Справа №569/10926/24
18 грудня 2024 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Першко О.О.,
секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні майном, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (далі - відповідачі), в якому просив зобов'язати відповідачів не чинити йому перешкоди у користуванні підвальним приміщення шляхом знесення (демонтажу) за власний рахунок самовільно встановлених цегляних перегородок та дверей, що встановлені в підвальному приміщенні багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , привести вказане приміщення у первісний стан, а також стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду в сумі 10 000 грн 00 коп.
Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 02 вересня 1998 року йому на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_2 . Вказана квартира розташована на першому поверсі двоповерхового багатоквартирного будинку. Задля утримання квартири в належному та придатному для проживання стані, йому необхідно мати безперешкодний доступ до підвалу будинку, зокрема, для утеплення підлоги, ремонту труб, проведення дезінфекції приміщення від грибку і плісняви тощо.
Однак, вже протягом тривалого часу йому чиняться перешкоди у користуванні допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку, зокрема, підвалом. Оскільки відповідачі без належних на те підстав перелаштували підвальне приміщення, виокремивши собі його частину, шляхом перепланування загального коридору, облаштування цегляних перегородок з облаштуванням дверей, тим самим унеможливили йому безперешкодний доступ до підвального приміщення, що повинно перебувати у загальному користуванні всіх мешканців будинку, обмежили вільний доступ до слухових (вентиляційних) вікон, унеможливили циркуляцію повітря в підвальному приміщенні, що стало причиною появи цвілі та плісняви, а також неприємного запаху у підвальному приміщенні. Відтак, відповідачами порушено його право доступу до допоміжних приміщень та технічного обладнання багатоквартирного будинку.
Він неодноразово звертався до відповідачів з вимогами усунути перешкоди у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, зокрема підвальним приміщення. Просив, щоб відповідачі демонтували встановлені ними у підвалі двері, або ж надали позивачу ключ для можливості спільного користування приміщенням загального користування, однак відповідачі відмовилися.
Він є співвласником майна спірного багатоквартирного будинку, тому також має право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників. Перепланування підвального приміщення, встановлення замків у підвальному приміщені без відповідного повідомлення інших співвласників, і є перешкодою в користуванні майном, котре чиниться позивачу відповідачами по справі. А тому їх слід зобов'язати не чинити перешкоди йому перешкод у користуванні підвальним приміщення, шляхом знесення (демонтажу) за власний рахунок самовільно встановлених цегляних перегородок та дверей, що встановлені в підвальному приміщенні багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , та привести вказане приміщення у первісний стан.
Крім того, враховуючи його страждання, що виникли у зв'язку з протиправними діями відповідачів, та призвели до змін усталеного способу життя, стали причиною психічних і душевних страждань, вважає за необхідне стягнути з відповідачів завдану моральну шкоду, котру він оцінює в розмірі 10 000 грн 00 коп.
В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 позов підтримали з мотивів у ньому наведених, просили задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, оскільки відповідач ОСОБА_5 стверджує, що нею будь-яких дверей у підвальному приміщенні багатоквартирного будинку не встановлювалось, жодного перепланування цього приміщення не проводилось, жодних перешкод у доступі ОСОБА_1 до місць загального користування (допоміжних приміщень) багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 нею не чиниться. Матеріалами справи підтверджується, що предметом розгляду даної справи є усунення перешкод у користуванні позивачем допоміжними приміщеннями - підвальним приміщенням, доступ до якого відкритий.
Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про час, дату і місце проведення судового засідання.
Згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Рівненській області від 20 червня 2024 року ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 10 грудня 1996 року.
Згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Рівненській області від 20 червня 2024 року ОСОБА_6 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 27 квітня 2005 року.
Згідно відповіді №637884 від 12 червня 2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_7 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 30 квітня 2003 року.
11 грудня 2024 року до суду повернулися не врученими судові повістки для відповідачів на 18 грудня 2024 року з довідками поштового відділення про причини повернення/досилання, де вказані причини повернення - адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
У частині восьмій статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.
Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання.
