Справа № 2-19/10
23 листопада 2010 року Турківський районний суд Львівської області в складі: головуючої, судді Строни Т.Г., при секретарі Рик К.М., із участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши в м.Турці позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Турківської державної нотаріальної контори, третя особа ОСОБА_5 про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом частково недійсним та визнання права власності на господарську будівлю в порядку спадкування,
встановив:
28.04.2009 року до суду із даним позовом звернулася ОСОБА_3.
Посилалася на те, що вони із відповідачем ОСОБА_4 є рідними сестрою і братом. ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Турці померла їх ма ти, ОСОБА_6.
07.06.1991 року житловий будинок із надвірними спорудами АДРЕСА_1 ма ти заповіла їй та їх сестрі, ОСОБА_5, в рівних частках.
07.05.1996 року Турківською державною нотаріальною конто рою їм було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, яке складалося із житлового будинку, розташо ваного в АДРЕСА_1. При видачі цього свідоцтва нотаріус не врахував надвірні споруди, зокрема дерев»яний сарай розміром 11,5 на 5 метрів та інші господарські споруди.
Господарська будівля - дерев»яний сарай - побудована в 1956 році їх матір»ю за її життя, її силами та за її грошові заощадження.
-2-
Господарство відповідача межує із її та її сестри господарствами. В господарстві відповідача є свій сарай. Спірна господарська будівля
розташована за межами земельної ділянки відповідача. Поки вони були із відповідачем у добрих стосунках, то дозволяли користува тися господарською будівлею, сараєм, в якому він тримав свою ху добу.
Восени 2006 року її стосунки із відповідачем ускладнилися. З того часу відповідач став оспорювати її право на господарську будівлю, наполягаючи на тому, що дана господарська будівля відноситься до його господарства, не хоче її звільняти.
Просить суд визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що видане на її ім»я та ім»я третьої осо би 07.05.1996 року, включити у спадкове майно після смерті матері господарську будівлю - дерев»яний сарай розміром 11,5 на 5 м. по АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на цю господарську будівлю в порядку спадкування за заповітом після смерті матері.
В судовому засіданні позивачка свій позов підтримала і надала суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
В судовому засіданні відповідач позов не визнав і пояснив, що свою частку в житловому будинку він віддав сестрі ОСОБА_3, а вона за то віддала йому сарай, яким він користується віддавна. Цей сарай розташований на його земельній ділянці та записаний за ним згідно технічного паспорту на його житловий будинок.
В судове засідання представник Турківської держнотконтори не з»явився. Про час розгляду справи Турківська державна нотаріальна контора повідомлялася завчасно і належним чином. Просять розглядати справу без їх участі.
В судовому засіданні третя особа ОСОБА_5 позов підтримала і надала суду пояснення, аналогічні поясненням позивачки.
В судовому засіданні представник Турківської міської ради при вирішенні даного спору покладався на думку суду.
Вислухавши сторони, третіх осіб, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, дослідивши обставини справи, всі наявні документи, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає, із таких підстав.
-3-
Судом встановлено, що під АДРЕСА_1 до 1955 року подружжям ОСОБА_6 та ОСОБА_12 було побудовано житловий будинок із надвірними спорудами.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_12 помер.
07.10.1971 року виконкомом Турківської районної ради Львівської області відповідачу ОСОБА_4 дозволено будівництво житлового будинку по АДРЕСА_2 на межі із північного сходу із садибою ОСОБА_6., його мами. Окремо земельної ділянки під дане будівництво не виділялося.
18.09.1978 року ОСОБА_4 закінчив будівництво свого житлового будинку, про що виконкомом Турківської міської ради затверджено акт про закінчення будівництва та введення в експлуатацію житлового будинку ОСОБА_4 АДРЕСА_1.
Земельні ділянки для обслуговування житлових будинків ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не розмежовувалися.
