ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6940/24
провадження № 2-а/753/122/24
18 жовтня 2024 року м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Кулика С.В., за участю секретаря судового засідання Скобіоли О.П., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне стягнення, -
До Дарницького районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 , з позовом до УПП в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне стягнення. В обґрунтування позову зазначено, що 30.03.2024 року відносно позивача інспектором 2 взводу 6 роти 1 батальйону полку 1 Мармур В.С., було винесено постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700,00 грн. З зазначеною постановою позивач не згоден, зазначив, що постанова не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства, зокрема постанова складалася інспектором без врахування зауважень позивача, в постанові інспектор вказав місце вчинення правопорушення: м. Київ, просп. Академіка Паладіна, 3, в той час як позивач до вказаної адреси не доїхав. Крім того зазначив, що вказані в постанові номерні знаки вказані не вірні, оскільки позивач керував транспортним засобом з номерним знаком НОМЕР_1 , в той час як в постанові вказаний номерний знак НОМЕР_2 . Окремо зазначив, що вказана постанова була винесена без урахування зауважень позивача, інспектор поліції фіксував і тримав прилад «TruCam» в руках, замість того щоб прилад був на штативі і робив заміри в автоматичному режимі. З урахуванням викладеного вважає вищевказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21.05.2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої зазначено що 30.03.2024 року о 10 год. 57 хв., в м. Києві по просп. академіка Палладіна, 3 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Infiniti QX60», індивідуальний номерний знак НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , рухався зі швидкістю 144 км/год., чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 94 км/год., швидкість руху вимірювалось приладом TruCam TC 008436, чим порушив п. 12.4 ПДР. Зазначено, що прилад TruCam TC 008436 відповідає типу засобів вимірювальної техніки застосованим вимогам технічного регламенту, сертифікат дійсний до 26.12.2028 року. Окремо зазначив, що відповідно до «Посібника користувача TruCam» допускається використання вказаного приладу з рук, такий метод використання не впливає на точність проведеної фіксації. З урахування викладеного зазначено, що постанова була винесена з дотриманням правил чинного законодавства, а тому у задоволенні позову просить відмовити.
Суд, розглянувши матеріали справи приходить до наступного.
Судом встановлено, що постановою ЕНА № 1780055 від 30.03.2024 року ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн. Відповідно до постанови 30.03.2024 року об 10:57 год., в м. Київ по просп. Академіка Палладіна 3, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом в населеному пункті зі швидкістю 144 км/год., при дозволеній швидкості руху 50 км/ч, чим порушив п.12.4 ПДР України.
Відповідно до ст. 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про Національну поліцію"поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Докази суду надають учасники справи.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується також на правовому висновку, які зробив Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі №23-рп/2010 від 22.12.2010.
З дослідженого в судовому засіданні відеозапису на який сторона відповідача посилається як на доказ законності винесеної інспектором постанови, вбачається, що приладом «TruCam», було зафіксовано перевищення швидкістю транспортним засобом з номерний знаком НОМЕР_1 , в той час як в постанові про адміністративне правопорушення серія ЕНА № 1780055 від 30.03.2024 року, зафіксовано порушення правил дорожнього руху водієм транспортного засобу з номерним знаком НОМЕР_2 . У своєму відзиві позивач зазначає, що ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Infiniti QX60», індивідуальний номерний знак НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , проте належних та допустимих доказів, про належність індивідуального номеру К025КК до державного номерного знаку НОМЕР_2 , суду надано не було.
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному судочинстві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, що відповідачем в передбаченому законом порядку не доведено правомірність дій інспектора при складані оспорюваної постанови, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 242, 286 КАС України, ст. 276, 280, 293 КУпАП, суд -
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1780055 від 30.03.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн., а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 сплачений судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя С.В. Кулик