Згідно частини 4 статті 130 ЦПК України, у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
Відповідно до частини 1, 3 статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Оскільки судові повістки, направлені судом відповідачам за адресою, за якою зареєстровано їхнє місце проживання, повернуті суду з відмітками - адресат відсутній за вказаною адресою, тому суд вважає відповідачів такими, що були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового розгляду.
18 грудня 2024 року представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 подав клопотання про закриття провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору, яке ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 18 грудня 2024 року, яка постановлена судом без виходу до нарадчої кімнати, залишено без задоволення.
Заслухавши позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи і наявні у них докази, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 02 вересня 1998 року, а ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 належить на праві спільної часткової власності квартира АДРЕСА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 10 липня 2006 року та Випискою з матеріалів інвентаризаційної справи №2407 від 29 травня 2024 року, виданою Комунальним підприємством «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації».
Будинок АДРЕСА_1 є двоповерховим, восьмиквартирним, має два під'їзди, в яких розташовані по чотири квартири, і має спільний підвал, що слідує з технічного паспорта на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок по АДРЕСА_1 , виготовленого Комунальним підприємством «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» 26 липня 2021 року станом на 11 грудня 2017 року.
Як слідує з відповіді Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради на звернення ОСОБА_1 від 04 травня 2023 року №УКЛ-46/23-2 комісією за участю представників Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради проведено огляд житлового будинку АДРЕСА_1 . Житловий будинок АДРЕСА_1 , всі квартири знаходяться у приватній власності мешканців, прибудинкова територія будинку не приватизована, розділена між співвласниками самостійно. В результаті обстеження підвального приміщення вказаного будинку виявлено сліди витоків з внутрішньобудинкової каналізаційної мережі. Коридори загального користування в підвальному приміщені житлового будинку частково відгороджені власниками квартир під власні комори, чим обмежено доступ до слухових (вентиляційних) вікон. В одному з коридорів загального користування підвального приміщення виявлено складування великогабаритних предметів.
З Акта обстеження від 23 квітня 2024 року вбачається, що комісією у присутності ОСОБА_1 було обстежено житловий будинок АДРЕСА_1 та його прибудинкову територію, та виявлено, зокрема, витоки з внутрішньобудинкових каналізаційних мереж у підвальному приміщенні, а також те, що коридори загального користування в підвалі частково відгороджені власниками квартир під власні комори, обмежено доступ до слухових (вентиляційних) вікон, відчувається у підвалі запах сирості та цвілі.
З відповіді ТОВ «Управлінська компанія «Житло Сервіс Рівне» від 04 грудня 2024 року № 298 на інформаційний запит вбачається, що підвальне приміщення багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 належить співвласникам цього будинку на правах спільної сумісної власності. До ТОВ «Управлінська компанія «Житло Сервіс Рівне», яке надає послуги з управління вказаним будинком (є управителем), від ОСОБА_1 чи інших співвласників не надходило будь-яких звернень щодо ненадання доступу ОСОБА_1 (іншим співвласникам) до підвального приміщення цього будинку або чиняться перешкоди в користуванні ним, в тому числі зі сторони співвласників квартири АДРЕСА_5 цього будинку. За час обслуговування цього будинку з 01 лютого 2020 року не встановлено фактів про те, що інші співвласники будинку чинять перешкоди ОСОБА_1 в користуванні вказаним підвальним приміщенням.
Також, як слідує з матеріалів справи, 12 вересня 2023 року позивач звертався до ОСОБА_4 із заявою щодо усунення перешкод в користуванні майном, в якій просив надати йому безперешкодний доступ до допоміжних приміщень будинку, а саме підвалу, який ОСОБА_4 самовільно зайняв, надати йому ключі від самовільно зайнятого підвалу, або зняти замок, щоб він міг безперешкодно користуватися підвалом.
Крім того, ОСОБА_1 неодноразово звертався до Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області протягом 2023-2024 років із заявами з приводу конфлікту з сусідами квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_7 , які перешкоджають доступу в підвальне приміщення, що слідує з відповідей на заяви ОСОБА_1 . Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області від 03 серпня 2023 року №23905/200/04-2023 та від 22 березня 2024 року №8083/200/01-2024.