07.06.1991 року ОСОБА_6 склала заповіт, посвідчений в той же день державним нотаріусом Турківської державної нотаріальної контори, згідно якого житловий будинок із надвірними спорудами по вул. Куйбишева
( нині Горішня) в м.Турці із надвірними спорудами заповіла своїм донькам : ОСОБА_3, позивачці, та ОСОБА_5 в рівних частках. На цей час згідно зведеного оціночного акту № 39 від 16.01.1967 року та плану земельної ділянки від 12.06.1983 року на подвір»ї біля будинку малися господарські споруди : два сараї, підвал та колодязь.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.
07.05.1996 року державним нотаріусом Турківської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 та ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_6, в якому зазначено, що спадкове майно складається із житлового будинку АДРЕСА_1. У даному свідоцтві не зазначено господарські споруди, які малися на той час біля житлового будинку.
-4-
31.10.1996 року за заявою ОСОБА_3 начальником Самбірського міжміського бюро технічної інвентаризації їй видано реєстраційне посвідчення про те, що Ѕ частина житлового будинку
АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_3 та записано в реєстрову книгу № 9 за реєстровим номером 112/419.
В 2008 році, після того, як у неї погіршилися стосунки із братом, ОСОБА_4, позивачка ОСОБА_3 звернула увагу на те, що в свідоцтві про право на спадщину нотаріусом не вписано надвірні споруди, які належали її матері, ОСОБА_6, про що 07.04.2008 року ОСОБА_3 написала заяву державному нотаріусу Турківської державної нотаріальної контори із проханням видати їй доповнення про право на спадщину, однак їй відмовлено у внесенні доповнень до свідоцтва про право на спадщину, оскільки у реєстраційних посвідченнях, виданих Самбірським міжміським бюро технічної інвентаризації не відображено надвірні споруди.
І лише 28.04.2009 року позивачка звернулася до Турківського районного суду Львівської області із даним позовом.
Наведені вище обставини підтверджуються : копією спадкової справи № 27/95, наданою Львівським державним нотаріальним архівом; копіями інвентаризаційно-реєстрових справ на житловий будинок № 39 та житловий будинок АДРЕСА_2, наданими Самбірським МБТІ; реєстраційним посвідченням, виданим начальником Самбірського міжміського бюро технічної інвентаризації 31.10.1996 року; планами земельних ділянок ( а.с.12, 13); відповідями на ім»я ОСОБА_3 від зав. Турківської державної нотаріальної контори та начальника Львівського обласного управління юстиції (а.с. 16, 17) ; схематичним планом земельної ділянки сторін ( а.с.23).
Не довіряти даним доказам у суду підстав немає.
В силу ст.ст. 256, 257, 258 ЦК України строк, у межах якого особа може звернутися до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлюється тривалістю у три роки.
Договір про збільшення строку позовної даності між сторонами відсутній, перебіг позовної давності розпочався в день видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину за заповітом - 07.05. 1996 року, і на час звернення позивачки із позовом до суду 28.04.2009 року становив більше 12 років.
-5-
Враховуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності по даній справі, в силу ч. 3 ст. 267 ЦК України
сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як пояснила в судовому засіданні позивачка ОСОБА_3, свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті матері вони із сестрою ОСОБА_5 отримали в 1996 році, і , оскільки із братом, відповідачем ОСОБА_4 перебували у добрих стосунках, то до суду і не зверталася. Звернулася вона до суду лише після того, як у неї виникли неприязні стосунки із відповідачем. Викладені позивачкою ОСОБА_3 причини пропуску строку позовної давності суд не може визнати поважними, оскільки ніщо не перешкоджало позивачці звернутися до суду, однак вона своїм правом не скористалася.
На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 4,10,11,60,212 ЦПК України, ст.ст. 256-268 ЦК України, суд
вирішив:
у позові ОСОБА_3 відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Львівської області через районний суд протягом 10 днів із дня його проголошення.
Головуюча-