ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/25108/24
провадження № 2-з/753/287/24
про забезпечення позову
"23" грудня 2024 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі судді Котенко Р. В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Легкобит Станіслав Олександрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гришаєва Ірина Вікторівна про визнання договорів позики та іпотеки недійсними
19 грудня 2024 року до Дарницького районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову до подання ним позову до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Легкобит Станіслав Олександрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гришаєва Ірина Вікторівна про визнання договорів позики та іпотеки недійсними.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 20 грудня 2024 року для розгляду справи визначено суд у складі головуючого судді Котенко Р. В.
У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що 24.11.2021 між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 позичила йому 1 320 089,60 грн, що в еквіваленті становило 48 640,00 доларів США. Строк повернення грошових коштів - 24.11.2022. У забезпечення договору позики він передав ОСОБА_2 належну йому на праві власності квартиру на підставі договору іпотеки від 24.11.2021. У зв'язку із повномасштабним вторгненням рф в Україну, у ОСОБА_1 виникли складнощі з виконанням свого зобов'язання з повернення грошових коштів за договором позики, внаслідок чого договір позики був пролонгований шляхом укладання між сторонами 24.10.2022 договору про внесення змін до договору позики, відповідно до якого ОСОБА_1 передано у позику 4 106 489,40 грн, які він зобов'язується повернути згідно із графіком платежів до 24.02.2028. Відповідні зміни були внесені і до договору іпотеки. Разом з тим, ОСОБА_1 зазначає, що фактично збільшена сума позики йому не передавалась. Договором про внесення змін до договору позики лише був продовжений строк позики. Враховуючи вказані обставини, посилаючись на ст. 1051 ЦК України, ОСОБА_1 вважає, що договір позики має бути визнаний недійсним з тих підстав, що грошові кошти були одержані ним у меншій кількості, ніж встановлено договором.
15 грудня 2024 року ОСОБА_1 було отримано офіційне повідомлення ОСОБА_2 про дострокове погашення заборгованості за договором позики у розмірі 3 649 738,50 грн протягом 30-ти днів з дня отримання повідомлення. У разі непогашення - ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки зверне стягнення на належну йому квартиру АДРЕСА_1 . При цьому ОСОБА_1 вказує, що вартість квартири за оцінкою, яку замовила ОСОБА_2 , нижче отриманої ним оцінки від Фонду державного майна України на 900 000,00 грн. Отже, якщо його квартира буде реалізована ОСОБА_2 , за ним ще залишиться борг у розмірі 400 000,00 грн.
Отже, заявник просить накласти на належну йому квартиру АДРЕСА_1 арешт, а також заборонити до набрання законної сили судовим рішенням у справі за його позовом до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Легкобит Станіслав Олександрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гришаєва Ірина Вікторівна про визнання договорів позики та іпотеки та договорів про внесення до вказаних договорів змін недійсними, ОСОБА_2 , її представникам, органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, в тому числі реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 104,7 кв. м, житловою площею 51,1 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1547745480000.
Вважає, що такий вид забезпечення позову є співмірним з його позовними вимогами, захід є тимчасовим і не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача.
Вивчивши матеріали поданої заяви, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до положень статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
За змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Тобто, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для ефективного захисту прав або інтересів позивача.
При цьому, відповідно до вимог частини 3 статі 12, частини 1 статті 81 ЦПК України обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Види забезпечення позову визначені частиною першою статті 150 ЦПК України. Зокрема, згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Проаналізувавши доводи ОСОБА_1 щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову та дослідивши подані до суду докази, суд дійшов переконання, що між сторонами дійсно виник спір щодо укладених договорів позики та іпотеки.
Так, відповідно до п. 1 договору позики, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого 24.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом Станіславом Олександровичем за реєстровим № 3358, зі змінами, внесеними договором, посвідченим 24.10.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гришаєвою Іриною Вікторівною за реєстровим № 2003, ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_1 прийняв у власність 4 106 489,40 грн, що є еквівалентом суми 101 898,00 доларів США. Разом з тим, позивач заперечує, що ним була отримана сума, вказана у договорі. Вказує, що фактично на руки було отримано 36 100,00 доларів США.
У забезпечення вказаного договору позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 , посвідчений 24.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом Станіславом Олександровичем за реєстровим № 3359 із змінами, внесеними договором, посвідченим 24.10.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гришаєвою Іриною Вікторівною за реєстровим № 2004.
Квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 08.05.2018 державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори Конончук Т. В. за реєстровим № 2-668, право власності на яку зареєстровано за заявником 08.05.2018, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 123173009 від 08.05.2018.
