фактором згідно п.3.1 цього Договору, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Позичальників стосовно Боргу та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Прав Вимог - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги боргу та є невід'ємною частиною цього Договору (а.с14-15).
28.02.2024 між ТзОВ «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) та АТ «Таскомбанк» (Клієнт) було підписано Акт прийому передачі Реєстру прав вимоги до договору факторингу №НІ/11/16-Ф від 28.02.2024, згідно якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр прав вимоги, після чого з урахуванням п.2.1 договору факторингу, від клієнта до фактора переходять права вимоги боргу від позичальника і фактор стає кредитором по відношенню стосовної їх боргів (а.с. 16).
Також позивачем долучено до справи Витяг із Реєстру прав вимог до договору факторингу №НІ/11/16-Ф щодо передачі прав вимоги до ОСОБА_1 за договором від 14.09.2021 №3445625762 на суму 11892,80грн, з яких: 7923,05грн заборгованість за тілом кредиту, 1180,15грн заборгованість за відсотками, 2789,15грн. заборгованість по комісії (а.с. 17).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості по кредитному договору №№3445625762 від 14.09.2020 за період з 28.02.2024 по 31.07.2024, заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем, станом на 31.07.2024 року складає 11892,80грн. з яких: 7923,05грн заборгованість за тілом кредиту, 1180,15грн заборгованість за відсотками, 2789,15грн. заборгованість по комісії (а.с.11).
Оцінка суду.
Так, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як визначено ч.1 ст. 626, ч.1 ст.628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, зміст кредитного договору. Так, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.
Відповідно до статті 1056-1 розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно положень ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із положеннями ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України від 07 грудня 2000 року «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
З частини першої статті 1077 ЦК України та частини п'ятої статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що суб'єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 Цивільного кодексу України), фактора, яким може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 Цивільного кодексу України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.
У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.
Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.
Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 (провадження №12-97гс18).
Відповідно до пункту 11статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою.
Статтею 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності. Фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог ЦК України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов'язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов'язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред'явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника.
Відповідно до положень ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч.1,2 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
Згідно із положеннями ч.1 ст.81, ч.1 ст.82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно позовних вимог, позивач просить сягнути із відповідача заборгованість в сумі 11892,80грн, яка виникла у відповідача за кредитним договором від 14.09.2021 №3445625762 укладеним із ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», та право вимоги якої за договором від 07 жовтня 2016 №ТАСЦФР - 10-2016 перейшло до нового кредитора ПАТ «Таскомбанк», та в подальшому, за договором факторингу від 28.02.2024 №НІ/11/16-Ф від АТ «Таскомбанк» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору №3445625762 від 14.09.2021 та Паспорту кредиту №5625762, ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» зобов'язалося надати ОСОБА_1 (позичальник) кредит у розмірі 11662,16грн, строком на 12 місяців, а ОСОБА_1 , в свою чергу зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах, передбачених в паспорті кредиту.
Зокрема, за умовами договору, позичальник доручив кредитодавцю виплатити/сплатити, за рахунок отриманого кредиту такі суми грошових коштів та за наступними реквізитами: ОСОБА_1 , кошти в сумі 10000,00грн, шляхом перерахування таких на поточний рахунок останнього; ПАТ Страхова компанія «ТАС» - кошти в сумі 353,16грн в якості оплати страхового платежу за договором страхування №3445625762-С від 14.09.2021р.; ПАТ Страхова група «ТАС» - кошти в сумі 650,00грн в якості оплати страхового платежу за договором страхування №3445625762-KMZ від 14.09.2021р.; отримувач ТОВ «ФК» «ЦФР» - кошти в сумі 200грн, оплата за електронний ключ до додатку SupportUA; отримувач ТОВ «ФК» «ЦФР» кошти в сумі 459,00грн, в якості оплати за електронний ключ доступу до додатку "Radar.Sreen".
Згідно паспорту кредиту сторони погодили наступний розмір процентної ставки: щомісячні проценти 2.99 % від суми кредиту, річні проценти 9,99% від суми боргу за договором.