Свідок ОСОБА_11 , яка є подругою позивача, в судовому засіданні показала, що якось приходила в гості до ОСОБА_1 і відчула запах цвілі, після чого ОСОБА_1 їй запропонував спуститися у підвал, щоб побачити причину такого запаху. Вони спустилися у підвал, двері до якого були відчинені, і вона побачила плісняву та грибок, а також побачила влаштовані перегородки. З правої сторони була перегородка та двері, які були зачинені, згодом вийшов ОСОБА_4 і сказав, що він не відкриє ці двері, бо він їх встановлював, але потім відкрив двері.
У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 319 ЦК України визначено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Отже, частина друга статті 382 ЦК України визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на врегулювання порядку користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням.
Усі зазначені об'єкти становлять єдине ціле з квартирами і житловим будинком, призначені вони для постійного обслуговування і забезпечення відповідної експлуатації всього будинку.
Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна.
У рішенні Конституційного Суду України у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 зазначено, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року № 14-рп/2011 у справі № 1-22/2011 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в аспекті конституційного звернення положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року № 2482-ХІІ (2482-12) зі змінами необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.
Згідно частин першої-другої статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
У постанові Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі 452/2808/19 (провадження № 61-7110св22) зазначено, що: «щоб не порушувався принцип спільності здійснення права спільної сумісної власності, будь-яка дія стосовно спільного майна багатоквартирного будинку вимагає погодження всіх співвласників».
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Власник, за правилами цієї статті, може вимагати усунення всяких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Таке право забезпечується йому за допомогою негаторного позову.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення будь-яких порушень свого права від будь-яких осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним та ефективним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За приписами частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частина перша статті 77 ЦПК України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_8 , а ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 належить на праві спільної часткової власності квартира АДРЕСА_4 .
Будинок АДРЕСА_1 є двоповерховим, восьмиквартирним, має два під'їзди, в яких розташовані по чотири квартири, і має спільний підвал. Коридори загального користування в підвальному приміщені житлового будинку частково відгороджені власниками квартир під власні комори.
Однак, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження порушення саме відповідачами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 його права щодо користування допоміжним приміщенням (підвальним приміщенням), яке є спільною сумісною власністю мешканців багатоквартирного житлового будинку, і самовільного встановлення ними цегляних перегородок та дверей у підвальному приміщенні. Позивач не довів ті обставини, на які посилався як на підставу своїх позовних вимог.
Крім того, як слідує з відповіді ТОВ «Управлінська компанія «Житло Сервіс Рівне» від 04 грудня 2024 року № 298, яке здійснює надання послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 (є управителем), за час обслуговування цього будинку з 01 лютого 2020 року не встановлено фактів про те, що інші співвласники будинку чинять перешкоди ОСОБА_1 в користуванні вказаним підвальним приміщенням.
А показання одного свідка ОСОБА_11 про те, що у ОСОБА_4 були ключі від однієї з комор підвального приміщення не є достатнім доказом чинення позивачу перешкод зі сторони відповідачів у користуванні спільним майном багатоквартирного будинку - підвальним приміщенням.
Відтак, суд відмовляє за недоведеністю у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідачів не чинити позивачу перешкоди у користуванні підвальним приміщення шляхом знесення (демонтажу) за власний рахунок самовільно встановлених цегляних перегородок та дверей, що встановлені в підвальному приміщенні багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , приведенні вказаного приміщення у первісний стан.
І оскільки у задоволенні первісної вимоги про усунення перешкод в користуванні майном, зобов'язання вчинити дії суд відмовляє, тому не підлягає до задоволення і похідна вимога позивача щодо стягнення з відповідачів на його користь моральної шкоди.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В И Р I Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні майном, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , серія і номер паспорта НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 , серія і номер паспорта НОМЕР_4 .
Відповідач - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Повне судове рішення складено 23 грудня 2024 року.
Суддя О.О. Першко