15.12.2024 ОСОБА_1 від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірини Миколаївни отримано повідомлення від 10.12.2024, зареєстроване у реєстрі за № 7708, про передачу вимоги ОСОБА_2 про дострокове повернення заборгованості за договором позики у розмірі 3 649 738,50 грн, що є еквівалентом суми 87 210,00 доларів США. У разі неповернення боргу протягом 30 днів з дня отримання цього повідомлення, на підставі договору іпотеки іпотекодержатель матиме право на продаж предмету іпотеки будь-якому покупцеві за ціну 3 229 000,00 грн.
Відповідно до наданої заявником довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості, сформованої 21.11.2024, вартість квартири АДРЕСА_1 складає 4 192 156,24 грн.
Дослідивши зазначені докази, суд дійшов переконання, що невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, зокрема, через те, що квартира може бути відчужена на користь третіх осіб. У такому разі, внаслідок незастосування судом заходів забезпечення позову, якщо позов буде задоволено, позивач вимушений буде ініціювати новий судовий процес з метою поновлення своїх прав, а саме з метою повернення собі у власність квартири.
Разом з тим, щодо обраних позивачем засобів забезпечення позову, суд зазначає таке.
Як вбачається зі змісту вимог заяви про забезпечення позову, заявник просить застосувати арешт квартири та заборонити ОСОБА_2 , її представникам, органам та суб'єктам, які здійснюються повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, в тому числі реєстрацію права власності на нерухоме майно, що з огляду на статтю 150 ЦПК України є окремими видами забезпечення позову.
Так, пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Тобто, відповідно до вказаної норми арешт може бути накладений на майно, що належить відповідачу.
Проте, ОСОБА_1 , просить накласти арешт на належне йому майно. Тобто, враховуючи, що ОСОБА_1 має намір подати до ОСОБА_2 позов, у зв'язку із чим набуде статус позивача, заявник просить накласти арешт на майно, що належить позивачу, що суперечить вимогам норми п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України.
Позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві. Тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі.
Вказана правова позиція виснувана Верховним Судом у постановах від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20, від 01 листопада 2023 року у справі № 453/179/23.
Разом з тим, суд дійшов висновку, що вимога заявника про заборону ОСОБА_2 , її представникам, органам та суб'єктам, які здійснюються повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, в тому числі реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Частиною першою статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.
При цьому згідно із частиною другою цієї статті Закону судове рішення або заява власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.
Відповідно до частини третьої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій на підставі судового рішення про скасування судового рішення, що було підставою для прийняття рішення про зупинення проведення реєстраційних дій та/або судового рішення про скасування заборони вчинення реєстраційних дій, або на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій, зареєстрованих у Державному реєстрі прав.
Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із заходів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Суд також зауважує, що заборона відповідачу та третім особам вчинення дій щодо належної позивачу квартири до вирішення спору по суті, не призведе до суттєвого обмеження прав відповідача, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача, а також буде належним чином забезпечувати (у випадку задоволення позову) ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
При вирішенні заяви про забезпечення позову суд враховує наявність зв'язку між забороною вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, в тому числі реєстрацію права власності на квартиру та предметом позову, а також співмірність таких заходів, зокрема те, що вказаний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки носить тимчасовий характер.
Беручи до уваги, предмет та підстави позову, з яким ОСОБА_1 має намір звернутися до суду, наявну вірогідну можливість відчуження належної йому квартири на користь третіх осіб, суд дійшов висновку, що заявником доведено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у справі, а тому в даному випадку вбачає підстави для заборони вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, в тому числі реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного та беручи до уваги те, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не спричинить не відновлюваної шкоди відповідачу, а також відсутність обставин визначених частиною третьою статті 154 ЦПК України, суд доходить висновку про те, що відсутні підстави для зустрічного забезпечення.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позову до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Легкобит Станіслав Олександрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гришаєва Ірина Вікторівна про визнання договорів позики та іпотеки недійсними - задовольнити частково.
Заборонити до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Легкобит Станіслав Олександрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гришаєва Ірина Вікторівна про визнання недійсними договорів позики, посвідченого 24.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом Станіславом Олександровичем за реєстровим № 3358 та договору іпотеки, посвідченого 24.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом Станіславом Олександровичем за реєстровим № 3359 та договору про внесення змін до договору позики, посвідченого 24.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом Станіславом Олександровичем за реєстровим № 3358, посвідченого 24.10.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гришаєвою Іриною Вікторівною за реєстровим № 2003 та договору про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого 24.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом Станіславом Олександровичем за реєстровим № 3359, посвідченого 24.10.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гришаєвою Іриною Вікторівною за реєстровим № 2004, ОСОБА_2 , її представникам, органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, в тому числі реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 104,7 кв. м, житловою площею 51,1 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1547745480000, власником якої є ОСОБА_1 .
Відмовити у накладенні арешту на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 104,7 кв. м, житловою площею 51,1 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1547745480000, власником якої є ОСОБА_1 .
Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Строк пред'явлення до виконання ухвали - три роки.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ч. 4 ст. 152 ЦПК України він повинен пред'явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Р. В. Котенко