Разом з тим, до матеріалів не долучено жодних доказів виконання ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» своїх зобов'язань за цим договором в частині надання кредитних коштів ОСОБА_1 , а саме перерахування таких в порядку передбаченому п. 1.4 договору.
Матеріали справи не містять жодних розрахунків чи будь яких інших первинних документів, які б підтверджували факт наявності заборгованості у ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» за вказаним кредитним договором.
Згідно договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР - 10-2016, який було укладено 07 жовтня 2016 між Публічним акціонерним товариством «Таскомбанк» (новий кредитор) та ТОВ «Фінансова компанія «Центр Фінансових Рішень» (первісний кредитор), первісний кредитор зобов'язався передати новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набути права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них, та сплатити первісному кредитору за відступлення прав вимоги грошові кошти в сумі, що дорівнює ціні договору, у порядку та строки встановлені цим договором (п. 2.1 договору).
Відповідно до п.2.2 договору, сторони погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов?язаний набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних Реєстрів прав вимог (зразок якого наведено у Додатку 1 до цього Договору) із зазначенням Ціни договору та розміру заборгованостей позичальників. Підписані сторонами відповідні реєстри прав вимог є невід?ємною частиною цього Договору.
Однак, до матеріалів справи позивачем не долучено будь яких доказів, в тому числі і Реєстрів прав вимог, які б підтверджували факт переходу будь яких прав вимоги від ТОВ «Фінансова компанія «Центр Фінансових Рішень» до Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк», в тому числі і прав вимоги до ОСОБА_1 за договором №3445625762 від 14.09.2021.
Окремо слід звернути увагу на те, що кредитний договір №3445625762 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та відповідачем, укладений 14.09.2021, тобто після укладення 07.10.2016 року договору про відступлення прав вимоги від ТОВ «Фінансова компанія «Центр Фінансових Рішень» до Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк». Отже, на момент відступлення права вимоги за договором №ТАСЦФР - 10-2016, право вимоги на борги за договором кредиту №3445625762, в даний пакет не могло входити, оскільки ще не існувало.
Суд звертає увагу на те, що договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016, не містить положень, які б свідчили про те, що за ним переходять права вимоги за зобов'язаннями, строк виконання яких виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників.
За таких обставин суд дійшов висновку, що до позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №3445625762, оскільки позивачем не доведено, що таке право вимоги існувало у попереднього кредитора АТ «Таскомбанк», та могло бути передано позивачу.
Окремо слід звернути увагу на те, що згідно п. 2.3 договору факторингу №НІ/11/16-Ф від 28.02.2024, відступлення права вимоги і всіх інших прав, належних Клієнту за Кредитними Договорами та їх перехід від Клієнта до Фактора відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру прав вимог згідно Додатку №2, але не раніше здійснення оплати Фактором згідно п.3.1 цього Договору, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Позичальників стосовно Боргу та набуває відповідні Права Вимоги.
В свою чергу, за п. 3.1 договору, фактор зобов'язаний в день укладення сторонами цього договору, сплатити клієнту суму фінансування шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта.
28.02.2024 між ТзОВ «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) та АТ «Таскомбанк» (Клієнт) було підписано Акт прийому передачі Реєстру прав вимоги до договору факторингу №НІ/11/16-Ф від 28.02.2024. Однак доказів здійснення позивачем, як фактором, оплати за договором факторингу (п. 3.1 догоаору), суду не надано, а долучений до справи Витяг із Реєстру прав вимог до договору факторингу №НІ/11/16-Ф не містить підписів сторін договору.
За таких обстави, суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» за кредитним договором №3445625762 в сумі 11892,80грн, та доказів, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у встановленому законом порядку набуло статус нового кредитора за цим договором, а відтак і набуло право вимоги до нього.
Тому в задоволенні вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 14.09.20210 №№3445625762 в сумі 11892,80грн, слід відмовити.
Судові витрати.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, при пред'явленні позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Таким чином, оскільки в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено повністю, витрати позивача по сплаті судового збору, слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 10-13, 49, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 14.09.2021 №3445625762 в сумі 11892,80грн - відмовити.
Витрати позивача по сплаті судового збору, залишити за позивачем.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.;
відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Повне рішення складено 23.12.2024.
Суддя Роман ДЖУС