П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/28133/24
Місце прийняття ухвали суду 1 інстанції: м. Одеса;
Дата складання повного тексту ухвали суду 1 інстанції:
09.09.2024 року;
Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Яковлєва О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви від 10.05.2024 про виключення з військового обліку;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву від 10.05.2024 про виключення з військового обліку на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 04.05.2024) як особу, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити позивача з військового обліку на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В обґрунтування позову зазначено, що в травні 2024 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про виключення з військового обліку на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Натомість вказана заява відповідачем розглянута не була, необґрунтовано посилаючись на те, що на момент розгляду звернення у чинній статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» відсутні такі підстави для виключення з військового обліку як засудження особи до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Також, разом із адміністративним позовом позивач подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання рішенням законної сили.
В обґрунтування вказаних вимог зазначено, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача стосовно вирішення заяви позивача про виключення з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняються дії щодо призову ОСОБА_1 .
Позивач зауважує на тому, що здійснення призову на військову службу змінить його статус з військовозобов'язаного та статус військовослужбовця, через що унеможливиться виключення позивача з військової служби на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову у даній справі призведе до неможливості поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також унеможливить виконання судового рішення в цій адміністративній справі.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.
Залишаючи заяву без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не наведено істотних обставин, а також не надано жодних доказів, які б вказували, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених, оспорюваних прав або інтересів позивача, або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності дії суб'єкта владних повноважень.
Суд зауважив також на тому, що наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача, як обов'язкової умови для забезпечення адміністративного позову, у спірних правовідносинах може бути виявлена на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності, як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Не підтвердженими на момент звернення із заявою залишаються і доводи позивача про необхідність докладання значних зусиль задля відновлення порушених прав у випадку не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, наголошуючи на порушенні судом норм процесуального права та неповному з'ясуванні обставин справи, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення заяви у повному обсязі.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам справи і помилково залишено поза увагою те, що відповідач не здійснив розгляд законних вимог позивача по виключення з військового обліку на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», що підтверджується видачею військово-облікового документа без відповідних відміток та складанням повістки на відправлення позивача до військової частини на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
При цьому, наведені обставини свідчать про завершення відповідачем призову позивача на військову службу під час мобілізації та достеменно підтверджують ризик настання для позивача негативних наслідків і унеможливлення виконання рішення у цій справі шляхом виключення позивача з військового обліку.
Натомість, забезпечення позову в цій адміністративній справі сприятиме збереженню існуючого становища прав та обов'язків позивача до розгляду справи по суті, а також ефективному захисту, поновлення порушених прав та виконанню рішення в цій адміністративній справі, у випадку задоволення адміністративного позову.
Відзив на апеляційну скаргу від ІНФОРМАЦІЯ_1 у визначений апеляційним судом строк не надійшов.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із частинами 1, 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналіз наведених норм адміністративного процесуального законодавства показав, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Виходячи з положень статті 154 КАС України, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована із зазначенням:
1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі;
2) у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.
Апеляційний суд наголошує на тому, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Однак, застосовуючи такий інститут, необхідно перш за все враховувати його мету та запобігати вирішенню спору у справі шляхом задоволення заяви про забезпечення позову.
Водночас, як свідчить зміст заяви про забезпечення позову, доводи та твердження заявника є аналогічними, викладеним у позовній заяві. Отже, за своїм змістом фактично співпадають із обраним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги, а тому не можуть бути достатньо переконливими для висновку про наявність очевидної протиправності оспорюваної бездіяльності для застосування судом заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150, 151 КАС України.
Саме існування ознак протиправності дій чи рішення суб'єкта владних повноважень, як стверджує позивач, не може бути єдиною підставою для забезпечення позову шляхом зупинення його дії чи заборони на вчинення певних дій, оскільки дана ознака є лише передумовою для такого забезпечення та повинна прийматись судом до уваги із урахуванням іншої підстави забезпечення позову - невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Отже, судом першої інстанції вірно зауважено на тому, що у даному випадку така обов'язкова умова для забезпечення адміністративного позову як наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача у спірних правовідносинах може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності, як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Разом з цим, задоволення позову в цій адміністративній справі не призводить до потреби докладати значних зусиль для відновлення прав позивача.
Враховуючи викладене у сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 150 КАС України. На момент звернення із заявою позивачем не підтверджено свої вимоги належними доказами існування реальної загрози неможливості захисту своїх прав та інтересів, у випадку не вжиття заходів забезпечення поданого адміністративного позову.
З огляду на те, що висновки суду відповідають нормам процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідно до статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв